ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Юрист по наследству
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Про значення і отримав певне значення слова "рожевий" у книзі А. Н. Бенуа "Історія російського живопису в XIX столітті "
         

     

    Культура і мистецтво

    Про значення і отримав певне значення слова "рожевий" в книзі А.Н. Бенуа "Історія російського живопису в XIX столітті"

    Г. В. Мурза

    Стверджуючи необхідність вивчення особливостей семантики мовних одиниць у їх природному комунікативному оточенні, говорячи про нерозривну єдність значення і значущості будь-якого мовного знака в тексті, Г.В. Колшанскій, автор роботи "Контекстна семантика", робить посилання на влучне зауваження Т. Слама-Козаку: "Ми розглядаємо знак як образ об'єкта дійсності, яку, однак, він не відображає у всій її повноті, конкретною і специфічної, до тих пір, поки цей знак не стане співвідноситися з усім ансамблем виразних засобів, який уточнює його "вартість" відповідно з актуальною ситуацією "[7. С.9].

    Семантика прикметника "рожевий", що грає роль концептуального слова (1) в тексті А.Н. Бенуа, багатозначна і рухлива.

    "Рожевий" - Це в першу чергу "ім'я", або назву кольору - в цьому полягає його денотативного значення. І хоча "змішана" природа рожевого кольору легко визначається на відносно неглибокому рівні нашого лінгвістичного свідомості [3. С.277], ми виходимо з того, що "рожевий" - це "блідо-червоний" (2).

    Колір, або колірний тон, найменуванням якого є прикметник "рожевий", - іконічним знак, елемент іншої знакової системи, іншого тексту - мальовничого. Х.Ортега-і-Гассет порівнював картину з вічним ієрогліфом, який ставить людину перед постійною проблемою "заміни видимого істинним "[12. С.54]. Тлумачення мальовничого тексту за допомогою понять і втілюють ці поняття слів - спроба замінити видиме істинним. Але ідентичність вихідного й отриманого повідомлення відносна, тому що між кодами існує не просто розходження, а ситуація взаємної не перекладається [10]. І дослідники мистецтва, і художники зазначають, що слово, як умовний знак, не може точно відтворити самі чуттєво сприймаються речі і явища [8, 12, 14]. Однак "мова, як нескінченно гнучка і багата система умовних знаків, може з найбільшою точністю передати враження від речей і переробку їх в свідомості, їхні результати "[6. C.19].

    Покликані бути позначенням спостережуваного, власне емпіричного ознаки - кольору, служити вербалізації зорового враження, прикметник "рожевий" одночасно виступає в якості оціночного слова, позначає неспостережний ознака. Останній не може не бути суб'єктивним вже тому, що, як відомо, почуття кольору чи не саме суб'єктивне з людських почуттів. Учені доводять, що колір, опановуючи невідомими силами несвідомого, управляє життєво важливою чутливістю, а також символізмом емоційної сфери і думки людини [17. C.167]. З почуттєвого і морального впливу квітів, окремих і в поєднанні, витікає і їх естетичний вплив [4. C.335]. Чарівні рожеві і перлинні тони "Народження Венери" Ботічеллі, що символізують чистоту ранку життя; чудово квітуче біло-рожеве тіло Вірсавії Рубенса; чудово сіро-рожеве плаття інфанти Маргарити Веласкеса; дивовижні схожі на ніжні верби діти "рожевого" Пікассо; піднесена краса рожевого на російських іконах і фресках.

    Саме "барвистою красою" покірний Бенуа, що аналізує портрети Д.Г. Левицького, зокрема, портрет смольнянок Хованський і Хрущова, зображених у вигляді Lise і Colin:

    1. "... Який акорд ... рожевого з білим плаття і сірого каптана travesty в вище згаданому портреті! "

    Це вигук захоплення - голос художника, закоханого в 18 століття з такою звичайної для нього "рожевої нарядністю" - знаком "манірності" і "кокетливою простоти". Слово "рожевий" виступає в своєму прямому значенні і супроводжується яскраво вираженими позитивними оціночної і емоційної конотаціями, зумовленими синтагматичний: включенням до оклику оціночну конструкцію ( "який акорд !").

    Інші конотації набуває слово "рожевий" в текстовому фрагменті, де мова йде про автопортретах О. Кіпренського, творчість якого А. Бенуа зараховував до епохи романтизму в російського живопису. "Рожевий" тут не тільки позначає конкретний відтінок кольору, кольорова пляма - знак "манірності". Виявляється вловимий зсув оцінки до негативного полюсу, що створюється за рахунок безпосередньої близькості контекстуально синонімічно визначення "зарум'янений", що підкреслює не стільки колір, скільки його штучність. "Рожеві щоки", на які звертає увагу читача А. Бенуа, всього лише "цитата" з мальовничого тексту, ні один колірної елемент якої більше не згадується. Це підсилює смислове вагомість слова "рожевий" шляхом виявлення його асоціативних зв'язків з визначеннями "ніжний", "ошатний", які втрачають позитивну оцінної, будучи поставленими в один ряд з визначеннями "закоханий у себе", "безтурботний" і "всім задоволений ". Більш широкий контекст закріплює за словом "рожевий" інше (тут ледь намітилося) смислове приріст -- "поверхневий", "несерйозний", що лежить в зоні індивідуально-авторських смислів. Супровідний оціночну інформацію емоційна інформація дозволяє констатувати: відчуття захоплення майстерністю живописця змінюється досадою і розчаруванням: "божественний дар "принесений в жертву" всепожірающему бовванові южноклассіческой нудьги та академічної порядності "через слабкість вразливого художника. Вже відчувається психологічно-смислова енергія притягання між двома поняттями і двома мовними одиницями, "рожевий" і "академічний штамп".

    Далі визначення "рожевий" у тексті стрімко накопичує силу авторського обурення і протесту. Оціночна конотація слова стає різко негативною, а провідною емоцією - сарказм. Ми чуємо голос гарячого публіциста: Бенуа, згідно своєї особистості і задуму книги, її суспільно-значущої мети, оформляє мова.

    2. "... Чернишов та Тімм в 40-х і 50-х роках були найближчими за часом і по напрямку спадкоємцями Штернберга, і обидва вони, так само солодко, як він, зображували ту нібито дійсність, де все посміхалось, всі жартували, де вічно світило рожеве сонце, де бруд і бідність мали чистенький і пристойний вигляд ".

    Можливо, "рожеве сонце" всього лише знак мальовничого штампа в цьому контексті, а слово "солодко" - експресивно виражена оцінка Бенуа неприйнятного для нього змісту картин згаданих художників (3). Контекст вперше поєднав два ці слова, хоча оціночне визначення "солодкуватий" і похідні від нього наречие "солодко" і іменник "солодкуватість" використовувалися Бенуа досить широко і до цього моменту.

    Слово "солодкуватий" в переважній більшості випадків реалізувало значення "відрізняється надмірною чутливістю або красивістю" [13. C.132]. Контекст не виявляв ставлення цього слова і вироблених від нього до кольором, тим більше до конкретного кольору, наприклад:

    "... ординарна, солодка річ, без будь-якого тону, боязко і лизало писана ";

    "... перші ознаки офіційного народництва, пейзажного манірності, всякої наносний солодкуватості і безглуздості ".

    Однак очевидно, що воно опиняється в одному оціночному полі зі словом "Манірність" ( "манірно ").

    Не можна не відзначити також, що слово "солодкуватий" пов'язане парадигматичними відносинами з цілим колом активно використовуються автором оціночних слів ( "солодкий" і "солоденький", "нудотний", "цукровий"), які виявляють свою контекстуальну зв'язок з визначенням "рожевий":

    3. "Нам тепер важко зарахувати цей твір (" Перерване заручини "- Г.М.) до типових явищ 60-х років, так як мелодраматичні побудова її (картини - Г.М.), неможливо рожеві фарби і солоденькі типи - все в ній вказує скоріше на залежність Волкова від школи Штернберга і Чернишова, ніж на вплив сміливого і правдивого мистецтва, яке стало тоді заявляти свої права на існування ".

    Наростання негативної оцінки, пов'язаної зі словом "рожевий", висловлено словом-інтенсифікаторами "неможливо".

    4. "Три своїх картини Мясоєдов присвятив зображенню темного народного бузувірства, представивши після свого "Знахаря", "Сільські заклинання "і сектантське" Самоспалення ". Цікаво, що Останнім часом він повернувся до того, з чого вийшов: до цукрового і рожевому дилетантизм ".

    Соположеніе з визначенням "цукровий" підсилює негативне оцінне значення слова "рожевий", спочатку обумовлене негативним оціночним змістом самого об'єкта оцінки - "дилетантизму".

    Не відкидаючи живописної майстерності багатьох художників, Бенуа підкреслює при цьому "рожеву солодкаво манірність" "рожевих вишколених Мазунов "(4), що створюють на своїх" рожевих і манірно картинках " образ "напахченого Італії", перетворюючи дивну похмуру і грандіозну природу в якесь "рожево-лілове Сорренто".

    По-перше, звернемо увагу, що і в цьому випадку об'єкт оцінки, названий словами з яскраво вираженим оціночним значенням (виділені), передає свій негативний заряд визначення "рожевий".

    По-друге, автор вибирає саме ті ознаки об'єкта оцінки, на які орієнтовані його особистісні смисли, пов'язані з концепцією цілого тексту. Експресивність висловлювань посилюється за рахунок зближення книжкової і розмовної лексики; логічний аспект зливається з образним, який створюється шляхом використання слів з метафоричним значенням. Слово "рожевий" при цьому вбирає в себе значення "солодкуватий", втрачаючи прямий зв'язок з кольором.

    5. "Вони ... (послідовники академічного живопису) бачили солоденьке, рожевий, зрідка і ошатно-сумне там, де інші, люди з темпераментом, були б захоплені або приголомшені скорботою ".

    В Надалі слова "солоденький", "солодкуватий" продовжують самостійно функціонувати в тексті, але викликають стійку асоціацію з "рожевим дурницею":

    6. "Коли на виставці 1887 з'явилася гігантська парадна "Грешница" Полєнова, то в цю проміжну епоху вона догодила всім і викликала загальне захоплення. Ніхто тоді не подивився на її слабку живопис і солодкуватий колорит. [...] Любителям нудотно і пікантних контрастів дуже сподобалася гарненька грішниця ..."

    7. "Слідом за цією картиною Полєнова деякі чутки ще порушили його "Генісаретського озеро" і "Мрії", де той же мандрівник гуляв і сидів серед солоденьких південних ландшафтів ..."

    В розширюється контексті метафоричне поєднання "рожевий дурниця", не втрачаючи значення "нарядності", "парадності", "навіть деякої привабливості для багатьох ", набуває додаткове значення "фальшиве" і "брехлива" твір:

    8. "Дозрівання народної самосвідомості тим часом тривало і в літературі встигло породити такі світила, як Грибоєдов, Пушкін, Лермонтов, Гоголь. Однак у відношенні до пластичного мистецтва [...] це дозрівання не виразилося тоді в заступництво венеціановской школі [...], а в захопленні всяким рожевим і миленьким дурницею не тільки з звичайно західними сюжетами, але і з сюжетами з нібито російської простонародної дійсності ".

    Семантичне приріст "брехливий" у слова "рожевий" можна знайти й у текстових фрагментах 2,5, і в такому, наприклад, фрагменті:

    9. "Натовп оцінила ... ефектну оперну декорацію з рожевою даллю, прекрасними кипарисами і розкішними храмами в перспективі ".

    Звичайно, "рожева даль", як і "рожеве сонце", перш за все мальовничий штамп, але, можливо, саме у зв'язку з цим з'являється у "рожевого" інтегроване текстом значення "неправдоподібний", "театральний", навіть "ошатно-мішурний".

    Цікаво порівняти для прикладу оцінку живопису К. Сомова М. Кузмин, де "рожевий", хоча і символізує театральність, не несе негативною оцінки: "Сама природа його неспокійна, і майже неприродно вітер гне тонкі деревця, веселка невірно і театрально кидає рожевий колір на мокру траву, нічне небо розпороті феєрверком ... Маскарад і театр, як символи фальшивості, ляльковості людських почуттів і рухів - залучають часто художника "[9. C.155]. Тут - талановита імпровізація (" Сомівської 18 століття "назвав" Даму в рожевій сукні "С. Маковський [11. C.473]), "світ гри", а там (переконує Бенуа) "світ обману", "підробка" під життя.

    Не шукали в живописі сильних почуттів багаті любителі оцінили цілком "пастилу і рахат-лукум, виготовлялися для них ...", і А.Н. Бенуа відзначає, що деякі живописці "присвятили себе цілком побутового живопису в такій салонно-академічної забарвленням, поки не перемогло у зв'язку з розвитком літератури справжнє знайомство з народом, це брехливе мистецтво поруч з живим користувалося майже загальним схваленням ".

    Стримана термінологізірованное поєднання "салонно-академічна забарвлення", безумовно, контекстуальний синонім "рожевого", "солодкуватість" якого підкреслена метафорою "пастила і рахат-лукум "(і ще перш метафоричним епітетом" кондитерське Сорренто "," патокової витонченість "). Виділені рамочкою контекстуальні антоніми, пов'язані з "рожевим" через визначення "салонно-академічна", підкреслюють, що семантичне приріст "брехливий" позначає найвищу точку на шкалі негативних оцінок у слова "рожевий".

    Якщо відштовхнутися від позитивних конотацій як природної точки відліку, то можна дати оцінний ряд тематичних значень слова "рожевий" у книзі А. Бенуа.

    Схема: Градаційний ряд оціночних значень слова "рожевий" у тексті А.Н. Бенуа

    Значення не витісняють одне одного, а, поєднуючись, збагачують рухому семантику цветообозначенія "рожевий", яка стає об'ємніше, глибше, так як його номінативна функція перетворюється на функцію читача-оціночну та образно-символічну. Слово "рожевий", актуалізуючи контактні і дистантних семантичні зв'язки, як би вбирає в себе значну частину сенсу всього тексту: на сторінках "Історії" виникає образ "нарум'янене" красуні Академії, "напахченого" і "манірно" натурниці, дивиться на світ крізь "рожеве скельце". Фразеологічне поєднання, що має звичайне для нього значення "ідеалізований", "не помічаючи недоліків і темних сторін" [15. C.440], набуває особливої виразності за рахунок двоїння сенсу: крізь переносне значення поєднання "проглядає" пряме значення слова "рожевий".

    Так, роблячи "рожевий" (колір) символом рутини в живописі, а слово "рожевий" суб'єктивно-експресивним засобом вираження своєї оцінки, А.Н. Бенуа не стільки констатує присутність рожевого тону в палітрі художників академічного та проакадеміческого толку, скільки представляє глибинні ознаки їх образотворчої мови, виносить вирок академізму, який "демонстративно апелював до позанаціональний проблем і внеіндівідуальной образотворчої лексиці "[14. C.25], був далекий від живої життя. В академічних стереотипах автор бачить прояв казенної льстівості і фальші, і окремі судження його звучать як аргументи в публічній суперечці про шляхи мистецтва:

    10. "Не в Італії міг Штернберг відмовитися від апетитного розчерку олівця, знехтувати подмечіваніе всякого дурниць, кинути рожеву гамму фарб, поглянути на живу привабливу життя, клекотіла навколо нього ..."

    "Знакова" ставлення до рожевого кольору і супроводжуючі слово "рожевий" негативні оціночно-емоційні конотації у А. Бенуа набувають стійкий характер, якщо мова йде про академічного живопису (5). Значення слова (те, що має на увазі А. Бенуа, використовуючи його) вбирає в себе все, за що автор засуджує академізм:        

    за нарядність і   привабливість для ока         

    ---         

    без глибокого змісту;             

    за красивість і чуттєвість         

    ---         

    до нудотності;             

    за святковість і   урочистість зображення         

    ---         

    до повної відірваності від   російського життя, до брехливості.     

    В тексті "Історії" слово "рожевий" зустрічається ще тільки одного разу (але ж не зникає ж рожевий колір з російського живопису!), коли Бенуа звертається до "Тихої обителі" І.І. Левітана:

    11. "Літній ранок. Студена повна річка плавно огинає лісистий мисок. Через неї перекинуто ріденький місток на жердинці. Через берез протилежної берега червоніють в холодних, рожевих променях, на абсолютно світлому небі, бані і дзвіниці невеликого монастиря. Мотив поетична, милий, витончений, але, в суті, побитий. Хіба мало було написано і раніше монастирів при рожевому ранковому чи вечірньому освітленні? Хіба мало прозорих річок, березових гайків? Однак ясно було, що тут Левітан сказав своє нове слово, запе?? нову чудову пісню, і ця пісня про давно знайомих речах так по-новому зачаровувала, що самі речі здавалися небаченими, щойно відкритими. Вони просто вражали своєю недоторканою, свіжою поезією! "

    Картину легко уявити собі, навіть якби не було в тексті "рожевого плями" -- звичайного кольору зорі, знака "давно знайомих речей" - рідної природи. Зробити переконливим це припущення може зіставлення наведеного фрагменту з уривком з листа І.Е. Грабаря до брата свого:

    "... я не проміняв би цю річ ні на що інше. Ось сам побачиш: такого приємного поєднання фарб, світла, поезії я давно не бачив. Картина має назву "Тиха обитель". Уяви собі тиху, абсолютно спокійну річку, через неї містки, в річці відбивається гай, над гаєм видно монастирські купола. Ця тиша і спокій передані до обурливо неповторно "[5. C.23].

    Входячи в "поєднання фарб, світла і поезії", "рожевий" бере участь в передачі принади невибагливого з точки зору змісту пейзажу ( "мотив ... побитий"). Аксіологічна інформація створюється контекстом, де провідним прийомом реалізації позитивної експресії є контекстуальна антонімія, метафоризація, оцінні епітети, емоційно забарвлена лексика.

    Таким чином, А.Н. Бенуа у своїй книзі демонструє різне ставлення до рожевого кольором, що передається конкретним змістом цветообозначенія "рожевий" у тексті, аж до його символізації. Семантика слова "рожевий", збагачена окказіональнимі значеннями емоційно-оціночного характеру, пропущеними крізь призму комунікативних взаємодій, відображає світ автора, надаючи мовної одиниці особливого значення.

    Примітки

    (1) Про особливої значущості прикметника "рожевий" свідчить не тільки частота його використання автором (всього в тексті книги 83 слова, позначають хроматичні кольору; 32 слововживання представляють групу червоного кольору, і 20 з них припадає на "рожевий"), та й сконцентрованість в тих розділах книги, де мова йде про живопису художників академічного напрямку та їх послідовників, а також зв'язок з авторською концепцією, зокрема, з запереченням "занепадницького академізму".

    (2) Об'єктивно слово "рожевий" означає не тільки слабонасищенние червоні, але і пурпурові тони. Звичайне використання не повністю виражає цю колірну характеристику [16. C.18].

    (3) Принагідно зауважимо, що А.Н. Бенуа бачив зміст "Не в одних громадських проповідях, але і в усякому барвистому і декоративному ефекті ... "[1. C.219].

    (4) У тексті А.Н. Бенуа називає "неможливим Мазунов, рожевим і вишколеним "тільки Тиранова, з великим співчуттям кажучи про "приємне і хорошому талант", якому художник змінив.

    (5) Як приклад візьмемо текстовий фрагмент, що характеризує епоху романтизму у книзі А. Бенуа "Русская школа живопису" (1904-1906 рр..): "В Італії ... Брюллов виявився цілком готовим майстром, але далеко не розвиненим людиною. Шаблонний естетизм, викладений російської Академією та вміщав у себе однакове поклоніння як перед антик, так і перед болонцамі, затуляючи від нього живу дійсність ... Він не відчув всієї глибини тієї рожевої і нудотний, до певної міри приємною, але й не позбавленою вульгарності ідеалізації, завдяки якій італійська життя в очах туристів виключно представлялася як би ілюстрацією улюблених опер, канцонет і романсів "[2. C.54].

    Список літератури

    Бенуа А. Історія російського живопису в XIX столітті. М., 1998. 448 с.

    Бенуа А. Русская школа живопису. М., 1997. 335 с.

    Вежбіцкая А. Мова. Культура. Пізнання. М., 1996. С.231-291.

    Гете І.В. До вчення про колір (хроматіка)// Психологія кольору. М., 1996. С.281-349.

    Грабар І.Е. Листи 1891-1917. М., 1974. 472с.

    Дмитрієва Н.А. Зображення і слово. М., 1962.

    Колшанскій Г.В. Контекстна семантика. М., 1990. 148с.

    Крамской І.М. Листи, статті: в 2 т. М., 1965. Т.1. С. 146.

    Кузмин М. умовності. Статті про мистецтво. М., 1996. 158с.

    Лотман Ю.М. Людина - текст - семіосфера - історія. М., 1996. С.12-21.

    Маковський С. Портрети сучасників. М., 2000. 768с.

    Ортега-і-Гассет Х. Веласкес. Гойя. М., 1997. С. 51-68.

    Словник російської мови в 4-х томах. М., 1983. Т.4. С. 132.

    Стернин Г.Ю. Образотворче мистецтво// Русская художня культура другу половини XIX століття. Діалог з епохою. М., 1996. С.13-39.

    фразеологічний словник російської мови/Под ред. А.І. Молоткова. М., 1978. С. 440.

    Шемякін Ф.Н. До питання про ставлення слова і наочного образу (колір і його найменування) //Мислення і мова. М., 1960. С.5-47.

    17.Юіг Р. Колір і вираження внутрішнього часу в західній живопису// Психологія кольору. М., 1996. С.135-179.

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.yspu.yar.ru

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати ! DMCA.com Protection Status