розмовно-просторічні І ОБЛАСНА лексики в словнику І В СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ (лексикографічний аспект)

Ув'язнені в сучасних словниках російської літературної мови пласти розмовних, просторічних і обласних слів складаються з різноманітних лексичних груп, які відрізняються один від одного не тільки інтенсивністю, але й якістю своєї стилістичного забарвлення. Межі цих груп не співпадають з традиційною класифікацією "розмовне - просторічні - обласне".

При виявленні лексичних розрядів були прийняті за уваги різні ознаки: не тільки функціонально-мовної (межі мовного вжитку), а й словотворчий, семантичний і емоційно-оцінний, нормативний і генетичний. Єдиний принцип класифікації був неможливий через велику різнорідності даних лексичних рядів.

I. Для декількох лексичних груп, що співвідносить з словарними характеристиками розмовне і просторічні, головним і об'єднуючою ознакою є функціональний - очевидний зв'язок із сучасною розмовною мовою і зумовлена цим зв'язком забарвлення невимушеності і фамільярності.

Не претендуючи на вичерпаність класифікації та на охоплення явищ перехідного і прикордонного характеру, тут можна намітити наступні, найбільш виразні і типові групи:

1. Лексичні елліптізми - іменники і дієслова, утворені на базі словосполучень і включили в своє значення зміст усього поєднання (залікова книжка замість сполучення залікова книжка, бюлетень замість знаходитися на бюлетені). Відомо, що це досить продуктивна і характерний для сучасної розмовної мови словотворчий тип: безбілетників, байдикувати, валеріанкою, вечірка, газована вода, гальорка, горловики, лікарка, карболкою, рицина, малолітражка, малярнічать, манернічать, насмешнічать, вівсянка, підземка, таїтися, температурити, хлорка, чаювати, електричка і т. п.

2. Слова, утворені за допомогою суфіксів, що мають забарвлення розмовного (тобто діючих як активна словотворча модель в розмовній мові і проникають в інші стилі в складі окремих лексем - "суфікси стилістичної модифікації ") [1]: Яміна, помідоріна, молодчина, брошка, самогонка, печінка, ворюга, п'яничка, міляга, бідолаха, грязнуха, распустеха, пройдисвіт, Мерзляк, дотепник, уявляла, мазило і т. п.

Велику групу в ряду забарвлених утворюють суфікси суб'єктивної оцінки, а в складі розмовно-просторічні лексики - іменники і прикметники з відповідними суфіксами: гвоздок, годинку, голубе, капіталець, спинка, ялинка, водиця, справи, дядечку, собачка, тоненький, мокрехонькій, холоднущій, здоровий і т. п.

3. Слова, утворені способом усічення. "Специфічним способом словотворення розмовної мови представляються різні типи усікання "[2]: перманент (перманентна завивка), кварц (кварцова лампа), інтим, факультатив, гуманітарних, демісезо, інтелектуал, сноб, прима (по семантичній структурі багато хто з них є елліптізмамі).

4. Переносні значення загальновживаних (переважно нейтральних) слів. Метафора використовується як засіб вираження певного ставлення до того явища, на яке переноситься ім'я іншого явища. Найчастіше перенесення спрямований на дискредитацію, "зниження" або несерйозне, жартівливе осмислення означуваного явища. Такі переносні значення слів баба, базар, влипнути, вивудити, глухар, реготати, диявол, смажити (про інтенсивний дії), заліпити, корова, хлебтати, мумія, наплювати, огірочок, відколоти, петрушка, присмоктатися, ржать, змитися, ганчірка і т. д.

Перераховані ряди складають основну масу розмовно-просторічних слів.

Крім загального ознаки зв'язку з невимушеною, неофіційної сферою спілкування, протиставлене специфічній лексиці книжкових стилів, слова цих груп володіють приватними ознаками, що створюють між ними стилістичні відмінності.

Перш за все неоднакова за силою прояву емоційно-оцінна експресія (експресивно-емоційне забарвлення) слів, що утворюють групи. У розряді елліптізмов досить багато слів з ослабленою оціночної експресією: валеріанкою, вечірку, копірку, насмешнічать і т. п. Практично (для лексикографа) це слова як би з чистим функціональної забарвленням, що іменується в традиції розмовної. Як правило, слабо відчутний елемент оцінної у слів, утворених за способом усічення, їх стилістична своєрідність засновано на генетичному ознаці - зв'язки з середовищем, з якої вони вийшли (професійна або жаргону віднесеність): прима, факультатив, всерйоз і т. п. Навпаки, словами з переносними значеннями і словами з пофарбованими суфіксами майже завжди притаманна виразна оціночної, часом досить груба (лапоть, мухомор - про людину, наливатися, примазатися, плутатися, распустеха, мазило і т. д.). Експресивно-емоційний ореол як позитивний (схвалення, ласка, співчуття), так і негативний (зневагу, презирство) є незмінним супутником слів з суфіксами суб'єктивної оцінки. Більш того, експресивно-емоційна забарвлення тут часто затьмарює функціональну, і саме вона виявляється вирішальною при визначенні стилістичного якості слова.

Відмінності слів за експресивно-емоційним забарвленості прийнято показувати в словниках з допомогою відповідних характеристик та послід, хоча треба сказати, що робилося це до сих пір дуже непослідовно.

Іншою причиною відмінність слів усередині намічених груп є, якщо можна так сказати, різний ступінь їх нормативності, більша або менша близькість до загальнолітературні нейтральної нормі. Це те, що іноді називають ступенем зниження слова. Залежить вона в першу чергу від міцності засвоєння слова літературною мовою.

Жоден з розрядів слів розмовно-просторічні пласта не є замкнутим; одні слова, змінюючи чи втрачаючи забарвлення, йдуть, інші зливаються знову із самих різноманітних джерел. Слова, що надходять з ненормований мови і говорив, на фоні розмовної мови і тим більше на тлі книжкових стилів перший час, на стадії засвоєння, зберігають друк ненормативною. Тому серед елліптізмов, наприклад, можна знайти слова, які стали нейтральними або майже нейтральними (безкозирка, антонівка, дружинник, рибалити, бродяжити, листівка), слова з звичайної для них забарвленням невимушеності (див. список слів під рубрикою "елліптізми") і слова, ще не зареєстровані словниками і рідко потрапляють в письмові джерела - Самоволка, подовженого дня, пилососити, загранки. Вони менш освоєні літературною мовою, ніж, наприклад, антонівка або вівсянка і здаються нам менш нормативними. Те ж саме можна спостерігати і в інших лексичних групах: бідолаха для нас слово розмовне, але цілком літературне, але навряд чи ми визнаємо таким іменник доходяга. Останнім часом воно часто потрапляє в письмова мова, але все ще зберігає жаргонний колорит і представляється нам ненормативних.

По-друге, на ступінь нормативності слова впливає характер його значення і особливо - оціночної експресії. Різка грубість, наприклад, що є перешкодою для руху слова до розряду нейтральних. Грубі слова зі складу розмовної метафоричної лексики - Гнида, зараза, кобель, жерти, знюхався - незмірно "нижче" заснованих на тому ж принципі метафори слів (точніше - значень слів) теля, тюлень, смажитися (зіграти) і под.

По-третє, яскравість забарвлення і ступінь зниження слова залежить від словообразующего суфікса. Суфікси, активні в розмовній мові, неоднакові за здатністю фарбувати те слово, до якого приєднуються. Суфікс-ка, за допомогою якого утворюються розмовно-просторічні синоніми до мотивуючим словами (жилет -- жилетка, цигарка - папіроска, книга - книжка), забарвлює слово інакше і слабкіше, ніж, напр., суфікси-ага,-уга, що утворюють також розмовно-просторічні синоніми до мотивуючим словами (сотняга, штормяга, парнюга).

Всі ці ознаки (в сукупності або окремо) створюють всередині розмовного шару лексики ті розходження, для яких лексикографічна традиція пропонує послід розмовне і просторічні (але посліду просторічні маркує одночасно і стилістичні явища зовсім іншої якості, що зазвичай ставиться в провину лексикографа при критиці понять і послід розмовне і просторічні). Кал означають різний ступінь зниження в межах лексики, функціонально пов'язаної з некодіфіцірованной формою літературної мови і входить до словниковий склад кодифікованого літературної мови на правах спеціалізувався стилістичного засобу. Межа між "більше" і "менш" зниженими нечітко і текуча, в цьому одна з причин плутано і непослідовний практичного застосування послід разг. і просторіччя. (чому, наприклад, горловики має послід просторіччі., а окуліста, у тому ж словника - разг.?).

За спостереженнями дослідників, в сучасній розмовній мові немає яскравих стилістичних контрастів: "необхідно визнати і враховувати в дослідницькій практиці дифузний характер її (розмовної мови) складу, що відрізняється на сучасному етапі тим, що генетично різнорідні елементи ... утворюють в результаті єдиний стилістичний ряд, всередині якого можна встановлювати лише незначні відхилення в сенсі більшою чи меншою маркування їх вживання " [3]. Але це не дає права лексикограф ігнорувати різну ступінь зниженою розмовної лексики, описуючи стилістичні властивості слова в словнику літературної мови. На тлі книжкових стилів, з норм яких повинен виходити творець словника національної мови, це розходження зберігає своє значення.

лексикограф повинен знайти засіб, щоб показати різницю між більш і менш низькими словами розмовного шару (зберігаючи при цьому і їх основну функціонально-стилістичну характеристику, в якій була б виражена їх загальна приналежність до розмовної мови), такими, як скукота, товкмачить, махра, гарувати, настирливий, скупердяга, речуга, з одного боку, і виснажитися (втрачати силу), мовчун, дармовий, вихрястий, тинятися, розбазарювати, манернічать, глупиш - з іншого.

II. За словарними посліду розмовне (рідко), просторічні і крім того - обласне ховаються ще кілька розрядів слів, стилістична специфіка яких породжена зовсім не функціональної зв'язком з сучасною розмовною мовою. Носій літературної мови усвідомлює їх генетичну співвіднесеність з певним соціальним середовищем і мовою цього середовища. Чи не втрачене свідомість зв'язку зі сферою первісного функціонування має вирішальне значення для формування стилістичного забарвлення і ролі цих слів у літературній мові.

1. До розмовно-просторічні та обласної лексиці віднесена в словниках своєрідна і до цих пір не описана сукупність слів, у яких немає звичайної для слів розмовно-просторічні шару забарвлення невимушеності, фамільярності, брутальності. На відміну ж від обласних, локально закріплених слів (з якими їх нерідко змішують в словниках) вони мають широке, найчастіше загальноросійське ходіння. Істотно, що ці слова йдуть з мови сучасного городянина, але ще зберігаються у вживанні сільського, сільського жителя: відро, вековуха, вечеряти, вечір, здуття (вогонь), гоношіть, Горенка, Горюнов, давешній, далеко, запашний, завечерять, заздалегідь, занедужав, занедужати, зайда, знобкій, зоревать, випити, клікати, нещодавно, ободнять, розсердився, охочий, вітати, птаха, рідний, щирий, Солониця, сторожем, студений, холодний, убоіна, поважний (= шанобливий), умолотний, утрешний, хвороба і т. п.

У словниковому складі сучасної літературної мови такі слова стали стилістичним засобом художньої літератури: письменники бачать в них необхідний мовний матеріал для опису старої (дореволюційної, доколхозной) села, до них же звертаються, якщо хочуть відтворити докорінну російську мову з "народно-селянським" патріархальним колоритом. Засобом художнього опису ці слова стають саме тому, що сучасний носій літературної мови відчуває їхній зв'язок з промовою селянства і з особливим (з рисами патріархальності) сільським укладом життя.

У деяких слов'янських словниках (напр., Словник чеської літературної мови під ред. Б. Гавранка, Словник словацької мови під ред. Шт. Пеціара) лексика, характерна для промови землеробського населення і називає реалії селянського побуту, характеризується позначкою "народне". Російська лексикографія також відчуває потребу в особливому термін для позначення таких слів.

2. Назви предметів старого селянського побуту - припічок, рядно, засіках, плоскінь, гашнік, огребкі, навіть, повітку і под. словники найчастіше відносять також до обласних або просторічні словами. І ці слова використовуються в художній літературі при відтворенні картин сільській патріархального життя - по функції в літературному мовою вони близькі до групи "народних" слів. Але на відміну від останніх з певною середовищем і побутом тут пов'язані самі реалії, а вже через них - і назви цих реалій (слова). Для цих слів у словнику потрібна не стилістична посліду (кал до реалій не ставляться), а точне визначення значення, розкриває і особливу приналежність і застарілість самих предметів.

3. Розряд слів з різко ненормативної словотворче або морфологічної структурою, які ніколи - ні в минулому, ні тепер - не належали до літературного мови і які носій літературної мови сприймає як "неправильні": вертайся, справді, вчора, замести, кровопівец, кучерявий, накласти, напрямки, напужаться, назовсім, покудова, прощавайте (-те), ризиковий, спокою, сплетка, справних, учителька, вчительку, хара'ктерний, шутейно і т. д. Досить постійна за складом група таких слів використовується письменниками для мовної характеристики своїх героїв - з їх допомогою зображується мова малокультурні, малограмотних осіб, нерідко - представників старої, темною, дореволюційного села.

Група ненормативних слів може увійти до словника літературної мови на правах стилістичного засобу художньої літератури поряд з іншими такими ж традиційними і особливими засобами. Але словник з широкими філологічними завданнями (крім довідкових і навчальних) не може скористатися посліду ненормативну або неправильне, тому що багато відхилень від норми з общелексікологіческіх позицій можуть бути витлумачені інакше. Мабуть, у фундаментальному словнику літературної мови при ненормативних словах повинна стояти на посліду, а умовний знак - сигнал їх вкрай літературному мови.

* * *

Отже, традиційна лексикографічна класифікація лексики "розмовне -- просторічні - обласне "приймає інший вигляд:

1. Розмовна (що отримала забарвлення невимушеності внаслідок функціонального зв'язку з неофіційною, переважно усної мовної сферою) лексика, неоднорідна за експресивно-емоційної забарвленості і ступенем зниження.

2. "Народно-селянська" лексика (назва умовна і попереднє), що входить до словниковий склад літературної мови як стилістичного засобу художньої літератури.

3. Невелика група ненормативних слів, також закріпилися в стилістичному застосуванні в художній літературі.

4. Назви предметів старого селянського побуту, для яких не потрібно ніякої стилістичної характеристики.

Після вилучення з лексикографічного пласта "обласне так. наз. "народно-селянських" слів, ненормативних слів і назв реалій, в ньому залишаться тільки дійсно обласні, з обмеженим ареалом слова. Включення обласних слів до словника літературної мови можливо у випадку, якщо буде встановлено сталість їхнього складу і традиційність використання в художніх текстах.

Список літератури

1. Граматика сучасної української літературної мови. М., 1970, стор 138.

2. В. Н. Виноградова. Стилістичні засоби словотворення. "Стилістичні дослідження ". М., 1972, стор 201.

3. Т. Г. Винокур. Стилістичне розвиток сучасної російської розмовної мови. "Розвиток функціональних стилів сучасної української літературної мови ". М., 1968, стор 20.

4. Г. Н. Скляревська, І. М. Шмельова. Розмовний-просторічні І ОБЛАСНА ЛЕКСИКА В Словник і в сучасній російській мові (лексикографічний аспект).