ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Пан із Сан-Франциско. І. Бунін
         

     

    Короткий зміст творів

    Пан із Сан-Франциско. І. Бунін

    "Пан із Сан-Франциско - імені його ні в Неаполі, ні на Капрі ніхто не запам'ятав - їхав у Старий Світ на цілих два роки, з дружиною і дочкою, єдино для розваги ". Цей чоловік був твердо впевнений, що має право на все, тому що, по-перше, був багатий, а по-друге, мав намір присвятити що залишилися йому роки (йому виповнилося п'ятдесят вісім) відпочинку і розваг. собі на роботи цілими тисячами) і ось тепер вирішив перепочити. Люди його рівня зазвичай починали відпочинок з поїздки до Європи, до Індії, до Єгипту. Так вирішив поступити і пан з Сан-Франциско. Дружина його, як всі літні американки, любила подорожі, а дочка, не дуже юна і здорова, під час подорожі могла, хто знає, знайти собі пару.

    Маршрут подорожі був дуже великий, включаючи і Південну Італію, де вони збиралися провести грудень і січень, потім Ніццу, Монте-Карло, Флоренцію, Рим, Париж, Севілью, потім Англію, Грецію і навіть Японії ...

    Життя на знаменитому човні "Атлантида" йшла розмірено: вставали, пили шоколад, кава, какао, приймали ванни, робили гімнастику для порушення апетиту і йшли до першого сніданку. До одинадцятої години гуляли по палубах, грали в різні ігри для нового збудження апетиту; об одинадцятій підкріплювалися бутербродами з бульйоном і спокійно чекали другого сніданку, ще більш рясного, ніж перший; потім два часа відпочивали, лежачи на шезлонгах під пледами; о п'ятій годині пили чай із запашним печивом. Наближалося головне подія дня, і пан з Сан-Франциско поспішав у свою багату каюту -- одягатися.

    "Океан, що ходив за стінами, був страшний, але про нього не думали, твердо вірячи у владу над ним командира ... на баку щохвилини взвивала з пекельною похмурістю і верещала з несамовитою люттю сирена, але мало хто з обідають чули сирену - її глушили звуки прекрасного струнного оркестру, вишукано і невпинно що грав у двусветной залі, святково залитої вогнями, переповненій декольтованих дамами і чоловіками у фраках ... Смокінг і крохмальної білизна дуже молодого пана із Сан-Франциско. Сухий, невисокий, негаразд скроєний, але міцно зшитий, він сидів у золотисто-перлинно сяйві цього гості за пляшкою вина, за келихами і келишок найтоншого скла, за кучерявим букетом гіацинтів ... Обід тривав більше години, а після обіду відкривалися в бальній залі танці ... Океан з гулом ходив за стіною чорними горами, хуртовина міцно свистав в обважнілі снасті, пароплав весь тремтів, долаючи і її, і ці гори, - точно плугом розвалюючи на сторони їх хиткі, раз у раз скипає і високо здіймається пінистими хвостами громади, - у смертної тузі стогнали Задушена туманом сирена, мерзли від холоду і шаліли від непосильного напруги уваги вахтові на своїй вишці, похмурим і спекотним надр пекла, її останньому, дев'ятому колі була подібна підводний утроба пароплава, - та, де глухо гелготали велетенські топки, які пожирають своїми розпеченими зевамі купи кам'яного вугілля, з гуркотом ввергається в них облитими їдким, брудним потім і по пояс голими людьми, багряними руки полум'я, а тут, у барі, безтурботно закидали ноги на ручки крісел ... в танцювальній залі все сяяло і виливав світло ... була витончена закохана пара, за якою всі з цікавістю стежили і яка не приховувала свого щастя ... один командир знав, що ця пара найнята Ллойдом грати в любов за добрі гроші і вже давно плаває то на одному, то на іншому кораблі ".

    У Гібралтарі, де всіх обрадувало сонце, на пароплав сів новий пасажир - Спадкоємний принц одного азіатської держави, маленький, широколиций, вузькоокий, в золотих окулярах. "У Середземному морі йшла велика і барвиста, як хвіст павича, хвиля, яку, при яскравому блиску і абсолютно чистому небі, розвела весело і скажено яка летіла назустріч трамонтана ... "Вчора завдяки щасливому випадковості принц був представлений дочки пана із Сан-Франциско, і зараз вони стояли на палубі поруч і він кудись їй вказував, щось пояснював, а вона слухала і від хвилювання не розуміла, що він їй каже; "серце її билося від незрозумілого захоплення перед ним ".

    Пан із Сан-Франциско був досить щедрий, а тому вважав природним виконання людьми будь-якого його бажання.

    Життя в Неаполі негайно ж потекла за заведеним порядком: рано вранці -- сніданок, хмарне небо і натовп гідів при вході до вестибюлю, потім повільне рух на автомобілі по вузьким і сирим коридорах вулиць, огляд мертвотно-чистих музеїв і пахнуть воском церков; в п'ять - чай в нарядному салоні готелю, ну, а потім - приготування до обіду.

    Погода підвела. Портьє говорили, що такого року вони просто не пам'ятають. "Ранкове сонце кожен день обманював: з полудня незмінно сіріло і починав сіяти дощ, та все густіше і холодніше, і стануть пальми біля під'їзду готелю блищали бляхою, місто здавалося особливо брудним і тісним ... а жінки, ляскати по бруду, під дощем з чорними розкритими головами, - потворно коротконогим; про вогкість ж і сморід гнилої рибою від пінливого біля набережної моря і говорити нічого ... Всі запевняли, що зовсім не те в Сорренто, на Капрі ... "Море неспокійно, маленький пароплав, що везе сімейство на Капрі, "так валяли з сторони в сторону ", що всі були ледве живі. "Містер, що лежав на спині, в широкому пальто і великому картузі, не розтискай щелеп всю дорогу, обличчя його стало темним, вуса білими, голова тяжко хворіла: останні дні, завдяки дурний погоду, він пив вечорами занадто багато і занадто багато милувався "живими картинами "у деяких клубах". На зупинках було трохи легше; пронизливо кричав с качающейся барки під прапором готелю "Коуа!" гаркавий хлопчисько, заманюють мандрівників. "І пан з Сан-Франциско, відчуваючи себе так, як і належало йому, - зовсім старим, - вже з тугою і злістю думав про всі ці жадібних, смердить часником людці, які називаються італійцями ". Нарешті вони дісталися.

    "Острів Капрі був сир і темний цього вечора ... На верху гори, на майданчику фунікулера, вже знову стояла юрба тих, на обов'язку яких лежало гідно прийняти пана із Сан-Франциско. Були й інші приїжджі, але не варті уваги, - кілька російських ... і компанія ... німецьких юнаків у тірольських костюмах ... Сови не щедро на витрати. Пан із Сан-Франциско, цуралися і від тих, і від інших, був відразу помічений ". У вестибюлі їх зустрічає вишуканий хазяїн готелю, і пан з Сан-Франциско раптом згадує, що бачив саме його уві сні. Дочка глянула на нього з тривогою: "... серце її раптом стиснула туга, почуття страшної самотності на цьому чужому, темному острові ... "

    Пол ще хитався під ногами пана із Сан-Франциско, але він ретельно замовив обід і "потім став точно до вінця готуватися". Що відчував, що думав пан з Сан-Франциско в цей такий знаменний для нього вечір? Йому просто дуже хотілося їсти, і він перебував навіть до певної порушення, не залишає часу для почуттів і роздумів.

    Він поголився, вимився, ладно вставив кілька зубів, змочив і прибрав щітками у срібній оправі залишки перлинних волосся навколо смаглявою-жовтого черепа, натягнув кремове шовкове трико, а на сухі ноги - чорні шовкові шкарпетки і бальні туфлі, упорядкував чорні брюки і білосніжну, з випинаючи груди сорочку, вправив в блискучі манжети запонки і став мучитися з ловом під твердим комірцем запонки шийної. "Пол ще гойдався під ним, кінчиків пальців було дуже боляче, запонка часом міцно кусала ялу шкірку у поглибленні під кадиком, але він був наполегливий і нарешті, з сяючими від напруги очима, весь сизий від здавив йому горло, не в міру тугого комірця, таки доробив справу - і в знемозі присів ... "

    Ось він іде по коридору до читальні, зустрічні слуги туляться від нього до стіні, а він іде, як би не помічаючи їх. У читальні пан з Сан-Франциско взяв газету, швидко пробіг заголовки деяких статей, - "як раптом рядки спалахнули перед ним скляним блиском, шия його напружінілась, очі вирячив, пенсне злетіло з носа ... Він рвонувся вперед, хотів ковтнути повітря - І дико захрипів; нижня щелепа його відпала, освятив весь рот золотом пломб, голова завалилася на плече і замотати, груди сорочки випнула коробом - і все тіло, звиваючись, задираючи килим підборами, поповзло на підлогу, відчайдушно борючись з ким-то ". Всі заметушилися, тому що люди і до цих пір ще найбільше дивуються і ні за що не хочуть вірити смерті.

    "А на світанку, коли ... піднялося і розкинулося над островом Капрі блакитне ранкове небо ... принесли до сорок третього номеру довгий ящик з-під содової води "і поклали до нього тіло. Незабаром його швидко повезли на однокінні візнику по білому шосе все вниз і вниз, до самого моря. Візник, який програвся вчора до останнього гроша, був радий несподіваного заробітку, що дав йому якийсь пан з Сан-Франциско, "мотали своєї мертвою головою в ящику за його спиною ... *. На острові починалася звичайна щоденне життя.

    тіло мертвого старого із Сан-Франциско поверталося додому, в могилу, на береги Нового Світу. Зазнавши багато принижень, багато людського неуваги, з тиждень пространствовав з одного портового сараю в інший, воно знову потрапило нарешті на той же самий знаменитий корабель, на якому ще так недавно, з таким шаною його везли в Старий Світ. Але тепер уже приховували його від живих - глибоко спустили в просмоленому гробі у чорний трюм. А нагорі, як завжди, був бал. "І ніхто не знав ... що варто глибоко, глибоко під ними, на дні темного трюму, в сусідстві з похмурими і спекотними надрами корабля, тяжко притаманних морок, океан, завірюху ... "

    "Пан із Сан-Франциско - імені його ні в Неаполі, ні на Капрі ніхто не запам'ятав - їхав у Старий Світ на цілих два роки, з дружиною і дочкою, єдино для розваги ". Цей чоловік був твердо впевнений, що має право на все, тому що, по-перше, був багатий, а по-друге, мав намір присвятити решту йому роки (йому виповнилося п'ятдесят вісім) відпочинку і розваг. Він працював не покладаючи рук (не своїх, а тих китайців, яких він виписував до себе на роботи цілими тисячами) і ось тепер вирішив перепочити. Люди його рівня зазвичай починали відпочинок з поїздки до Європи, до Індії, до Єгипту. Так вирішив вчинити і пан з Сан-Франциско. Дружина його, як всі літні американки, любила подорожі, а дочка, не дуже юна і здорова, під час подорожі могла, хто знає, знайти собі пару.

    Маршрут подорожі був дуже великий, включаючи і Південну Італію, де вони збиралися провести грудень і січень, потім Ніццу, Монте-Карло, Флоренцію, Рим, Париж, Севілью, потім Англію, Грецію і навіть Японії ...

    Життя на знаменитому човні "Атлантида" йшла розмірено: вставали, пили шоколад, кава, какао, приймали ванни, робили гімнастику для порушення апетиту і йшли до першого сніданку. До одинадцятої години гуляли по палубах, грали в різні ігри для нового збудження апетиту; об одинадцятій підкріплювалися бутербродами з бульйоном і спокійно чекали другого сніданку, ще більш рясного, ніж перший; потім два часа відпочивали, лежачи на шезлонгах під пледами; о п'ятій годині пили чай із запашним печивом. Наближалося головне подія дня, і пан з Сан-Франциско поспішав у свою багату каюту -- одягатися.

    "Океан, що ходив за стінами, був страшний, але про нього не думали, твердо вірячи у владу над ним командира ... на баку щохвилини взвивала з пекельною похмурістю і верещала з несамовитою люттю сирена, але мало хто з обідають чули сирену - її глушили звуки прекрасного струнного оркестру, вишукано і невпинно що грав у двусветной залі, святково залитої вогнями, переповненій декольтованих дамами і чоловіками у фраках ... Смокінг і крохмальної білизна дуже молодого пана із Сан-Франциско. Сухий, невисокий, негаразд скроєний, але міцно зшитий, він сидів у золотисто-перлинно сяйві цього гості за пляшкою вина, за келихами і келишок найтоншого скла, за кучерявим букетом гіацинтів ... Обід тривав більше години, а після обіду відкривалися в бальній залі танці ... Океан з гулом ходив за стіною чорними горами, хуртовина міцно свистав в обважнілі снасті, пароплав весь тремтів, долаючи і її, і ці гори, - точно плугом розвалюючи на сторони їх хиткі, раз у раз скипає і високо здіймається пінистими хвостами громади, - у смертної тузі стогнали Задушена туманом сирена, мерзли від холоду і шаліли від непосильного напруги уваги вахтові на своїй вишці, похмурим і спекотним надр пекла, її останньому, дев'ятому колі була подібна підводний утроба пароплава, - та, де глухо гелготали велетенські топки, які пожирають своїми розпеченими зевамі купи кам'яного вугілля, з гуркотом ввергається в них облитими їдким, брудним потім і по пояс голими людьми, багряними руки полум'я, а тут, у барі, безтурботно закидали ноги на ручки крісел ... на танцювальному залі все сяяло і виливав світло ... була витончена закохана пара, за якою всі з цікавістю стежили і яка не приховувала свого щастя ... один командир знав, що ця пара найнята Ллойдом грати в любов за добрі гроші і вже давно плаває то на одному, то на іншому кораблі ".

    У Гібралтарі, де всіх обрадувало сонце, на пароплав сів новий пасажир - Спадкоємний принц одного азіатської держави, маленький, широколиций, вузькоокий, в золотих окулярах. "У Середземному морі йшла велика і барвиста, як хвіст павича, хвиля, яку, при яскравому блиску і абсолютно чистому небі, розвела весело і скажено яка летіла назустріч трамонтана ... "Вчора завдяки щасливому випадковості принц був представлений дочки пана із Сан-Франциско, і зараз вони стояли на палубі поруч і він кудись їй вказував, щось пояснював, а вона слухала і від хвилювання не розуміла, що він їй каже; "серце її билося від незрозумілого захоплення перед ним ".

    Пан із Сан-Франциско був досить щедрий, а тому вважав природним виконання людьми будь-якого його бажання.

    Життя в Неаполі негайно ж потекла за заведеним порядком: рано вранці -- сніданок, хмарне небо і натовп гідів при вході до вестибюлю, потім повільне рух на автомобілі по вузьким і сирим коридорах вулиць, огляд мертвотно-чистих музеїв і пахнуть воском церков; в п'ять - чай в нарядному салоні готелю, ну, а потім - приготування до обіду.

    Погода підвела. Портьє говорили, що такого року вони просто не пам'ятають. "Ранкове сонце кожен день обманював: з полудня незмінно сіріло і починав сіяти дощ, та все густіше і холодніше, і стануть пальми біля під'їзду готелю блищали бляхою, місто здавалося особливо брудним і тісним ... а жінки, ляскати по бруду, під дощем з чорними розкритими головами, - потворно коротконогим; про вогкість ж і сморід гнилої рибою від пінливого біля набережної моря і говорити нічого ... Всі запевняли, що зовсім не те в Сорренто, на Капрі ... "Море неспокійно, маленький пароплав, що везе сімейство на Капрі, "так валяли з сторони в сторону ", що всі були ледве живі. "Містер, що лежав на спині, в широкому пальто і великому картузі, не розтискай щелеп всю дорогу, обличчя його стало темним, вуса білими, голова тяжко хворіла: останні дні, завдяки дурний погоду, він пив вечорами занадто багато і занадто багато милувався "живими картинами "у деяких клубах". На зупинках було трохи легше; пронизливо кричав с качающейся барки під прапором готелю "Коуа!" гаркавий хлопчисько, заманюють мандрівників. "І пан з Сан-Франциско, відчуваючи себе так, як і належало йому, - зовсім старим, - вже з тугою і злістю думав про всі ці жадібних, смердить часником людці, які називаються італійцями ". Нарешті вони дісталися.

    "Острів Капрі був сир і темний цього вечора ... На верху гори, на майданчику фунікулера, вже знову стояла юрба тих, на обов'язку яких лежало гідно прийняти пана із Сан-Франциско. Були й інші приїжджі, але не заслуговують на увагу, - кілька російських ... і компанія ... німецьких юнаків у тірольських костюмах ... Сови не щедро на витрати. Пан із Сан-Франциско, осторонь і від тих, і від інших, був відразу помічений ". У вестибюлі їх зустрічає вишуканий хазяїн готелю, і пан з Сан-Франциско раптом згадує, що бачив саме його уві сні. Дочка глянула на нього з тривогою: "... серце її раптом стиснула туга, почуття страшної самотності на цьому чужому, темному острові ... "

    Пол ще хитався під ногами пана із Сан-Франциско, але він ретельно замовив обід і "потім став точно до вінця готуватися". Що відчував, що думав пан з Сан-Франциско в цей такий знаменний для нього вечір? Йому просто дуже хотілося е?? ть, і він перебував навіть до певної порушення, не залишає часу для почуттів і роздумів.

    Він поголився, вимився, ладно вставив кілька зубів, змочив і прибрав щітками у срібній оправі залишки перлинних волосся навколо смаглявою-жовтого черепа, натягнув кремове шовкове трико, а на сухі ноги - чорні шовкові шкарпетки і бальні туфлі, упорядкував чорні брюки і білосніжну, з випинаючи груди сорочку, вправив в блискучі манжети запонки і став мучитися з ловом під твердим комірцем запонки шийної. "Пол ще гойдався під ним, кінчиків пальців було дуже боляче, запонка часом міцно кусала ялу шкірку у поглибленні під кадиком, але він був наполегливий і нарешті, з сяючими від напруги очима, весь сизий від здавив йому горло, не в міру тугого комірця, таки доробив справу - і в знемозі присів ... "

    Ось він іде по коридору до читальні, зустрічні слуги туляться від нього до стіні, а він іде, як би не помічаючи їх. У читальні пан з Сан-Франциско взяв газету, швидко пробіг заголовки деяких статей, - "як раптом рядки спалахнули перед ним скляним блиском, шия його напружінілась, очі вирячив, пенсне злетіло з носа ... Він рвонувся вперед, хотів ковтнути повітря - і дико захрипів; нижня щелепа його відпала, освятив весь рот золотом пломб, голова завалилася на плече і замотати, груди сорочки випнула коробом - і все тіло, звиваючись, задираючи килим підборами, поповзло на підлогу, відчайдушно борючись з кимось ". Всі сполошилися, тому що люди і до цих пір ще найбільше дивуються і ні за що не хочуть вірити смерті.

    "А на світанку, коли ... піднялося і розкинулося над островом Капрі блакитне ранкове небо ... принесли до сорок третього номеру довгий ящик з-під содової води "і поклали до нього тіло. Незабаром його швидко повезли на однокінні візнику по білому шосе все вниз і вниз, до самого моря. Візник, який програвся вчора до останнього гроша, був радий несподіваного заробітку, що дав йому якийсь пан з Сан-Франциско, "мотали своєї мертвою головою в ящику за його спиною ... *. На острові починалася звичайна щоденне життя.

    тіло мертвого старого із Сан-Франциско поверталося додому, в могилу, на береги Нового Світу. Зазнавши багато принижень, багато людського неуваги, з тиждень пространствовав з одного портового сараю в інший, воно знову потрапило нарешті на той же самий знаменитий корабель, на якому ще так недавно, з таким шаною його везли в Старий Світ. Але тепер уже приховували його від живих - глибоко спустили в просмоленому гробі у чорний трюм. А нагорі, як завжди, був бал. "І ніхто не знав ... що варто глибоко, глибоко під ними, на дні темного трюму, в сусідстві з похмурими і спекотними надрами корабля, тяжко притаманних морок, океан, завірюху ..."

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.litra.ru/

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !