Злочинність і методика її вивчення

Кримінологія

ВІЙСЬКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК РФ

КАФЕДРА КРИМІНАЛЬНО - ПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

Экз. № ___

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри УПД полковник

С. Яковлєв

"" вересня 1995

Л Е К Ц І Я

Тема № 3. ЗЛОЧИННІСТЬ І МЕТОДИКА

ЇЇ ВИВЧЕННЯ.

Навчальні та виховні цілі:

1. Дати курсантам знання про якісно-кількісні характеристики злочинності, поняття та класифікацію її причин та умов.

2. Формувати у курсантів потреба в застосуванні комплексузнань з зазначеної теми для якісного прогнозування та плануваннясвоєї професійної діяльності в частині профілактики правопорушень.

. Час: 2 години.

М О С К В А - 1995 р.

П Л
А Н

Вступ (10 хвилин
)................................................. .... стор

Навчальні питання:

1. Злочинність та її основні характеристики ................... стор
2. Причини та умовизлочинності ......................................... стр.

Висновок (5 хвилин
)................................................. стор

Л І Т Е Р А Т У Р А:
Підручники: Кримінологія. М., Изд. Московського університету, 1994, с.с.40-94;
Кримінологія, М., Юридична література, 1988, с.с.17-46, 63-85, 112-158;
Аванесов Г.А. Кримінологія, М., Академія МВС СРСР, 1984, с.с.155-247, 286 -
333;
Навчальний посібник: Віцин С.Е. Системний підхід і злочинність. М., Академія
МВС СРСР, 1980, с.с.27-51;
Статті: Резник Г.М. Кримінологічна типологія злочинності. Сб статей
"Кримінологія та кримінальна політика", М., Інститут держави і права ",
1985, с.с.39-42.

Навчально-матеріальне забезпечення:
- Трибуна лектора;
- Фондова лекція;
- Схеми.

В в е д е н и е.

Злочинність, як відомо, соціальне явище, що супроводжуєлюдство стільки часу, скільки існує саме суспільство ...

Кримінологія - наука, що вивчає (узагальнено кажучи) злочинність ...

Явище (злочинності) стільки віків, скільки існуєлюдство. Науці - трохи більше століття. Це наводить на цілкомвиправданий питання. Чому ...

Може скластися враження, що люди не хвилювалися від того, щоіснують вбивства, пограбування, згвалтування, крадіжки і т.д.

Але це тільки враження. Люди завжди жили і живуть в страху передзлочинністю. Вони завжди задавалися питанням - звідки вона і як з неюборотися. Суспільна та державна практика виробляла йвиробляє форми, методи і засоби боротьби з нею. Іноді ця практиказастосовувалася успішно і досягалися позитивні результати, частіше - ні. Уборотьбі зі злочинністю ставилися або загальні, або приватні завдання. Вони всвою чергу або реалізовувалися, або ні. І тоді поразки були вельмичутливими.

Найчастіше ведеться (і це в більшій частині відноситься до практик) боротьба зносіями "зла", конкретними людьми, що здійснюють злочини,злочинцями.

Вчених-кримінологів наше нетерпляче суспільство слухати не дужелюбить, і, в основному, за те, що їм доводиться говорити неприємні речі іприродно в тих, хто стоїть при владі цього суспільства це викликаєроздратування.

Що стосується нашої країни (про це докладно дається в підручнику), токримінологічна наука завжди була схильна до ідеологічного пресу,часто пов'язаному з тим, що бажане видавалося за дійсне.

перед суспільством і державою ставилися нездійсненні, нереальнізавдання у боротьбі зі злочинністю, а, провалюючись на цьому шляху, ідеологи ітеоретики досить незграбно виправдовувалися.

Довгий науковий шлях осмислення проблеми злочинності зобов'язуєконстатувати, що злочинність є явище притаманне будь-якої соціально -економічній і політичній системі, і в кожній з них, крім загальних длязлочинності "вічних" причин, є свої, що виникають з конкретно -історичних, економічних, політичних, соціальних і інших (у тому числііндивідуальних для людини) умов життя суспільства та його протирічпричини.

І ні "консерватори", ні радикали, ні прихильники марксизму-ленінізму,ні його противники цього порядку речей змінити не можуть, якщо навітьзахочуть. Реальності житті потрібно бачити такими, якими вони є. Ця точказору не підтримується багатьма вітчизняними вченими, в т.ч. і авторами
Вашого підручника, але в тому визначенні злочинності, яке вони дають, цене проглядається.

Отже, перейдемо до безпосереднього розгляду проблеми ...

Питання 1. Злочинність та її основні характеристики.

Природно, що Ви відразу чекаєте від мене стрункої дефініції, але я їїдати не можу. Вивчаючи кримінологію, мені довелося переглянути великекількість спеціальної літератури, і практично кожен автор бачить її по -своєму. Нашої лекції не вистачить, щоб прочитати навіть частина з них. Дозволюсобі навести лише початок деяких з них: "сукупність злочинів ...";< br>"Суспільне явище ... "; Соціальне й історично-зумовленеявище ..."; до поняття "явище" застосовується немислиме число визначень
(масове, історично-мінливе, соціальне, кримінальне, класовогохарактеру і т.д.); "сукупність діянь ...";" комплекс соціально -обумовлених діянь ... ";" Соціальний процес ..."; "спосіб досягненнясоціальних благ і влади ..."; "біль ...";" зло ..."; "побічний продуктцивілізації ..."; "показник соціальної патології ...";" результат впливунавколишнього середовища ..."; "різновид морального божевілля ..." і "явище настільки ж природне, як народження, смерть, зачаття ..."

Точкою відліку в даний час для нас буде Федеральна програма
Росії щодо посилення боротьби зі злочинністю на 1994-1995 роки, якавикористовує традиційне для нашої кримінологічної науки визначення,розуміє злочинність, як "соціально-правове, щодо масовеявище, що включає сукупність заборонених кримінальним законом суспільно -небезпечних діянь, скоєних протягом певного періоду часу наконкретної території "

З цим визначенням можна погоджуватися або не погоджуватися, але значеннярозуміння самого явища "злочинність" має наукове і прикладнезначення. Залежно від підходу до розуміння феномену злочинностівизначаються:

-предмет науки кримінології;

-напрямку і методика кримінологічних і міжгалузевихдосліджень злочинності;

-структура злочинності;

-поняття стану і динаміки злочинності;

-характер і види взаємозв'язків компонентів злочинності;

-взаємозв'язку злочинності з іншими соціальними явищами, зсуспільством в цілому;

-коло явищ, які можуть бути віднесені до причин та умовзлочинності;

-характер і спрямованість державного і громадськоговпливу на злочинність, її причини та умови;

- підходи до прогнозування злочинності.

У Вашому підручнику злочинність характеризується трьома основнимипоказниками: рівнем, структурою і динамікою.

Рівень злочинності є кількісною характеристикою,вимірюється в абсолютному виразі сумою скоєних злочинів та їхучасників (винних осіб), а також в коефіцієнтах або індексахзлочинності. Офіційна статистика використовує два показники:

кількість зареєстрованих злочинів (і їх суб'єктів) і

за даними про судимість.

Їх представляють відповідно МВС і прокуратура, а про судимості --органи юстиції. Хотілося б звернути Вашу увагу на те, що практикамидля кількісної характеристики злочинності часто вживаєтьсяпоєднання двох термінів: "стан і рівень злочинності". Цевідповідно:

- кількість скоєних злочинів та осіб, які їх вчинили, напевній території за певний час. За територіальною ознакоюстан злочинності військовослужбовців в прикордонному окрузі, наприклад, можебути представлено як сукупність загонових показників (або показниківсукупності злочинів та осіб, які їх вчинили на прикордонних заставах і
КПП). За тимчасового ознакою стан може визначатися за місяць,квартал, півріччя, рік і т.д.;

- рівень обчислюється з кількості злочинів, скоєних на тійчи іншій території за певний період часу в розрахунку на заданийчисло жителів, наприклад, на 1 000, 10 000 або 100 000. Рівеньзлочинності в даному тлумаченні і називається коефіцієнтом злочинності.
Він розраховується за формулою:

К = П помножене на 1 000 (10 000 або 100 000) і розділена на Н,де К - коефіцієнт злочинності, П - число злочинів і Н - чисельністьнаселення (в цілому або у віці від 14 років і старше). Коефіцієнтидозволяють порівнювати інтенсивність злочинності в різних адміністративно -територіальних одиницях з різною чисельністю населення, а також урізні періоди в одному і тому ж районі, області з урахуванням зміничисельності населення.

Завдання кримінальної статистики різноманітні і численні, але основнімоменти можна звести до наступних чотирьох положень:

- офіційна кримінальна статистика являє собою сукупнийзвіт про діяльність офіційних інстанцій - правоохоронних органів іє основою для прийняття рішень владою про виділення державнихкоштів і розподіл людських ресурсів;

- кримінальна статистика - дослідницький інструмент, який служитьосновою для висновків про те, які групи населення і які регіонидержави серйозніше інших вражені злочинністю;

- за допомогою кримінальної статистики населення дізнається про те, на скількивелика ймовірність стати жертвою злочину або, навпаки, знімаєстрах перед злочинами і останнє

- кримінальна статистика дає можливість вирішувати завдання контролю, управління іпланування дій законодавців та уповноважених на боротьбу ззлочинністю державних органів.

Американськими кримінології ще в 1967 році запропонована схема
"Кримінальної статистики", якою користуються й у Європі. Вона отрималаназва - ефект "воронки" (малюнок):

Злочини,

стали відомого-

нимі жертві або

третім особам

Злочини, що стали

відомими правоохрані-

тільних органам

Підозрювані

Умовно-засуджені < p> Засуджені

Ув'язнені

Як фахівці з юридичною освітою Ви повинні матиуявлення про ту термінології і види статистичних обліків, яківживаються і в інших країнах.

Кримінальна статистика в Європі була введена порівняно недавно. Під
Франції перший кримінально-судова статистика ведеться з 1827 року. У нійприйнято поділ кримінально-карних діянь на злочини (crimes),проступки (delits) і порушення (contraventions) і для кожної з цихкатегорій існують свої види покарання і свої суди.

Єдина германська кримінально-судова статистична служба з'явилася в
1882 році, хоча деякі німецькі князівства вели свою кримінальнустатистику (в Баварії - 1803 рік, в Бадені - 1809 рік). Для кількісноїхарактеристики злочинності німці використовують термін - масштабизлочинності.

У США перший збірник про судової статистики вийшов в 1829 році в штаті
Нью-Йорк, а з 1929 року ФБР США регулярно публікує "Зведені звіти прозлочинності ", які дані по восьми індексним злочинів: вбивство,згвалтування, напад з обтяжуючими обставинами, берглері
(насильницьке вторгнення в нічний час в чуже житло з наміромпограбування), пограбування, викрадення майна вартістю понад 50 $ і викраденняавтомашин.

Останнім часом на сторінках кримінологічної літературивиникає така проблема, частково можна вирішити, але має багато невирішенихпитань, як Міжнародна кримінальна статистика. Першим, хто провів в 1828році порівняння між деякими показниками злочинності ряду європейськихкраїн і США був Ніколаус Генріх Юліус. Потім кримінологи називають роботу
Андре-Мішеля Геррі, в якій порівнювалася злочинність Англії і Франції
(1864 рік). Дві світові війни серйозно завадили подальшої спільноїроботі кримінологів. Лише в 1954 році складанням міжнародної кримінальноїстатистики почала займатися Міжнародна організація кримінальної поліції
(Інтерпол). Її дані фахівцями піддавалися сумнівам і в 1950 роціпроблемою міжнародних кримінально-статистичних зіставленьзацікавилася ООН. Свій перший всесвітній облік злочинності вона провела в
1977 році. Європейська Рада займається складанням своїх даних з 1963року.

Але й досі головною проблемою залишається питання про те, якимінструментом для вимірювання міжнародних кримінально-статистичних даних іїх зіставлення необхідно користуватися, тобто проблема в методиці вивченнязлочинності, що в кожній країні своя. Наприклад, польські юристикористуються при визначенні кількісних характеристик злочинності такимпоняттям, як величина злочинності, під якою розуміється питома вагазлочинних діянь в сукупній діяльності членів суспільства. Цей питомавага різний в залежності від того, яка злочинність піддаєтьсяаналізу. Польські вчені використовують такі визначення:

- фактична злочинності (Фп) - сукупність злочинних діянь,вчинених в певний момент у певному місці. Ця характеристиканіколи не виражається в конкретному численні, тобто вона умовна черезпроблеми латентності;

- виявлена злочинність (Пв) - сукупність злочинних діянь,інформація про які надійшла до органів кримінального переслідування, що почалиу зв'язку з цим попереднє розслідування (її іноді називаютьпередбачуваної);

- встановлена злочинність (Пу) - сукупність діянь, злочиннийхарактер яких встановлено попередніми розслідуванням.

Статистика злочинності в цій країні поділяється на офіційну
(карну) і кримінологічну. Перша в свою чергу поділяється на:

міліцейсько-прокурорську,

судову і

пенітенціарну.

Кримінологічна статистика включає в себе вивченняфункціонування та ефективності кримінально-правових заходів, норм та інститутів,а також діяльність органів, покликаних вести боротьбу зі злочинністю.

Наступним, після рівня злочинності називається такий її показник,як структура злочинності. Цей показник розкриває її (злочинності)внутрішній зміст, співвідношення груп або окремих видів злочинів узагальному їхньому числі за певний період часу на певній території,виділених з різноманітних группіровочним ознаками: кримінально-правових,кримінологічних, соціально-демографічними та ін Від того, якаструктура злочинності, повинна залежати і "напрям головного удару" вборотьбі з нею.

Показник структури визначає питому вагу (частку) тих чи іншихзлочинів (або злочинців), які називають видами злочинності, взагальної сукупності злочинів (злочинців), узятих за 100%. У підручнику
(стор. 69) перераховані основні показники структури злочинності. Насамостійної роботи Ви самі їх законспектуєте. Назву лише деякіз них: співвідношення особливо тяжких, тяжких, менш тяжких і не представляютьвеликої суспільної небезпеки; співвідношення навмисних і необережнихзлочинів і т.д. Особливо хотілося б виділити кілька показниківструктури злочинності, таких, як її "географія", "екологія" і
"Топографія". Якщо розкривати тільки ці поняття повністю, то необхіднона кожне з них по лекції. Мені доведеться лише коротко охарактеризуватикожне з них. Географія злочинності займається проблемамипросторово-часового розподілу девіантної, делінквентності ізлочинності (місця злочинів, місця проживання злочинців) у світі,частинах світу, державах, містах і в сільській місцевості (наприклад, врайонах, що межують з колишніми республіками СРСР та пр.). Вона вивчає такожпроблеми наявності почуття безпеки (питання про страх населення передзлочинністю, ставлення до кримінальної юстиції, ризику стати жертвоюзлочину). Вона з'ясовує також вплив соціальної структури того чиіншого району на рівень і характер злочинності, встановлює межі інапрямки переміщень злочинців (від місця проживання до місцязлочину і назад), вивчає регіональні відмінності в реакціях назлочинність.

На відміну від цього екологія злочинності досліджує взаємодіюсередовища, клімату, природного ландшафту, рослинного і тваринного світу,структури будівництва - з одного боку, та людських переживань
(віктимізація - страх перед злочинністю) і злочинної поведінки - зінший.

Топографія злочинності зосереджується на аналізі місцьзлочини, які можуть бути і всередині будівель, і в квартирах, і вмагазинах, і в готелях, і в лікарнях.

На жаль, у нашій країні про серйозні дослідження в галузі цихкатегорій навіть мріяти не доводиться.

Як Ви зрозуміли "структуразлочинності "відповідає на питання:" З чогоскладається злочинність? "д.ю.н. В. Клочков і к.ю.н. О. Проістанская в
Юридичної газеті, № 28 за 1995 рік опублікували статтю "Структуразлочинності ", в якій вони представили своє бачення цього питаннянаступним чином: структуру злочинності становлять крім злочинів івидів злочинності, ряд компонентів злочинності (елементів і видів),взаємозв'язку між ними. Елементи злочинності поділяються на основніі не основні. Основними є елементи злочинності, які утворюютьоснову структури видових підсистем злочинності. Чи не основні елементивиконують допоміжну (у порівнянні з основними елементами) роль уфункціонуванні злочинності. До основних елементів злочинності відносятьсязлочинні: діяльність, особи, об'єднання, свідомість, норми, відносини. Доне основним: способи спілкування, фольклор, техніку, навички, ритуали,опозновательно-знакові атрибути. Елементи злочинності утворюють
"Вертикальний зріз" її структури. "Горизонтальний зріз" складається зпідсистем (частин злочинності), які можна назвати видами злочинності.
Причому автори відрізняють їх від видів злочинної різновиди кримінальноїдіяльності (злочинів), що класифікуються по різних підставах. Видизлочинності як компоненти її структури складаються з більшості або частининазваних вище елементів злочинності. (Злочинну діяльність автори цієїстатті ділять на "кримінальну", що представляє собою сукупністьповедінкових актів, які порушують кримінально-правові заборони (злочинів), і
"Некримінальну". Вона у свою чергу складається із сукупності поведінковихактів, що не порушують діючі норми кримінального права, алеорганічно пов'язані з кримінальною діяльністю. Більш докладно Ви можетепро це прочитати в статті. Загалом же сказане зводиться в наступнійтаблиці - "Компонентна структура злочинності"

Елементи Види злочинності

злочинності

Останньою характеристикою злочинності (за Вашим підручника)називається - динаміка злочинності, тобто зміну її рівня і структуриза той чи інший період часу (рік, три роки, п'ять років, десять років іт.д.), тобто темп і напрямок змін основних рис сукупностізлочинних діянь. Аналіз динаміки злочинності у науково-практичномувідношенні має, щонайменше, дві мети:

1. Дати уявлення про зміни показників за минулий період,виявити тенденції та закономірності цих змін;

2. На їх основі здійснити прогноз про можливий характерзлочинності в найближчому і віддаленому майбутньому, що є основоюнеобхідного оптимального кримінологічного планування заходів щодоборотьбі з нею.

Перераховані вище показники злочинності визначаються на базіаналізу кримінальної статистики. Тим часом вона не містить повних даних профактичної злочинності, бо за її межами залишаються відомості, що стосуютьсялатентної частини цього соціального явища, тобто в злочинності виділяєтьсязареєстрована і латентна злочинність. Практики і вчені інодікористуються ще такими термінами, відповідно, як "ясне" і "темну"числа. У підручнику, за яким Ви будете готуватися, цьому питаннюприділяється дуже мало місця, тому дозволю собі розкрити це питаннядокладніше в нашій лекції.

Вчені виділяють кілька груп латентних злочинів. Першу групускладають злочини, які взагалі не стали відомими відповідниморганам.

До іншої групи належать виявлені злочини з не встановленихзлочинцем.

Третю групу утворюють розкриті злочини, не призвели до попроцесуальним причин обвинувального акта або вироку.

Четверта група - це злочини, у справах про яких єщо вступив у законну силу вирок, але не всі діяння засуджених буливідомі органам правосуддя і враховані в обвинувальному акті.

Існування латентності та її величина залежать від багатьох факторів,з яких найбільше значення мають:

відсутність повідомлень про злочин з боку потерпілих,

методи вчинення злочинів, рівень роботи правоохороннихорганів,

а також невміння діяти спільно з населенням. Мають місцевипадки, коли потерпілий не заявляє про злочин, керуючись уосновному критерієм "недоцільності". Можна назвати кілька причинтакої поведінки:

потерпілий вважає злочин надто незначним, щобвиправдати звернення до правоохоронних органів;

побоюється помсти злочинців;

дає згоду на злочинну поведінку, що часто має місце в сферісексуальних злочинів;

шкоду, заподіяну злочином, мінімальний;

порушення кримінальної справи загрожує потерпілому тратою часу;

потерпілий не повідомляє про злочин, побоюючись моральноїкомпрометації;

потерпілий негативно ставиться до правоохоронних органів;

не переконаний у правильності кримінально-правових санкцій, передбаченихза даний злочин;

не вірить в ефективність діяльності правоохоронних органів;

не бажає брати участь у кримінальній справі;

покладається на відновлення справедливості шляхом самосуду.

Поряд з тенденцією не заявляти про злочини періодичноспостерігається інше явище - відмова правоохоронних органів у прийомітаких заяв.

На величину "темного числа" впливають також деякінегативні фактори, що мають процесуальне значення, наприклад, смертьобвинуваченого, давність, відсутність заяви потерпілого, обов'язкового припорушення деяких кримінальних справ і пр.

У кримінологічної літературі неодноразово приймалися спробиоцінити розміри латентності. Але це, мабуть, одна з нерозв'язних проблем.
Методи, що пропонуються кримінології зводяться до умовних заходам:

зіставлення статистичних показників (наприклад, зіставленнячисла вбивств, ТТП, МТТП і легких ТП;

даних кримінальної статистики та дисциплінарних правопорушень,цивільно-правових деліктів);

аналіз скарг, заяв, листів, що надходять до правоохороннихоргани, редакції газет у зіставленні з даними кримінальної статистики;

аналіз громадської думки, експертні оцінки при опитуванніфахівців і пр.

Кількісно-якісні характеристики злочинності були бнеповними без їх віктимологічні аналізу. Багато злочинів впевною мірою обумовлені поведінкою самих потерпілих. На цьому питанніми зупинимося докладно на одній з лекцій нашого курсу.

І останнім показником, що характеризує злочинності, слідвказати на її наслідки. Інакше його стали називати (цей термін ранішевживався в інших країнах, в Е.ч. і "соціалістичного табору") - "ціназлочинності ". До неї входять: майновий, моральний, фізичний та іншоїшкоду, яка заподіюється злочинами суспільним відносинам, а також всівитрати суспільства на боротьбу з цим соціально-негативним явищем. Поки що цихданих я не бачила, тому що вони фактично не складаються і не публікуються,звідси відповідно і наслідки цього .... У нашій літературі цейпитання обмежується вищевказаної констатацією. Більш докладно цепитання розглянуто польськими кримінології Бруноном Холистом і Лернеллем.
Вони підкреслює, що злочин має економічні та соціальнінаслідки. Економічні наслідки можна виразити у визначенійвартості. Соціальні наслідки грошовій оцінці не підлягають. Всіекономічні наслідки Б. Холист класифікує, виділяючи:

шкоду, прямо або побічно заподіяну злочинною діяльністю іособливо майновими злочинами;

втрачену матеріальну вигоду;

витрати, пов'язані з утриманням правоохоронних органів, включаючивидатки на боротьбу з криміногенними явищами і їх попередження;

витрати на ліквідацію наслідків вже скоєних злочинів.

Лернелль розуміє під соціальними наслідками "ті негативнінаслідки злочинності, які, по-перше, не зачіпають індивіда безпосередньо, не утруднюютьжиття в суспільстві і, по-друге, полягають у знищенні таких цінностей, які непіддаються матеріальній оцінці ".

Хоча Ви повинні помітити, що розподіл негативних наслідківзлочинності на соціальні та економічні не вдається провести до кінця,оскільки економічні наслідки також являють собою негативнийсоціальне явище.

Наслідки, що мають порівнянне в часі грошове вираження,можна назвати економічним терміном - збитки або витрати.

Під збитком розуміється фінансова і облікова мера зменшеннямайнової субстанції. У кожних конкретних випадках збиток підраховуєтьсяпо-різному. Наприклад, має місце злочинне знищення будь-якихматеріальних цінностей, призначених для перепродажу. Заподіяназнищенням збиток охоплює два моменти: ціну купівлі, доставки, зберігання, сировини (власні витрати) і втрату очікуваного прибутку.

Витрати - це витрати людської праці, що має на своїйбезпосередній або віддаленій метою вирішення певної задачі
(Витрати, які несе суспільство: пов'язані з роботою співробітників МВС, ФСБ,
Прокуратури, деяких структур ФПС і навіть МО, яка не єправоохоронним органом, в частині профілактичної діяльності,виявлення злочинців, розслідування злочинів і виконання покарань).

Економічні наслідки виступають на двох рівнях - макро - (мова йде про економічні наслідки злочинних діяньяких інших явищ в масштабі держави) і мікроекономічному - (негативні наслідки можуть проявитися,наприклад, в сім'ї потерпілого).

На перший погляд, це питання (про ціну злочинності) здається простим,однак, тільки на перший погляд. Основні дискусії вченими ведуться за трьомааспектів проблеми ціни злочинності: види і розміри негативних наслідків злочинності, методи їх правильної оцінки і заходи ослаблення економічних і соціальних наслідків.

