Різдво (новозавітні сюжети в живопису)

Олександр Майкапар

Коли ж вони були там, настав їй, і породила вона свого Первенця, і сповила, і поклала Його в ясла, бо не було їм місця в готелі.

(Лука, 2:6-7)

Святкування Різдва Христового на Сході згадується вже у вченні гностиків, зокрема у Климента Олександрійського. Народження Христа зазначалося ними разом зі святкуванням його явища. Явище ж це було Богоявленням, і таким чином свято Різдва відзначався на Сході разом з Богоявленням - 6 січня. Точне поділ цих свят у всій християнської церкви, західної і східної, відбулося в кінці IV - початку V століття. Як відзначають історики церкви, свято Різдва Христового був запозичений східній церквою у Риму, тоді як свято Богоявлення вперше з'явився на Сході, а потім вже був перенесений у Рим. Тут же необхідно вказати, що західна і східна церкви з часом почали вкладати різний зміст у поняття Богоявлення, і це відбилося на виборі що відзначаються в це свято подій євангельської історії. Так, східна церква утвердилася у святкуванні Богоявлення як Хрещення Христа - першої появи Ісуса серед народу і встановлення догмата троїчності: ідеї про явище осіб Божества. У свою чергу римсько-католицька церква під Богоявленням, що святкується також 6 січня, має на увазі явище зірки східним волхвів, як перше одкровення поганам явища Месії (свято Трьох волхвів, Трьох царів). Хрещення ж, яке завжди святкується в неділю, в тих випадках, коли неділю не випадає на 6 січня, наголошується римсько-католицькою церквою в першу неділю після цього числа. Викладені вище обставини є надзвичайно важливими для вірного розуміння різдвяного циклу сюжетів, як він сформувався в західному мистецтві. Євангельська історія народження Христа - це, власне, тільки наведені вище слова Луки. Часто, однак, у західному мистецтві під назвою "Різдво Христове" маються на увазі також сцени поклоніння пастухів і волхвів (ми не говоримо в даному випадку про трактування сюжету народження Христа, заснованих взагалі не на євангельських оповіданнях, таких як поклоніння Марії, поклоніння царів та інших, - про них і їхніх літературних програмах ми скажемо нижче), тоді як епізод поклоніння волхвів, строго кажучи, є сценою Богоявлення. Причому якщо картини на сюжет народження Христа, як правило, включають і наступні епізоди, що утворюють, по суті, коло епізодів свята Богоявлення, то сцени Богоявлення - поклоніння волхвів, поклоніння царів - аж ніяк не завжди включають зображення власне народження Христа.

Отже, ми навмисно відокремлюємо сюжет власне народження Христа - як безпосереднє ілюстрування розповіді Луки - від наступних за ним сюжетів поклоніння пастухів і поклоніння волхвів (царів) - опосередкованого докази народження Христа (цих сюжетів присвячені наступні нариси). Зауважимо, що в поєднанні цих сюжетів в живопису відбилося споконвічне змішання самою церквою обставин народження Христа і його явища, тобто свят Різдва і Богоявлення.

Першим джерелом, з якого християнські художники запозичили основну ідею народження Христа, повинно було бути Євангеліє. Матвій лише констатує факт народження: "Нарешті Вона народила Сина cвоего Первістка, і він (Іосіф. - А.М.) дав Йому ймення Ісус "(Мф., 1:25). У Луки розповідь кілька більш детальний: згадується про відсутність місця в готелі, про те, що Марія сповила немовля, про те, що він був покладений у ясла. З подальшої розповіді Луки стає ясно, що при народженні був присутній Йосип. Але якщо порівняти з цими свідоцтвами Євангелія зображення народження Христа в живописі, стане ясно, що вони включають подробиці, яких немає в Євангелії. Таким чином, іконографія народження Христа, зберігаючи те, що дає Євангеліє, йде далі в розвитку зовнішніх подробиць. Сюди відносяться місце, де відбулося народження Христа, ясла, в які було покладено Спаситель, віл і осел у ясел, зірка над зображенням сцени народження немовляти, положення фігури народила Богоматері, дії Йосипа, ангели і пастухи, обмивання немовляти, повитухи і їх поведінку, особливості архітектурного оздоблення сцени. Для всіх цих деталей сюжету є богословська база та літературні програми.

Перші зображення народження Христа відносяться до епохи давньохристиянських саркофагів, але датуються не раніше IV століття. Сцена, як правило, дуже проста: в яслах під навісом лежить сповитих немовля, над ним схилилися віл і осел, присутні Марія і Йосип, іноді зображуються пастухи. Часто, коли фігурує зірка (як на одному з римських саркофагів, виявлених на Аппієвій дорозі), ми бачимо також трьох волхвів у фригійських шапочках.

Отже, якщо не обмежуватися тільки свідченням Луки, а спробувати виявити більш широке коло літературних джерел для теми народження Христа, то виявляється, що сюжет цей розпадається в західному мистецтві на кілька міцно затвердилися до епохи Відродження іконографічних типів. Щоб окреслити їх, необхідно розглянути ряд входять в цей сюжет мотивів і з'ясувати їх літературну програму: 1) облаштування Діви Марії (у будинку під навісом або в печері); 2) дві служниці-повитухи і обмивання дитину, 3) поклоніння немовляті; 4) зірка; 5) ангели; 6) квіти; 7) оберемок сіна; 8) туфлі.

Розглянемо їх послідовно.

Облаштування Діви Марії

З визначенням місця, де варто було б помістити сцену народження Христа, у художників завжди виникало багато проблем. З одного боку, вони спиралися на свідчення Матвія: "І, ввійшовши до дому ..." (Мф., 2:11). Мова тут у Матвія йде про з'явилися на уклін волхвів. Але, строго кажучи, волхви з'явилися набагато пізніше, щоб вважати їх прихід "до дому" доказом того, що і саме народження Христа відбулося тут. Проте ранні художники віддавали перевагу саме так трактувати місце дії цього сюжету. Можна констатувати, що в ранніх зображеннях народження Христа дія відбувається під навісом, що символізує будинок. В епоху Відродження художники зображували будинок, де народила Діва Марія, у вигляді застарілої будівлі (халупи) - вона символізувала Старий Заповіт, замінити який Новим з'явився у світ Христос (так в Робера Кампена).

Вибір художниками для народжуючої Діви Марії іншого місця - Печери - заснований на згадці про неї у Іустина Мученика в його "Діалозі з Трифоном "(II століття), який бачив у такому народження Христа здійснення пророцтва Ісаї. "Коли Виконавця містерій Митри кажуть, що він народився від каменю, і місце, де вони присвячують віруючих у нього, називають печерою, то не бачу Чи, що вони це запозичили з слів Данила (...) і також з пророка Ісаї (...)?" - Це з "Діалогу з Трифоном" Іустина Мученика. І в пророцтві Ісаї: "Той буде пробувати на висотах; притулок його - неприступні скелі" (Іс., 33:16). Це переказ ясно формулюється в багатьох апокрифічних текстах, зокрема в Протоєвангеліє Якова (яке, мабуть, Юстин Мученик знав), де говориться: "І він зняв її з осла, і сказав їй: Куди мені відвести Тебе і приховати ганьба Твій? Бо місце тут пусто. І знайшов там печеру, і привів її ... " (17-18). Можна вказати і інші літературні джерела цієї мальовничої традиції. Перші зображення народження Христа в печері відносяться до VI-VII століть.

У печері зобразив народження Христа П'єтро Кавалліні на своєї мозаїці в церкві Санта Марія ін Трастевере в Римі. У загальних рисах його композиція слід канонами візантійської іконографії, але в образотворчих формах несе друк римської традиції. Фреска ця надзвичайно цікава тим, що поєднує в собі кілька літературних програм - свідчення Євангелія від Луки, Євангелія від Матвія, Протоєвангеліє Якова, а крім того, вносить місцеві - Римські - деталі в трактування сюжету. У Луки художник запозичив: 1) зображення готелі ( "Не було їм місця в готелі". Лк. 2:7) - будинок з вежею на передньому плані; напис пояснює: "tabema meritoria" (лат.: житло, що здається в найм); 2) благовістя пастухам: ангел з бандероллю, на якій текст: "Annutio uobis gaudium magnum" (лат.: "розповів Я вам велику радість". Лк. 2:10). У Матвія художник запозичив зірку, яка призвела до Віфлеєму волхвів. У Якова (з Протоєвангеліє) - печеру, в якій породила Діва Марія, а також образ застиглого в задумі Йосипа: "... і пішов шукати бабам бабку в окрузі Віфлеєму. І ось я, Йосип, ішов і не рухався. І подивився на повітря і побачив, що повітря нерухомий, подивився на небесний звід і побачив, що він зупинився і птахи небесні в польоті зупинилися ... "(18). І, нарешті, свій внесок у розробку програми цієї мозаїки вніс кардинал Якопо Стефанескі, відомий меценат раннього треченто: на передньому плані поряд з хатиною і вежею видно джерело запашної олії, який, згідно з легендою, забив у Римі в момент народження Христа. Над цим джерелом і була поставлена церква Санта Марія ін Трастевере, про що свідчить напис під картиною: "Jam puerum jam summe pater post tempora natum/Accipimus genitum tibi quern nos esse coevum/Credimus hipcqi clei scaturire UquaminaTybrum "(лат.:" Він, Немовля і вічний Отець, як рівний нам, як сучасник, народився серед нас. Ми віримо, що звідси виливає миро (милосердя), як хвилі Тібру ").

Лише тому, хто не знає, що являє собою хан, то є готель на Сході - така, в якій могли зупинитися Йосип з Марією, - може здатися, що свідчення Луки і Матвія не узгоджуються між собою. Насправді "дім" і "печера" - це може означати майже одне і те саме. Хан, чи караван-сарай, на Сході був низький будинок, стіни в його кімнатах були лише з трьох сторін, і все, що відбувалося в приміщенні було відкрито погляду стороннього. Тут же було місце (двір) для худоби і кімната відокремлювалася від двору лише кількома сходинками. Але найцікавіше з археологічної точки зору те, що хани будувалися, вірніше, пристроювалися до численним у тих місцях печер. Це було єдине ціле. Таким чином, відомі нам спроби художників примирити два ці свідоцтва, зображуючи вхід до печери, і над ним навіс, не так вже грішать проти істини.

Дві служниці і обмивання Христа

Часом народження Христа трактується художниками як власне сцена пологів. У такому випадку зображуються дві повитухи, як на картині майстра, що назване Зальцбургским. Подробиці цієї історії ми дізнаємося все з того ж Протоєвангеліє Якова: повитуха, яку знайшов Йосип, засвідчила народження Спасителя ( "Народилося спасіння в Ізраїлі"); вона повідомила про це зустрілося їй Соломії: "Соломія, Соломія, я хочу розповісти тобі про явище дивовижному: Народила діва і зберегла дівоцтво своє. І сказала Соломія: Живий Господь Бог мій, поки не протягну пальця свого і не перевірю дівоцтва її, не повірю, що діва народила. І тільки простягнула Соломія палець, як скрикнула і сказала: Горе недовірству моєму, бо я наважилася спокушати Бога. І ось моя рука віднімається як у вогні. І впала на коліна перед Господом, кажучи: Господь Бог батьків моїх, згадай, що я з насіння Авраама, Ісака та Якова, не осрамі мене перед сином Ізраїлю, але скажи мені ласку ради бідних: Бо Ти знаєш, що я служила Тобі в ім'я Твоє, і від Тебе хотіла прийняти нагороду вона. І тоді постав перед нею Ангел Господній, і сказав їй: Соломія, Соломія, Господь зглянувся на тебе, поднеси руку свою до Немовляті та підтримай Його, і настане для тебе спасіння і радість. І підійшла Соломія, і взяла Немовля на руки, сказавши: вклонився Йому, бо народився великий цар Ізраїлю. І одразу ж одужала Соломія і вийшла з печери порятунку "(Протоєвангеліє Якова, 19-20). Назва першого повитухи, згідно з традиції, тієї, що не сумнівалася у божественне походження дитини, -- Зелом (інакше: Зелемія).

Що стосується обмивання немовляти повитуха, то розповіді про це немає ні в апокрифах, ні в інших пам'ятниках стародавньої писемності. Цю сцену художники домислили, виходячи з факту присутності повитух. Але безгрішні народився немовля не потребував ні в якому очищення (обмиванні). Більше того, йому не були потрібні і самі повитухи. Вперте їх присутність, однак, на картинах старих майстрів може пояснюватися бажанням мати свідків чудесного народження Христа.

Часто з мотивом "Дві служниці" з'єднуються тема "Поклоніння Дитині", а також інші сюжети, безпосередньо примикають до сюжетом народження Христа, зокрема благовістя пастухів або поклоніння пастухів (так у Робера Кампена; ми дізнаємося служниць не тільки по характерному жесту паралізованою руки Соломії, але і за тими словами, які написані на бандеролях персонажів. Так, у зелом, зображеної спиною до глядача, на стрічці накреслено: "Virgo peperit filium" (лат.: "Діва народила сина"), а у Соломії -- по-перше, її ім'я і, по-друге, слова: "Credam qum probavero" (лат.: "Упевнений, коли ясно представлю "!); в ангела, що звертається до Соломії, -" Та, puerumet sanaberis "(лат.:" Коснись Дитятко та зцілитися).

Це трактування теми народження Христа зникла після того, як була засуджена Тридентський собор (1545-1563).

Поклоніння Немовляті

Культ благочестя, який у різних формах широко поширився в XIV-XV століттях, своїми коріннями йде в попередні століття -- XII-XIII століття. Він виріс з містицизму Бернарда Клервоського (1090-1153), засновника ордену бернардинів, зерном навчання яких була любов до Немовляті Христу і до Христа-страстотерпця, а також до діви Марії. Яків Воррагінскій в "Золотий легендою" часто цитує Бернарда. Той у своїх міркуваннях про народження Христа особливу увагу звертає на бідність обстановки, в якій воно відбулося. Франциск Ассизький (1181/2-1226) довів культ "святої бідності" до межі.

На вироблення програми для зображення сцени народження Христа як поклоніння Дитині в пізнє середньовіччя вплинули також праці францисканського ченця Джованні де Каулібуса (Псевдо-Бонавентури), в Зокрема його "Meditationes vitae Christ!" ( "Роздуми про життя Христа"), а також Бригіти Шведської (бл. 1304-1373) - провидиці, що відвідала Єрусалим в 1370 і встигла за два роки до своєї смерті опублікувати "Relationes de vita et passione Jesu Christi et gloriosae virginis Mariae matris ems " ( "Одкровення про життя і пристрасті Ісуса Христа і преславної Діви Марії, Матері Його "). Одкровення цієї черниці дуже скоро стали відомі сучасникам. Це підтверджується тим, що її опису, зокрема сцени народження Христа, незабаром після видання її праці стали відтворюватися на картинах, які трактували цей сюжет як поклоніння Дитині (часом художники зображували навіть її саму в костюмі ордена брігітток, який вона заснувала).

Оскільки обидва тексти - Джованні де Каулібуса і Бригіти Шведської, - що відносяться до даного сюжету, надзвичайно важливі для розуміння зображувалися художниками деталей, наведемо їх повністю.

Джованні де Каулібус: "А коли настав час родити - було це близько півночі на Різдво, - Марія встала і притулилася до колони, яка була тут. Йосип сидів поруч засмучений, мабуть, тому, що не міг приготувати все необхідне для пологів. Він встав, взяв з ясел сіно, поклав його біля ніг Діви Марії і відвернувся. У цей момент Син Божий залишив черево Матері, не завдавши їй ніякого болю. Так опинився Він на сіні біля ніг Своєю Матері. Омивши Його, Вона завернула Його у Своє покривало і поклала в ясла. Нам говорили, що віл і осел схилили свої голови над яслами, щоб диханням своїм зігріти Дитятко, тому що розуміли, що в такий холод ледь захищеному Дитині потрібно тепло. Мати, проте, ставши на коліна, молилася і підносила подяку Бога: Дякую Тобі, Господь і Небесний Отець, за те, що дав Мені Твого Сина, і молюся Тобі, одвічної Бог, і Тобі, Син Бога Живого і Мій Син ".

Бригіта Шведська: "Коли я стала перед яслами Господа у Вифлеємі, то побачила Діву надзвичайної краси (...), щільно укриту витонченим хітоном, крізь який було виразно помітний невинне тіло (...). Разом з Нею був чеснотливими старець, він привів вола і осла; вони увійшли в печеру, і чоловік прив'язав тварин до ясел. Потім він вийшов і приніс Діві свічку, прикріпив її до стіни і вийшов, так що при народженні Дитятко його не було. Тим часом Діва зняла Свої туфлі, скинула з Себе білу накидку, яка вкривала Її, зняла з голови вуаль, поклала її збоку від Себе і залишилася в одному хітоні, з чудовими золотим волоссям, що падали розпущу?? нние на Її плечі. Потім Вона дістала два маленьких лляних шматочки і два вовняних, які принесла з Собою, щоб загорнути в них Немовля, якому судилося народитися (...). І коли все було готове, Діва з превеликим повагою схилила коліна в позі молиться і повернулася спиною до ясел, обличчя Її було звернуто на схід, а погляд спрямований до неба. Вона перебувала в екстазі, занурена в споглядання, Її переповнювало захоплення божественної ніжністю. І стоячи так в молитві, Вона раптом виявила, що дитина в утробі її ворушиться, і несподівано Вона привела на світ Сина, що від Нього виходив невимовною світло і блиск, так що сонце не могло зрівнятися з Ним, і тим більше свічка, яку Йосип поставив тут, - світ божественний абсолютно поглинув світло матеріал. І народження це було настільки несподіваним і миттєвим, що я не могла ні виявити, ні зрозуміти, за допомогою якого члена свого тіла Вона народила. Я побачила невідомо звідки взявся Дитинку, що на землі - оголеного і випромінює світло. Його тільце було абсолютно чистим. Потім я почула спів ангелів, воно було надзвичайно ніжним і прекрасним. Коли Діва усвідомила, що вже народила Свого Немовля, Вона відразу стала молитися Йому: Її голова схилилась і руки схрестилися на грудях. З великою повагою та благоговінням Вона сказала Йому: "Слава Тобі, Мій Бог, Мій Господь, Мій Син".

Прикладами скрупульозного слідування літературним джерелами, описує народження Христа, і в першу чергу праць Джованні і Бригіти, можуть служити картини на тему поклоніння Дитині нідерландських художників золотого століття живопису цієї країни. Класичним зразком є "Поклоніння Дитині" Рогіра ван дер Вейдена у триптиху так званого вівтаря Бладелена (інакше - "Міддельбургскій вівтар"). Тут зображена колона, до якої, згідно з Джованні, притулилася Діва Марія (колона в сюжеті поклоніння Дитині відіграє подвійну роль: як деталь розповіді Джованні і як алюзія на майбутні страждання Христа, коли він, прив'язаний до колони, буде підданий батожить. Колона стала одним з інструментів Страстей Господніх; вона фігурує в руках ангелів в сценах, де вони несуть ці інструменти). "Доброчесна старець", свічка, світло якої заглушається чудовим світінням Немовля, - все це запозичене Рогіра у Бригіти. За її опису створений художником і образ Діви Марії - в білому хітоні, з розпущеним золотими волоссям, що стоїть в молитовній позі. Нерідко Ісус на молитву Марії відповідає рухом руки, яке можна визнати за благословляє жест, як у Майстра з Авіли.

Зірка

На перший погляд часті зображення зірки у сцені народження Христа мають просте пояснення: це та зірка, яка стала волхвів, і привела їх до місця народження Ісуса. Бути може, в більшості випадків художники включали цей мотив в сцену народження Ісуса, виходячи з уявлення про те, що зірка з'явилася в момент народження Дитини. Поклоніння волхвів з зіркою - настільки поширений іконографічний тип, що природним уявлялося використовувати зірку і в даному випадку.

Однак у цьому сюжеті зірка може мати інше пояснення. У Протоєвангеліє Якова, яке, як ми вже бачили, широко використовувалося в як літературної програми, немає прямої вказівки на зірку, але йдеться лише про незвичайне світі в печері, де народився Христос. І якщо це джерело був основою для багатьох інших іконографічних мотивів, то цілком резонно припустити, що він же пояснює зображення яскравого світла в печері з допомогою традиційного образу - зірки. У такому випадку було б помилковим бачити в цій зірку завжди і тільки зірку волхвів.

Ангели

Сонм тих, хто молиться і співаків хвалебну пісня ангелів згадується і у Джованні, і у Бригіти. Ми бачимо їх і в Рогіра ван дер Вейдена, і в багатьох інших художників. Число ангелів може мати символічне значення. Так, в "Поклонінні Дитині" на вівтарі Портінарі (Гуго ван дер Гус) їх п'ятнадцять. Пояснення символіки цього числа знаходимо у сучасника і співвітчизника художника - проповідника домініканського ордену Алана ван дер Клипа (Ален де ла Рош, 1428-1475). Повний цикл молитов Братства розарію, до якого належав цей проповідник, містить п'ятнадцять молитов "Отче наш" ( "Pater noster "). Чергуючись зі ста п'ятдесятьма молитвами "Ave Regina", вони символізують п'ятнадцять подій Страстей Христових. П'ятнадцять є також число чеснот: чотири "кардинальні" - сміливість, мудрість, помірність, справедливість, три "богословські" - віра, надія, любов і сім "основних" -- смирення, щедрість, цнотливість, достаток своїм, помірність, спокій, надія. І ще два - побожність і покаяння. Всього виходить шістнадцять, однак помірність і помірність, по суті, одне й те саме. Таким чином, різних чеснот лише п'ятнадцять. І нарешті, ще одне можливе пояснення числа "15": така кількість "псалмів сходження". За їх числа прийнято також зображати кількість ступенів храму на картинах "Введення Діви Марії в храм".

Нерідко художники, особливо нідерландські, дають у руки ангелам музичні інструменти і ноти, і якщо в нотах відтворені реальні музичні твори, що теж робилося досить часто, то це гімни на латинський текст з Луки: "Gloria in Excelsis Deo et in Terra Pax Hominibus Bonae Voluntais "(лат.:" Слава Богу на висоті, і на землі мир, і в людях благовоління ". Лк., 2:14). (В "Народженні Христа" Якоба Корнеліса ван Остзанена в книзі, яку тримає ангел на передньому плані картини, записаний чотириголосний гімн на цей текст, всі чотири музичні партії - бас, тенор, альт і сопрано - Легко читаються; ангели виконують цей гімн на різних інструментах - шалмеях, трубах, псалтеріуме; багато співають і грають ангелів зображено і на задньому плані; всього ангелів тут тридцять три, що відповідає числу прожитих Христом років.) Цей текст художники по традиції частіше поміщають у сцені поклоніння Дитині, ніж в сюжеті благовістя пастухів, де він насправді фігурує у Луки.

Квіти

Символічне значення мають квіти, часто зображувані в сюжеті народження Христа, зокрема в поклонінні Дитині. У цілому вони символізують нове життя: Господь прийшов на землю - і розцвіли квіти. Але особливе значення мали конкретні квіти. Дуже багата смислова гама в натюрморті на вівтарі Портінарі Гуго ван дер Гуса. Квіти стоять тут у вазі та в склянці. Крім того, окремі пелюстки падали на землю. У посудині іспано-мавританського стилю червона лілія - символ мученицької Св. Крові Христа, а три ірису, або, як їх інакше називають, Мечев лілії, - натяк на страждання Діви Марії, про яких передбачене праведником Симеоном: "І самій же тобі зброя пройде душу "(Лк. 2:35). У склянці поруч сім дзвіночків. Вони мають подвійне символічне значення: по-перше, натякають на сім утисків Діви Марії і, по-друге, вказують на сім дарів Святого Духа: "І спочине на Нім Дух Господній, дух мудрости й розуму, дух поради й лицарства, дух пізнання та благочестя, і страху Господньому "(Іс.11 :2-3).

Оберемок сіна

Оберемок сіна, часто зображається в цьому сюжеті, теж деталь літературної програми (про це - у Джованні де Каулібуса). Ми бачимо її на картині Герард Давида. Коли ж замість сіна зображується сніп колосків, як у Гуго ван дер Гуса, то це символізує хліб Причастя - один з двох елементів Євхаристії. Відомі приклади включення в сюжет поклоніння Дитині обох елементів, як це зробив Ганс Мультшер на своєму Вурцахском вівтарі (1437).

Туфлі

Туфлі, скинуті з ніг (Гуго ван дер Гус зобразив одну зняту туфлю), - деталь, про яку йдеться Бригіта. Це символ святості місця, де відбувається подія. Таке тлумачення грунтується на словах Бога, звернених до Мойсея, що постала перед палаючим кущем: "Скинь взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш, то святая земля "(Вих. 3:5).

Картини на сюжет поклоніння Дитині часто перетворюються на тип Sacra conversazione (Священне співбесіда). У таких випадках художники вводять в них більш пізніх святих, а нерідко і донаторів (невідомий майстер з Авіли). Іноді навіть Йосип зображувався в чернечому вбранні. Так, на картині Рафаеліно дель Гарбо у флорентійській базиліці Св. Лаврентія Йосип постає в монашого одягу, з тонсурой, а під ногами стоїть тут ангела художник зобразив меч.

У символічному сенсі початок земного життя Христа вже містило в собі мученицький її кінець. "Як схід при заході сонця відображає в собі світло вечірньої зорі на заході, - пише відомий англійський історик християнства Ф. Фаррар, - так Віфлеєм був передоднем Голгофи, і навіть колиска Немовля вже носила в собі зародок хресних пристрастей Спасителя.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.maykapar.ru/