ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Юрист по наследству
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Бретонська самосвідомість
         

     

    Культура і мистецтво

    Бретонська самосвідомість

    Ронан ле Коадік

    Передмова

    "Що таке бретонські самосвідомість (далі в тексті - БС - прим. пер.) "? Цей трохи наївне запитання я собі ставив протягом трьох років і кількох місяців. Дуже швидко, однак, з'явилася необхідність сформулювати концепт самосвідомості загалом. Згідно з фразою Еріка Еріксона (Erik Erikson) (переставив нас поняття "самосвідомості" в гуманітарних науках), "чим більше пишуть про цю тему, тим більше слів споруджується кордоном навколо реальності також невиміряною, як і всепоглинаючої "...

    Тим не менше, треба стиснути її трохи, "незміряну реальність". І я пропоную привести її до союзу трьох властивостей: єдність, сталість і унікальність. Дійсно, самоідентифікація людської групи є сукупністю спільних рис всієї цієї групи (єдність), які стійкі (сталість), і властиві в даній сукупності тільки їй (унікальність).

    Однак, крім Французької Республіки ( "єдиною і неподільною", як кожен знає!) майже не існує в світі приклад спільності, яка була б єдина, постійна й унікальна. Можна, таким чином, допустити, що "самосвідомість" є не конкретною і матеріальною реальністю, але громадським поданням.

    Саме виходячи з цієї констатації я будував мою дисертацію; це змусило мене вибрати метод опитувань. І зокрема полунаправленние бесіди, що залишало інтерв'юйовані особам свободу вираження думки. Крім п'ятнадцяти фахівців, я опитав, вибірково, групу із сорока шести чоловік, складену в основному з бретонців у віці близько сорока років: керівників підприємств, на яких працюють більше десяти працівників, морських рибалок і сільськогосподарських робітників. Опитування проводилися в бретоноговорящем регіоні Гоелло (Goello) і в верхньо-бретонський кантоні Етабль (Etables). Вибірка приблизно повторює пропорції між жителями Верхній і Нижній Бретані.

    Здається, що хоча значна кількість праць публікується щороку про Бретані (багато з яких дуже цікавий), до теперішнього часу, в них мало відбивалося, що самі бретонці сьогодні думають про свою самоідентифікації. Я спробував, відповісти на це питання в трьох перспективи: моєї, з одного боку; бретонців яких я зустрів, з іншого боку, і, нарешті, в перспективі робить спробу відповісти на питання, які могли б виникнути у людей розглядають Бретань ззовні.

    Дисертація розділена на три частини, які відображають ці три кути зору:

    Частина перша: живучий міф

    Самосвідомість - побудова умоглядне

    Самосвідомість, в основному, є поданням. І якщо послухати бретонців говорять про своєму особливому тотожність, відчуваєш відчуття, що слухаєш міфічний розповідь. З-за форми оповіді, по-перше, дійсно, опитувані особи охоче використовують дійсного способу і третя особа однини, що дає фрази типу: "бретонец, це ...", або" бретонец, він ... ". Крім того, деякі теми, прослизає в бесідах, є побудовами гіпотетичного характеру. "Бретонська душа", "Бретонська дух "," вічне тотожність бретонців "," бретонці серцем " і т. д. Нарешті, виявляє міфологічні риси те, що, на думку осіб яких я зустрів, визначає специфіку "бретонського духу". Це, приналежність до кельтського спільноті (таким чином "раса"), грунт і клімат. Цей присмак міфологічності в розмовах стосуються БС, не виключає емоційного плану. Навпаки, дуже жвава емоційність відрізняла всі мої бесіди з опитуваними.

    Уявлення про атрибутику бретонського духу

    Характеристики бретонського духу відповідно до думки тих, хто брав участь в інтерв'ю:

    Близькість до природи;

    Індивідуальні риси: передбачається, що бретонец дик, суворий, бунтівний, серйозний, працьовитий, емоційний, володіє гарною інтуїцією, і т.д.;

    Звичаї: бретонці охоче приписують архаїчні характеристики, такі як клановий дух, і т.д.

    Я вивчив кілька праць французької літератури XIX століття: Флобера, Бальзака і Гюго, і провів паралелі з працями бретонських авторів XIX і XX століть. І в тих і в інших, обнаружіваютcя ті ж теми що і в моїх розмовах. Автори бретонці, проте, цінують риси приписувані бретонцям, у той час як французи їх засуджують. Наприклад, "дикість" - для бретонських письменників це форма чистоти, у той час як, для французьких авторів, вона межує з дурістю. У інших, більш віддалених в часі джерелах, опозиція стають більш вираженою; особливо в середні віки, коли Бретань перебувала у конфлікті з Францією.

    Досвід інтерпретації

    Як можна витлумачити ці подання? Відзначимо, в першу чергу, що існує підкреслене подібність у зображенні бретонців, жінок і чорношкірих. Щоб краще вникнути в це порівняння, скористаємося працями Leopold Sedar Senghor та інших авторів, які працюючи над цим питанням, відзначали, що чорні емоційні, мають гарну інтуїцію, бунтівний і близькі до природи. Таким чином, у ментальності чорношкірих, виявляються ті ж елементи, що і в бретонський. Як це пояснити? В обох цих випадках ми маємо справу з домінантами. У рамках колективної самоіндентіфікаціі, щоб будувати позитивне уявлення про самому собі, корисно (може бути навіть необхідно) відрізнятися від іншої групи, яка ідентифікується з негативним знаком. Я висуваю, таким чином гіпотезу, що риси бретонців, були придумані французькими авторами, як щось протилежне французької ментальності. Ці ж риси потім височіли бретонський авторами; так само, як стереотипи європейців по відношенню до чорних, переосмислялісь, з протилежним знаком, чорними письменниками. Навпаки, феміністичні руху, замість того, щоб підняти на щит, стереотипи, приписуються жінкам, борються з ними.

    Повернемося до бретонцям. Як поширювалися уявлення та стереотипи? Чому вони були настільки сильні, що були допущені самими бретонцями? Мені здається, що усуспільнення грало в цьому відношенні абсолютно фундаментальну роль. Воно могло бути сімейним або шкільним. Я вивчав підручники з історії та географії, написані з кінця XIX століття до шістдесятих років нашого, і виявив велике сталість у передачі ними стереотипів. По відношенню до них (і до того, що вони можуть бути негативними), бретонці можуть приймати кілька типів відносин.

    Частина друга: від покори до незалежності

    Покора

    Згідно думку великої частини опитаних, "колись була негативна самоідентифікація, бретонці випробовували комплекс щодо себе, але це пройшло, з цим покінчено ". В основному, цей тип ставлення виявляли чоловіки. Більшість жінок, навпаки, стикаючись з цим питанням, намагаються сказати те ж саме, проте мимоволі виражені емоції видають їх. Наприклад, одна жінка, яку в своєму опитуванні я назвав Елен, каже, з першого секунд: "Факт побут бретонки? О, це не становить великої проблеми в тому сенсі, що в мене є бретонський акцент, або що мене часто закидають це ". Потім, під час бесіди, виявляється, що акцент це її постійна мука. Так само як вона, певна кількість людей (яким тільки близько сорока років сьогодні), пережили справжній кошмар тільки через те, що їхня рідна мова був бретонський або тому що вони мали сильний акцент. Це відношення символічного підпорядкування може, також, бути вивчене у порівнянні з різним ставленням до кліше, які важко носити, таким як "бретонец п'яниця "або" бретонец упертий ", що різняться в залежності від соціального статусу, професійного положення, статі, або походження опитуваних осіб.

    Що стосується стереотипу який стосується бретонського пияцтва, то більшість інтерв'юйованих його відхиляють кажучи: "Ні, бретонці не є п'яницями, це люди які вміють жити, це гуляки! "Інші, менш бунтівні, кажуть що "бретонський алкоголізм може бути існував перш за "або що" він існує, може бути в інших регіонах Бретані ". Нарешті, деякі бретонці визнають:" так це вірно, алкоголізм має місце ". Які категорії опитуваних висловили це Останнім думку? Жінки, сільськогосподарські робітники і жителі Нижньої Бретані. Та ж ситуація з горезвісним бретонський впертістю: для деяких респондентів, "бретонці є стійкими людьми, що йдуть до кінця того, що вони роблять ". Але інші визнають:" так, це вірно, уперті, обмежені "і це, знову ж таки, думка сільськогосподарських робітників, мешканців Нижній Бретані і жінок.

    Негативна самоідентифікація залишається, таким чином, пластом у свідомості. Тим не менш, у даний час, як вважає більшість опитаних, вона належить радше до минулого.

    Символічна інверсія та її підводні камені

    Бретонці намагалися трансформувати те що, в зображенні їх самих, було їм неприємно. Ми візьмемо два приклади цієї боротьби проти негативних уявлень: сільське господарство і Бретонська мова. Це, звичайно, два дуже різних випадку, але в кожному з них чоловіки і жінки борються проти негативної думки про себе, і в кожному з них, вони стикаються з підводними каменями.

    Сучасне сільське господарство.

    Французькі романи XIX століття давали бретонський селянам негативне і архаїчне зображення. Після другої світової війни, ці останні боролися за те, щоб зробити бретонські сільське господарство високопродуктивним. Сільськогосподарське виробництво в Бретані, здійснило, з шістдесятих до дев'яностих років, вражаючий ривок вперед, повністю зберігши високу сільську щільність і соціальний прошарок в бретонських селах. У контексті сьогоднішньої безробіття, це цінне перевагу. Однак, незважаючи на ці значні досягнення, які підняли бретонський агрокультур наріжним європейського сільського господарства, бретонці що займаються сільським господарством зіткнулися з двома проблемами.

    З одного боку, це криза європейського та світового надвиробництва, який скорочує доходи і руйнує господарство. І, з іншого боку, вони виявилися перед лицем екологічної кризи, зокрема, це сильна концентрація нітратів у водах Бретані. Таким чином, борючись за свою гідність і модернізацію засобів виробництва, бретонські сільськогосподарські виробники опинилися в пастці. І це при тому, що в епоху, коли їх представляли "архаїчними", вважалося, що вони як ніхто близькі до природі. А тепер, коли вони представлені як продуктівісти, ніхто вже не поручиться за збереження навколишнього середовища! Таким чином, бретонці, що займаються сільським господарством, завжди відстають від сучасних віянь.

    Сучасний мову.

    Зусилля, спрямовані на захист бретонського мови, як і спроба модернізації сільського господарства, дали результати. Тому, в той час як в 1976, ніхто з бретонських дітей не отримував двомовного освіти, в 1997, вже 3000 учнів користуються викладанням двома мовами, до них слід додати 19000 учнів які отримують, поза двомовної системи освіти, курс бретонського мови. Крім того, він отримав і візуальне вираження: покажчики на бретонський мовою поміщені при в'їзді та виїзді з міст. Безперечні досягнення, таким чином, у наявності. Тим не менше, вживання мови серед населення продовжує падати з року в рік. Більш того, помічено, що соціальні групи, які використовують зазвичай Бретонська мова (працівники сільського господарства, моряки, робітники), не віддають дітей у двомовні школи. Ці навчальні заклади відвідуються, головним чином, дітьми керівних працівників або представників середнього класу, які традиційно не говорять на бретонський, але вивчають його іноді, в особистому порядку. Це показує, що сталося щось подібне до перелому в свідомості, і проведений мною опитування це підтвердив: у багатьох випадках, спадкові носії мови не бачать абсолютно жодного резону в установці покажчиків на бретонський ... Найчастіше, вони навіть погано розуміють той Бретонська мова якою розмовляють неофіти. Таким чином, парадокс в тому, що люди, які борються за збереження бретонського мови, ризикують, ще більше поглибити комплекси його корінних носіїв! Я неодноразово чув вислови бретоноговорящей публіки типу: "Ми, не розуміємо передач на бретонський по телебаченню, але це тому що їх треба проводити на місцевих говірками ".

    Як ми бачимо, війна зі стереотипами повна підводних каменів. Незважаючи на це, тим не менше, самосвідомість, в останні роки, стає джерелом допомоги.

    Самосвідомість - плідний ресурс?

    В контексті загальної економічної кризи, безробіття і тривоги, люди з якими я розмовляв, оцінюють факт бути бретонцями як порівняльне перевагу. Бути бретонців означив, щоб його впізнали. Бретонці віддають собі звіт в тому, що про них знають в усьому світі, де до них ставляться скоріше позитивно (опитування громадської думки це підтверджують) і що продукція вироблена в їх регіоні має хорошу репутацію. Таким чином, з економічної точки зору, БС стає вигідним: для керівників підприємств, працівників сільського господарства та рибалок яких я зустрів вона є, засобом залучення уваги до своєї продукції. Звертають на себе погляд етикетками на сільськогосподарських продуктах та продуктах рибного лову. Намагаються подобатися. І продають свій шарм. Так відповідальний працівник спілки кооперативів пояснив: "Ми оплачуємо поїздки в Бретань нашим великим іноземним клієнтам, щоб вони могли побачити, наскільки гарні бретонські пейзажі, і щоб потім, вони закуповували більше продуктів; вони асоціюють їх з пейзажами ".

    Це може призвести до нових альянсів. Бретонська союз підприємців на шляху до тому, щоб серйозно придивитися до бретонський культурі і БС. Саме це спонукало керівників "Вироблено в Бретані", в результаті геостратегічних роздумів, на те, щоб помістити керівництво фірми в маленькому селі в центрі Бретані. Та ж ситуація з "Клубом тридцяти", який зібрав керівників найбільших бретонських підприємств в асоціацію, назва якої, є очевидною і свідомої алюзій на події з історії бретонський боротьби за незалежність. Чи піде це далі? Який відгук союз підприємців може зустріти з боку бретонського культурного руху, яке об'єднує швидше за середні верстви суспільства, вчителів і професорів, традиційно лівих? Чи можлива "каталонська" стратегія? У будь-якому випадку, це обсуждаемо.

    Тим Проте, ця загальна привабливість БС, чи не є вона тенденцією до самоізоляції, проявом племінної свідомості?

    Частина третя: племінне свідомість або громадська зв'язок?

    БС: відкритість чи самоізоляція?

    Щоб побачити відзначений чи інтерес бретонців до самосвідомості хоча б частково расизмом, я підняв матеріали всіх інтерв'ю які я провів раніше і відзначив всі згадування слів "раса", "расизм" або "коріння" (слово корінь - racine, у французькій мові має ту ж основу, що й слова раса, расизм - прим. пер.). І, на жаль, я дійсно знайшов сліди расизму в проведених мною бесідах:

    72 % Опитуваних осіб не згадали жодного разу слова "раса", "расизм", "коріння".

    В 6,5% переговорів, констатується благодушно вживання слова "раса", тобто воно було використано замість слова "походження", що могло статися за помилки.

    В 8,7% переговорів, з'являється тема коріння; слово "апатриди" (людина без батьківщини - прим. пер.) використовується як протилежність "мають корені ";

    І нарешті, 17,4% опитаних, виявили очевидний расизм по відношенню до іммігрантам іноземцям, і т.д.

    Ці цифри (які не мають претензії на статистику, тому що грунтуються на дуже маленькій вибірці) можуть здатися досить високими. Тим не менш, вони -- набагато нижче середньофранцузька.

    Однак цікаві тут не самі цифри. Важливо знати, хто використовує расистські аргументи. Чи є зв'язок між привабливістю БС і расизмом? Я збудував "загальний індекс bretonnite", заснований на численних проявах відносини (гордість бути бретонців, тощо) та на характеристиках (практичних, культурних, і т.д.). Потім я дивився, чи існує статистичний зв'язок між цим індексом і тенденцією використовувати расистську аргументацію. Висновок таким, що в проведених опитуваннях, такого зв'язку не існує. Ні статистичний зв'язку, але є все - таки зачатки взаємозв'язку між особами які мають більш виражену націоналістські позицію. Однак, те що дійсно співвідноситься з расизмом, не я?? ляется бретонський специфікою, це швидше соціологічний профіль: чим більше вік опитуваного тим сильніше расистські тенденції, чим більше схильність голосувати за правих тим сильніше расистські тенденції, і т.д. Таким чином, є статистичне відповідність, зазначене, крім того, в опитуваннях громадської думки щодо безпосередньо проблеми расизму.

    БС і французька держава

    Як відносяться бретонці до держави? Я спробував з'ясувати це двома обхідними шляхами. По-перше, вивчаючи те, що люди, яких я зустрів, говорять про прихильників автономії, оскільки ці останні є опонентами французького держави. На цьому плані можна відзначити, що слово "автономіст" (прихильник автономії - прим. пер.) скоріше негативно сприймається бретонський населенням, тому що:

    8,7 % Опитаних не розуміють терміну "автономіст"; вони або йдуть у бік від питання, або вибачаються за те, що не знають значення цього слова;

    10,9 % Опитуваних осіб висловили відносну прихильність до прихильників автономії;

    28,3 % Побоюються, що прихильники автономії є екстремістами;

    39,1 % Розглядають їх як прихильників силових методів і відхиляють насильство;

    58,7 % Побоюються, що автономія призведе до автаркії (тобто господарсько-економічного відокремлення регіону - прим. пер.).

    Це доводить, що імпульс прихильників автономії не дійшов до бретонського населення. Саме це говорив бретонський співак Гленмор під час нашої бесіди. "Бретонська бойовики, замість того, щоб збиратися по двадцять, тридцять людина у своїх каплицях, пішли б краще подивитися на народ ".

    Однак якщо прихильники автономії не зустрічають розуміння в людей, яких я питав, що говорять ці останні про Францію? Це другий хитрість, за допомогою якої я намагався з'ясувати ставлення бретонців до французькій державі. Я проаналізував всі згадки слів "Франція" і "французи "В наших розмовах. І це призвело до результату дуже різного з попереднім. Крім тих випадків, де Франція згадана поза всяким зв'язком з Бретанню (21,2%), відстежується п'ять категорій думок:

    Думка, яке зустрічається найчастіше (38% висловлювань), - тип партикуляризму. Він полягає у висловлюваннях типу: "Бретань є дуже спеціальним регіоном Франції ".

    Друге найбільш часте думка (31,4% висловлювань), "французький" думку. Опитуваний відносить Бретань до Франції і розмірковує як француз.

    Потім, позиція, яку я назвав сепаратистського (26% висловлювань). Невелика частина людей говорить: "я маю бретонський паспорт", або "я більше бретонец ніж француз "або" ми не відчуваємо себе французами ". Але, головним чином, 36% опитаних роблять застереження, розміщуючи, мимоволі Бретань за межами Франції. Якщо б це сталося один або два рази, не мало б сенсу про це згадувати, але коли це стосується більше ніж третя частини висловлювань, створюється враження, що це що-небудь, та значить. Тим більше, що найчастіше, мають місце повторні застереження. Наприклад: "Ми, в області галло, вже трохи ближче до Франції про, вибачте мене, я вас образив, о, я вас насмішив ". При цьому виникає відчуття, що слово крутилося на язиці, але що говорить не дав йому вирватися.

    Остання категорія: випередження подій. Вона стосується 4,6% висловлювань і виглядає, приблизно, в такий спосіб: "З Бретанню покінчено, з Францією покінчено, все те, що раніше так називалося, тепер є Європою ", або у випадку необхідності: "З Європою, покінчено, все те, що раніше так називалося, тепер є світом ".

    БС і громадська зв'язок

    Я намагався зрозуміти, допускають чи бретонці можливість для небретонцев включаться в процес БС. І я констатував, в їх відповідях, живу прихильність тому, що один з інтерв'юйованих висловив в двох словах: "право серця". Іншими словами, визнається можливість стати бретонців за кожним, хто любить Бретань, її пейзажі, її людей або її культуру. Можна стати бретонців при умови любові, що припускає, звичайно, дуже велике зусилля з отримання подібності з іншими бретонцями.

    З іншого боку, мені здавалося, в контексті наших бесід, що громадська зв'язок міцна в Бретані. Це щось, що, можна отримати, а contrario, скориставшись дослідженням кількості голосів відданих за Національний Фронт, так як в цілому, можна припустити, що це відповідає рівню соціального відчаю. Голосування за Національний Фронт, в Бретані чітко нижче французького середнього рівня. Можна, таким чином припустити, що соціальна тривога щодо менш сильна в Бретані, ніж в цілому у Франції. Крім того, в бесідах опитувані часто декларують своє щастя. Вони висловлюють, звичайно, заклопотаність, досаду з приводу безробіття, і т.д. Але коли мова йде про факт свого життя в Бретані, вони кажуть: "О! У Бретані добре, я не хотів би жити в іншому місці ". Таким чином, я намагався побачити, що могло б обумовити деяку надійність соціального зв'язку. Парадоксально, але як найважливіші фактори були названі проживання в сільській місцевості та бокаж. Ліс здавна був представлений як ізолюючий фактор. Але якщо вірно, що люди поділені географічно і матеріально, це зобов'язує суспільство до об'єднання своїх членів і посилення зв'язку між ними. Таким чином, суспільна практика зустрічей і спілкування швидше посилилася за останні роки і відзначилася географічної мобільністю, у той час як в областях групового проживання, де у людей увійшло в звичку жити відокремлено від інших, і де соціальні правила, більш спрямовані на ізоляцію індивідуума, щоб гарантувати його приватне життя, мобільність сприяла тому, щоб посилити відчуження між людьми. Цей тезу я взяв у Ерве Ле браза (Herve Le Bras).

    Стійкість деяких цінностей здається також грала сприятливу роль для суспільної зв'язку. Це традиційні цінності, такі як робота, сім'я, воля, честолюбство, вірність, справедливість і чесність. Вони сприяють суспільного зв'язку і здаються пов'язаними з християнством. Таким чином, здається, що християнське спадщину, яка ще помітно в бретонський суспільстві, грає роль громадської зв'язку. Бретань, в європейському русі переходу від "моделі католицької "до" гуманістичної світської моделі ", трохи відстає. Але що з нею станеться, коли вона приєднається до інших регіонів, більше дехрістіанізірованним? Бретонська культура і самосвідомість - чи є вони нерозривно пов'язаними з цими слідами католицизму? Отже, все буде зруйновано? Або інша ідеологія замінить католицьку релігію? І у випадку необхідності, бретонські регіоналізм, сепаратизм чи націоналізм, могли б відігравати роль об'єднавчої ідеї, роль, яку до цього часу виконувала католицька релігія?

    Висновок

    Бретонська питання всеосяжніша не тільки по своїй історії, навіть дуже сучасною: він вписана у світовий контекст кризи сучасності заснованому на універсальному Розум, і роздумах про майбутнє. Франція, одна з країн світу, що йде далі, по шляху заперечення традицій і меншин, констатує сьогодні, що її модель республіканського інтегрування - у глухому куті: "республіканська модель, пише Алан Турен, (Alain Touraine) не просуває більше країни до майбутнього обраного всіма від імені цінностей свободи, рівності та спільності інтересів; вона оберігає нажиті вигоди і головним чином надмірну владу адміністративних і іноді профспілкових маніпуляторів, які захищають, від імені загальних правил, найбільш усереднені категорії ... "

    Цікаво спостерігати як в Бретані, незважаючи на насильницьку акультурізацію, ця модель інтегрування породила з плином століть, відмінність сталий і понині. З одного боку, Бретонська мова ще вживається кількома сотнями тисяч людей, навіть якщо його сліди швидко затушовуються. З іншого боку, активне національна меншина створює культуру (лінгвістичну, музичну, хореографічну, і т.д.) оновлену і пристосовану до сучасного життя. І головним чином, більшість бретонців відтепер гордо різницею, навіть якщо вона в даний час більше умоглядного порядку. Нарешті, бретонські відміну виражається мирним способом, без сліду ненависті або бажання сварки: бретонці НЕ чіпляються, судорожно, за своє самосвідомість.

    Кілька інакше справа йде з тією частиною французької інтелігенції, яка погано переносить те, що її культура більше не є універсальною моделі. По відношенню до англо-саксонській світу, вона стоїть на захисті своєї культурної "самоіндентіфікаціі", яку вона трактує як виняткову. По відношенню до культур, які живуть на її території, вона переживає потрясіння: "пристрасті, пише Michel Wieviorka, вибухають, серед представників інтелігенції, як тільки вимовлені такі слова як "культурне різниця "," мультикультуралізм "," меншості "... "Франція, додає він, країна яку лякає ідея [стрімкого зростання інших, що відрізняються самосвідомості], і яка, звичайно, відчуває загрозу своєму культурному місцем у світі ". Щоб уникнути зростання небезпеки - мова йде про популізм, про замиканні спільнот всередині себе, або неолібералізму понад всяку заходи - слід було б проявити добросердечність: неправда, що Європі та Франції необхідно було б вибрати між універсалізмом і поверненням до племен. Як написав Алан Турен, "мультикультуралізм не є оппонетом європейському універсалізму; він є інший його стороною ". І, перш ніж кожен стане захищати своє "самосвідомість" кігтями і зубами ", не буде Чи краще захищати повагу до "інакшості"?

    Діяти і міркувати в просторі "інакшості" передбачає інші політичні рішення, що відрізняються від вузько державних. Однак, не цього чи вимагає сучасний контекст? Едгар Морін (Edgar Morin) показує у своїй роботі ЗЕМЛЯ - РОДИНА що, всюди у світі, існує сьогодні даний усвідомлення спільності земної долі. Цьому можна тільки порадіти ...

    Якщо Франція та інші подібні держави трохи розслабляться і визнають справжні колективні права за меншинами; ще краще, якщо наднаціональним утворень - таким як Європа - вдалося б здійснити політичний суверенітет і визнання таких прав, заснованих на повазі "інакшості" - Чи не можна уявити, що меншини задовольняються - як це зробила Каталонія в Іспанії, наприклад - повнотою прав, без обов'язкових спроб боротьби з державою або створення нової держави? Це призвело б до форми федералізму, протилежної французької практиці. Франція, таким чином, пише Жан-Луї Quermonne, "не може залишатися глухою по відношенню до трансформацій які відбуваються на її території. Інакше вона не знайде у своєму арсеналі децентралізації коштів, щоб на них відповісти ".

    Бретонці, які не вважають себе прихильниками автономії, не здаються, звичайно, тими, хто сьогодні створює небезпеку для французької держави. Але вони чекають більшого поваги до свого культурної своєрідності і великих економічних прерогатив. Бо, пише Ismail Kadare,

    "народи не сподіваються ніколи всує, як ті, хто залишаються мріяти в одному кроці від своєї двері. Коли народ чекає чого - небудь, він на шляху до того, щоб створити те, чого він очікує ".

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://bretagne.celtic.ru/

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати ! DMCA.com Protection Status