Що стосується останніх, то їх дуже важко оцінити в грошовомувираженні. Спробуйте оцінити самі:

-зволікання у виявленні злочинів і в кримінальному переслідуванні тапокарання, чим порушується вимоги закону і громадський порядок;

-недбалість і повільність підриває почуття гармонії і порядку,надають необгрунтовані фактичні привілеї особам, що порушуєзакон;

-недбалість і повільність у діяльності слідчих органів,сприяють грошовим витрат (робота зі свідками);

-витрати на лікування засуджених алкоголіків і наркоманів;

-соціально-економічні наслідки покарання у вигляді позбавленнясвободи, як видається, повністю підрахувати також неможливо.

А скільки коштів витрачатися на забезпечення безпеки (ітехніка і охорона і нервові клітини). Як Ви вважаєте - чи це не соціальнівитрати злочинності? Адже безпека становить одну з основнихлюдських потреб, незадоволення якої викликає негативнінаслідки у сфері психіки.

Не можу не сказати про те, що зовсім не піддаються обчисленнюсоціальні наслідки злочинів, що виражаються в елементах корупціїпрацівників державних органів. Чому Вам не соромно носити формуприкордонника - тому, що це частина державних органів, якапрактично не заплямувала себе ні в роки ВВВ, ні в роки репресій, ні досьогоднішнього дня. За це треба говорити спасибі Вашим дідам, батькам і старшимбратам. Сподіваюся, що і Ваша покоління не збільшить "ціну" соціальнихнаслідків, що держава буде витрачати на попередження порушеньзаконності в "стінах" Федеральної Прикордонної служби. А щоб їх добрепопереджати, необхідно розбиратися з поняттям причин злочинності іметодологічних засадах їх визначення в кримінології ...

Питання № 2 Причини і умови злочинності.

Про цьому питанні, мабуть, про одне з головних у кримінології, насьогоднішній день, говорити, мабуть, не менш складно, ніж про інших. Причиниі умови злочинності в різних джерелах називаються по-різному
(детермінанти, фактори та ін.) У підручнику (за редакцією Кузнєцової та
Миньковского) на стор 135-142 докладно розглянута ця проблема. У частині
"Поняття причин і умов злочинності", а також "класифікації причин іумов злочинності "моя думка практично збігається з думкою авторів.

Отже, причинами злочинності називається сукупність соціальнихявищ і процесів, які у взаємодії з обставинами,що грають роль умов, детермінують існування злочинності яксоціального явища, наявність окремих складових її частин, а наіндивідуальному рівні - вчинення конкретних злочинів. З наведеноговизначення випливає, що поняття причин злочинності пов'язане з філософськимикатегоріями причин, умов і детермінант, зміст яких будерозкрито в подальшому викладі, а також має різні рівні: причинивсієї злочинності, окремих її структурних підрозділів, одиничнихзлочинів.

Дослідження причин злочинності розкриває природу цього соціально -негативного явища, пояснює його походження, показує, від чогозалежить існування злочинності, що сприяє її збереженню, вНині його пожвавлення, а що цьому протидіє. Тільки наоснові подібних знань можна забезпечити ефективну боротьбу зі злочинністю:передбачити що відбуваються в ній зміни, визначити і здійснитинеобхідні заходи щодо попередження злочинних проявів, їхскорочення. Для співробітників Федеральної прикордонної служби знання причин іумов злочинності, в частині що їх стосується, є однією з умов їхуспішної професійної діяльності, пов'язаної з попередженнямдержавних злочинів, правопорушень, скоєних військовослужбовцями і пр., коли виключно важливого значення набуває не тільки боротьба зконкретними носіями зла - контрабандистами, особами, які незаконнощо виїжджають з країни і що в'їжджають в країну, пов'язаними з організованоюзлочинністю і військовослужбовцями, що здійснюють військові і загальнокримінальноїзлочину, а й профілактика правопорушень, усунення їх причин таумов.

Проблема причин злочинності вирішується в нашій країні відповідно дофілософської теорією причинності.

Стосовно до розглянутого питання ця теорія виражається: по-перше, в об'єктивному характері, тобто причина породжує наслідокв реальній дійсності, а не в свідомості людей, по-друге, причинний зв'язок припускає взаємодію явищ,що знаходяться в подібній зв'язку. Взаємодія причини і наслідки моженосити різний характер - механічний, фізичний, хімічний,психологічний і т.д. Оскільки злочинність проявляється в винномуповедінці людей, дія причин злочинності має соціально -психологічний характер - вплив відповідних об'єктів, явищ,процесів на свідомість, психологію людей; по-третє, будь-яке явище так чи інакше - прямо чи опосередковано,безпосередньо або опосередковано, пов'язана з усіма іншими явищами
(тобто визнається загальний зв'язок і взаємообумовленість явищ); по-четверте, загальний зв'язок явищ не означає, однак, що всізв'язку рівноцінні і рівнозначні, тобто слід розрізняти зв'язку істотніі несуттєві, безпосередні та опосередковані, прямі та зворотні; по-п'яте, причинний зв'язок слід відрізняти від інших видів зв'язку --кореляційної, часової і просторової тощо, тобто з усієїсукупності явищ і процесів потрібно виділити ті, які так чиінакше пов'язані зі злочинністю (викликають, породжують злочинність як своєслідство. Їх (зв'язку) називають генетичними. Крім них, кримінальнастатистика фіксує залежність між кількістю скоєних злочинів іпорами року (зима, літо), днями тижня (будні, передсвяткові тасвяткові дні), часом доби (день, вечір, ніч); на рівеньзлочинності військовослужбовців впливає їх половозрастной структура та ін Підвсіх е.тих випадках зв'язок негенетичної, бо названі обставини саміпо собі не породжують злочину, хоча для організації боротьби ззлочинністю та попередження злочинів облік подібних зв'язків удіяльності прикордонних військ має важливе значення; по-шосте, для правильного розуміння причинного зв'язку дуже важливо матина увазі її складний, багатоступінчатий, ієрархічний характер. Кожна причинамає свою причину, а кожне наслідок породжує нове слідство. До того жодна причина може викликати кілька наслідків, так само як один наслідокможе мати ряд причин, по-сьоме, причина "діє" лише за наявності певних умов.
Саме взаємодію причин і умов породжує наслідок. Так, вчиненнявійськового злочину, кваліфікованого за ст. 252 (Порушення правилводіння або експлуатації машин), що виразилося у скоєнні автомобільноїаварії, коли військовий водій в дощову погоду при поганій видимостіперевищив швидкість і не помітив розмитого ділянки дороги. Причинапригоди - перевищення швидкості та неуважність водія, не будьцього, аварія б не трапилася. Дощова погода і погана видимість --умови сталася аварії; самі по собі вони не можуть її викликати, але і безцих умов аварія навряд чи відбулася б. Таким чином, суть умови і йоговідміну від причини полягає в тому, що це явище або процес, які саміпо собі не можуть породити безпосередньо дане слідство, але, супроводжуючипричин у просторі і в часі і впливаючи на них, забезпечуютьпевну їх розвиток, необхідний для виникнення слідства. Іншимисловами, причина породжує наслідок, у той час як умова цьому лишесприяє, забезпечуючи можливість дії причини.

Вплинути на злочинність, попередити вчинення злочину можна,впливаючи не тільки на причини, але і на умови злочинності. У багатьохвипадках впливати на умови, що сприяють вчиненню злочинів,і тим самим блокувати дії причин практично легше і доступніше, ніжусунути причини злочинності.

Розмежувати причини та умови злочинності не завжди легко і просто.
Таке розмежування більше застосовується по відношенню до індивідуальногозлочинної поведінки, де можна з достатньою визначеністю розділити,що породило відповідний вчинок індивіда, а що лише обумовило їїздійснення. На більш високих рівнях аналізу таке розмежуванняістотно утруднене, бо в ієрархічній взаємозв'язку ті чи інші явищаі процеси виступають в одному випадку в якості причини, а в іншому - якумова, по-восьме, філософія визнає відносність поділу явищ напричини та умови, тобто будь-яка причина є в певному відношенніумовою, а будь-яка умова в іншому відношенні може бути причиною. Уфілософії існують поняття детермінізму, детермінованості, що означаютьзв'язок, залежність. Детермінізм передбачає сукупність та взаємодіяпричин і умов, які називають детермінантами явища (в кримінології --кріміно