Реферат на тему:

Микола Карпович Садовський

(1856-1933)

Життя та творчість

Виконала: Поблоцька Юлія

10-Б клас

2000 рік

Микола Карпович Садовський (Тобілевич) народився 13 грудня 1856 року вселі Костувате на Херсонщині. Дитинство і юність провів на селі середчарівної природи, дружив із селянськими дітьми, на власні очі бачивсирітські злидні, страждання наймитів і наймічок, жорстоке свавіллякуркулів-павуків. Про панську кривду і народну правду Микола Карповичрозповів своїми неперевершеними сценічними образами. Він чудово знавукраїнські обряди, звичаї, народні ігри, хороводи, пісні, танці, рано почавзахоплюватися усною поетичною творчістю і театральними виставами, яківлаштовували його старший брат Іван Карпенко-Карий і Марко Кропивницькийспочатку в Бобринці, а потім у Єлисаветграді.

Освіту Микола Карпович здобув у Єлисаветградському реальному училищі,але курсу навчання не закінчив: 1877 року пішов добровольцем на російсько -турецьку війну. За відвагу і хоробрість, виявлені в боях за Шипку, бувнагороджений Георгіївським хрестом. Після війни ще два роки перебував навійськовій службі у Бендерах, де при офіцерському зібранні існуваваматорський драматичний гурток, у якому він виступав як актор. Тут івідбулася його зустріч з майбутньою окрасою української сцени Марією
Заньковецькою. Разом з нею Микола Карпович грав провідні ролі й мав успіх углядачів: уже тоді їм обоїм пророкували велику сценічну кар "єру впрофесіональному театрі.

1881 року Микола Карпович залишив військову службу і поїхав у Кременчукдо свого учителя і творчого наставника М. Кропивницького, який працювавтоді в трупі Ашкаренка. Там дебютував у ролі Миколи з "Наталки Полтавки".

Його бурлака в латаній сірій сорочці чарував людською красою ігідністю, життєрадісним гумором, натхненним співом з яскравими народнимиінтонаціями. Хвацько збита набік шапка, пластичність тіла, легкість ірухливість - усе випливало з душевного стану героя.

"Микола Карпович надзвичайно легко, граціозно танцював, - писав В.
Василько. - Його танок, викликаний почуттями і переживаннями героя, ніколине був вставним номером, а органічно вплітався в дію. Міміка, жествідігравали у ньому першорядну роль. Актор використовував тут всі пластичнізасоби. Кожен його танок мав свій емоціональний тонус і своєріднийпсихологічний малюнок, був драматичним епізодом з певним початком,розвитком і кінцем ".

Літнього сезону 1888 року М. Садовський разом з М. Заньковецькоюзаснували власну трупу, яка проіснквала десять років. Тут відбулося йогостановлення і зростання як актора, режисера і організатора театральноїсправи на Україні.

Репертуар цього театру розширювався за рахунок російської та зарубіжноїкласики. А щоб обійти заборону царської цензури грати на українській сценітвори, перекладені з інших мов, Микола Карпович вдавався до незначноїпереробки п "єс. Так, відома драма О. Писемського" Гірка доля ", наприклад,була показана під назвою "Никандр Безщасній", де Садовський виступив уголовній ролі.

1898 року трупа М. Садовського злилася з "Товариством російсько -малоросійських артистів під орудою П. К. Саксаганського ", а 1900 року доних на три сезони приєдналася і трупа М. Саксаганського. Слід відзначити,що це було сузір "я талантів, справжніх перлів самоцвітів сценічногомистецтва.

Діяльність об "єднаної групи корифеїв українського театру розпочаласявиставою "Глитай, або ж Павук" 4 липня 1900 року в Полтаві і малатріумфальний резонанс. У репертуарі налічувалось близько 60 різних жанрамивистав, що відповідали високим ідейним і художнім вимогам. Новим надбаннямтеатру була вистава гостросатірічної комедії І. Карпенка-Карого "Хазяїн".
Прем "єра її відбулася 10 січня 1901 року в Києві і віклмкала захопленняширокого кола глядачів. Пузиря виконував сам автор, економів - Фенога і
Ліхтаренка - Саксаганський і Садовський, Золотницький - Кропивницький.

Пізніше, 1906 року, разом з Марією Заньковецькою Микола Садовськийздійснив давню мрію українського громадянства про організацію в Києвіпершого стаціонарного українського професіонального театру. Працювати цейтеатр почав 15 вересня 1906 року в Полтаві, потім виїхав на гастролі врізні міста і лише навесні 1907 року переїхав в Київ у приміщення
Троїцького народного дому (тепер Театр оперети) для постійної праці.

Діяльність українського стаціанарного театру Миколи Садовського в Києвімає велике історичне значення. Тут свято зберігалися і по-новаторськомурозвивалися реалістичні принципи акторської і режисерської майстерності;неабиякого значення надавалося художньому і музичному оформленню вистав. Зцією метою було запрошено до співробітництва видатних художників імузикантів.

Поряд з українською драматургією трупа Садовського ставила й російськукласику: "Ревізора", "Одруження" Гоголя; "Тепленьке місце" Островського;
"Сватання", "Ведмідь" А. Чехова; "Від неї всі скверни" Л. Толстого, а також
"Мазепу" Словацького,
"Моральність пані Дульської" Т. Запольської, "Загибель" Надії "Г. Гейєрманата інші.

Видатний український митець Микола Садовський - великий артист героїко -романтичного і трагедійного плану, талановитий представник реалістичноїшколи М. Кропивницького. Від природи він був щедро наділений внутрішніми ізовнішніми акторськими даними: могутня здатність перевтілення, пристраснийтемперамент, швидке збудження, велична, рідкісної краси струнка постава,виразне обличчя, багата міміка, променисті очі, що передають відразу цілугаму переживань, задушевний і зворушливий голос, музикальність,пластичність тіла, простота сценічної поведінки.

Садовський ретельно готував кожну роль. Він цілком "знищував" себе ісвою особистість, заглиблювався у внутрішній світ і психологію дійовоїособи, надавав яскравих, узагальнених характерних рис, властивих тількиданому персонажу. Все було продумане і відшліфоване: і міміка, і жест, іслово.

Творчий діапазон М. Садовського відзначався надзвичайно широкоюпалітрою виконуваних ролей: драматичних - Гнат, Тарас, Панас ( "Безталанна",
"Бондарівна", "Бурлака"), Дмитро, подорожній ( "Не судилося", "Зимовийвечір "), Никандр (" Никандр Безщасній "); комедійних та характерних - Карась
( "Запорожець за Дунаєм"), виборний ( "Наталка Полтавка"), Мартин Боруля,
Пузир, Барильченко ( "Хазяїн", "Суєта"), городничий ( "Ревізор"), Смирнов
( "Ведмідь"), Вишневський ( "Тепленьке місце ").

Але вершиною акторської майстерності Миколи Карповича були героїко -драматичні і трагедійні образи: Назар Стодоля, Богдан Хмельницький, Сава
Чалий, Тарас Бульба, командор ( "Камінний господар" Лесі Українки), воєвода
( "Мазепа" Ю. Словацького та інші.

Ціла низка талановитих сценічних образів, створених Миколи Садовського,гідно репрезентує зразки високої театральної культури, є прикладом вірногослужіння своєму народу і об "єктом уважного вивчення нинішніми молодимидіячами мистецтва.