Бертольд Брехт. Добра людина з Сичуані

Головний місто провінції Сичуань, у якому узагальнено всі місця на земній кулі і будь-яке година, коли людина експлуатує людини, - ось місце та час дії п'єси.

Пролог. Ось уже два тисячоліття не припиняється крик: так далі тривати не може! Ніхто в цьому світі не в змозі бути добрим! І стурбовані боги постановили: світ може залишатися таким, як є, якщо знайдеться достатньо людей, здатних жити гідного людини життям. А щоб перевірити це, три найвизначніших бога спускаються на землю. Бути може, відніс Ван, першим зустрів їх та пригостили водою (він, до речі, єдиний в Сичуані, хто знає, що вони боги), гідний людина? Але його гуртка, помітили боги, з подвійним дном. Добрий водонос -- шахрай! Найпростіша перевірка перших чесноти - гостинності -- засмучує їх: ні в одному з багатих будинків: ні в пана Фо, ні в пана Чена, ні у вдови Су - не може Ван знайти для них нічліг. Залишається одне: звернутися до повії Шен Де, вона ж не може відмовити нікому. І боги проводять ніч у єдиного добру людину, а на ранок, попрощавшись, залишають Шен Де наказ залишатися такою ж доброю, а також хорошу плату за нічліг: адже як бути доброю, коли все так дорого!

I. Боги залишили Шен Де тисячі срібних доларів, і вона купила собі на них маленьку тютюнову лавку. Але скільки потребують допомоги виявляється поряд з тим, кому посміхнулася удача: колишня власниця крамниці й колишні господарі Шен Де - чоловік і дружина, її кульгавий брат і вагітна невістка, племінник і племінниця, старий дідусь і хлопчик, - І всім потрібен дах над головою і їжа. «Порятунок маленьких човен/Негайно ж йде на дно./Адже надто багато тонучих/жадібно схопилися за борту ».

А тут столяр вимагає сто срібних доларів, які не заплатила йому колишня господиня за полиці, а домовласниці потрібні рекомендації і поручительство за не дуже респектабельну Шен Де. «За мене поручиться двоюрідний брат, - говорить вона. - І за полки розплатиться він же ».

II. І на ранок в тютюновій лавці з'являється Шой Так, двоюрідний брат Шен Де. Рішуче прогнав невдалих родичів, вміло змусивши столяра взяти всього двадцять срібних доларів, Передбачливо подружившись з поліцейським, він залагоджує справи своєї надто доброї кузини.

III. А ввечері в міському парку Шен Де зустрічає безробітного льотчика Суна. Льотчик без літака, поштовий льотчик без пошти. Що йому робити на світі, навіть якщо він прочитав в пекінській школі всі книги про польоти, навіть якщо він уміє посадити на землю літак, наче це його власний зад? Він як журавель зі зламаним крилом, і нема чого йому робити на землі. Мотузка напоготові, а дерев у парку скільки завгодно. Але Шен Де не дає йому повіситися. Жити без надії - творити зло. Безнадійна Пісня водоноса, що продає воду під час дощу: «Грім гримить, і дощик ллється,/Ну, а я водою торгую,/А вода не продається/І не п'ється ні в яку./Я кричу: "Води купіть!"/Але ніхто не купує./У мою кишеню за цю воду/Нічого не потрапляє! / Купуйте води, собаки! »

І Шен Де купує кухоль води для свого улюбленого Ян Суна.

IV. Повертаючись після ночі, проведеної з коханим, Шен Де вперше бачить ранковий місто, бадьорий і дарує радість. Люди сьогодні добрі. Люди похилого віку, торговці килимами з крамниці напроти, дають милою Шен Де в борг двісті срібних доларів - буде чим розплатитися з домовласниці за півроку. Людині, яка любить і сподівається, ніщо не важко. І коли мати Суна пані Ян розповідає, що за величезну суму в п'ять сотень срібних доларів синові пообіцяли місце, вона з радістю віддає їй гроші отримані від старих. Але звідки взяти ще триста? Є лише один вихід - звернутися до Шой Так. Так, він занадто жорстокий і хитрий. Але ж льотчик повинен літати!

Інтермедії. Шен Де входить, тримаючи в руках маску і костюм Шой Так, і співає «Пісню про безпорадність богів та добрих людей »:« Добрі у нас в країні/Добрими не можуть залишатися. / Щоб дістатися з ложкою до чашки,/Потрібна жорстокість./Добрі безпорадні, а боги безсилі./Чому не заявляють боги там, в ефірі,/Що час дати всім добрим і гарним/Можливість жити в хорошому, доброму світі? »

V. Розумний і обачна Шой Так, очі якого не сліпить любов, бачить обман. Ян Суна не лякають жорстокість і підлість: нехай обіцяне йому місце - чуже, і у льотчика, якого звільнять з нього, велика родина, нехай Шен Де розлучиться з лавкою, крім якою у неї нічого немає, а старі люди позбудуться своїх двохсот доларів і втратять житло, - аби домогтися свого. Такому не можна довіряти, і Шой Так шукає опору в багатому цирульнику, готовому одружитися з Шен Де. Але розум безсилий, де діє любов, і Шен Де йде з Суном: «Я хочу піти з тим, кого люблю,/Я не хочу обмірковувати, чи це добре./Я не хочу знати, чи любить він мене./Я хочу піти з тим, кого люблю ».

VI. У маленькому дешевому ресторані в передмісті готуються до весілля Ян Суна та Шен Де. Наречена в вінчальній вбранні, жених в смокінгу. Але церемонія все ніяк не почнеться, і бонза поглядає на годинник - наречений і його мати чекають Шой Так, який повинен принести триста срібних доларів. Ян Сун співає «Пісню про день святого Ніколи»: «У цей день беруть за горло зло,/У цей день всім бідним пощастило,/І господар і наймит/Разом прямують у шинок/В день святого Ніколи/Худий п'є у жірнбго в гостях./Ми вже не в силах більше чекати./Тому-то і повинні нам дати, / Людям важкої праці,/День святого Ніколи,/День святого Ніколи,/День, коли ми будемо відпочивати ».

«Він вже ніколи не прийде », - говорить пані Ян. Троє сидять, і двоє з них дивляться на двері.

VII. На візку біля тютюнової лавки убогий скарб Шен Де - лавку довелося продати, щоб повернути борг людям похилого віку. Цирульник Шу Фу готовий допомогти: він віддасть свої бараки для бідняків, яким допомагає Шен Де (там все одно не можна тримати товар - занадто вогко), і випише чек. А Шен Де щаслива: вона відчула в собі майбутнього сина - льотчика, «нового завойовника/Недоступних гір і невідомих областей! »Але як уберегти його від жорстокості цього світу? Вона бачить маленького сина столяра, який шукає їжу в помийному відрі, і клянеться, що не заспокоїться, поки не врятує свого сина, хоча б його одного. Настав час знову перетворитися на двоюрідного брата.

Пан Шой Так оголошує присутнім, що його кузина і надалі не залишить їх без допомоги, але відтепер роздача їжі без відповідних послуг припиняється, а в будинках пана Шу Фу житиме той, хто згоден працювати на Шен Де.

VIII. На тютюновій фабриці, яку Шой Так влаштував в бараках, працюють чоловіки, жінки та діти. Наглядачем - і жорстоким - тут Ян Сун: він анітрохи не сумує з-за зміни долі і показує, що готовий на все заради інтересів фірми. Але де Шен Де? Де добра людина? Де та, хто багато місяців тому в дощовий день в хвилину радості купила кружку води у водоноса? Де вона та її майбутня дитина, про який вона розповіла водонос? І Сун теж хотів би знати це: якщо його колишня наречена була вагітна, то він, як батько дитини, може претендувати і на становище господаря. А ось, до речі, у вузлі її плаття. вже не вбив чи нещасну жінку жорстокий двоюрідний брат? Поліція приходить до дому. Пану Шой Так має бути постати перед судом.

IX. У залі суду друзі Шен Де (водонос Вая, подружжя старих, дідусь і племінниця) та партнери Шой Так (пан Шу Фу і домовласниці) чекають початку засідання. При вигляді суддів, що увійшли в зал, Шой Так падає в непритомність - це боги. Боги аж ніяк не всевідаючий: під маскою і костюмом Шой Та вони не впізнають Шен Де. І лише коли, не витримавши звинувачень добрих і заступництва злих, Шой Так знімає маску і зриває одяг, боги з жахом бачать, що їх місія провалилася: їх добра людина і злий і черствий Шой Так - одна особа. Не виходить в цьому світі бути доброю до інших і одночасно до себе, не виходить інших рятувати і себе не погубити, не можна всіх ощасливити і себе з усіма разом! Але богам ніколи розбиратися в таких складнощі. Невже відмовитися від заповідей? Ні, ніколи! Визнати, що світ повинен бути змінений? Як? Ким? Ні, все в порядку. І вони заспокоюють людей: «Шен Де не загинула, вона була тільки захована. Серед вас залишається добра людина ». І на відчайдушний крик Шен Де: «Але мені потрібен двоюрідний брат» - швидко відповідають: «Тільки не дуже часто! »І сталося, як Шен Де в розпачі простягає до них руки, вони, посміхаючись і киваючи, зникають угорі.

Епілог. Заключний монолог актора перед публікою: «Про публіка поважна моя! Кінець кепський. Це знаю я./В руках у нас вродливіша казка раптом отримала гірку розв'язку./Опущено завісу, а ми стоїмо в збентеження - не набули питання дозволу./Так у чому ж справа? Ми ж не шукаємо вигод,/А отже, не повинен бути якийсь вірний вихід?/За гроші не придумаєш - який! Інший герой? А якщо світ - інший?/А може, тут потрібні інші боги? Чи зовсім без богів? Мовчу в тривозі. / Так допоможіть нам! Біду поправте - і думка і розум свій сюди надішліть. / Спробуйте для доброго знайти до хорошого - гарні шляху./Поганий кінець -- заздалегідь відкинутий./Він повинен, повинен, повинен бути гарним! »

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/