КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

КУРСОВА РОБОТА з кримінального права України на тему:

"Юридична характеристика складу злочину ст. 60" Диверсія "

Київ, 2000 р.

План

Вступ

1. Диверсія - небезпечне явище для суспільства

2. Об'єкт злочину

3. Об'єктивна сторона ст.60

4. Суб'єкт диверсії

5. Суб'єктивна сторона

6. Суміжні склади злочинів

Висновок

Література

Вступ

Служба безпеки України порушує кримінальні справи щодо невеликоїкількості злочинів, які передбачені статтями Особливої частини
Кримінального кодексу України. Серед них важливе місце займають ті, в якихпередбачається відповідальність за особливо небезпечні злочини протидержави. До цієї невеликої кількості статтей відноситься також ст.60 ККУ,яка має назву "Диверсія". Вона встановлює відповідальність за злочини, якіпосягають на економічну систему України.

Суть диверсії розкривається в диспозиції ст.60 - це "вчинення з метоюослаблення держави вибухів, підпалів, чи інших дій, спрямованих на масовезнищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров'ю,на зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливеНародногосподарське чи оборонне значення, а так само вчинення з цією метоюмасових отруєнь, поширення епідемій, епізоотій чи епіфітотій ". Необхіднорозрізняти поняття "диверсія" і "тероризм". Тероризм - це здійснення,підготовка, або загроза здійснення взрив, підпалу або інших дій, якістворюють небезпечність для життя або здоров'я людини або загроза настаннятяжких наслідків, якщо вони здійсненні з метою примушення органів державноївлади, органів місцевого самоврядування або повноважних осіб, міжнароднихорганізацій або їх представників, а також фізичних, юридичних осібздійснити певну дію або утримання від її здійснення, направлені назалякування населення, провокацію війни або воєнних конфліктів, якіпризведуть до міжнародних ускладнень. Отже, ці поняття різні, хоча їхспільність в тому, що вони характеризують направленість на завданняфізичної шкоди необмежено широкому колу осіб, а з іншого боку - пошкодженняабо знищення матеріальних об'єктів. Диверсія спрямована на ослабленнядержави, завдання великої шкоди її економічній системі.

Визначення тероризму у вигляді окремої статті Кримінального кодексу
України поки-що не існує, на відміну від КК Російської Федерації. Уминулому році у Росії прогриміли вибухи (в Москві, Буйнакському, а також у
Волгодонському Ростовської області були підірвані жилі дев'ятіповерховібудинки), по яких було порушено кримінальні справи за статтею "тероризм". Уцілому, диверсія - злочин терористичного характеру; тому в наш час вонаповина привертати увагу науковців. Підвищений інтерес це питання становитьдля співробітників відповідних підрозділів СБУ, до завдання якої, згідно іззаконодавством, входить попередження, виявлення, припинення та розкриттязлочинів проти миру і безпеки людства, тероризму та ін.

Тому курсова робота буде на тему "диверсія", метою - грунтовний аналізз юридичної точки зору ст. 60 ККУ, а також обставин злочину, передбаченогонею.

Диверсія - небезпечне явище у суспільстві

Необхідно розпочати з того, що ст.60 "Диверсія", мала вагоме значенняза часів Радянського Союзу. Світ умовно розподілявся на два полюси, міжякими точилася жорстока холодна війна. Американські спецслужби проводилиакції безпосереднього підриву у багатьох сферах суспільного життя, середяких значне місце відводиться економиці. У підручнику "Советское кримінальнуправо "говориться:" Вороги Радянської держави прагнули в минулому іможуть спробувати в майбутньому, в даний час послабити нашу економічнуоснову, застосовуючи таку небезпечну форму боротьби, як диверсія ". №

Переглядаючи дайджести Прес-центру Служби безпеки України слово
"диверсія" зустрілося декілька разів, до того ж, не як склад злочину. Алебуде невірним твердження, що диверсія втратила актуальність у наш час.
Навпаки! Якщо взяти до уваги те, що Україна залишилася сферою діяльностіспецслужб іноземних держав, об'єктом устремлінь багатьох країн, а також те,що для вчинення диверсії можуть бути використані останні досягнення вгалузі науки і техніки, то вона являє собою підвищену суспільну небезпеку.

Крім того, сьогодні існує реальна небезпека, яка базується на прямихзагрозах застосування спеціальних біологічних, хімічних та інших засобівмасового знищення людей, тваринного та рослинного світу різнимитерростічнімі міжнародними організаціями. Вони можуть учинити злодіяння,виходячи із своїх екстремістських мотивів або за завданням спеціальнихіноземних держав. Саме з цієї причини боротьба з екстремістською діяльністюворожих Україні елементів, своєчасне їх викриття та запобігання вчиненнюними диверсійних акцій є одним з головних завдань органів Служби безпеки
України.

№ Радянське кримінальне право. Под ред. Доцентів Е.А. Смирнова і
А.Ш. Якулова. Київ., 1975 р., стор 36-37.

Суспільна небезпечність диверсії полягає в наступному:

1. Значна матеріальна шкода. Диверсійні акти завдають великої шкоди економіці. Кожна сфера суспільного життя, так чи інакше пов'язана з економікою, в певній мірі залежать від неї. Навіть один диверсійний акт може спричинити дуже велику шкоду, сповільнити темпи будівництва та вводу в експлуатацію окремих підприємств, порушити ритмічність роботи будь-якої галузі промисловості, транспорту. Тому, диверсія, дійсно ослаблює державу.

2. Людські жертви. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека, згідно зі ст.3 Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю. Масове знищення людей призводить до формування негативного морально-психологічного клімату, почуття страху громадян за своє життя, а також дестабілізації обстановки в державі.

Отже, суспільна небезпечність диверсії надто велика, що й пояснюєвіднесення її до особливо небезпечних злочинів проти держави.

Об'єкт злочину

За загальним правилом, об'єкт злочину - це те, проти чого вінспрямований і чому може заподіяти або спричиняє шкоду. У сучасній науцікримінального права і у ст. 60 "Диверсія" можна виділити загальний, родовийі безпосередній об'єкти.

Загальним об'єктом диверсії є вся сукупність суспільних відносин, щоохороняються кримінальним законом. Ці відносини перераховані у ст. 1 ККУ.

Питання щодо визначення родового об'єкту ст. 60 - дискусійне. Так,
Боровенко В.М. родовим об'єктом називає економічну систему, а безпосереднімдержаву і життя, здоров'я людей. № Бантиш О.Ф. та Андрусів Г.В. визначаютьекономіну систему держави основним об'єктом. І

На мій погляд, родовим об'єктом диверсії - є економічна система
України, а безпосереднім - держава. Життя та здоров'я людини можна віднестидо безпосереднього в першій формі скоєння злочину, і до додаткового востанніх формах. Додатковим об'єктом може бути також тваринний і рослиннийсвіт, а у тих випадках, коли в результаті диверсії знищується абопошкоджується військове майно, додатковим об'єктом злочину слід вважати йобороноздатність України.

У відповідності до диспозиції ст. 60 КК України предметом диверсії ємайно і об'єкти, які мають важливе Народногосподарське чи обороннезначення, об'єкти тваринного та рослинного світу.

№ Бантиш О.Ф., Андрусів Г.В. Відповідальність за злочини проти держави.
Навчальний посібник. - К., 1997 р., стор. 48.
І Боровенко В.М. Кримінальне право України. Злочини проти держави:
Навчальний посібник. К., 2000 р., стор. 29.

До майна слід віднести заводські цехи, доменні печі, електростанції,житлові будинки тощо. Шляхи й засоби сполучення - це автомобільні шляхи,залізниці; рухомий склад; мости і лінії електропередач; нафто-, бензо-;газопроводи; засоби морського, річного, авіаційного та іншого транспорту;зв'язку; радіотелефонні та телеграфні станції, радіолінії; засоби шляховоїсигналізації, портові та аеродромні споруди та ін. У будь-якому випадку цеоб'єкти, що мають важливе Народногосподарське чи оборонне значення. Формавласності, на думку, Андрусева Г.В., Бантішева О.Ф. та Діденка Б.М. накваліфікацію злочинів не впливає.

Предметом диверсії можуть бути також обладнання підприємств таорганізацій і виготовлена ними продукція. Як предмет цього злочину ворожіелементи можуть обрати різні види рослинництва, що знищуються шляхоморганізації та проведення епіфітотій (розповсюдження інфекційної хворобирослин на великій площі, території, закидання шкідливих паразитів тощо). Допредмету диверсії при поширенні епізоотій належать як домашні, так і дикітварини (худоба, птахи, звірі, риба, бджоли та інші).

У цілому дати вичерпний перелік усіх предметів диверсії неможливо. Цеоб'єкти зовнішнього світу, які складають національне багатство України,матеріальні цінності, котрі знищуються чи пошкоджуються в результатідиверсійних дій.

В наш час коло предметів постійно розширюється. Підвищується цінністьінформації, яка використовується в різних сферах і галузях науки, техніки,управління, незалежно від форми власності її вираження, закріплення,зберігання та передачі. Інформація може бути закладена у пам'ять ЕОМ. Укомп'ютерах зосереджено великі масиви інформації, яка використовується вбагатьох галузях науки, техніки, промисловості, управлінні. Знищенняінформації мало місце на Волзького автомобільному заводі, коли один зпрограмістів, незадоволений оцінкою його праці, виявив, що достатньозмінити лише один осередок у пам'яті машини, щоб найскладніша програмапочата себе вести бездумно.

Німецький журнал "Шпігель" зазначав, що особи, які посягають на пам'ятькомп'ютерів, потенційно небезпечніші інших диверсантів, оскільки вониможуть нанести величезну шкоду окремій галузі промисловості або, навітькраїні в цілому. Так, наприклад, в результаті пожежі, яка виникла у центрі
ВПС США в 1959 році, була знищена інформація, яка зберігалася в пам'яті
ЕОМ. Повне її відновлення зайняло декілька років і потребувала витратдекількох мільярдів долларів. №

Наука кримінального права виділяє таке поняття, як "потерпілий". Вінприсутній у ст. 60 "Диверсія". В цілому, потерпілий - це фізична особа,котрій злочином завдана моральна, фізична чи майнова шкода.

№ Жованик А. С електронної відмичкою. За матеріалами зарубіжної преси.
Красная звезда, 1977 р., 9 липня.

Об'єктивна сторона

Об'єктивна сторона диверсії характеризується такими формами злочинноїдіяльності:

1) вчинення вибухів, підпалів чи інших дій, спрямованих на масовезнищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров'ю;

2) вчинення вибухів, підпалів чи інших дій, спрямованих на зруйнуванняабо пошкодження об'єктів, які мають важливе Народногосподарське чи обороннезначення;

3) вчинення масових отруєнь;

4) поширення епідемії;

5) поширення епізоотій;

6) поширення епіфітотій .

Перша та друга форми цього злочину є злочинами із формальним складом,який вважається закінченим незалежно від настання шкідливих наслідків - змоменту вчинення діянь, спрямованих на масове знищення людей, заподіяннятілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров'ю, на зруйнування абопошкодження об'єктів, які мають важливе Народногосподарське чи обороннезначення.

Останні форми диверсії є злочином із формальним складом, тобто такимсуспільно небезпечними діяннями, для визначення яких, як закінченихзлочинів, необхідно настання шкідливих наслідків.

Таким чином, слід зазначити, що диверсія у відповідності докримінального закону є злочином із змішаним формально-матеріальним складом.

Тепер необхідно розібрати більш детально кожну з форм диверсії.

1. Учинення вибухів, підпалів чи інших дій, спрямованих на масове знищення людей, заподіяння тілесних ушкоджень чи іншої шкоди їх здоров'ю.

Суб'єкт, коли вчиняє такого роду злочин, бажає масового знищеннябагатьох людей. Під цим необхідно розуміти фізичне заподіяння смертіневизначеному колу осіб (не менше двох).

Заподіяння тілесних ушкоджень - це умисне тяжке тілесне ушкодження,тобто небезпечне для життя в момент заподіяння, або таке, що спричиниловтрату будь-якого органу або втрату його функцій, душевну хворобу або іншийрозлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш ніж наодну третину. Або переривання вагітності чи непоправне знівечення обличчя;умисне легке тілесне ушкодження та інше. Ступінь тяжкості пошкодженьвстановлюється слідчим та судом на підставі висновку судово-медичноїекспертизи.

Способи учинення диверсії у першій формі будуть розглядатися окремо,але зараз необхідно зазначити, що вибух - це процес вивільнення великоїкількості енергії в обмеженому об'ємі за короткий відлік часу, врезультаті якого речовина, яка заповнює об'єм, де проходить вивільненняенергії, перетворюється в газ з великим тиском. Цей газ з великою силою дієна навколишнє середовище і цим самим завдає шкоди об'єкту диверсії. Підпідпалом слід розуміти процес створення вогню, внаслідок чого виникаєпожежа. А також її розповсюдження. Під іншими діями, спрямованими наспричинення наслідків, указаних у законі, слід розуміти затоплення чи обвалшахт, організацію аварій та катастроф транспорту; зруйнування житловихбудинків, установ; радіактівне забруднення місцевості, споруд, приміщень,продуктів харчування та інше.

2. Учинення вибухів, підпалів чи інших дій спрямованих на зруйнованомуабо пошкодження об'єктів, які мають важливе народогосподарське чи обороннезначення.

Зруйнування або пошкодження об'єктів, які мають важливеНародногосподарське чи оборонне значення, учиняють тільки з прямимумислом. Суб'єкт злочину, як передбачено законом, може використовувати длядосягнення своєї мети не тільки вибухи і підпали, але й інші способивчинення цього злочину, наприклад, порушуючи нормальний режим роботиавтоматичних систем управління повітряним транспортом, виводячи з ладурадіомаякі; організовуючи зіткнення потягів, повітряних, морських тарічкових суден та інше.

Зруйнування майна - це доведення його до повної непридатності, колийого ремонт неможливий із технічних причин або з економічної точки зору невиправдає себе.

Під пошкодженням того чи іншого майна слід розуміти доведення його дочасткової непридатності; а для його використання за призначенням слідвитратити значні кошти на ремонт.

диверсію можна учинити шляхом бездіяльності. Можливість зростає інабирає реальної загрози в теперішній час. Наприклад, неподання в потрібниймомент відповідної команди або невімікання звичайного вимикача можепризвести до більш серйозних наслідків, ніж активні дії будь-якоїдиверсійної групи.

Як диверсія така бездіяльність може кваліфікуватися тільки за наявностімети ослаблення держави.

3. Масові отруєння.

Масове отруєння - це злочинна ворожа діяльність, яка полягає вспричиненні шкоди життю і здоров'ю великої кількості людей шляхом внесенняотруйних високотоксичних речовин у продукти харчування, джерела води дляпиття, у повітря. Під отруєнням розуміється хворобливий стан організмулюдини внаслідок попадання в нього отруйних речовин. Особлива суспільнанебезпечність отруєння полягає в тому, що при цьому може наступити смерть.

При вчиненні диверсії в цій формі діяння винного спрямовані навиведення з ладу маси людей, що може спричинити шкоду не тільки економіці
України (адже саме люди є основою виробничих сил суспільства), але йпосіяти паніку серед населення, спричинити негативні соціально-психологічніта політичні наслідки.

Диверсія, вчинена у цій формі, визнається закінченим злочином увипадках, коли в результаті суспільно-небезпечних дій суб'єкта злочинуспричиняється смерть або завдається шкода здоров'ю великої кількості людей.
При цьому слід мати на увазі вид використання отруйних речовин, спосіб їхрозповсюдження. Береться до уваги також характер та наслідки отруєння
(наявність чи відсутність смертельних випадків, заподіяння серйозної шкодиздоров'ю потерпілим). Якщо масове отруєння відбулося, тобто завдана реальнашкода життю та здоров'ю людей, то має місце диверсія у формі масовихотруєнь. Якщо дії, спрямовані на масове отруєння людей, не призвели дореальної шкоди, то, очевидно, мова повинна йти про диверсію у формівчинення дій, спрямованих на масове знищення чи заподіяння шкоди здоров'ю
(замах на диверсію).

При вирішенні питання про правову оцінку факту внесення отруйнихречовин у продукти харчування слід виходити зі спрямованості умислувинного, маючи при цьому на увазі, що саме життя та здоров'я людей єбезпосереднім об'єктом диверсії у цій формі.

4. Поширення епідемії

Під епідемією розуміється безперервний процес поширення один за однимінфекційних захворювань, їх значне поширення серед людей у тому чи іншомунаселеному пункті, на тій чи іншій місцевості або в районі, які перевищуютьрівень звичайної захворюваності на цій території. В основі епідемії лежитьепідемічний процес, тобто процес передачі збудника інфекції та безперервнийланцюжок послідовних взаємопов'язаних станів, які розвиваються в колективі.

Діяння, спрямовані на розповсюдження епідемії, можуть носитирізноманітний характер, але вони завжди спрямовані на спричинення смертіабо розладу стану здоров'я у великій кількості людей.

Оцінюючи розповсюдження того чи іншого захворювання як епідемію, слідвраховувати як характер хвороби, так і число осіб, які заразилися нею.
Основним при цьому виступає не число захворювань, а їх характер, тобто некількісний, а якісний показник.

Зараження навіть невеликої кількості людей серйозним захворюванням
(віспа, холера, чума, СНІД) слід розцінювати як поширення епідемії.
Зараження такої ж кількості осіб менш небезпечними хворобами, наприклад,грипом, не може розглядатися як епідемія. Поширення менш серйозногозахворювання може розцінюватись як епідемія, якщо воно розповсюдилось назначну територію при захворюванні великої кількості людей.

Способи розповсюдження інфекційних захворювань при цьому можуть бутирізноманітними. Вони можуть виражатися в розповсюдженні хворобливихбактерій та вірусів, що викликають епідемію через їжу, воду, повітряно -краплинним шляхом, шляхом розпилення аерозолю, шляхом зараженнямедикаментів чи медичних приладів, а також порушеннями правил по боротьбі зрозповсюдженням епідемій.

5. Поширення епізоотій

Пішірення епізоотій - це вчинення діянь, спрямованих на захворюваннявеликої кількості тварин на значній території заразною хворобою (сип,сибірська виразка, свиняча чума, ящур тощо). Епізоотія - це безперервнийпроцес розповсюдження заразних інфекційних або інвазійних хвороб,пов'язаних з передачею збудника від заражених тварин здоровим.
Характеризується епізоотія широким розповсюдженням хвороби, яка охоплюєгосподарство, район, область, державу.

Виникнення епізоотії можливо лише при наявності комплексувзаємопов'язаних елементів, які являють собою епізоотичний ланцюжок:джерело збудника інфекції (хвора тварина або тварина мікробоносій, факторипередачі збудника інфекції (об'єкти неживої природи) або живі переносники;тварини, які хворіють. Характер епізоотії залежить: протяжністьінкубаційного періоду, співвідношення хворих і сприятливих для хворіннятварин, умов утримання тварин і ефективності протиепізоотичних заходів.

Питання про те, з якого часу заразні захворювання тварин слід вважатиепізоотією, вирішується в залежності від характеру захворювання, йогонаслідків та площі охопленної ним території. При цьому захворювання значноперевищує значний для цього району рівень.

Способи розповсюдження заразних захворювань серед тварин з наміромвикликати епізоотію можуть бути різноманітні: передача збуджувача заразнихзахворювань через їжу, воду, розповсюдження аерозольних шляхом та інше.

Особлива суспільна небезпечність розповсюдження епізоотії полягає втому, що окремі види захворювань тварин є загрозливі для людини приконтакті з ними, при вживанні чи використовуванні продуктів тваринництва.
Масова загибель тварин не є обов'язковою ознакою цієї форми диверсії, однакповинна враховуватися судом при визначенні винному міри покарання. Прирозповсюдженні епізоотії не має значення, серед яких тварин поширюється течи інше заразних захворювань. Це можуть бути деякі тварини, враховуючиптахів та рибу. Свійські тварини, які належать як державі, так і окремимгромадянам.

6. Поширення епіфітотій

Поширення епіфітотій - це поширення масових заразних захворюваньрослин, коли ці захворювання охоплюють великі площі. Суспільнанебезпечність цієї форми диверсії полягає в тому, що такі діяння можутьспричинити серйозну небезпеку для економічної обстановки в тому чи іншомурегіоні, а також для здоров'я людей. Справа в тому, що вживання в їжуплодів рослин, заражених епіфітотією, в окремих випадках можуть спричинитисерйозні отруєння.

Епіфітотія може принести велику шкоду на необмежене коло рослин, в тойчас, коли в перших двох формах посягання здійснюється на окремий предметабо достатньо визначене коло предметів, і суб'єкт може при цьому більш-меншчітко уявити об'єм суспільно небезпечних наслідків діяння. При епіфітотії,як і при епідемії, суб'єкт не може в повному об'ємі передбачити аніпросторових, ані часових меж суспільно небезпечних наслідків злочину.

Предметом злочину при епіфітотії є поряд з культурними також деякі дикірослини. В народному господарстві ліс є сировиною багатоцільовоювикористання. Ліси відіграють велику роль у розвитку економіки, покращеннінавколишнього середовища, підвищенні благоустрою народу; вони здійснюютьвплив на клімат, атмосферу, гідрологічний режим рік та інших воднихоб'єктів, запобігають вітрій та водній ерозії грунтів, мають інші корисніприродні властивості, використовуються в лікувальних цілях, для задоволеннякультурних та естетичних потреб населення. Відновлення лісових масивів,ушкоджений у результаті епіфітотії, потребують не тільки матеріальнихвитрат, але й часу. В окремих випадках знищені в результаті епіфітотіїлісові масиви не можуть бути відновлені (наприклад, реліктові діброви узаповідниках українського степу і т.п.).

При епіфітотії ускладнено як визначення епіцентру її виникнення, так іпочаткового моменту, що буде впливати не тільки на успішність боротьби знею, але й на розслідування цієї категорії злочинів. При епіфітотіїзавдається не тільки економічна, але й біологічна шкода.

Отже, я розглянув об'єктивну сторону диверсії. Всі інші ознаки, яківходять до її складу, є факультативними. Так, наприклад, спосіб вчиненнядиверсії чітко визначений - вчинення вибухів, підпалів, але в цьому єреченні диспозиції ст.60 законодавець визначив, що здійснення диверсії можебути й іншими способами. Наприклад, здійснення діверсійного акта задопомогою радіозасобів, коли має місце пряме та безпосереднє використаннярадіоприладів в цілях здійснення диверсійних актів (створення поміхрадіомаяку, радіолокаційнім елементам, в результаті чого можуть виникнутиавіакатастрофи та ін .).

Спосіб здійснення диверсії не є кваліфікуючою ознакою, але здійснюєістотний вплив на ступінь суспільної небезпечності конкретного злочину ібереться до уваги при визначенні міри покарання.

Знаряддя, засоби, місце, час, обстановка вчинення злочину теж, як іспосіб, є факультативними ознаками і на кваліфікацію не впливають, хочавраховуються при визначенні винному міри покарання. Тому, на мій поглад, немає необхідності розглядати їх.

Суб'єкт злочину

Для суб'єкта злочину при диверсії достатніми ознаками і в той же часнеобхідними обставинами є осудність і досягнення 16-річного віку.
Встановлюючи кримінальну відповідальність за диверсію з 16 років,законодавець тим самим ніби відмітив, що особа, яка не досягла цього віку,при усвідомленні тактичної сторони діяння та його очевидних наслідків неможе в той же час в повній мірі і в повному обсязі усвідомлювати політичні,економічні і соціальні наслідки свого діяння. Разом з тим, як свідчитьпсихологія, розвиток і становлення індивідуальності не зупиняється й придосягненні особою шістнадцяти років, в силу чого не завжди і не кожнийсуб'єкт, який досяг визначеного віку, може в повному обсязі усвідомлювативзаємозв'язок своїх діянь з іншими соціальними фактами та явищами.
Дослідження, які провели Смирнов та Ігнатьєв А.Н., говорять про те, щоособливо небезпечні державні злочини здійснюються, як правило, людьмизрілого (26-60 років) віку.

диверсійні акти можуть вчинятися особами, які вороже налаштоні протидержавного та суспільного ладу України, які морально розклав, а такожособами, які стали на шлях державної зради та вчинити ці акти за завданняміноземних розвідок. Це можуть бути громадяни України, іноземці або особибез громадянства. Якщо диверсію здійснює громадянин України, якій працює наіноземну розвідку, то його дії необхідно кваліфікувати за сукупністюзлочинів: "Державна зрада" у формі подання іноземній державі, іноземнійорганізації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльностіпроти України та "Диверсія", тобо за ст.ст. 56, 60 КК України.

Суб'єктивна сторона

Суб'єктивна сторона диверсії характеризується формою прямого умислу.
Особа, яка скоює цей злочин, усвідомлює суспільно небезпечний характерсвого діяння, передбачає його небезпечні наслідки і бажає їх настання (востанніх чотирьох формах). У перших двох формах достаньо, щоб особаусвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій й бажала так діяти,переслідуючи ціль ослаблення держави.

Крім прямого умислу, диверсія характеризується наявністю у винногоспеціальної мети - ослаблення Української держави. Про наявність її можутьсвідчити об'єктивні данні про зміст діяння, вони повинні включати конкретнусоціальну обстановку, на фоні і в зв'язку з якою здійснено злочин. Чималуроль при цьому відіграють грунтовний аналіз і належна оцінка поведінкисуб'єкта до скоєння злочину, а також мотиви здійснення злочину.

Мотивами злочинної поведінки при вчиненні диверсії є, частіше всього,ненависть до України, її народу, її державного та суспільного ладу;користолюбство, помста та інші. Мотиви на кваліфікацію не впливають, хочаїх встановлення необхідно для того, щоб визначити характер і направленністьумислу винного і ціль здійснення дій.

Встановлення мотивів злочинного діяння не мав значення при визначенніміри покарання.

Суміжні склади злочину

На практиці дуже важливо розмежовувати диверсію від подібних складівзлочину. Однакові ознаки має з ст.60 "Диверсія" ст. 89 НКУ "Умисне знищенняабо пошкодження державного чи колективного майна ". Обов'язковою ознакоюдиверсії є суспільна ціль - ослаблення держави, яка й відрізняє її відінших суміжних складів злочинів.

Ст. 157 "Порушення ветеринарних правил": "Порушення ветеринарнихправил, що спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки ". Цейзлочин вчінюється необережно. Умисне поширення епізоотії підпадає підознаки ст. 60 ККУ (Звісно, що необхідно наявність умислу).

Так само слід розглядати ст. 158 "Порушення правил по боротьбі зхворобами і шкідливими рослинами ". Умисне поширення епіфітотії має ознакист. 60 ККУ.

Також, слід відрізняти диверсію від ст. 245 ККУ "Умисне знищення абопошкодження війського майна ":" Умисне пошкодження зброї, боєприпасів,засобів пересування, військової техніки чи іншого військового майна, привідсутності ознак особливо небезпечного державного злочину ". Якщо дії,передбачені діспозіцією ст. 245, вчинені з метою ослаблення держави, то цідії необхідно кваліфікувати за ст. 60 ККУ.

Отже, необхідно зробити висновок, що при дотриманні принципу законностіважливе значення має розмежування суміжних складів злочину між диверсію таспеціальною метою.

Висновок

В наш час диверсія - злочин, який рідко зустрічається у судовійпрактиці. Однак небезпечність його так велика, що диверсія займає чільнемісце серед особливо небезпечних злочинів проти держави.

Співробітники Служби безпеки України повинні добре знати і розбиратисяв ознаках цього зкладу злочину і відмежовуваті його від суміжних складів.

В роботі я детально розібрав склад злочину ст. 60 "Диверсія":об'єктивні та суб'єктивні ознаки.

На мій погляд, мета та цілі, які ставилися на початку, досягнені.

Література

1. Радянське кримінальне право. За редакцією доцентів Е.А. Смирнова і
А.Ш. Якулова. Київ, 1975 р.

2. Бантиш О.Ф., Андрусів Г.В. Відповідальність за злочини протидержави. Навчальний посібник. К., 1997 р..

3. Боровенко В.М. Кримінальне право України. Злочини проти держави:
Навчальний посібник. К., 2000 р..

4. Андрусів Г.В., Бантиш О.Ф., Діденко Б.М. Відповідальність заособливо небезпечні злочини проти держави. Київ, 1994 р..

5. Конституція України від 28 червня 1996 р.

6. Жованик А. С електронної відмичкою. За матеріалами зарубіжної преси.
Красная звезда, 1977 р., 9 липня.

7. Кримінальна відповідальність за гос. злочину - М.: ВКШ, 1974 р.

8. Радянське кримінальне право. Підручник - М.: ВКШ, 1981 р.

9. Кримінальне право УРСР на сучасному етапі. Частина загальна. Підручник. -

К., 1985 р.