ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Ораторське мистецтво
         

     

    Культура і мистецтво
    (С) Пупишев Олексій Валерійович (alex_p@gmx.net)
         У рамках проекту "Працюй головою!"

                             ПЛАН

         1. Введення.
         2. Робота над змістом публічного виступу.
         3. Евристична риторика.
         4. Логіка мови.
         5. Культура мови.
         6. Висновок.



                      Ораторське МАЙСТЕРНІСТЬ



         Слово "риторика" кожен з нас сприймає по-різному.
    В одних воно асоціюється з бажанням оволодіти ораторським
    майстерністю, в інших "риторика", "оратор", "ораторське мас-
    терство "," красномовство "- це слова одного синонімічного
    ряду, у третьому слово "риторика" виступає як синонім крас-
    нобайства, пустослів'я, що характеризує здібності з по-
    потужністю мовних засобів відвести від істини, заговорити, закамуф-
    ліровать свої справжні наміри та цілі.

         РОБОТА НАД ЗМІСТОМ ПУБЛІЧНОГО ВИСТУПИ

         Якщо уявити собі, що завтра вам має бути публічно
    ве виступ, то ви з неминучістю починаєте хвилюватися
    і розмірковувати, що говорити, як говорити, як добитися того,
    щоб ваш виступ було цікавим і переконливим - ось
    далеко не повний перелік питань, які ви так чи інакше
    задаєте собі.
         Дійсно, чи досягне ваш виступ мети,
    впораєтеся ви зі своїми завданнями як оратор - залежить багато в
    чому від того, чи маєте ви ораторським мистецтвом.
         Кажуть, ораторами не народжуються, ораторами стають.
    Разом з тим ораторський успіх багато в чому залежить від ефектив-
    ності роботи над змістом кожного окремо взятого публічної-
    особистого виступу.
         З чого ж конкретно складається зміст публічного
    виступи? Що для цього потрібно? Аналіз публічних висту-
    ний найбільш талановитих ораторів показує, що способнос-
    ти до імпровізації, ерудиція і багато інших гідності ора-
    тора - це лише передумови ораторського успіху, який мо-
    жет і не відбутися, якщо не вкладено працю в розробку содер-
    жанія публічного виступу. Взагалі розробка змісту
    публічного виступу починається з осмислення та уточнення
    теми, виділення головної - центральної ідеї, уточнення ос-
    новних положень і понять, формулювання основної тези
    і підтверджують його аргументів.
         Не зайве буде знати і використовувати класичну схему
    ораторського мистецтва. В основі її лежать 5 етапів:
         1. Потбор необхідного матеріалу, змісту публічного
    виступу.
         2. Складання плану, розподіл зібраного ма-
    ла в необхідній логічній послідовності.
         3. Літературна обробка мови, насичення її змістом-
         вання. 4. Заучування, запам'ятовування тексту промови. 5. Вироб-
         несення мови з відповідною інтонацією, мімікою,
    жестами. Як бачимо, класична риторика виключно
         велике зна-
    чення додає підготовки публічного виступу. По крайней
    мірою 4 з 5 етапів у діяльності оратора відводяться на під-
    готування мови. Греки говорили, що промови Демосфена просочені
    олією нічної лампади, при світлі якої він їх готував. Та й
    він сам про це говорив: "Я, громадяни афінські, визнаю і не
    стану заперечувати, що продумав і розучив свою промову, наскільки
    це було можливо ".
         Для оратора - нашого сучасника - працьовитість Демосфен-
    на не просто повчально. Воно говорить про те, що ораторське
    красномовство у найкращому значенні цього слова не відвідує ліні-
    вих.
         Звернемося до деяких сторонам, умовам ораторського
    творчості на етапі підготовки змісту публічного виступ-
    лення.
         1. Першою умовою успішного підбору і відбору утримуючи-
    ня публічного виступу є підбір теми. Важливо, що-
    б тема була вам близька, цікава і особисто значима для вас.
         2. Регулярність і систематичність роботи над підготов-
    кой матеріалу виступу.
         3. Складання списку літератури за темою майбутнього
    публічного виступу. Робота з цією літературою. Викорис-
    вання додаткової довідкової інформації.
         4. Обізнаність з самої новітньої літератури, пос-
    Ледньов газетних публікацій, особливо полемічним статтями,
    які так чи інакше пов'язані з темою вашого виступу.
         5. Наполеглива робота над композиційно-стилістичним
    побудовою публічного виступу, логікою викладу мате-
    ріалу і безпосередньо мовною культурою.
         Після того як збір необхідного матеріалу до публічного
    виступу завершений, матеріал логічно збудований, скрупу-
    корисно відредагований, можна покласти текст в ящик письмово-
    го столу і виступити, спираючись лише на короткий план або те-
    Зіси. І в жодному разі не вважати, що пройдений вами
    праця марний. Як стверджують навіть досвідчені оратори, невидимий-
    мый ні для кого праця - основа впевненості лектора. Розмір
    його хвилювання обернено пропорційний витраченому праці.

         Евристичний РИТОРИКА

         Одним з перспективних напраленій сучасної риторики
    є евристична риторика. Вона спирається на еврісті-
    етичні прийоми, методи генерування нових ідей, спрямованих
    на риторичне винахід, тобто винахід предмета
    мови, її змісту, форм і методів мовної діяльності.
    Евристична риторика велику увагу приділяє пошуку аргу-
    ментів для доведення або спростування що входять до складу
    мови тез, посилок, висновків і узагальнень. Мабуть, зі
    часом евристична риторика може бути розроблена як
    самостійний навчальний предмет, а її вивчення буде уде-
    ляться належну увагу і в середніх, і у вищих навчальних за-
    ведення.
         Евристичні приписи хороші тим, що вони дають
    простір творчого пошуку, винаходу, генерування ідей
    про який-небудь об'єкт, предмет, подію, разом з тим оріен-
    тіруются на системний, впорядкований підхід і ставлять не лю-
    бие, а найбільш продуктивні стратегії творчого пошуку
    ідей. Наприклад, вам необхідно описати який-небудь об'єкт.

         Як описати об'єкт. 1. Які істотні характерис-
         тики об'єкта (розмір, фор-
    ми, властивості)? 2. Яка його структура (склад їх елементів,
         зв'язків, відно-
    шеній)? 3. Чим відрізняється даний об'єкт від схожих, близьких
         йому
    об'єктів? 4. Яка історія появи даного об'єкта? 5.
         Яке призначення об'єкта? 6. Хто найчастіше вико-
         користуються об'єктами? 7. Для чого можна використовувати об'єкт
         з найбільшою ефек-
    ністю?

         Як описати подію. 1. Хто (що), коли, чому, з ка-
         кою метою щось зробив? 2. Які умови, грунтовний-
         ства досконалого події? 3. Як можна кваліфікувати
         подія? 4. У чому подібність і в чому відмінність від анало-
         гічної подій? 5. З якого джерела вам відомо про
         подію? Надійний чи
    он? 6. Чи можна було змінити або уникнути подію? 7. Како-
         ви можливі наслідки цієї події? Використовуйте
         дане евристичне припис і ви переконаєтесь,
    що воно вибудовує для вас достатньо надійні орієнтири
    вже на етапі підготовки публічного виступу.
         Евристична риторика не закінчується на еврістічес-
    ких правилах-приписах. Швидше за все вона на них починає-
    ся. Тому ідеї евристичної риторики дуже важливі для лю-
    Бих жанрів ділового спілкування.

         ЛОГІКА МОВИ

         Найважливішим якістю ефективності публічного висту-
    ня є її логічність і доказовість. Справжній ора-
    тор не може розраховувати тільки на здоровий глузд і імпрові-
    зацію. Необхідно оволодіти логічними законами доказ-
    ності, аргументованості. Ці закони перш за все роз-
    розповсюджуватимуся на словесне визначення понять, логічні
    висновки, докази своєї точки зору в процесі ведення
    полеміки.
         Чим доказові мова оратора, тим ефективніше воспр-
    ятіе слухачів, тим більше створюється впевненість у надежнос-
    ти та достовірності почутої інформації. Загальновизнано, хто
    логічно мислить, той і логічно ясно говорить. Тому пер-
    вейшая завдання оратора ще в процесі підготовки до публічного
    виступу - продумати до найменших подробиць логіку
    свого виступу, аргументацію своїх висновків і узагальнень.
         Логічна схема докази найчастіше складається з
    3 елементів:
         1. Теза - це вихідне положення, істинність прагне
    довести оратор. І навпаки, якщо істинність тези сумніву-
    Тельна для оратора, то навряд чи теза буде переконливий для
    інших. Формулюючи тезу, слід пам'ятати, що він повинен
    бути ясним і чітким, не містити в собі суперечності. Розкл-
    ливчатость тези або його підміна є найбільш типовими-
    ми помилками в мові недостатньо досвідченого оратора.
         2. Аргумент - це логічний аргумент, істинність якого
    перевірена і доведена практикою. Аргумент є необхід-
    мій частиною будь-якого доказу. Найбільш сильним аргумен-
    тому в процесі докази є факти, істинність ко-
    торих не піддається сумніву.
         3. Доказательсто за способом міркування може бути пря-
    мим або непрямим. Спираючись на прямий спосіб докази
    аргументи безпосередньо обгрунтовують істинність тези.
    При непрямому способі доказовість істини обгрунтовується
    шляхом докази хибності суперечить положення.
         Логічна аргументація з того чи іншого питання в
    процесі публічного виступу може бути розгорнута в 3
    варіантах: індуктивно (від приватних факторів до загальних висновків-
    вам), дедуктивно (від загальних положень до приватних висновками)
    і в поєднанні, тобто індуктивно і дедуктивно одночасно.
         При індуктивному характер доказі оратор спираючи-
    ється на окремі факти, окремі, частіше всього заздалегідь Отоб-
    ранние приклади, висунуті ним гіпотези, ідеї. При індуктив-
    ном доказі слід ще на етапі підготовки до виступ-
    ленію продумати і відібрати:
         - Найбільш суттєві факти, окремі, найчастіше
    заздалегідь відібрані приклади;
         - Таку кількість фактів і прикладів, щоб їх аналіз та
    узагальнення давали переконливий висновок, висновок;
         - Факти і приклади повинні бути близькі і зрозумілі аудит-
    рії, рівнем освіти і підготовки слухачів.
         Індуктивних висновків у процесі публічного виступу
    може бути безліч. Це може бути статистично вивірено-
    ний або соціологами встановлений факт, цікава стаття в
    газеті, доречна жарт, фрагмент з книги, кіно тощо, важ-
    але, щоб серія окремих фактів, прикладів ілюструвала вашу
    думка і підводила слухачів до потрібних вам узагальнень і виводи-
    дам.
         При дедуктивний характер докази розгортання
    аргументації йде від загального до приватних висновків.
         Дедуктивний доказ вимагає, щоб оригінал тео-
    рітіческое положення, закон, принцип були або є загальновизнаними,
    або настільки переконливі, щоб не викликали сумнівів у
    слухачів. А для цього необхідно, щоб:
         - Слухачі були попередньо знайомі з вихідним тео-
    ретіческім знанням, на основі якого будується дедуктивний
    доказ, або воно не повинно викликати у них будь-яких
    сумнівів;
         - Перехід міркувань від загального положення до приватного
    має супроводжуватися не будь-якими прикладами, а найбільш переконай-
    них і яскравими, такими, що запам'ятовуються.
         При змішаному індуктивно-дедуктивний доказі
    слід враховувати всі вище сформульовані рекомендації од-
    новременно.
         Дуже часто оратори допускають логічні помилки при оп-
    ределеніі понять.
         Типовою помилкою є перерахування 2-3 ознак
    поняття, на основі яких і дається його визначення. Сущест-
    яття кілька способів визначення понять. Найбільш роз-
    ространенним є визначення, яке вказує на приналежності-
    ність до загального (роду) або на виділення специфічних (відо-
    вих) відмінностей, які відрізняють дану річ від всіх інших
    речей. Наприклад, оратор в процесі обговорення проблеми твор-
    пра ці дає таке його визначення: "Творчість - це такий
    вид людської діяльності, результатом яких є
    свідомість нових, оригінальних духовних і матеріальних ценнос-
    тей ". родовим поняттям в даному випадку буде" людська
    діяльність ", а її видові відмінності -" створення нових, ори-
    гінальних духовних і матеріальних цінностей ".
         У процесі логічно правильних, доказових розсуджу-
    деній, з неминучістю досягається визначеність, ясність,
    несуперечність і обгрунтованість висновків і висновків.
         Для того щоб мова оратора була правильна і доказів-
    тельно, йому необхідно знати і систематично спиратися на
    основні логічні закони.

         Закон достатньої підстави Суть цього закону укладаючи-
         ється в тому, що будь-яка правильна
    думка повинна бути обгрунтована іншими думками (аргументами,
    твердженнями), істинність яких перевірена практикою.
         Взагалі оратору завжди і у всьому слід дотримуватися
    правила: практика - найвищий критерій істини!

         Закон тотожності Суть закону тотожності полягає в
         те, що кожна думка в
    процесі окремо взятого міркування зберігає одне і те ж
    певний зміст, скільки б раз вона не повторилася-
    лась.Закон тотожності слід особливо враховувати в умовах
    спору, дискусії, при використанні недостатньо чітко визна-
    ділених понять. Наприклад, ведеться обговорення використання
    поняття "творча особистість". При цьому в дискусію всякий
    раз привносяться різні змістовні характеристики твор-
    чеський особистості. Один оратор акцентує увагу на Інти-
    ції, інший - на креативному мисленні, третій - на творчих
    здібностях ... Ясно, що в процесі дискусії, при викорис-
    тання поняття "творча особистість" слід обумовити, ка-
    дещо смисловий зміст привноситься в даному випадку. Після
    цього необхідно, щоб обсяг змісту поняття "творча
    особистість "не змінюється.

         Закон виключення третього Цей закон формується так: 2
         суперечать думки про одне
    і той самий предмет, взятий в один і той же час і в одному і
    тому ж відношенні, не можуть бути одночасно ні істинними,
    ні помилковими: одна з них істинна, а інша помилкова, і третій
    не дано.
         Суть цього закону буде зрозуміла, якщо сказати, що
    не можна бути одночасно згодним з 2 протилежними ут-
    вержденіямі.
         В процесі логічного обгрунтування, доказового суж-
    дення велику роль відіграє підбір фактів, прикладів. Важ-
    але, щоб факти, приклади були досить типовими, переконливий-
    ни, розкривали явища системно і всебічно. Наприклад, у
    публічної промови оратор використовував результати останнього з-
    ціологіческого опитування громадської думки про популярність
    економічній політиці уряду і використовував тільки
    частину отриманих даних, які характеризують думку интел-
    лігенціі. Ясно, що це буде не повний і не переконливий
    підхід до аналізу громадської думки населення про економі-
    чеський політиці уряду.


                        КУЛЬТУРА МОВИ

         Успіх публічного виступу оратора багато в чому залежить
    від культури мови, її багатства, ясності, точності, информаци-
    онной насиченості.
         Мовні штампи, канцеляризми, помилки в наголос і про-
    зношені, багатослівність, демогогія, тавтологія, фразеологія-
    орієн повтори, інтонаційний одноманітність - ось далеко не
    повний перелік помилок, які у великій кількості зустрічаються в
    публічних виступах сучасних ділових людей. Резюме
    охарактеризуємо їх.
         Штампи в мові - це лексично неповноцінні слова і
    вирази, їх іноді справедливо називають "заяложені, через
    биті вираження ". Вони мало що додають до того, що хоче
    сказати оратор, але сильно перевантажують його мова. до мовним
    штампів можна віднести висловлювання на кшталт "розгорнули роботу ши-
    рокім фронтом "," нова методика взята на озброєння "," Меропа-
    ріятіем було охоплено "," на даному етапі ".
         Канцеляризми - мовні звороти і окремі слова, запозичень-
    ствованние з канцелярсько-бюрократичного стилю спілкування,
    які позбавляють даний ділове спілкування його яскравості і про-
    різниці. До таких виразів належать: "у звітний період
    "," Зафіксувати число тих, що запізнилися "," налагоджувати роботу ".
         Також мало чого спільного мають з мовною культурою Вуль-
    гарізми - нелітературних і неправильні по граматичної
    формі слова та вирази: "заткнути пельку", "дати в лапу",
    "рожа", "писок".
         Жаргони - наприклад, слова і звороти, запозичені з
    кримінального світу: "кореш" (один), "зав'язати" (рішуче по-
    кінчити), "пристебнути" (додати).
         Багатослівність і демогогія - це типове невміння оратора
    сформулювати свої думки лаконічно, коротко і ясно, це отс-
    тупленіе від предмета мовлення, заміна точних і ясних формулюю-
    вок загальними фразами.
         Слова поразіти - типова хвороба багатьох ораторів: "це
    саме "," ну от "," справді ".
         Серед типових помилок ораторської мови найбільше роз-
    рстраненіе отримало недотримання правильної вимови
    внаслідок невірної розстановки наголосів в готельних словах.
         Химерність і манірність мови оратора викликає іронію,
    раздрожает і, природно, негативно впливає на контакт з
    аудиторією. До прикладів пафосу й манірності можна віднести
    невірне вимова наступних слів: естетика, синтетика,
    готель, комп'ютер.
         Як подолати перераховані вище недоліки в процесі
    публічного виступу, та й звичайного ділового спілкування? Наи-
    більш дієві приклади - це систематичний самоаналіз і
    самоконтроль за тим, як ви говорите. Це постійна робота
    над змістом і композиційно-лексичним стилем своїх
    публічних виступів, орієнтація на гідні наслідування
    зразки ораторського мистецтва.
         Говорячи про культуру мови, варто застерегти оратора від
    того, чого в процесі публічного виступу необхідно через
    бігати:
         - Надлишку іноземних слів; - застарілих виразів; -
         пихатих слів і виразів.

         Стилістичні прийоми ораторської мови

         Для сучасної ораторської мови є характерним
    поєднання логіко - аналітичних та емоціанально - образних
    мовних засобів. Практика виступи кращих ораторів поки-
    показують, що сухе ділове виступ, зводиться до передачі
    "голої" інформації в сучасній, добре обізнаною ауди-
    торії, як правило, залишається без уваги, а нерідко викликаючи-
    ет нудьгу і навіть роздратування.
         Тому починаючому оратору необхідно опанувати прийому-
    ми стилістичного сінтексіса, які можуть досягти експес-
    сівності, емоційності публічного виступу.
         Прийом градації - наростання смислової та емоційної
    значимості слова. Градація дозволяє підсилити, надати їм
    емоційну виразність фразою, сформульованої думки.
         Прийом інверсії - мовний оборот, що як би розгорнув-
    ють звичний, загальноприйнятий хід думок і виразів на ді-
    аметрально протилежний.
         Прийом апеляції до власних думок, роздуми, сом-
    вання. Які дозволяють створити ситуацію довірчого про-
    вання з аудиторією.
         Специфіка усного мовлення проявляється в побудові фраз і
    цілих пропозицій. Вважається, що в публічному виступі
    перевагу слід віддавати більш короткі речення-
    ям, вони краще сприймаються на слух і запам'ятовуються. Крім
    того, коротке речення дозволяє більш варіантному підхо-
    дить до зміни інтонації.

         Лексичні ПРИЙОМИ ораторської мови

         Серед прийомів ораторської мови, що істотно підвищують
    її ефективність і переконливість, слід особливо виділити
    лексичні пріеми.Практіческі у всіх керівництві з ора-
    торське мистецтва серед лексичних прийомів рекомендується
    використовувати так звані стежки.
         Стежки - це мовні звороти і окремі слова і орудував-
    ляемие в переносному значенні, які дозволяють досягти не-
    хідно емоційної виразності і образності. До тро-
    пам відносять порівняння, метафори, епітети, гіперболи ...
         Порівняння - один з найбільш часто використовуваних пріе-
    мов, який має велику переконливою силою, стимулює
    у слухачів асоціативне і образне мислення і тим самим
    дозволяє оратору досягти бажаного ефекту.
         Метафора - це перенесення назви одного предмета на дру-
    гой, це мовне зближення 2 явищ за подібністю або конт-
    росту. Наприклад: "Локомотив історії зупинити невозмож-
    але ..."< br>      Епітет - образне визначення предмета, явища, РАСК-
    прориву його сутність. Наприклад: "Студент - це не посудина,
    який слід заповнити знаннями, а факел, який треба
    запалити !.."< br>      Алегорія інакомовно зображує що-небудь. Наприклад:
    "Одного разу перехожий запитав у будівельника:" Що ти робиш? "Той
    подумав і відповів: "Не бачиш? Вожу камені". Другий будівельник
    на те ж питання відповів: "Заробляю гроші!"
         Гіпербола являє собою вид тропа, що полягає в
    навмисному перебільшенні властивостей, якостей предметів і
    явищ. Наприклад: "Рідкісний птах долетить до середини Дніпром-
    ра ".
         Говорячи про культуру ораторського майстерності, її разнообра-
    зії, не можна не звернути увагу на застосування крилатих
    слів, прислів'їв, приказок. Важливо, щоб вони були несподівано,
    але до місця сказані.
         Високий рівень культури мови припускає і непрерив-
    ве самовдосконалення техніки мови. У зв'язку з цим слід
    звернути увагу на наступні особливості власної мови:
         Дикція - це чіткість і ясність вимови фраз, слів
    і окремих звуків. Для високого рівня ораторської мастерс-
    тва характерно те, що його легко слухати, у нього немає скоро-
    говорок, "проковтування" окремих складів і звуків. Гарна
    дикція вільна від шепелявості, гугнявості і заїкання.
         Сила голосу повинна бути розмірна величиною аудиторії,
    в якій вимовляється мова, при цьому повинні враховуватися ті
    завдання, які своїм ораторським майстерністю прагнути дос-
    тічь виступаючий. Сила голосу - це не тільки його гучність,
    але і сила впливу на психіку: волю, почуття, свідомість
    слухачів.
         Темп мови - кількість слів, які вимовляються за хвилину, воно мо-
    жет сильно варіюватися. Однак найчастіше публічне вис-
    тупленіе починається в повільному темпі. З метою драматизації
    темп посилюють, або, навпаки, знижують. Прийнято вважати,
    що найбільш оптимальним темпом публічного виступу є-
    ється 120 слів на хвилину.
         Польотом голосу - це тривалість звучання окремих
    фраз, слів і звуків. Коли звук насичений інтонаціями, слова
    вимовляються з певною емоційним забарвленням, ясно,
    чітко і досить сильно, то мова оратора як би зависає в
    повітрі. Вона досягає найвіддаленіших куточків аудиторії.
         Тембр голосу - це звукова забарвлення голосу, яка
    створює ті чи інші емоційно-експресивні відтінки мови.
         Типовою помилкою багатьох ораторів є невміння чет-
    до і правильно вимовляти окремі звуки мови. Для преодо-
    лення цього недоліку, а також вдосконалення техніки
    мови рекомендується:
         - Прочитати вголос в різному темпі фрагмент якого-ли-
    бо розповіді за книгою;
         - Використовувати скоромовки, спочатку їх слід вироби
    носити повільно, поступово збільшуючи темп.
         Найважливіший показник мовної культури оратора - це бо-
    гатий словниковий запас, точність і образність фраз і висловлю-
    ний, це вчення лаконічно і просто сформулювати свою
    думка.
         Отже, оратор з високою культурою мовлення відрізняється бо-
    гатством словникового запасу, смисловий точністю виразу,
    дотриманням мовних норм вимови, образністю і точ-
    ністю слововживання.



                         СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

         1. У І. Андрєєв, Ділова риторика, Народна освіта,
             М.: 1995.
         2. М. Предраг, Як проводити ділову бесіду. - М.: 1987.
         3. А. Іствуд, Я вас слухаю. - М.: 1984.



         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !