КАТЕГОРІЇ ОСОБИ, присудком і Предикативне В мови кечуа

Як і в багатьох інших мовах, де категорія присвійний в імені оформляється афіксальних, а дієслово має особисте відмінювання, в Аглютинативне амеріндском мовою кечуа спостерігається значна подібність між присвійні показниками іменника і особистими закінченнями дієслова. Відомо, що в різних мовах мають місце різноманітні варіанти такого паралелізму: наприклад, афікси іменника іноді матеріально збігаються або генетично спільні з показниками особи об'єкта (семітські) або особи суб'єкта (тюркські) в дієслові; в угорською мовою парадигма присвійних форм іменників матеріально тотожна парадигмі так званого об'єктного дієвідміни, що відображає обличчя підлягає з одночасним вказівкою на наявність певного доповнення 3-го особи. У деяких випадках розглядаються особисті показники в залежності від характеру дієслова і конструкції за все пропозиції можуть вказувати або на підмет, або на додаток, як, наприклад, в абхазько-адигською мовою; в мовах активного ладу присвійні афікси імені часто служать і для вказівки на суб'єкт статівного дієслова, у той час як суб'єкт активного дієслова вираеается особливою серією афіксів (1, с. 149 та ін.) Розглянуті формант можуть зберігати більш-менш очевидну генетичний зв'язок з особистими займенниками; в інших випадках такий зв'язок не простежується. Нарешті, що цікавлять нас особисті показники в ряді мов органічно входять до складу іменної або дієслівного слова, підкоряючись, наприклад, законам Сингармонізм, якщо такий є, в інших же функціонують як напівсамостійних клітік.

Ми не ставимо перед собою завдання класифікувати всі ці різноманітні і, мабуть, неоднорідні явища, що представляють, втім, значний інтерес з точки зору визначення понять дієслівними і присудок. Питанням, пов'язаним з формуванням дієслівного слова з синтаксично нейтральної основи і особистих показників, генетично спільних з іменними, присвятив, як відомо, чимало сторінок своєї фундаментальної праці І.І. Мещанінов (2). Деякі цікаві дані, що мають відношення до цієї проблеми, можна знайти і в мові кечуа [1].

У цьому амеріндском мовою формант особи/числа власника в імені виявляють безсумнівну схожість (але не ідентичність) з показниками особи/числа суб'єкта (і, частково, об'єкта) у більшості модально-часових парадигм. У той же час ці експоненти матеріально не пов'язані з основами особистих займенників. Аффкіси особи - як імені, так і дієслова - органічно входять до складу фонетичного слова, не змінюючи його акцентологіческой схеми.

цікавлять нас особисті афікси кечуанского дієслова реєструються в більшості модально-часових парадигм суб'єктного дієвідміни. Нижче наводяться форми дієвідміни дієслова ruway "робити" в теперішньому часі дійсного способу в зіставленні з присвійні формами іменника uma "голова" [2].

Приватні афікси дієслова

       

Од. число         

Мн. число             

ruwa-ni         

"я роблю"         

ruwa-yuku         

"ми (екскл.) робимо"             

ruwa-nki         

"ти робиш"         

ruwa-nchis         

"ми (інкл.) робимо"             

ruwa-n         

"він робить"         

ruwa-nkichis         

"ви робите"                               

ruwa-nku         

"вони роблять"     

Особисто-присвійні афікси іменника

       

Од. число         

Мн. число             

uma-y         

"моя голова"         

uma-yku         

"наша (екскл.) голова"             

uma-yki         

"твоя голова"         

uma-nchis         

"наша (інкл.) голова"             

uma-n         

"його голова"         

uma-ykichis         

"ваша голова"                               

uma-nku         

"їх голова"     

Аналізуючи структуру цих формант, можна виділити в них крім власне показників особи, генетично загальних для дієслова та іменника, ще й елемент-n-, присутній лише в фінітного формах дієслова і інтерпретується нами в попередньому порядку як деяка характеристика дієслівними або присудок. Цей висновок грунтується на ніжепріводімих міркуваннях.

Враховуючи неприпустимість збігу голосних в кечуа і, отже, закономірність i> y після голосної, формант-i-можна вважати спільним для 1-го л. як од. ч. дієслів, так і іменників.

Форма 1-го л. мн. ч. (екскл.) являє собою поєднання-i-з суфіксом мн. ч.-ku; останній, безперечно, родствен показником множинності іменників -kuna. Ця єдина - у говірці Куско - форма в парадигмі цього часу, де відсутній вищезазначений елемент-n-, що можна пояснити або впливом відповідної іменний форми, або, що більш імовірно, редукцією більш старого формант-niku, що реєструється в говірці Айякучо. Показник-yku знаходимо і в особистих займенників 1-го л. мн. ч. екскл. noqayku. Основа noqa - має, мабуть, все ж таки неместоіменное походження, чим і пояснюється можливість приєднання до неї особистого закінчення-y. Зауважимо, що показник дієслівними-n-не може і не повинен брати участь в утворенні займенникових форм. Дійсно, за наявності-niku в 1-м л. мн. ч. екскл. дієслів відповідне займенник в говірці Айякучо реєструється в тій же формі, як і в Куско, тобто noqayku.

У 5-й формі у іменників знаходимо-nchis замість очікуваного-ychis, що, на нашу думку, пояснюється що відзначається в кечуа тенденцією до нейтралізації среднеязичних y і n перед палаталізовані альвеолярним [3]. Те ж в особистих займенників 1-го л. мн. ч. вкл. noqanchis. Відповідний дієслівних формант можна інтерпретувати як поєднання-n-з іменними суфіксом у формі-nchis зі спрощенням nn> n.

Важче дати пояснення форм 2-го л. од. та багато інших. ч. імен і дієслів. Найбільш вірогідним нам здається припущення про вторинність елемента-i-, що з'явився в іменному суфікс за аналогією з формою 1-го л. або у зв'язку із загальною для іменний і дієслівної парадигм тенденцією до двухконсонантному початку особистих афіксів.

У 3-м л., як ми вже відзначали, всюди виявляється-n (іноді факультативне, про що нижче).

Викладені вище факти дозволяють представити будову особистих афіксів імені та дієслова в наступному вигляді (у круглих дужках дані реконструюються елементи, відсутні, по крайней мере, в говірці Куско, у квадратних - імовірно вторинний елемент, що виник за аналогією):

                

Назва         

Дієслово             

1.         

i         

n-i             

2.         

[i] ki         

n-ki             

3.         

n         

n             

4.         

i-ku         

(n)-i-ku             

5.         

n            

n-(n                

6.         

[i] ki-chis         

n-ki-chis             

7.         

n-ku         

n-ku     

Аналіз особистих показників підтверджує припущення про те, що розглядаються фінітного форми дієслова генетично розпадаються на власне показники особи, ідентичні таким в імені, і елемент-n, щодо якого, як зазначалося, природно припустити, що саме він є характерним виразником деякої дієслівної-сказуемостной сутності. Для більш точного визначення цього елемента необхідно вийти за рамки морфології дієслова і розглянути категорію присудок як на синтаксичному, так і на логіко-граматичному рівні [4].

У світлі досліджень В.З. Панфілова (див., наприклад, 6, 7) в мові кечуа можна розрізняти два типи присудка: 1) логічне присудок (предикат, рема), наприклад: Wasiykin wasiymanta aswan hatun "Твій дім більше мого", Karuta chayanapaqqa allillamantan purina "Щоб далеко піти, треба йти повільно ". Показником реми є елемент-n (-mi після приголосного), відносяться звичайно до часткам на тій підставі, що він може оформляти будь-який член пропозиції. У другому прикладі в наявності і показник логічного підмета (суб'єкта, реми)-qa; 2) синтаксичний присудок а) виражається іменною частиною мови: Kayqa wasin "Етотдом", Kay warmi (qa) sumaq (mi) "Ця жінка красива" (СР Sumaqqa kay warmin "Хто гарний, так це ось ця жінка "); іменний присудок, як правило, оформляється тією ж "часткою"-n; б) власне дієслівні присудок: ruwani "я роблю", apanku "вони несуть", Noqaqa sapa p'unchaymi panaywan kuska mikhuni "Я обідаю разом зі своєю сестрою кожен день". В останньому прикладі noqaqa "я" - логічне і синтаксичне підмет, sapa p'unchaymi "За день" - це логічний присудок і mikhuni "єм, обідаю" - Дієслівні присудок, виражений 1-м л. од. ч. індикатива.

Аналіз цих даних призводить до висновку про те, що виділяється в фінітного формах дієслова елемент-n, а також показники іменного присудка і реми виявляють не тільки матеріальну тотожність, але й відому функціональну спільність. Під Принаймні видається цілком природним, що особисті форми дієслова, єдина функція яких у мові кечуа - бути синтаксичним присудком, мають у своєму складі експонент, матеріально ідентичний показником логічного і іменного присудка. Можна припустити, що синтаксична категорія предикативного в мові кечуа історично виражалася на морфологічному рівні однаково, незалежно від того, якою частиною мови було представлено присудок. Так, пропозиції Kay runa (qa) waynan "Ця людина молодий" і Kay runa (qa) llank'an "Ця людина працює" і зараз ідентичні не тільки з точки зору синтаксичного будови, але і з точки зору морфологічної структури присудка. Лексеми, що виступають в них в якості присудка, розрізняються лише семантично: wayna висловлює якість, а llank'a -- дію, хоча і між цими категоріями кордон не завжди виразна. Так, пропозиція Kayqa k'anchan поряд з перекладом "Це світло" допускає і переклад "Це світить". "... У ряді мов, - відзначає В.З. Панфілов, - будь-яке ім'я у функції присудка стає дієсловом, отримуючи особливий словотворчий афікс і словозмінної форми дієслова. Так, наприклад, в ескімоської мовою маємо: юк "людина", південь-у-к ' "це є людина "; малг'ук" два ", малг'уг-у-к" це є два "і тощо "(7, с. 10). Звичайно, і кечуанскіе форми типу runan" (це) людина "можна було б розглядати як предикативні форми імені на зразок вищенаведених або форм категорії присудок, наприклад, в турецькому мовою (8). Однак говорити про категорію присудок кечуанского імені все-таки нема підстав, тому що форми типу runan не мають словозмінної категорій (особа, число, час, спосіб), типових для дієслівного присудка. Втім, можливість висловити ці категорії в мовою кечуа, природно, є завдяки наявності зв'язки kay, що виявляє безсумнівну матеріальну спільність з вказівним займенником kay "цей". Зв'язка kay НЕ споживані в 3-м л. наст. вр., але наявність у неї повною дієслівної парадигми, з одного боку, і відсутність семантичної наповненості - з іншого, перетворює її в свого роду морфологічну "підставку" для відповідних афіксів, не поєднуваних в ім'ям непосредственно.Что стосується взаємини логічного і синтаксичного присудків, то і тут у ряді мов реєструються ідентичні способи їх оформлення. Так, при порівнянні китайських пропозицій Та Кань Чжунго бао "Він читає китайську газету" і Та Кань-ди ши Чжунго бао "Він китайську газету читає "[5] виявляється, що при поляризації висловлювання з точки зору логіко-граматичного членування тема в китайському мовою оформляється номіналізатором ди і стає синтаксичним підметом, а рема займає позицію іменного присудка і забезпечується властивою останньому зв'язкою ши. Про це ж свідчать і факти тих мов, де існує категорія визначеності/невизначеності імені, що знаходить вираз як у межах слова (семітських нунація/мімація), так і поза ним (артиклі). в цьому випадку для невизначеного імені характерна як функція реми, так і функція іменного присудка. Зауважимо, що і кечуановедческой граматичної традиції не чужа інтерпретація експонентів теми і реми як аналогів відповідно визначеного та невизначеного артиклів європейських - в першу чергу, природно, іспанської - мов.

Звертає на себе увагу матеріальна ідентичність показника 3-го л. од. ч. власника в імені-n (після приголосних - з попереднім евфоніческім Інтерфікси-ni-), формант 3-го л. од. ч.-n в дієслові та показника реми-n (-mi після приголосних). Виходячи з викладених вище фактів, ми співвідносимо дієслівні-n в першу чергу з показником реми, однак не можна виключати й генетичну спільність перший з двома останніми. Процес їх поступової диференціації можна зіставити з еволюцією функції нунаціі в семітських мовах, де так зване "танвінное озвонченіе" - по І.М. Дьяконова - спочатку вказувало на визначеність і лише потім - на невизначеність імені, оформляючи останнє, зокрема, у функції присудка (9).

Представляється цілком імовірним, що в мові кечуа спочатку дейктіческій елемент-n, співвідносяться з 3-м особою (за Е. Бенвеністом - з не-особою), почав використовуватися як для виділення іменного присудка (аналогічно тому, що сталося потім з іншим дейктіком-kay, що перетворилися в зв'язку [6]), так і для виділення будь-якого члена пропозиції у функції логічного предиката. На наступному етапі сталося ще одне функціональне розщеплення морфеми-n: вона стала використовуватися і в особистих формах дієслівного присудка, що сприяло формуванню особистого дієвідміни (у ряді модально-часових парадигм), що відрізняється від присвійних форм імені. Можливо, що на цьому етапі розвитку мови заключна позиція в пропозиції була найбільш типова не тільки для присудка, але і для реми [7].

Дієслівні елемент-n, мабуть, ще не втратив повністю функціонального зв'язку з показником реми, так як спорадично регустріруется його відсутність в 3-м л. од. ч. (але ніколи не в перших двох, де він органічно увійшов до складу особистих постфіксів). У більшості випадків це, ймовірно, пов'язано з наявністю в пропозиції особливо виділяється логічного предиката, "перетягує" до себе зазначену морфему. Але найчастіше взаємозв'язок дієслівного-n з показником логічного предиката вже не усвідомлюється, і при необхідність виділити дієслівні присудок як РЕМу до дієслова приєднується постпозітівно той же елемент-n (-mi): Noqa ruwanin "Я роблю", Pay ruwanmi "Він робить" і т.д.

У матеріальному плані ці три формант можна було б звести до одного назальному елементу -n/-m; при цьому в імені, морфонологіческая структура якого, як зазначалося вище, відмінна від дієслова, у позиції після приголосного з'явився евфоніческій Інтерфікси-ni-, характерний тільки для імені, у той час як в дієслові, основа якого закінчується на голосний, необхідність у такому елементі не виникла. Нарешті, у функції показника реми, що має дуже велику валентність і примикає до слів як з вокаліческім, так і з Консонантне ауслаутом, реєструється полногласний варіант цієї морфеми --mi, що вживається в постконсонантной позиції. (СР у зв'язку з цим постконсонантний варіант-si морфеми-s, функція якої - вказівка на чужу мову).

Таким чином, матеріал мови кечуа, як здається, свідчить про те, що сталося в ньому процесі проникнення формального показника предикативного в дієслівні слово, тобто про формуванні особистих форм відмінюється дієслова на базі категорії предикативного у поєднанні з особистими афіксами, спільними для дієслова і для імені. Це дозволяє припустити, що одноманітність в морфологічному оформленні присудка і відмінюється дієслова, з одного боку, а також логічного предиката і присудка - з іншого (явище аж ніяк не унікальне), може поширитися і на всі ці три, в кінцевому рахунку взаємопов'язані, категорії.

Примітки

1. Докладний аналіз структури слова, у тому числі і дієслівного, у мові кечуа здійснено Є.І. Царенко (3). Так, їм відзначені деякі особливості морфологічного будови кечуанского дієслова на відміну від структури імені, в Зокрема, вокаліческій результат дієслівної основи, що має далекосяжні наслідки на морфонологіческом рівні.

2. Стаття написана в основному на матеріалі говірки Куско. Приклади дані в практичній орфографії, поширеною в Перу, см. (4).

3. Звертає на себе увагу протиставлення показників множинності-ku (в 4-й і 7-й формах) і-chis (в 5-й і 6-й), строго витримується у всіх модально-часових парадигмах. Так, Б. Потьє (5) розглядає форму на-nchis як "гетерогенне множинне", утворене від фор?? и 3-го л. од. ч., на відміну від 4-й форми, що є "гомогенне множинне ", утворене від форми 1-го л. од. ч. Такий висновок дозволяє по-іншому поглянути на походження форм інклюзіва і ексклюзиву, однак призводить до нових проблем і в цілому представляється нам непереконливим.

4. При цьому ми виходимо з того, що логіко-граматичне членування пропозиції визначається надфразовим контекстом (експліцитно або імпліцитних), у той час як синтаксичне будова пропозиції не залежить від останнього. Пропозиція, як та одиниці інших рівнів мовної структури, можна розглядати як з точки зору його компонентів, або членів (рівень синтаксису), так і в аспекті його зовнішніх зв'язків (рівень логіко-граматичного членування). Аналог співвідношення синтаксичного і логіко-граматичного рівнів можна отримати, наприклад, в тій взаємозв'язку, в якій знаходяться словотвір і словозміна або морфемообразованіе (морфонологія) та морфологія.

5. Приклади запозичені у В.З. Панфілова (7, с. 13).

6. Про використанні займенників у функції зв'язки см. (10).

7. З огляду на наявність у кечуа ряду реліктів, свядетельствующіх про активний (у термінології Г.А. Климова) минулого цього нині читача мови (див. (1, с. 238-241), було б цікаво дослідити пропозицію в мовах активного ладу в плані його логіко-граматичного членування.

Список літератури

1. Климов Г.А. Типологія мов активного ладу. М., 1977.

2. Мещанінов І.І. Дієслово. М. - Л., 1948.

3. Царенко Є.І. До проблеми структури слова в Аглютинативні мови (на матеріалі мови кечуа) : Автореф. дис. на здобуття уч. ст. канд. філол. наук. М., 1974.

4. Пестов В.С. Щодо відображення суб'єктно-об'єктних відносин в дієслові кечуа. - ВЯ, 1980, № 4, с. 129.

5. Pottier B. Inclusif et exclusif dans le systeme personnel du quichua. - BFLS, 1963, 41 annee, № 8, p. 533-536.

6. Панфілов В.З. Взаємовідносини мови і мислення. М., 1971.

7. Панфілов В.З. Мовні універсалії та типологія пропозиції. - ВЯ, 1974, № 5.

8. Дмитрієв Н.К. Турецька мова. М., 1960, с. 40-41.

9. Дьяконов І.М. Семіто-хамітська мови. М., 1965, с. 58-59.

10. Бенвеністу Е. Загальна лінгвістика. М., 1974, с. 205 і сл.

11. В.С. Пестов. КАТЕГОРІЇ ОСОБИ, присудком і Предикативне В мови кечуа.