ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Адміністративне стягнення
         

     

    Адміністративне право

    Адміністративне стягнення

    1. Поняття, призначення та характерні риси адміністративних стягнень.

    2. Види заходів стягнення.

    3. Загальні правила накладення стягнення.
    Література:

    . Жданов Н.М. "Адміністративне стягнення", 1994;

    . Веремеенко І.І. "Адміністративно-правові санкції" 1975;

    . Масленіков "Застосування адміністративного стягнення";

    . Павлова Е.С. "Застосування суддею заходів адміністративного стягнення";

    . Саввін Н.Я. "Адміністративний штраф";

    . Постанова Конституційного Суду від 11 березня 1998 р. у справі про перевірку конституційності ст.266 митного кодексу РФ, ч.2 ст85, ст.222 КпАП; від 12 травня 1998 по справі про перевірку конституційності окремих положень абзацу 6 ст. 6, і аб. 2 ч.1 ст.7 закону РФ від 18 червня 1993 "Про застосування ККМ при здійсненні грошових розрахунків населення у зв'язку із запитом Дмитрієвського районного суду ...";

    . Визначення Конституційного Суду РФ від 1 липня 1998 по скарзі громадянина Терзіян на порушення 159, 199 КпАП.
    Питання 1.
    Адміністративні стягнення є одним з видів заходів адміністративногопримусу і володіють всіма ознаками їм притаманними. У цьому виявляється їхдіалектичний зв'язок як окремого та спільного, однак, будь-яке спільне лишеприблизно охоплює всі окремі предмети, всяке окреме неповновходить у загальну. Для розуміння правової природи стягнення недостатньоконстатації їх спільності з іншими заходами примусу, необхідно виявити їхособливості, її призначення та місце в системі примусових заходів.
    Особливості адміністративного стягнення:

    1. Це реакція держави на вже скоєне правопорушення, інакше кажучи, адміністративне стягнення застосовується тільки після здійснення правопорушення.

    2. Стягнення застосовується компетентними суб'єктами на підставі прийняття ними спеціального індивідуального акту управління (постанови, рішення).

    3. Через адміністративне стягнення практично реалізується адміністративна відповідальність. Інші види адміністративного примусу не пов'язані з цим інститутом. Саме тут особливо яскраво проявляються владність і авторитарність закону.

    4. Адміністративне стягнення у цілому переслідує кару, виховання і попередження правопорушень.

    5. Держава особливо ретельно регламентує застосування стягнення.

    6. Коло посадових осіб мають право застосовувати адміністративні стягнення набагато вже кола суб'єктів уповноважених законом на застосування інших заходів адміністративного примусу. Законодавець свідомо встановлює такий вузьке коло суб'єктів які мають право застосовувати адміністративного стягнення з метою охорони інтересів особистості.

    7. Державно-примусовий характер цих заходів виражається в тому, що за допомогою адміністративних стягнень держава примушує порушника зазнавати певні обмеження його особистих або майнових прав незалежно від того чи бажає він цього чи ні.
    Призначення заходів адміністративних стягнень дещо інше, ніжадміністративно-запобіжних заходів і заходів адміністративного припинення.
    Якщо адміністративно-запобіжні заходи призначені дляпопередження правопорушення, недопущення шкідливих наслідків, тоадміністративні стягнення застосовуються, коли необхідно надатипевний вплив на свідомість особи, поведінка якого значновідхилено від форми. Призначення адміністративного стягнення потрібно визначатичерез цілі. Слід зазначити, що цілі адміністративного стягнення впершев історії адміністративного законодавства закріплені в ст.23 КпАП.
    Відповідно до ст.23 адміністративне стягнення є мірою відповідальності ізастосовується для таких цілей:

    1. Виховання особи яка вчинила правопорушення в дусі закону.

    2. Попередження здійснення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
    Таким чином, застосування заходів стягнення переслідує вихованняправопорушника в дусі закону. Стягнення є засобом впливу найого свідомість. Основне завдання виховання - за допомогою стягнення прищепитинавички стимулюють добровільне свідоме виконання особою своїхобов'язків.
    Обмеження, пов'язане з заходами адміністративного стягнення, безумовно,надає виховний вплив. Виховання правопорушників тіснопов'язане з іншою метою адміністративні стягнення - попередженняправопорушень (не тільки з боку порушників і інших осіб). Метаприватного попередження впливати на правопорушників.
    Адміністративне стягнення містить у собі різноманітні форми поневірянь,які значно обмежують можливості і бажання правопорушника навчинення нових правопорушень, аж до ізоляції від суспільства. Особливароль у цьому процесі належить органам та особам, на яких покладенообов'язок виконати адміністративне стягнення. Недобросовісневиконання адміністративного стягнення дає можливість для здійсненняповторних правопорушень.
    Запобіжні можливості стягнення широкі. Багато адміністративніпроступки можуть перерости у злочин, тому своєчасне застосуваннязапобіжних заходів є дієвим засобом запобігання більш тяжкихдіянь. Працівники правоохоронних органів повинні уважно вивчатипричини рецидиву, вивчати особу злочинця, це дозволить їм більшеефективно використовувати попереджувальні можливості стягнення.
    Загальне попередження для інших осіб, реалізується у виданні законодавчогоакту, що карає те або інше діяння. Певну роль відіграє невідворотністьадміністративного стягнення. Використовується громадський осуд --розгляд проступку в робочому колективі, висвітлення у пресі і т.д.
    Мета загального попередження забезпечується реальним виконанням заходів.
    Таким чином, можна сказати, що адміністративне стягнення - цепримусове позбавлення порушника певних прав, благ і покладання нанього спеціальних "штрафних" обов'язків з метою його виховання.
    Питання 2.
    Заходи адміністративного стягнення закріплені в ст.24 КпАП. Ми розберемо лишедеякі.
    Штраф встановлюється в різному розмірі, існує закон про перерахунокштрафу, тому що КпАП занадто старий, вірніше старі розміри штрафу, зазначені вньому. Штраф накладається різними посадовими особами. Штраф повинен бутисплачений протягом 15-ти днів, після винесення постанови про накладенняштрафу. Якщо людина працює, то постанова про сплату штраф приходитьна роботу, якщо він не сплачується у строк, то судовий пристав повинензробити опис майна на суму штрафу. Якщо у людини немає майна,яке можна конфіскувати, в даному випадку судовий пристав складає актпро неможливість конфіскації і подає до суду, а для винного по суті небуде ніяких наслідків.
    Видворення за межі РФ теж захід стягнення. Порядок: виносятьпостанову слідчий або прокурор, винний може бути виселений зконвоєм або сам, без будь якої допомоги.
    Відкликання ліцензії, кваліфікаційного атестата. Такі документи видаються впорядку дозвільної системи і на певний термін. Ліцензія,кваліфікаційний атестат представляють право займатися певноюдіяльністю, а їх відкликання позбавляє такого права, тому названа захід можерозглядатися як позбавлення спеціального права. Це стягнення застосовуєтьсяза вчинення правопорушень уповноваженими особами, пов'язаних здіяльністю передбаченої ліцензією. Чим відрізняється відкликання ліцензії відпозбавлення права. Позбавлення права застосовується тільки до громадян. Відкликання ліцензіївикористовується як засіб впливу не тільки на громадян, але і на юридичнихосіб. По-друге, позбавлення прав провадиться на строк до 3-х років, а ліцензія
    (атестат) відгукується назавжди. Однак, це не означає, що особа вженіколи не отримає такого дозволу (ліцензії) воно може знову отриматиліцензію, але це буде нова ліцензія, для отримання якої необхідновиконати ряд вимог (надання певних документів, сплатазборів). У деяких випадках повторну заяву про видачу ліцензії можебути розглянуто тільки після закінчення встановленого часу.
    Стягнення вартості товарів і транспортних засобів. Стягнення полягає впримусове вилучення грошової суми складових вільну ринкову цінуна день виявлення порушення. Вартість стягнення може бути в межах
    300%. На основі митного законодавства можливе стягнення вартостітоварів і транспортних засобів, які є безпосередніми об'єктамипорушення митного права. Це стягнення відрізняється від штрафу тим, щоможе бути основним і додатковим.
    У законі перелік стягнень дано в строго визначеному порядку: від меншсуворих до більш суворим.
    Питання 3.
    У КпАП встановлено загальні правила накладення стягнення, цими правиламиповинні керуватися державні органи та посадові особи. Питаннюпро накладення адміністративного стягнення присвячена окрема глава КпАП
    (гл.4), у якій визначені найважливіші вимоги, що підлягають виконаннюпри застосуванні адміністративних стягнень. Загальні принципи характерувпливу:

    1. Законність.

    2. Доцільність.

    3. Своєчасність, оперативність дії.

    4. Додавання стягнень що накладаються за сукупність правопорушень.
    Ці загальні правила покликані забезпечити законність і індивідуалізаціюнакладення стягнень. Стягнення накладаються в межах, встановленихнормативними актами, що передбачають відповідальність за скоєнеправопорушення у точній відповідності з законодавчими актами проадміністративні правопорушення, КпАП, нормативно-правовими актамикомпетентних органів, посадових осіб, законодавством суб'єктівфедерації, інших законів.
    Законність. Ніхто не може бути підданий адміністративному стягненню узв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі та впорядку передбаченому законом. Застосування уповноваженими на те органамиі посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться вмежах їх компетенції у точній відповідності до законодавства. Облікособистості та обставин справи також як і в кримінальному, існує вадміністративне право. Стягнення може бути накладено тільки тоді, коли вдіянні особи є склад адміністративного правопорушення. Органи іпосадові особи мають право розглядати лише ті справи, які їмпідвідомчі, і вони повинні накладати стягнення у межах тієї статті, заякою кваліфіковані дії особи.
    Доцільність головне прояв індивідуалізація кари і економіярепресій. Законодавець зобов'язує правопріменітеля, при виборі заходівстягнення, враховувати характер правопорушення (ступінь громадськоїшкідливості, розмір шкоди, тривалість та інтенсивність протиправногоповедінки, обставини, особу винного, ступінь вини, майновийстановище правопорушника, обставини що пом'якшують і обтяжуютьвідповідальність). Повинен враховуватися об'єкт посягання, йогонаслідки, поширеність даного виду правопорушення і станборотьби з ним. При оцінці особистості оцінюється її попередня поведінка вроботі та побуті. Майнове положення винного має бути враховано з тим,що б при застосуванні стягнень, що тягнуть за собою несприятливі для порушниканаслідки, не були порушені інтереси малозабезпеченої сім'їправопорушника. Відповідно до ст.34 КпАП обставинами, пом'якшувальнимивідповідальність за адміністративні правопорушення визнаються:

    1. Чистосердечное каяття винного.

    2. Запобігання винним шкідливих наслідків правопорушень, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди

    3. Вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу важких особистих або сімейних обставин.

    Вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою яка має дитину віком до 1 року.
    Цей перелік не є вичерпним, напр.відносить до пом'якшувальною обставинами активне сприяння вирішеннюсправи, вчинення правопорушення під впливом погрози чи примусу або всилу матеріальної, службової або іншої залежності.
    В ст.35 КпАП законодавець вказує на обставини, що обтяжуютьвідповідальність:

    1. Продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимоги уповноважених на те осіб, припинити його.

    2. Повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушень особою яка раніше вчинила злочин.

    3. Втягнення неповнолітнього в правопорушення.

    4. Вчинення правопорушення групою осіб.

    5. Вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин.

    6. Вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Відзначимо, що в залежності від характеру правопорушення, орган або посадова особа, що розглядає справу, може не визнавати дані обставини обтяжливими.
    Це вичерпний перелік.
    У деяких випадках існує можливість застосувати основне або основне
    + додаткове покарання. Ця можливість не перешкоджає поєднанню заходівадміністративної, дисциплінарної, матеріальної відповідальності, якщо вонипередбачені нормами адміністративного права. Відзначимо, щопослідовне забезпечення доцільності карального впливузабезпечується і правовими актами, що надають правопріменітелюможливість або прямий обов'язок замінити стягнення іншими заходамивпливу. КпАП закріплює кілька альтернатив адміністративноївідповідальності. Їх застосування означає пом'якшення або взагалі відмова відзастосування каральних заходів. Звільнення від адміністративноївідповідальності застосовується в наступних випадках: a. У разі здійснення малозначного правопорушення; b. при передачі матеріалів на розгляд громадськості, якщо з урахуванням обставин справи і особи правопорушника до нього доцільно застосовувати заходи громадського впливу; c. передача матеріалів про адміністративне правопорушення військовослужбовців, працівників внутрішніх справ та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів і командирів, для притягнення до дисциплінарної відповідальності; d. матеріали про адміністративні правопорушення неповнолітніх направляються до комісії у справах неповнолітніх (якщо воно вчинене особою до 16-ти років), відповідальність несуть батьки.
    Своєчасність, оперативність впливу. Один з проявів цьогопринципу - встановлення строків застосування стягнення до суб'єкта,вчинила правопорушення. Строки давності накладення адміністративногостягнення згадуються в ст.38 КпАП. Після закінчення цих термінів виробництвоу справі не може бути розпочато, а розпочате повинно бути припинено. Щобюридично грамотно вирішити положення про термін треба:

    . знати розмір;

    . з якого юридичного факту він починає обчислюватися;

    . коли і який юридичний акт припиняє його обчислення;

    . який час закон не містить у обчислюється термін.
    Ст.38 - адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше 2-ухмісяців після скоєння правопорушення, але є виключення про накладеннястроку стягнення:

    1. При триваючому правопорушенні, термін відраховується з моменту виявлення правопорушення.

    2. У разі відмови від порушення кримінальної справи або припинення кримінальної справи, але за наявності в діях винного складу адміністративного правопорушення. Цей строк починає обчислюватися з наступного дня з дня прийняття постанови судом і дорівнює 1-му місяця.
    Термін давності діє тільки для притягнення до відповідальностііндивідуальних суб'єктів. Крім того, він є загальним правилом, якезастосовується, якщо спеціальною нормою не передбачено інше. Відзначимо, що вадміністративному законодавстві немає загальних норм про терміни давності заправопорушенням, вчиненим колективними суб'єктами.
    Строк адміністративного арешту обчислюється добами, виправних робіт --днями або місяцями. У ст.39 визначений термін, після закінчення якого особавважається не піддана адміністративному стягненню. Особа вважається невалиться адміністративному стягненню, якщо протягом року з днязакінчення виконання стягнення воно не вчинила нових правопорушень.
    Накладення стягнення за множинність правопорушень, ознаки:

    1. Наявність кількох складів.

    2. Усі протиправні діяння вчиняються одним чиобличчям, яке, власне, або різночасних допускає правопорушення.

    3. Кожне правопорушення зберігає свою значимість для адміністративного права.
    В адміністративному праві існують дві форми множинності:

    1. Сукупність (ч.2 ст.36 КпАП) - вчинення декількох правопорушень до притягнення до відповідальності, якщо справи розглядаються однією і тією ж посадовою особою, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне порушення. У цьому разі до основного стягнення може бути призначений додатковий, передбачений статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

    2. Рецидив - вчинення нового правопорушення, після притягнення особи до відповідальності за попереднє, особа притягується до відповідальності лише за те, за що його карали, але якщо те і інше правопорушення тотожно, то це спеціальний рецидив.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !