ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Русская іконопис. Мова ікон
         

     

    Культура і мистецтво
    ЗМІСТ


    1. РУССКАЯ ІКОНОПИС
    1.1. Корені давньоруського іконопису
    1.2. Причини забуття російської ікони
    1.3. Визнання величезного художнього значення давньо-
      2. МОВА ІКОНИ
    2.1. Сюжети давньоруського живопису
    2.2. Образи Спаса
    2.3. Образи Богородиці
    Список літератури


    - 3 -

    21. РУССКАЯ ІКОНОПИС

    21.1. Корені давньоруського іконопису 0

    Величезний зараз інтерес до давньоруського живопису в нашій
    країні, і не менше величезні труднощі її сприйняття у тих, хто
    звертається до неї сьогодні. Їх відчуваю практично всі - і під-
    паростки, і дорослі, причому навіть люди, в іншому добре образо-
    ванні, хоча в Стародавній Русі її живопис була доступна всім. справа
    в тому, що кореняться ці труднощі не просто в нестачі знань
    в окремої людини, причина їх значно ширше: вона в драматі-
    чеський долі самого давньоруського мистецтва, в драмах нашої
    історії.
    Християнства на Русі Трохи більше тисячі років і такі ж древ-
    ня коріння має мистецтво іконопису. Ікона (від грецького слова,
    що означає "образ", "зображення") виникла до зародження
    давньоруської культури й одержала широке поширення у
    всіх православних країнах. Ікони на Русі з'явилися в результаті
    візантійської місіонерської діяльності Церкви в той період,
    коли значення церковного мистецтва сприймалося з особливою си-
    лій. Що особливо важливо і що стало для російського церковного
    мистецтва сильним внутрішнім спонуканням, це те, що Русь При-
    няла християнство саме в епоху відродження духовного життя в
    самої Візантії, епоху її розквіту. У цей період ніде в Європі
    церковне мистецтво не було так розвинене, як у Візантії. І в
    це-то час новонавернених Русь одержала серед інших ікон, як
    зразок православного мистецтва, неперевершений шедевр - ікону
    Богоматері, що отримала згодом назву Володимирської.


    - 4 -

    Через образотворче мистецтво антична гармонія і відчуття
    заходи стають надбанням російського церковного мистецтва, входять
    в його живу тканину. Потрібно зазначити і те, що для швидкого освое-
    ня візантійського спадщини на Русі були сприятливі передумови-
    посиланням і, можна сказати, вже підготовлена грунт. Останні допоміжні-
    ледованія дозволяють стверджувати, що язичницька Русь мала високо-
    розвинену художню культуру. Все це сприяло тому,
    що співпраця російських майстрів з візантійськими було исклю-
    ве плідним. Новонавернений народ виявився здатним
    сприйняти візантійське спадок, який ніде не знайшло настільки
    сприятливого грунту і ніде не дало такого результату, як на
    Русі.
    З давніх-давен слово "Ікона" вживається для від-
    ділових зображень, як правило написаних на дошці. Причина
    цього явища очевидна. Дерево служило в нас основним будівельник-
    вим матеріалом. Переважна більшість російських церков були де-
    ревучи, тому не тільки мозаїці, а й фресці (живопису по
    свіжої сирої штукатурці) не судилося стати в Стародавній Русі
    загальнопоширеним убранням храмового інтер'єру.
    Своєю декоративністю, зручністю розміщення в храмі, яр-
    кісткою і міцністю своїх фарб ікони, написані на дошках
    (соснових і липових, покритих алебастровим грунтом - левкас),
    як не можна краще підходили для оздоблення руських дерев'яних
    церков.
    Недарма було відзначено, що в Давній Русі ікона з'явилася та-
    кою ж класичною формою образотворчого мистецтва, як в
    Єгипті - рельєф, в Елладі - скульптура, а в Візантії - мозаїка.
    Давньоруська живопис - живопис християнської Русі - гра-


    - 5 -

    ла в житті суспільства дуже важливу і зовсім іншу роль, ніж жваво-
    пись сучасна, і цією роллю було визначено її характер. Русь
    прийняла хрещення від Візантії і разом з ним успадкувала представлення
    тавленіе про те, що завдання живопису - "втілити слово" крик-
    тить в образи християнське віровчення. Тому в основі давньо-
    російського живопису лежить велике християнське "слово". Перш за все-
    го це Священне Писання, Біблія ( "Біблія" грецькою - книги)
    - Книги, створені, згідно з християнським віровченням, за вдих-
    новенію Святого Духа.
    Втілити слово, цю грандіозну літературу, потрібно було як
    можна ясніше - адже це втілення повинно було наблизити челове-
    ка до істини цього слова, до глибини того віровчення, яке він
    сповідував. Мистецтво візантійського, православного світу - всіх
    країн, що входять у сферу культурного та віросповідних впливу
    Візантії, - дозволив це завдання, виробивши глибоко своєрідність-
    ву сукупність прийомів, створивши небачену раніше і ніколи
    більше не повторилися художню систему, яка дозво-
    ла надзвичайно повно і ясно втілити християнське слово в живо-
    Пісний образ.
    Протягом довгих століть давньоруський живопис несла людям,
    надзвичайно яскраво і повно втілюють їх в образи, духовні істини
    християнства. Саме в глибокому розкритті цих істин набувала
    живопис візантійського світу, в тому числі і живопис Давньої Ру-
    сі, створені нею фрески, мозаїки, мініатюри, ікони, надзвичайний-
    ву, небачену, неповторну красу.





    - 6 -

    21.2. Причини забуття російської ікони 0

    З часом мистецтво усього візантійського світу, і мистецтво
    Давньої Русі спіткало забуття. Пала під ударами турків-завоева-
    телей візантійська імперія, виявилися завойованими мусульманами
    колись християнські країни Малої Азії і багато слов'янських держав-
    дарства. У цих бідах, пережив татаро-монгольське нашестя, за
    суті вистояла один Русь. Після падіння Візантії вона була
    справжнім центром православної культуру.
    Забуття, розорення спіткали давньоруську культуру, в тому
    числі й іконопис, не в результаті підкорення іноземцями, а в мо-
    мент найвищого підйому російської державності за Петра 1.
    Реформи Петра, повернувши Росії на Захід, відіпхнули культурне
    спадщина Київської Русі. Русская живопис після пертровскіх ре-
    форм, у тому числі живопис церковна, будується на цих нових за-
    падно-європейських принципах. І хоча чисто релігійне повагу
    зберігалося в европезірованном освіченому російському суспільстві, але
    і самі відмінності живопису давньоруської від європейської сприймаючи-
    лись їм лише як докази російської відсталості і варварства.
    Поступово вся ця живопис, як і вся допетровську старина,
    вдавалася до забуттю. Стародавня художня система в сильно
    спрощеному вигляді зберігалася лише в селянському іконописання,
    центрами якого були дещо "іконописних" сіл - Палех,
    Мстера і холуй.
    Але, на щастя, це забуття давніх національних коренів не
    було в Росії остаточним. Через сто років після петровськіх ре-
    форм до нього звернулася нова, створена саме в результаті ре-
    форм 2 0русская культура, російська інтелігенція.


    - 7 -


    21.3. Визнання величезного художнього значення давньо-
    2русской ікони і відродження інтересу до неї 0

    Інтерес до давньоруської культури викликав звернення і до її
    живопису. Уже в "Історії держави російського" Карамзін УПО-
    минає про давньоруських художників, призводить відомості про їх про-
    Він вивів. Вони стають предметом вивчення для істориків, але
    справжнє відкриття іконописних скарбів відбулося пізніше. Справа в
    те, що люди ХIХ століття давньоруського іконопису по-справжньому
    просто не бачили. Потемніли, вкрилися пилом і кіптявою, уцілівши-
    рілі в древніх храмах фрески і мозаїки, і в буквальному сенсі
    стали невидимі ікони - головна, найчисленніша частина древ-
    неросійського спадщини. Адже фресками і особливо мозаїками ук-
    раша в давнину далеко не кожну церкву, а ікони були орга-
    тельно не тільки в кожному храмі, але і в кожному домі. Причина
    цієї невидимості ікон - в тій особливій живописній техніці в кото-
    рій вони створювалися. Дошка, на якій повинна бути написана ико-
    на покривалася левкас або загрунтованій тканиною - паволоки, і
    саме зображення наносилося але грунт темперою, тобто мінеральними
    фарбами. А зверху зображення покривалося шаром оліфи. Оліфа
    добре виявляє колір і, що ще важливіше чудово охороняє
    ікону від пошкоджень. Але оліфа має властивість з часом
    темніти, і за 70-100 років вона темніла на стільки, що майже сов-
    сем приховувала, що знаходиться під нею живопис. В давнину на Русі
    знали і застосовували способи видалення потемнілій оліфи, тобто спо-
    подію "розчистки" стародавнього живопису. Але ці способи були трудомісткі
    і з часом ікони стали не розчищення, а "поновляться", тобто


    - 8 -

    поверх потемнілій оліфи писалося нове зображення. Часто на
    стародавніх іконах робилося протягом століть кілька таких поновлено-
    ний - первісна живопис в такому випадку закривалася ніс-
    кох шарами записів, кожен з яких був покритий оліфою.
    Таким чином на початку XIX століття, до того моменту, коли виник
    інтерес до допетровській культурі, потемніли вже й ікони XVII ве-
    ка. На всіх стародавніх іконних дошках поставали лише силуети,
    контури зображень, що проступають крізь потемнілу, закопчені-
    ву оліфу.
    Серед освічених людей перебували деякі, особливо чутливі
    до мистецтва люди, які зуміли відчути в цій почорнілій живопису
    таящуюся в ній художню силу. Так у 1840 році історик
    Іванчін-Писарєв, посіємо Троїце-Сергієва лавру, зумів побачити
    в зберігається там сільнопотемневшей "Трійці" Андрія Рубльова цін-
    дальшої пам'ятник мистецтв.
    До середини XIX століття загальним залишалося уявлення, що
    "художества мати дім у нас на батьківщині Петром I". Тільки у
    другій половині століття такий подання було зруйновано. В
    це важливу роль зіграла російська історична наука. Особливо
    значні були успіхи, зроблені нею у вивченні стародавньої словес-
    ності, давньої літератури. Багато в чому саме завдяки цьому вчених-
    ные того часу звернули увагу на древню іконопис, тісніше-
    шим чином пов'язану зі словом, з літературою, і зуміли оцінити
    точне і глибоке відповідність ікон літературного джерела.
    Визнання за давньої живописом художнього значення, зростання
    інтересу до неї викликали звернення широких кіл освічених лю-
    дей до тієї народному середовищі, де ця живопис, як і вся допетровс-
    кая старина, ще продовжувала жити. Для іконопису перш за все та-


    - 9 -

    кой середовищем була середа старообрядницька, середа розкольників, тобто
    селян і купців, предки яких у середині XVII століття відхилив-
    лись від православної Церкви, не прийнявши деяких зроблених в
    той час нововведень. Старообрядники берегли стародавню ікону, як
    вільну від цих нововведень, не зіпсовану ними, високо її
    шанували і зберегли своєрідне розуміння її краси. Спілкування з
    старообрядцями давало тому можливість познайомитися з біль-
    шим числом, що їм належать, зібраних ними ікон, що вже саме по
    собі було важливо, тому що розширювало уявлення про стародавню ико-
    нопісі. Але що ще важливіше - у старообрядців вчилися цінувати ту
    "тонкість стародавнього листа", яку вони самі цінували в зібраних
    ними іконах. Навчалися у них бачити і крізь потемнілу оліфу вир-
    туозную точність малюнка, струнку ясність композиції.
    Під кінець XIX століття в Росії складаються численні
    колекції. Найбільш відомі з них - колекції А.В. Морозов а,
    І.С. Остроухова в яких ікони були зібрані вже не як пам'ятну-
    ки старовини, а як твори мистецтва. Наприкінці життя починає
    збирати ікони та знаменитий Третьяков і, розуміючи художнє
    значення зібраної ним колекції ікон, він заповідає її своєю кар-
    тванню (Третьяковській) галереї.
    Природно, що й у власників іконних зборів, і в людей
    близьких до них виникло бажання побачити те, що знаходиться під по-
    чорнів оліфою, побачити зібрану ними стародавній живопис в нас-
    тоящем вигляді. На початку XX століття були зроблені розчищення ікон.
    Ініціатором цих розчисток був І.С. Остроухов, що був до того
    часу не тільки власником свого іконного зборів, але
    і піклувальником Третьяковської галереї. Благодяря його знань, досвідом-
    ту знайшлися і виконавці цієї роботи. До неї були залучені мас-


    - 10 -

    тера-іконописці, уродженці старовинних іконописних сіл. Добре знаючи
    технологію ікони, згадавши дідівські прийоми, вони впоралися з
    поставленим завданням, прибрали з поверхні ікон і потемнілу
    оліфу і пізні записи - відкрили первісну древню живо-
    пись. З цього моменту почалося справжнє відкриття давньоруської
    іконопису. У результаті розчисток, або реставрації, як ми те-
    перь говоримо, ікони поставали так ново і несподівано, що здивувало-
    ляло навіть фахівців. У прах розлетівся міф про "чорні іконах".
    Слідом за першими розчищення ішла безліч інших:
    і в приватних зібраннях, і музеях, і в храмах, де крім того, на-
    чалі розчищати і розкривати стародавні фрески.
    Відкриття давньоруського живопису на початку XX століття, визнання
    її художнього значення відроджують і розуміння її справжнього
    духовного сенсу. Але на подальші долі і самого древнерусс-
    кого мистецтва, і його осягнення позначилися великі і грізні ис-
    торичні події початку XX століття, яка відбулася в країні, преоб-
    разованія в результаті жовтневих подій 1917 року. Визнання
    атеїзму як державної світогляду привело до го-
    ненію на християнське слово, до майже повного вилучення його з на-
    рідного побуту, надовго зробила неможливим вивчення духовного
    сенсу стародавньої іконопису. Воно загрожувало загибеллю і самим виробленою
    ніям давньоруського мистецтва. Були закриті тисячі храмів, мно-
    гое з належав їм, в тому числі і стародавні ікони, було
    знищено.
    Проте визнання іконопису мистецтвом, складовою частиною
    культури зіграло свою позитивну роль: для ікон відкрили свої
    двері музеї, куди надходили стародавні ікони, зібрані колекції-
    нерамі та ікони з закриваються храмів. З післявоєнних років, коли


    - 11 -

    почав відроджуватися інтерес до національної культури, ікона як
    явище цієї культури почала повертатися в музейні експозиції:
    спочатку дуже боязко, а в 60 - 80-ті роки вже досить широко і
    відкрито. Що відбуваються зараз у нашому суспільстві процеси вже при-
    вели до того, що стародавня ікона повертається і до храмів.




    22. МОВА ІКОНИ 0

    22.1. Сюжети давньоруського живопису 0

    Таємнича загадкова краса ікони захоплювала і захоплювала,
    її художня мова, настільки відмінну від мови європейського ис-
    кусства ставати предметом вивчення і дослідження фахівцями-
    тов. Але народ, всі ми, до кого повернулася древня ікона, виявилися
    тепер в подвійній ізоляції від своєї розчищеної, що зберігається, си-
    яющей фарбами живопису. Якщо Людям початку XX століття був нов погано-
    жественний світ ікони, то що лежить в її основі слово, Євангеліє,
    Біблія, вся християнська традиція були їм добре відомі. Ми,
    також як і вони, звикли з дитинства е європейського живопису (по-
    тому що європейською за типом є і російський живопис XVI-
    II-XIX століть), і нам теж важкий і незвичний художній
    мова іконопису. Але, крім того, нам - нам в широкому сенсі слова
    - Погано відомо Святе Письмо, невідомі житія святих, цер-
    Ковно співи, закрито і те "слово", яке лежить в основі
    давньоруської живопису. Що почалося повернення до нього йде праця-


    - 12 -

    але і повільно.
    Розглядаючи ікони ми часто ставимо запитання: "Хто зображений?
    Що зображено? ", А потім -" Чому так зображено? ". Питання
    ці, що здаються на перший погляд простими і наївними, надзвичайно
    важливі й потрібні.
    Без відповіді на них неможливо саме перше наближення до
    давньоруського іконопису, неможливо прилучення до того відкриття
    ікони після століть забуття, яке приніс наше століття.
    Розглянемо найбільш часто зустрічаються композиції російських
    ікон.


    22.2. Образи Спаса 0

    Головний, центральний образ всегпро давньоруського мистецтва -
    образ Ісуса Христа, Спаса, як його називали на Русі. Спаситель
    (Спас) - це слово абсолютно точно виражає уявлення про нього
    християнської релігії. Вона вчить, що Ісус Христос - Людина і
    одночасно Бог і Син Божий, пренесшій спасіння людського
    роду.
    Традиційно розташовані на будь-якому його зображенні по обох
    сторонах від голови IC XC - позначення словом його особистості, сік-
    рощення позначення його імені - Ісус Христос ( "Христос"
    по-грецьки - помазаник, посланник Божий). Також традиційно
    оточує голови Спаса німб - коло, найчастіше золотий, - симво-
    вої зображення виходить від нього світла, світла вічного,
    тому й набуває безначальний круглу форму. Німб цей в на-
    м'яти про принесеної їм за людей хрещеною жертві завжди розкреслений


    - 13 -

    хрестом.
    В давнину у візантійському мистецтві склалися чисто так-
    жественние, живописні прийоми, що дозволяють розкрити одухотворяє-
    ний, божественне начало в самих рисах, в самому реальному вигляді
    Ісуса Христа. Ці прийоми протягом часу розвивалися, що
    дозволило розкривати в образах Спаса різні грані його особистості.
    Прагнення до різноманітності ніколи не було самоціллю древнерусс-
    ких художників. Навпаки вони прагнули якомога повніше збереженні-
    нитка те, що було зроблено їх попередниками. Старовинні зображені
    вання Спаса повторювалися художниками багатьох наступних покоління
    ний. У цих випадках ніколи не виникали копії, так як програванні-
    нищили лише головні характерні риси обраного зразка.
    Нерукотворний образ, чи інакше Спас Нерукотворний, - важ-
    дальшої зразок, якому слідували майстра в усі часи, поки
    існувало давньоруське мистецтво. Легенда про Нерукотворного
    Образі стверджувала не тільки те, що це зображення було створено
    з волі самого Ісуса Христа, а й те, що воно було створено ним
    допомога стражденному людині.
    Численні були ікони, які відтворюють Нерукотворний Про-
    разів. Найдавніша зі збережених - "Спас Нерукотворний", створений-
    ний в Новгороді у XII столітті і що належить зараз Третьяковської
    галереї.
    Дуже важливим і поширеним типом зображення Спаса в
    давньоруському мистецтві був тип, що отримав назву "Спас Все-
    держітель ". Поняття" Вседержитель "виражає основне пред-
    ня християнського віровчення про Ісуса Христа. "Спас Вседержі-
    тель "- це поясний зображення Ісуса Христа в лівій руці з
    Євангелієм - знаком принесеного ним у світ навчання - і з правого


    - 14 -

    рукою, правиці, піднятої в жесті зверненого до цього світу бла-
    гословенія. Але не тільки ці важливі смислові атрибути об'єднуючи-
    ють зображення Спаса Вседержителя. Що створили їх художники стре-
    мілісь з особливою повнотою наділити образ Ісуса Христа божественного-
    ною силою і величчю.
    До нас дійшло виконане мозаїкою зображення Спаса Вседер-
    жителя в куполі одного з найдавніших храмів - собору Святої Со-
    фії в Києві (1043-1046 рр.).
    Численні були і іконописні зображення Спаса Вседер-
    жителя. І серед них, мабуть, найвідоміше - ікона, написана
    ва на початку XV століття найбільшим російським художником Андрієм Руб-
    лівим. Її називають зараз за місцем знахідки в місті Звенигороді
    "Звенигородським Спасом".
    З тими ж атрибутами Владики світу, що й Спас Вседержитель,
    - З Євангелієм в лівій руці і піднятою в благословенні правицею
    - Зображувався Ісус Христос і в поширених композиціях
    "Спас на престолі". На його царську владу вказувало тут
    саме сидіння на престолі (троні). У цих зображеннях особливо
    ясно виступало те, що Владика світу є і його суддею, так
    як "Восс на престол", Спаситель буде творити свій останній
    суд над людьми і світом.


    - 15 -

    22.3. Образи Богородиці 0

    Поряд з образами Спаса з давньоруському мистецтві за своїм
    змістом та значенням, з того місця, яке вони займають у созна-
    ванні і в духовному житті людей, стоять образи Богоматері - Діви Ма-
    рії, від якої втілився, став чоловіком Спаситель, - образи
    його земного матері. І тверда у християн віра, що став Владичецей
    світу, стала Богородиця і незмінною заступницею людей: одвічне
    материнське співчуття отримав у неї вищу повноту, її серце,
    "простромлене" великими муками Сина, навічно відгукнулося на бесчіс-
    лені людські страждання.
    Переказ свідчить, що перші ікони Богоматері були створені
    ще за її життя, що їх написав один з апостолів, автор Еван-
    гелію Лука. До творів художника євангеліста зараховувалася і
    ікона "Богоматір Володимирська", яка вважалася покровитель-
    ніцей Росії, що знаходиться зараз в колекції Третьяковської Галі-
    реї. Існує літописна звістка, що ця ікона була привезе-
    на на початку XII століття до Києва з Царгорода (так називали на Русі
    столицю Візантії Константинополь). Ім'я "Володимирська" вона напів-
    чіла на Русі: її забрав із собою з Києва, відправляючись у північно-
    східні землі, князь Андрій Боголюбський. І тут, у місті
    Володимирі ікона знайшла свою славу. У центрі ікони розташовується
    поясний зображення Богоматері з немовлям на руках, який
    ніжно притискається до щоки.
    Зображення Марії і немовляти у позах взаємного пещення -
    по-русски позначалося як "Умиление". Притискаючи до себе правою
    рукою немовляти Сина, м'яко схилившись до нього головою, ліву ру-
    ку простягає до нього Марія в жесті моління: пронизаний своєї ма-


    - 16 -

    терінской скорботою за нього, вона до нього ж несе свою печаль, своє
    одвічне заступництво за людей. Здібним дозволити матерінс-
    кую печаль, відповісти на її молитву зображений тут немовля Син:
    в його лику, в його зверненому до матері погляді таємниче слі-
    лись дитяча м'якість і глибока, неізречімая мудрість.
    Шанування "Богоматері Володимирської" призвело не тільки до то-
    му, що на Русі існувало багато списків з неї, багато її пов-
    тореній. Очевидно, багато в чому завдяки любові до цієї давньої ико-
    не, особливо в північно-східних руських землях, широке розпрощався-
    поранення отримав сам тип "Умиление", до якого вона належала.
    "Розчуленням" є прославденная "Богоматір Донская" - ікона,
    згідно з легендою, що одержала своє ім'я у зв'язку з тим, що Дмитро
    Донський брав її з собою на Дон, в битву на Куликовому полі, Де
    одержана була велика перемога над татарами.
    Крім зображень типу "Умиление", численними і люби-
    мимі були зображення Богоматері з немовлям на руках, які
    називалися "Одигітрія", що означає "Путеводітельніца". У кому-
    позиціях "Одигітрія", Богоматір зображена у фронтальній, тор-
    жественной позі. Лише права рука Діви Марії невисоко і спокійно
    піднята в жесті моління, звернених до сина. Іноді "Богоматір
    Одигітрія ", називають" Богоматір Смоленська ". Справа в тому, що
    згідно літописного доданню, найдавніший з привезених на Русь
    списків "Одигітрія" перебував у Смоленську.
    Існує ще кілька різних за композиції зображення-
    ний Богородиці. До них відносяться: "Богоматір Казанська", "Бого-
    мати Тихвинская "," Богоматір Оранта (молиться) "," Богоматір
    Знамення ".
    Крім розглянутих нами ікон, існує ще кілька сю-


    - 17 -

    житніх груп: ікони із зображенням різних свят, напри-
    заходів, Різдва, Стрітення, Успіння і багатьох інших; ікони з изоб-
    раженіямі різних святих, наприклад, Георгія Побідоносця, АПОС-
    толові Петра і Павла, Козьми і Дем'яна та багатьох інших. Всі ці
    ікони пишуться за певними канонами, тобто правилами, визначаю-
    щим сюжет і композицію зображення.


    Ми познайомилися з образами давньоруського живопису, з лежачи-
    ські в їх основі сюжетами. Ці сюжети, почерпнуті з хрістіанс-
    кого слова, в основній своїй частині знайомі всім християнським на-
    родів. Але завдяки особливому відношенню до християнського слова, до
    завданням, що спирається на нього живопису, ці сюжети стали на Русі
    основою самобутнього, унікального у світовій культурі явища -
    давньоруського іконопису.



    - 18 -


    СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


    Алпатов М.В. Давньоруська іконопис. - М., Образотворче
    мистецтво, 1978.
    Барська Н.А. Сюжети і образи давньоруського іконопису. - М.,
    Просвещение, 1993.
    Володарський Н.І. По залах Третьяковської галереї. - М.,
    Образотворче мистецтво, 1970.
    Іванов А.П. Духовні основи церковного мистецтва. - Журнал
    московської патріархії N5 1989, с.67.
    Любимов Л.Д. Мистецтво стародавньої Русі. - М., Просвещение,
    1974.
    Успенський А.А. Мистецтво російської церкви. Іконопис. - Жур-
    нал московської патріархії N8 1987, с.73.
    Ямщиков М.С. Скарби Суздаля. - М. Образотворче ис-
    кусство, 1970.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !