ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Джозеф Конрад. Лорд Джим
         

     

    Короткий зміст творів

    Джозеф Конрад. Лорд Джим

    Зростанням він був шість футів, мабуть, на один-два дюйми менше, складання міцного, і він ішов прямо на вас, опустивши голову і пильно дивлячись спідлоба. Він тримався так, наче вперто наполягав на свої права, хоча нічого ворожого в цьому не було, здавалося, він відносив це рівною мірою і до себе самого, і до всіх іншим. Він завжди був одягнений бездоганно, з ніг до голови - в білому. Навряд Чи на рубежі, що минає століття в морських портах на схід від Суеца: в Бомбеї, Калькутті, Рангуні, Пенанге, Батавії - можна було знайти кращого морського клерка - Представника торгових фірм, що забезпечували кораблі всім необхідним. Він дуже привертав до себе, і господарі бували страшно засмучені, коли він раптово йшов від них, перебираючись зазвичай далі на схід і несучи з собою дбайливо збережену таємницю свого мінливості. Він не завжди був морським клерком і не назавжди залишився ним. Його, сина англійського сільського священика, всі звали просто Джимом, але малайці з лісового селища, куди зрештою занесло його втеча від чогось нестерпного, називали його Тюан Джим, тобто власне Лорд Джим. Йому ще не було двадцяти чотирьох років. Він з дитинства марив морем, отримав ліцензію на судноводіння, плавав помічником капітана в південних морях. Відійшовши від рани після одного невдалого рейсу, збирався повернутися в Англію, але замість цього несподівано надійшов штурманом на «Патна», невеликий і досить старий пароплав, що йшов в Аден з вісьмома сотнями мусульман-паломників. Команда складалася з кількох білих моряків на чолі з німцем-шкіпером, грубим товстуном з відразливими манерами. Чудове спокій моря нічим не порушилося, коли серед ночі судно зазнало легкий поштовх. Пізніше, під час суду, фахівці зійшлися в думках, що це, швидше за все, було старе затонуле судно, що плаває під водою догори кілем. Огляд носового трюму кинув команду в жах: вода стрімко прибувала через пробоїну, судно утримувала від затоплення лише тонка і абсолютно ненадійна залізна перебирання носового відсіку. «Я відчував, як вона вигнулась від натиску води, зверху на мене впали шматки іржі », - розповідав потім Джим про те, що залишилося з ним назавжди. Пароплав опустився носом у воду, до загибелі залишалися хвилини. Не було місця в шлюпках і для третини людей, не було часу, щоб спустити шлюпки. Шкіпер і два механіка гарячковими зусиллями все-таки спустили одну шлюпку - вони думали тільки про власний порятунок. Коли шлюпка відпливла, Джим, що знаходився весь цей час в заціпенінні безнадії, виявив себе в ній. Швидше за все, в останні секунди він зробив цей несподіваний для самого себе стрибок з борту золото, яке гине судна не зі страху за своє життя, а від неможливості перенести жах свого уяви перед крижаний картинами майбутньої неминучої загибелі сотень людей, зараз ще мирно спали. Налетів раптовий шквал, темрява приховала суднові вогні. «Воно затонуло, затонуло! Ще б пак хвилина ... »- збуджено заговорили втікачі, і тут Джим остаточно зрозумів згубність свого вчинку. Це був злочин проти морських законів, злочин проти людяності духу, страшне і непоправне злочин проти самого себе. Це був упущений випадок врятувати людей і стати героєм. Це було куди гірше за смерть. Брехня, придумана втікачами, щоб виправдати цей вчинок, не знадобилася. Сталося диво: стара іржава перебирання витримала натиск води, французька канонерка привела «Патна» в порт на буксирі. Дізнавшись про це, шкіпер біг, механіки сховалися в лікарні, перед морським судом постав тільки Джим. Справа була гучна і викликало загальне обурення. Вирок - позбавлення шкіперской ліцензії, «О, так, я був на цьому судовому слідстві ... »- Марлоу, капітан англійського торгового флоту, починає тут свій виклад історії Джима, яке докладно і до кінця не знав. ніхто, хромі нього. Сигара жевріла в його руці, і вогники сигар його слухачів, розташувалися в шезлонгах на веранді готелю в одному з портів південно-східних морів, спалахували і повільно пересувалися, як светляков, у темряві пахучою і чистої тропічної ночі. Марлоу розповідав ...

    «Цей хлопець приховував у собі загадку. Він пройшов через усі приниження слідства, хоча міг цього не робити. Він страждав. Він мріяв бути зрозумілим. Він не брав співчуття. Він прагнув розпочати нове життя. Він не міг впоратися з примарою минулого. Він викликав довіру і симпатію, але в глибині всього цього таїлося жахливе для всіх підозра і розчарування. Він був витончений, він був піднесений, він був екзальтований, він був готовий до подвигів, а й небо, і море, і люди, і судно -- всі його зрадили. Він хотів повернути до себе довіру. Він хотів назавжди закрити за собою двері, він хотів справжньої слави - і справжньої невідомості. Він був гідний їх. Він був один з нас, але нам ніколи не бути такими, як він.

    Раза два я допомагав йому влаштуватися на пристойні місця, але кожного разу щось нагадувало про минуле і все йшло прахом. Земля здавалася мала для його втечі. Нарешті випадок, друг кожного, хто входить до терпіння, простяг над ним свою руку. Я розповів його історію мою Друга Штейн, багатого купця і видатному колекціонерові-ентомолог, що провів все своє життя на Сході. Його діагноз був навдивовижу просте: «Я чудово розумію все це, він - романтик. Романтик повинен іти за своєю мрією. Милість її буває безмежна. Це єдиний шлях ».

    Джим отримав місце на факторії Штейна в Патюзане, містечку, віддаленому від всіх підступів цивілізації. Незаймані ліси Малайї зімкнулися за його спиною.

    Через три роки я відвідав Патюзан. Тюан Джим став упорядником цієї занедбаної країни, її героєм, її напівбогом. Спокій зійшов на нього і, здавалося, поширився серед гір, лісів і річкових долин. Своєю хоробрістю і бойової ощадливістю він усмирив зухвалого місцевого розбійника шерифа Алі і взяв його зміцнення. Підступний і злобний раджа, правитель країни, тремтів перед ним. Вождь племені бугі, мудрий Дорамін, був з ним в благородній і зворушливу дружбу, а в сина вождя виникли з ним стосунки тієї особливої близькості, яка може бути тільки між людьми різних рас,

    До нього прийшла любов. Прийомна дочка колишнього агента Штейна, португальця Корнеліуса, напівкровний Джюел, дівчина ніжна, відважна і нещасна до зустрічі з ним, стала його дружиною. «Напевно, я все-таки чогось вартий, якщо люди можуть мені довіряти », - казав Джим з виразною щирістю.

    «Мені довелося запевняти всіх цих людей, включаючи його дружину, що Джим ніколи не покине їх країни, як робили це всі інші білі люди, яких вони коли-небудь бачили. Він залишиться тут назавжди. Я сам був впевнений у цьому. На землі не було іншого місця для нього, а для цього місця не існувало людини, подібного йому. Романтика обрала його своєю здобиччю, і це була єдина виразна правда цієї історії. Ми попрощалися назавжди ».

    Марлоу закінчив свою розповідь, слухачі розійшлися. Подальше відомо вже з його рукопису, в якому він намагався зібрати все, що можна було дізнатися про завершення цієї історії. Це було чудове пригода, і дивні всього було те, що ця історія була правдива.

    Почалося з того, що якась людина на прізвисько «джентльмен Браун», цей сліпий помічник темних сил, що грав жалюгідну роль сучасного полупірата-полубродягі, зумів вкрасти іспанську шхуну. Сподіваючись роздобути грабунком провіант для своєї голодуючій банди, він кинув якір у гирлі річки Патюзан і на баркасі піднявся вгору до селища. На подив бандитів, «народ Джима» надав такий рішучий відсіч, що незабаром вони були оточені на пагорбі. Відбулися переговори Брауна і Джима - двох представників білої раси, що стояли на різних полюсах світобудови. Відчайдушно шукаючи порятунку, Браун чуттям загнаного звіра знаходить вразливе місце Джима. Він говорить про те, що у Джима є реальна можливість, запобігши кровопролиття, врятувати від загибелі багатьох людей. Проти цього Джим, єдина жертва «Патни», не може встояти. На раді племені він говорить: «Всі будуть цілі і неушкоджені, я ручаюсь головою ». Баркасу Брауна дозволяють відплисти. Повинен пропустити його і розташувався внизу по річці загороджувальний загін на чолі з сином вождя. До Брауну тим часом приєднався Корнеліус, людина, що ненавидів Джима за те, що він, змінивши за три роки життя в Патюзане, зробив очевидним все нікчемність свого попередника. Користуючись зрадою, бандити нападають зненацька на загороджувальний загін, син вождя убитий. У селище приходить страшна звістка про його смерть. Народ не може зрозуміти причин цього нещастя, але вина Джима для них очевидна. Дружина Джима Джюел і вірні слуги благають його захищатися в своєї укріпленої садибі або врятуватися втечею.

    Але самотність вже зімкнулося над ним. «Я не можу рятувати життя, якого немає». Відкинувши всі благання, Дордой Джим направляється до будинку вождя Дораміна, входить до коло світла, де лежить тіло вбитого одного. Не в силах здолати свого горя, Дорамін вбиває цього незрозумілого білої людини.

    Він йде в тіні хмари, загадковий, непрощені, забутий, такий романтичний, невідомий завойовник слави. Він був одним з нас. І хоча тепер він часто представляється лише таємничим привидом, бувають дні, коли з вражаючої силою відчувається його буття.

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://briefly.ru/

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !