ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Освальд Шпенглер
         

     

    Культура і мистецтво

                ТВЕРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ











                 ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК КУЛЬТУРИ І ЦИВІЛІЗАЦІЇ

                      У Філософська концепція

                         Освальд Шпенглер





                   Виконав: студент I курсу ПМіК

                      Зіналь М.В. (12 група)

                     Перевірив: Бельчевічін С.П.









                          м. Твер, 1997.

    .










                        О Г Л А В А Н Н Я


          Вступ ............................. 3 стор

          Локальність культур та ідея прогресу. 4 стор

          Розвиток культур ..................... 8 стор

          Висновок ........................... 12 стор

          Список використаної літератури ..... 13 стор


                          В В Е Д Е Н Н Я

         Одна з найбільших робіт Освальда Шпенглера "Захід Єв-
    ропи "відкривається словами:" У цій книзі буде зроблена по-
    катування визначити історичне майбутнє ". Дійсно, не-
    німецьких теоретик створює свій метод дослідження історії, в
    рамках якого розглядає ряд культурних формацій древ-
    ності, і на основі проведених їм паралелей з сучасністю
    намагається визначити долю Заходу. Не випадково у вступі до
    своєму творінню Шпенглер говорить про важливість використання
    аналогій, помічаючи при цьому, що "Техніки порівняння ще не
    існує ", і стверджує, що" тут і прихований корінь ...
    з якого тільки й може послідувати широке рішення проб-
    леми історії ".
         Але книга не вичерпується спробою переосмислення бавовняні-
    лого. У "Захід Європи" сформульована оригінальна культу-
    рофілософская концепція автора, про яку до сих пір ведуться
    теоретичні суперечки. Базовими поняттями для цієї концепції
    є культура і цивілізація, які німецький теоретик
    розуміє нетрадиційно, вкладаючи в ці два слова особливий
    зміст. Не можна зрозуміти що висуваються Шпенглером положення, що не
    розібравшись у використовуваних їм термінах. Варто прислухатися
    до думки Г. М. Таврізян, яка вважає, що "Історико-культурна
    концепція Шпенглера будується на порівняннях, співвіднесенні
    і, здебільшого, антіномічном протиставленні <<культу-
    ри>> і <<цивілізації>> "[2].
         У той же час справедлива критика традиційних теорій,
    дослідження сучасної соціокультурної ситуації, спроба
    проаналізувати джерела культурної кризи роблять "Захід
    Європи "надзвичайно актуальним.
         Зроблені О. Шпенглером висновки про неминучу загибель запа-
    да оспорюються багатьма дослідниками його творчості, його
    критикують за надмірний песимізм і брак фактичного
    матеріалу, але разом з тим ніхто не сумнівається в цінності
    нового погляду на світ і історію, даного німецьким мислите-
    лем.
         Щоб визначити, який сенс О. Шпенглер вкладає в
    терміни "культура" і "цивілізація", побачити взаємозв'язок між-
    ду цими поняттями, необхідно виявити їх місце в його кон-
    концепцій. Хоча автор "Занепаду Європи" не був першим, хто проти-
    вопоставіл культуру цивілізації, його погляд на це питання
    оригінальний і незвичайний. Цей реферат присвячений виявленню осо-
    особливостями використання О. Шпенглером двох названих термінів
    в рамках його культурофілософской теорії.

                Локальних культур І ІДЕЯ ПРОГРЕСУ

         Найважливіше завдання, яке ставить перед собою О.Шпенг-
    лер, - розвінчання європоцентризму, з позицій якого істо-
    рія трактувалася досить тривалий час і нерідко
    трактується до цих пір. Як і Ніцше, Шпенглер відмовляється від
    "... Концепції єдиного <<всесвітнього>> історичного процес-
    са, єдиної лінії еволюції людства, як проходить ...
    послідовні етапи розвитку, опиняється при всіх
    відхиленнях, періодах застою або спаду в цілому поступатель-
    вим рухом, який ... ми визначаємо як прогрес "[2].
         Европоцентрістская точка зору призводить до того, що
    "будь-яка з культур, які передували нашій, розцінюється як
    що знаходиться на нижчому щаблі, незавершена, тим самим як
    б заповідав нам продовження початого ... "[2]. Прогресисти-
    ська схема "Стародавній світ - Середні віки - Новий час" вуста-
    встановлюються, на думку Шпенглера, "чисто зовнішня початок і ко-
    нец там, де в більш глибокому розумінні не можна говорити ні про
    початку, ні про кінець. За цією схемою країни Західної Європи є при-
    ляють почилих полюсом ..., навколо якого скромно обертаючи-
    ются потужні тисячоліття минулого і далекі величезні культу-
    ри "[1].
         Прихильники лінійно-прогресистської поглядів вважають
    людство єдиним, а європейське суспільство найбільш важливою
    його частиною. При цьому вони знаходять можливість говорити про ог-
    Ромни, невичерпних перспективи розвитку, прогнозуючи бу-
    дущее в рамках своїх часто місцевих тимчасових інтересів.
    Автор "Занепаду Європи" заперечує їм: "Але у <<людства>>
    немає ніякої мети ... <<Людство>> - порожнє слово ".
         О. Шпенглер говорить: "У всіх інших областях живої при-
    пологи ми допускаємо право виводити з кожного окремого явле-
    ня той образ, який лежить в основі його існування ...
    Тільки в питаннях, що стосуються людини, ми без будь-якого даль-
    ковитого дослідження приймаємо колись давно встановлену
    історичну форму його існування і до цієї упередженої те-
    ме підганяємо підходящі і не відповідні факти ". перебільшений-
    ня важливості ролі одних культур є сусідами з пренебрежі-
    тільних ставленням до інших. Філософ знаходить просто смеш-
    вим вислів "вони нічим не брали участь у побудові Світового-
    ної історії ": історія для нього складається з доль культур
    і, заперечуючи лінійність розвитку, не можна говорити про те, що
    одна культура важливіше інший; зникає сам критерій важливості,
    цивілізації (у звичайному розумінні слова) стають непорівнянний-
    мимі.
         Проте, заперечуючи одну концепцію історії, необхідно
    побудувати іншу, позбавлену протиріч і недоліків тієї,
    від якої довелося відмовитися. І Шпенглер знаходить таку
    концепцію. Він висуває ідею якихось спільнот людей, наділений-
    них загальною ментальністю. Кожен з таких спільнот має
    певним набором характерних рис, який німецький фі-
    лософ називає стилем. "Замість монотонної картини лінейнооб-
    різної всесвітньої історії, триматися за яку можна тільки
    закриваючи очі на переважна кількість суперечать їй
    фактів, я бачу феномен безлічі могутніх культур, з первобит-
    ною силою зростають з надр породила їх країни ... "[1].
         Таким чином, Шпенглер називає культурами визначено-
    ные громадські освіти разом з їх характерними осо-
    особливостями. Кожна нація, на його думку наділяє людей своєю
    ідеєю, своїми пристрастями, своїм життям, і всі культури "будів-
    го прив'язані протягом свого існування "до тих стра-
    нам, які послужили основою для їх виникнення. Культу-
    ра для О. Шпенглера - жива істота вищого порядку, виріс-
    шиї "зі своєю піднесеною безпечністю", "подібно квітам в
    поле ". І у всесвітній історії німецький філософ побачив" кар-
    тину вічного освіти і зміни, чудового становлення
    і вмирання органічних форм ".
         Г. М. Таврізян пише: "Теорії єдності і наступності
    світовій історії Шпенглер протиставляє вчення про велика кількість-
    ве завершених, роз'єднаних у просторі і в часі ци-
    вілізацій (<<культур>>), рівнозначних за граничної повноті
    здійснених в них можливостей і досягнутого совершенс-
    ТВУ вирази, мови форм ".
         Європоцентризм долається шляхом визнання равноцен-
    ності всіх культур. Ті з них, які нам здаються незавер-
    шеннимі, не зуміли реалізувати свої цілі, насправді
    прагнули зовсім до іншого, ніж видається нам. Це поло-
    ються означає, що немає ніякої прямолінійною преемственнос-
    ти в історії; нова культура вбирає з досвіду минулого
    лише те, що відповідає її внутрішнім потребам, а значить,
    в певному сенсі вона не буде наслідувати нічого. Шпенглер при-
    водить приклади, що показують наше неправильне розуміння минулих
    епох і розвиток сучасними мислителями проблем, які,
    на їхню думку, вперше виникли, наприклад, за часів Антич-
    ності; насправді ці проблеми характерні для нашого й
    тільки нашого часу.
         У розділі "Про сенс чисел" він розкриває всю глибину про-
    пасти, що лежить між античної та сучасної математиками;
    показує, як поняття, перенесені з Еллади на грунт За-
    пада, набувають зовсім іншого значення, хоча зовнішня преемс-
    твенность і зберігається. Отже, Шпенглер підкреслюючи-
    ет локальність культур, слабкість зв'язків між ними. Звідси
    випливає небезпека спроб аналізу минулих епох на основі
    сучасних критеріїв. Як же слід розглядати інші
    культури, з яких позицій можна дати їм оцінку? Шпенглер
    знаходить відповідь на це питання: "Для того, хто дійсно
    придбав повну свободу погляду, незалежно від будь-яких
    особистих інтересів, якого би близько вони не були, немає взагалі
    ніякої залежності або пріоритету, немає причини і дії,
    немає відмінностей у ступені цінності і важливості. Місце окремих
    явищ визначається виключно більшою чистотою і силою
    їхньої мови форм, напруженістю їх символічного значення -
    безвідносно до добра і зла, високому і низькому, користь
    або ідеалу "[1].
         На перше місце німецький філософ висуває дослідження
    характерних особливостей, стилю кожної конкретної культури і
    в цьому дослідженні особливе значення отримує вводиться Шпенг-
    лером поняття прафеномена: "прафеномена, як рішуче ут-
    верждает Гете, є чисте споглядання ідеї, а не пізнання
    поняття ". Це означає, що під прафеноменом Шпенглер розумі-
    ет, дотримуючись традицій Гете, виділену з стилю будь-якої
    культури ідейну основу, яку можна сприйняти, але не можна
    проаналізувати, розкласти на частини. Виділити прафеномен
    культурної формації, стверджує Шпенглер, значить визначити
    її внутрішні можливості, які далеко не завжди знаходять
    повне втілення, "чуттєве прояв в картині світової
    історії ".
         Таким чином Шпенглер переконаний в тому, що людство
    не можна трактувати як єдине ціле, що в історії немає цілей
    і немає ніякої спрямованості. Тим не менш, критика европо-
    центризму не заважає йому розділяти деякі з вельми спор-
    них положень, безпосередньо пов'язаних з оспорюваними затверджений-
    нями. Зокрема, він вважає що європейська культура в
    даний час - єдина на Землі; використовуючи метод
    аналогій, він нерідко застосовує до формаціям зовсім іншого
    плану, ніж європейська, чужі їм поняття; при цьому він ули-
    чає інших істориків в тій же помилку! Розгляд їм за-
    вершать етапу античної, арабської, єгипетської культур ве-
    дется за єдиним планом; все зводиться до єдиної, кінцевою це-
    Чи: показати Європі її долю.
         Тут виявляється ще один важливий аспект Світоглядні-
    ня Шпенглера, який викликає активний протест більшості
    дослідників його творчості. Коль скоро культури - живі
    організми, то закономірно припустити, що термін їх сущест-
    вованія обмежений певними термінами. "Про кожному окремому
    організмі ми знаємо, що темп, спосіб і тривалість його
    життя ... ... є чимось визначеним ..., але по відношенню-
    нію до людства в сенсі майбутнього панує безмежний три-
    віальний оптимізм ... Тут знаходять місце для безмежних
    можливостей - але ніколи для природного кінця ...". Ніхто
    до Шпенглера не заявляв з такою певністю: "Живі
    культури вмирають! "Для нього незаперечним фактом є
    те, що "Будь-яка культура переживає віки окремого че-
    ловека ".
         D наступному розділі даного реферату буде зроблена по-
    катування розкрити ті форми, в яких, на думку німецького
    мислителя, відбувається перехід культури від однієї стадії до
    іншої, від народження через дитинство, юність, зрілість і ста-
    зростання до загибелі.

                          РОЗВИТОК КУЛЬТУР

         Тут ми підходимо до розгляду внутрішнього змісту
    поняття цивілізації - другий з розглянутих у цій ра-
    Боте. У загальноприйнятому розумінні слово "цивілізація" близько по
    значенням до "культури" (у розумінні О. Шпенглера), але автор
    "Занепаду Європи" має на увазі під цим терміном щось дру-
    гое. Як не парадоксально це звучить, у певному сенсі
    Шпенглер протиставляє культуру і цивілізацію, і назва-
    ние "теорія локальних цивілізацій" стосовно до нього сле-
    дует перетворити в "теорію локальних культур".
         Сама ідея поділу культури і цивілізації не нова, але
    Шпенглер нетрадиційно підійшов до цього питання, гармонійно
    об'єднавши термінологію зі своєю концепцією. Німецька теорія-
    тик під цивілізацією розуміє підсумок, завершення і результат вся-
    кой культури. "Цивілізація - це ті самі крайні і искусії-
    ничих стану, здійснити які здатний вищий вид
    людей ". О. Шпенглер називав цивілізацією одряхліле культу-
    ру, реалізувати свої цілі, підійшла до кінця свого су-
    ществованія.
         Пригадавши, що німецький філософ намагався створити про-
    щий метод дослідження світової історії, який дозволив би
    спрогнозувати майбутнє Заходу, ми зможемо прийти до висновку,
    що таке тлумачення цивілізації викликано сучасної соціо-
    культурної ситуацією. Ряд дослідників відзначає, що "Тема
    загальної кризи західної культури - одна з головних і
    найбільш стійких у філософсько-історичній літературі на-
    шего століття "[2], і О. Шпенглера не минула ця тенденція.
    Рим для нього - класична цивілізаційна модель, завершу-
    ня античної культури, і на цьому прикладі філософ показує
    Європі її долю. На його думку, стадія завершення всіх
    культур протікає аналогічно, і це твердження нерідко на-
    викликають однією з помилок Шпенглера. Дійсно, якщо примі-
    Передачі до Риму поняття імперіалізму ще має якийсь (хо-
    тя і значно спотворений) сенс, то словосполучення "КГІ-
    петскій імперіалізм "викликає у більшості істориків усмеш-
    ку. Разом з тим, Шпенглер вважає імперіалізм невід'ємною
    частиною цивілізаційної стадії усіх, що розглядаються ним форма-
    цій.
         Ідея завершаемості, загибелі безпосередньо випливає з
    переконаності Шпенглера в неминучості проходження кожної
    культурою певних стадій розвитку. "Неминуче, - і
    закономірне наступ, чергування цих стадій, - робить
    періоди розвитку всіх культур абсолютно тотожними, котрі три-
    ність фаз і термін існування самої культури - відміряно-
    нимі, непорушними ". [2].
         Як же малює Шпенглер виникнення, еволюцію і загибель
    культур? Зародження культур, каже він, відбувається в той
    момент, коли "з первісно-душевного стану вічно дитяч-
    кого людства пробуджується і виділяється велика душа,
    якийсь образ з потворного ... "[1].
         Загибель культури відбувається після того, як "ця душа
    здійснить повну суму своїх можливостей у вигляді народів,
    мов, віровчень, мистецтв, ... і, таким чином, знову
    повернеться в первинну душевну стихію "." Коли мета дос-
    тігнута і ідея, тобто всі достаток внутрішніх можливостей,
    завершена і здійснена в зовнішньому, тоді культура раптом
    застигає, відмирає, її кров згортається, сили її надламу-
    вають - вона стає цивілізацією "[1].
         Ранній період існування культури - час пошуків
    засобів вираження; час визначення, формулювання ідей.
    "Чим більше наближається культура до зрілості, тим більше му-
    жественним, різким, владним, насиченим стає її вікон-
    чательно затвердився мова форм, ... тим ясніше стають її
    риси. "Нарешті, завершив все, що можна було зробити," ус-
    тала, млява та остившая ", душа" втрачає радість буття і стре-
    мітся ... з тисячолітнього світла назад в потемки перводу-
    Шевня містики ...".< br>      Говорячи про стадії розвитку культури, О. Шпенглер немед-
    повільно проводить паралелі з античністю, Єгиптом і в першу
    чергу з Європою. Для нього не підлягає сумніву те, що За-
    пад давно перетворився на цивілізацію, що душа його, яку
    він називає "фаустівської", знаходиться в стадії завершення. З
    цього положення і виростає його тезу про неминучу загибель
    Заходу.
         Блискучі аналогії, що проводяться Шпенглером, змушують
    нас побачитьть в сучасності ті явища, які передують-
    вали зникнення великих культур стародавності. Найбільш наг-
    лядно завершення внутрішньої ідеї, створення стрункої концеп-
    ції, що означає кінець творчості, показано на прикладі двох
    математик: античної та західної. "Тепер на цій найвищої
    точці - виснаживши всі свої внутрішні можливості і виконавши
    своє призначення бути відображенням і найчистішим виразом ідеї
    фаустівської душі - математика Заходу закінчує своє розви-
    буття, абсолютно так само, як це зробила математика античної
    культури в III столітті "[1].
         Перехід від культури до цивілізації, каже Шпенглер,
    викликає появу "трьох або чотирьох світових міст", "ко-
    торие всмоктатися в себе весь зміст історії і по відношенню до
    яким вся інша країна культури сходить на становище
    провінції ...". "Світовий місто - це означає космополітизм
    замість <<батьківщини>>, холодний практичний розум замість благо-
    говенія до переказами і укладу, наукова іррелігіозность в ка-
    честве скам'янілих залишків колишньої релігії серця ...".< br>      Житель світового міста не визнає традицій, боротьба з
    якими є, на думку Шпенглера, боротьба з культурою. Ци-
    вілізація, говорить філософ, означає кінець науки, мистецтва,
    філософії, творчості.
         Але разом з тим в слова О. Шпенглера про цивілізацію про-
    ника якийсь загальний пафос, якесь визнання необхідності і
    важливості цього періоду. "... Для Шпенглера в цивілізації -
    своя, нове життя, якою б короткий вік їй не був відміряно "
    [2]. Німецький мислитель стверджує, що мистецтва та філософію
    фия в даний час виснажені і безплідні; він говорить, що
    "в наші дні винахідники, дипломати і фінансисти більше фі-
    лософ, ніж всі ті, хто займається плоским ремеслом експери-
    ментальної психології ".
         Висуваючи тезу про те, що нинішня епоха іррелігіознос-
    ти ( "що цілком покривається поняттям про устрій життя світової-
    го міста ") є одночасно період занепаду, О. Шпенглер за-
    меча, що не ми вибирали цей час. "Все зводиться до того,
    щоб усвідомити собі це положення, цю долю, і зрозуміти, що,
    як би ми не дурили себе щодо дійсного
    стану речей, ми не можемо переступити через нього ". Глав-
    ний питання, яке слід задати собі перед тим, як приставні-
    пити до якої-небудь проблеми - "що є людині в наш
    час і від чого він повинен відмовитися? "
         Отже, критикуючи Європоцентризм, Освальд Шпенглер створює
    концепцію, спрямовану на виявлення історичного майбутнього
    Заходу. Неминуча послідовне настання всіх стадій
    різних формацій приводить нас до думки про своєрідну пов-
    торяемості їх розвитку. "Ідея <<повторюваності>>, і слідові-
    тельно <<рівнозначності>>, звернена до Європи: безліч ку-
    льтури повторюють, показують гине Європі її долю "[2].
         Але, хоча філософ говорить про занепад Європи, його роботу
    не можна назвати пройнятої відчуттям смерті, завершення.
    Кожен період існування будь-якої культури має свій сенс,
    свої цілі, і Захід в цьому сенсі не став винятком.


         Тепер, коли поняття культури і цивілізації в філософію
    фії Шпенглера визначені досить чітко, слід сказати
    кілька слів про історичному аспекті його світогляду.
         Життя - справді центральне поняття розглядає-
    мій концепції, що найбільш чітко проявляється в розумінні
    О. Шпенглером став і становлення. Становлення означає
    творчість, пошук, вираз в зовнішньому внутрішньої ідеї.
    Що стали неминуче випливає за становленням і при цьому позбавлена
    динаміки останнього.
         Неважко побачити, що цивілізація є щось стало,
    тоді як рання стадія культури - становлення. Цивілізують-
    ція - завершення культури, бо стало завжди нерухомо, а
    нерухомість - це смерть.
         Час О. Шпенглер вважає цілком особливим явищем,
    так як простір не підпорядковане закономірності напрямок-
    вання. І в цьому переконанні корениться його ідея про існування
    двох докорінно різних способів пізнання світу. Один з них
    він кличе природою, друга - історією.
         "Природа та історія - ось дві крайніх, протилежних
    способу приводити дійсність в систему картини світу.
    Дійсність стає природою, якщо все становлення
    розглядати з точки зору що став; вона є історія, ес-
    Чи стало підпорядковувати становленню "[1]. Природу слід опи-
    Сива за допомогою законів; історію можна пояснити лише ис-
    Користуючись мовою образів. Природа є втілення постійно віз-
    мужнього, історія - одного разу події.
         О. Шпенглер говорить, що немає чіткої межі між двома
    цими способами світосприйняття, але додає, що природа по
    суті є штучним витвором розуму, "старчес-
    кого "інтелекту, і тому характерна для стадії цивілізують-
    ції. Виникнення природного розуміння світу викликано бунтом
    "чистого розуму" проти ідеї долі, визначеності. У
    противагу долю висувається принцип причинності, який
    дозволяє виявляти закономірності між сучасним і буду-
    щим станами, управляти ними. Таке духовне обгрунтування
    перетворення культури в цивілізацію, переходу від становлення
    до став, дане німецьким філософом.
         І завдання західної філософії, на його думку, полягає в
    тому, щоб створити певний "специфічно західний" "вид
    дослідження історії у вищому сенсі ", який дозволив би
    проникнути в світопочування не тільки притаманне власне
    Європі, а й у всяке інше, докорінно відмінне від нашого, і
    при цьому дав би можливість заздалегідь визначити шляхи і перс-
    пектіви розвитку інших культур.
         Історія культури для Шпенглера - це її доля, і поетів-
    тому він говорить, що можливості внутрішньої ідеї культури,
    її "прафеномен" реалізуються в зовнішніх формах історії. Цей
    новий метод історичного дослідження, "Морфологию органи-
    чеського, історії і життя, всього того, що підпорядковане направ-
    ленію і долі ", мислитель називає фізіогноміки.

                        З А К Л Ю Ч Е Н Н Я

         Отже, із усього сказаного можна зробити ряд висновків.
    Згідно з концепцією О. Шпенглера культура - це набір якостей
    і структур, що має багато в чому ціннісну основу, прив'язаний
    до певної нації якій країні і визначає ментальність
    що входять до неї людей. Культури мають локальний характер, що
    означає відсутність загальної спрямованості історичного про-
    процесу і безглуздість самого поняття людства. Зрозуміти
    культуру можна, виявивши її стиль, який, у свою чергу,
    виникає з ідейної основи, первинного символи - "прафено-
    Імена ". О. Шпенглер розглядає культуру як надбіологічес-
    кий організм, закономірно проходить певні стадії
    розвитку. При цьому відбуваються пошуки засобів реалізації ос-
    новних ідеї, виявляються історичні форми цієї культури.
         Цивілізація - вихід та завершення цих пошуків, останнім
    няя стадія розвитку. Вона характеризується ослабленням впливу
    традицій, занепадом релігійності, зростанням міст, поширеною-
    неніем причинно-наслідкових (природних) поглядів на світ.
         Німецький мислитель шляхом ряду аналогій з культурами
    минулого доводить неминучу загибель Західної культури.
    "... Падіння Західного світу являє собою ні більше ні
    менш як проблему цивілізації ". Європа давно вже перейшла в
    цивілізаційну стадію, і її остаточна загибель - тільки
    питання часу. Цим О. Шпенглер пояснює всі кризові яв-
    лення, що охопили сучасне суспільство.
         Глибока ерудованість, сміливо проводяться паралелі,
    широта питань, що розглядаються і майже поетична напря-
    боргованості розповіді роблять обгрунтування висловленої у "За-
    кате Європи "концепції надзвичайно переконливим (і найчастіше
    маскують недоліки аргументів).



         Список використаної літератури

         1. Шпенглер О. Закат Європи.

         2. Таврізян Г.М. О. Шпенглер, Й. Хейзінга: дві концепції
                           кризи культури.
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !