Василь Іванович

С у р и к о в

1848-1916

У місті Красноярську 24 січня 1848 в сім'ї, що належить достаровинномукозачого роду, народився Василь Суріков.

З перших свідомих днів свого життя він жадібно вбирає в себеколоритні умови патріархального побуту небагатій козацької родини,зберігалася в недоторканності стародавні звичаї та обряди. З дитинстваполюбилися йому сибірська природа, руді водимогутнього Єнісею, лиха стрибка на конях, молодечі потіхи, кулачні бої нальоду, рисьі козацькі шапки і шуби, підперезані червоного пояса.

Суріков іноді сам не проти був взяти участь в розгульній бенкеті,в бійці "стінка на стінку".

Враження дитинства глибоко і незнищенна жили в його чудовоюпам'яті. Він був свідком публічних страт, які залишили в душівразливого дитини незгладимий слід.

Сімейний переказ про волелюбства і сміливості сибіряків, розповіді дідів проминулихбоях, про підприємливих предків Василя Сурікова, які брали участь впохід Єрмака, Степана Разіна. Омеляна Пугачова, Івана Болотникова і
Кіндрата Булавіна пробудили в Сурикова пристрасть до всього рідного, російської,виховали в ньому дбайливе ставлення до історичного минулого Росії.

У 1854 р. батько Василя Івановича переселяється в Бузімово, куди йогоперевели по службі «винним приставом». Місце виявилося ще глухіше, перед нимглухе Красноярськ здавався мало не столицею.

Настигла пора навчання. Хлопчика віддали в школу до Красноярська.
Самолюбний, обдарований, і наполегливий, блискуче закінчує він у 1861 році
Красноярське повітове училище.

Хлопчик вже для спостережень, що скупчуються до пори до часу, щоб зтоді багато і наполегливо малює. Його спричиняють й цікавлять народні ігри,ярмарку, святкові гуляння-все те, що давало багатий матеріал дляспостережень, що скупчуються до пори до часу, щоб з надзвичайною силоюі гостротою розгорнутися в грандіозних полотнах.

У геніального «підкорення Сибіру», в «Ранку Стрілецькій страти», вколоритної натовпу, що оточив сани з бояринею Морозової,-кожну особу, коженхарактер виникають як результат цієї тривалої, але звичної роботимозку.

Чисто побутові та сімейні обставини склалися для Сурикова доситьсприятливо. Йому не тільки перешкоджали малювати, а навіть в якійсьмірою заохочувалися.

В училищі на обдарованого юнака звернув увагу вчитель малювання
Гребнєв Микола Васильович, якого невідомо як зі столичної Академіїхудожеств занесло в повітовий Красноярськ. Він не міг причепитися до обдарованого юнака, не оцінити його таланту.

Вихованець Академії, захоплений шанувальник Брюллова, Гребньовбезумовно Сурикова приніс багато користі. Він примушував його малювати знатури, копіювати «Благовіщення»
Боровиковського, малюнки Рафаеля, Тиціана.

Зовсім очевидна та роль, яку у формуванні юногохудожнього обдарування грає навколишнє оточення, в якій зростаєі вчиться будующій майстер.

Воістину велика була сила, грандіозна та обдарованість, яка піднеслакрасноярського хлопця на вершини світового мистецтва.

Помер батько. У пошуках заробітку Суріков займається інок описом,розфарбуванням пасхальних яєць.

Треба шукати службу, і Суриков влаштовується писарем у канцеляріїгубернського
Правління.

Він ухитряється як і раніше, писати і малювати, викроюючи для роботирідкісні щасливі хвилини. Він малює портрети своїх товаришів по службі і навітьгенерала Замятіна, знайомство з яким зіграло в житті Сурикова більшуроль.

Зацікавившись обдарованим чиновником, Замятін допоміг зв'язатися з
Петербурзької Академією, переслав туди папку його малюнків-копії зстарих майстрів.

Щоправда малюнки ці успіху не мали і особливого враження наакадемічних стовпів не справили,, але талановитий і наполегливий юнакНЕ охолов до роботи, не відмовився від своєї мрії, хоча вона зновувіддалялася, які зробили майже недосяжною.

На домашньому обіді в губернському будинку Замятін запропонував запрошенимгостям зібрати у складчину кошти для поїздки подає настількиблискучі надії юнака до Петербурга.

золотопромисловець П. І. Кузнєцов розщедрився і запропонував всі витративзяти на себе.

Василь Суріков був щасливий і гарячково готувався до від'їзду. Новажиття широко розкривала перед ним невідомі і кличуть горизонти.

Одинадцятого грудня 1868 він вирушив у путь,, в Петербург,назустріч своїй світової слави.

У квітні 1869 року він тримає іспит в Академію мистецтв але невдало.
Суриков надходить у рисувальну школу Товариства заохочення художника.

Він багато і наполегливо працював і, пройшовши під керівництвом художника
Дьяконова, у серпні
1869 витримує іспити в Академію мистецтв.