Введення.
    Все, що описано нижче, тепер історія. Я описую світ
  хіповський і постхіпповской тусовки - це була частина соці-
  альної структури радянського суспільства, як не прагнула
  вона від суспільства одгородіться. Де тепер Радянський Союз? У
  даному випадку розглянуті Москва і Санкт-Петербург (проте
  в тексті Санкт-Петербург буде замінений на Ленінград - адже
  так він називався в ті часи). Та й самі тусовки зараз
  зовсім не ті; в пресі подейкували про зникнення хіпі,
  але зменшення їх числа в 1990-1991 рр.. було тимчасовим -
  знову з'являються волохаті і в заплатка наші герої. І
  все таки той світ, який описаний нижче, вже став історією.

    Отже, тепер, кгда дана тема несколко "охолола", хи-
  повская Система може бвть сприйнята просто як одне з
  спільнот, як приклад спільноти, на матеріалі якого
  досліджувалася головна для нас проблема: символ, його праг-
  матики, його конкретна життя в конкретному співтоваристві. Мета
  дослідження - простежити на конкретному матеріалі зв'язку
  символу (його інтерпретацій, реакцій на нього) зі структурою
  спільноти. І навпаки: залежність структури відносин у
  співтоваристві від значень, закладених в його символіці.
    Дослідження проходить в зоні зіткнення двох реаль-
  ностей: знаковою та соціальної. Там ідеальна реальність
  знака переходить в матеріальне життя, втілюючись в Дейсі-
  твія.Главное, на чому зосереджена увага, - дія,
  реакція на символ.
    Системи, що вивчається - це дуже своєрідне соціальне
  освіта. Його не можна назвати групою - це, швидше, з-
  соціальне середовище, коло обшенія, конгломерат груп або навіть
  їх ієрархія. Але все-таки існує яскраво виражене деле-
  ние на "своїх" і "чужих", загальні символи та їх стандартні
  інтерпретації, свої традиції у поведінці і зовнішньому вигляді,
  навіть фольклор. Тобто це спільнота; з самоназвою і
  самосвідомістю. Але стандартні методи опису тут явно
  не годяться - я сподіваюся, його внутрішній устрій виявиться
  по ходу викладу.

                1. Екстернальна культура.
    Необхідно дати характеристику Системи, хоча б саму
  загальну, щоб можна було уявити, про що йде мова. Але
  зробити це виявляється не просто. Звичних рис пові-
  вин тут, здається, немає. Сама Система категорично від-
  Вергал спроби звести її до будь-якої соціальної схемою.
  Типовий приклад її самовизначення - уривок зі статті
  А. Мадісоне - дуже старого (олдові) хіпі з Таллінна:
  "Рух - а його незрівнянно правильніше було б назвати
  зрушенням - не виставило ні громіздких лідерів, одягнених у
  куленепробивні харизму, не породило організацій, об'єк-
  явівшіх священну війну всім і вже, звичайно, особливо
  один одному за право займатися нетлінні мощі ортодоксії,
  нарешті, не підвело під цю неіснуючу ортодоксію ні-
  який спеціальної хіповський філосіфіі, ідеології або ре-
  лігіі. Замість ідеології з самого початку були заземлені
  ідеали, формуліруюшіеся досить просто - мир і любов ".
  Дійсно, Систему не можна визначити ні як організа-
  цію або партію, ні як обшіну або політичне (ідейний,
  релігійне) рух. А як її визначити?

      1.1 Поза суспільства. Існує спосіб визначення пові-
  вин через його місце в соціальній структурі. Що стосується-
  ся Системи, її типовий представник знаходиться в проме-
  страшне між позиціями соціальної структури. Скажімо один
  олдові піпл із Пскова так говорить про себе: "Щодо роботи:
  я працював на багатьох підприємствах, але розумів, що це не
  моє. Ось зараз я працюю на заводі. Слюсар, хороший. Але
  це не моє ... Є одна робота, на яку я хочу потрапити,
  -вона моя: це археологія. Там я міг би працювати навіть бесп-
  латна ". (ЛенТВ, передача" Взгляд ", 25 лютого 1987р.). Ха-
  рактерно, що він, з одного боку, робітник на заводі (це
  місце, що відвів йому товариство) - але сам себе з цим
  статусом не ідентифікує: "це не моє", з іншого сторо-
  ни, він вважає "своєю" справою археологію - але таке самооп-
  ределеніе не санкціонована суспільством. Соотвественно цей
  піпл виявляється в невизначеному становищі і відносно
  норм: адже норми пов'язані зі статусом. У обшем типовий
  приклад лімінальной особистості, "підвішеному" між позицій.
  У Системі до кого не підійди - такий же проміжний: вва-
  тане себе художником, серед друзів відомий як художник -
  а працює в котельні кочегаром; поет (двірник), філо-
  соф (бродяга без певного місця проживання) - тут
  таких більшість. статус у власних очах не збігалося-
  ет з стутусу в очах суспільства; прийняті норми і цін-
  ності - інші, ніж запропоновані суспільством.
    Система, яка об'єднує таких людей, виявляється в резуль-
  Таті спільнотою, находіщімся в проміжках соціальної
  структури - поза нею. Якщо уявити суспільство як ієрархію
  взаємопов'язаних позицій (статусів), то Система виявиться
  між позицій, тобто поза суспільством. Не випадково гро-
  венним думкою та наукової традицією вона відноситься до сфери
  андеграунду (від англ. "undeground" - підпілля), контркуль-
  тури, або у вітчизняному лексиконі було популярно ще
  словечко "неформали". Всі ці визначення вказують на
  внеположенность - характерні приставки "контр-", "під-",
  "не-". Ясно, що мова йде про щось протистоячи-
  щем ( "контр-"), невидимому і сховищі (підземна), неоформ-
  ленном.
    Ця локалізація - поза структурами суспільства - цілком злагоди-
  сунеться і з власних системних світосприйняттям.
  Процитуємо ще раз згадуваного вже Мадісоне, раз вже він
  сам взяв на себе роль хіповський історіографа і теоретичного
  ка: "Хіппізм, - заявляє він, - не аступает під взаімоотноше-
  ня до конституції, його некеровані володіння починаються
  там, де немає й близько державних кордонів. Ці владе-
  ня всюди, де горить вогонь творить незалежності ". Всі
  без винятку Піпли наполягають на своїй неприналежності
  до суспільства або, інакше, незалежності: це риса Системного
  самосвідомості.
    В. Тернер, говорячи про громади західних хіпі, відніс їх до
  "лімінальним спільнот", тобто виникають і суті-
  ющім в проміжних областях соціальних структур (від лат.
  limen - поріг). Тут збираються "лімінальние" особистості,
  особи з невизначеним статусом, находяшіеся в процесі пе-
  рехода або випали з товариства.
    Звідки ж і чому з'являються "випали" люди? Тут два
  напряму. Перше: в цьому випав, невизначеному,
  "підвішеному" стані людина виявляється в період пере-
  ходу з однієї позиції на позицію іншої соціальної структу-
  ри.Потом він, як правило, знаходить своє постійне місце,
  знаходить постійний статус, входить в соціум - і залишає
  сферу контркультури. Такі міркування закладені в основі
  концепцій В. Тернера, Т. Парсонса, Л. Фойер. За Парсонса,
  наприклад, причина протесту молоді та її протистояння
  світу дорослих - "нетерпіння" зайняти місця батьків у соцівль-
  ної структурі. А вони деякий час ще залишаються зайняті.
  Але справа кінчається вбудовуванням нового покоління в ту ж
  структуру і, отже, її відтворенням.
    Другий напрям пояснює появу випали людей
  зрушеннями в самому суспільстві. У М. Мід це виглядає так: моло-
  дежь приходить, дорослішає, вже не в той світ, до якого її
  готували в процесі соціалізації. Досвід старших не годиться.
  Молодих готували до заняття одних позицій в соціальній
  структурі, а структура вже інша, тих позицій в ній немає.
  Нове покоління ступає в порожнечу. Не вони виподят з соці-
  альної структури (як у Парсонса або Тернера), а сама
  структура вислизає з-під їхніх ніг. Тут і починається
  бурхливе зростання молодіжних спільнот, відразливих від себе
  світ дорослих, їх непотрібний досвід. І результат перебування в
  лоні контркультури тут вже інше: не вбудовування в
  колишню структуру, а будівництво нової. У ціннісної
  сфері - зміна культурної прадігми: цінності контркультури
  "спливають" і лягають в основу організації "великого" про-
  вин. А колишні цінності опускаються а підземний світ
  контркультури.
    Насправді ці два напрямки не відкидають один дру-
  га, а доповнюють. Мова йде про просто різних періодах в жиз-
  ні обшества, або його різних станах. У стабільні
  періоди і в традиційних суспільствах (вивчалися Тернером)
  випали люди - це справді ті, хто в даний момент,
  але тимчасово, перебуває в процесі переходу. Зрештою
  вони входять у суспільство, там влаштовуються, знаходять статус.
  У періоди змін випали стають в тій чи іншій мірі
  значні прошарки, іноді це зачіпає мало не
  кожного. Не всі вони йдуть у хіпі, але багато хто проходять че-
  рез контркультурному стан (і потрапляють в зону дій
  контркультури).

      1.2 Баланс двох підсистем суспільства. Контркультура не-
  мислима і не існує без офіційного суспільства - вони
  взаємодоповнюючі і пов'язані. Це воно ціле.
    Для такого роду випали культур можна запропонувати термін
  "екстернальні", від лат. externus - чужий. Спільноти типу
  Системи дійсно відчужені від суспільства - хоча і неот-
  подільні від нього.
    Сфера екстернальний культури вклячает, власне, мно-
  дружність різних субкультур: наприклад, кримінальну, богему,
  наркомафію, і т.д., - вони екстернальних в тій мірі, в якій
  їх внутрішні цінності протиставлені так званим
  "загальноприйнятим". Їх об'удіняет те, що вони всі - локальні
  комунікативні системи, расположеннве поза рамками основної
  мережі (той, що визначає державний устрій). Ек-
  стернального культури існували й існують у різних
  товариства: ранні християни були екстерналій в Римській
  Імперії, в середньовічній Європі це численні єресі,
  в Європі - розкол.
    Екстернальні культури акумулюють певні норми і
  символіку. Якщо основна культура - це ті норми і симво-
  ли, які задають основний принцип упорядкування даного
  суспільства, то в екстернальні стікається все, що залишилося
  поза основним міфу - самоопису суспільства. Жодна систе-
  ма не може охопити все без залишку. Неминуче щось
  з неї випадає. Це залишки колишніх міфів, паростки нового,
  інформація, яка проникає від чужих і не вписується в ос-
  новних міф. Все це осідає в сфері екстернальний культури.

      1.3 Невизначеність і самоорганізація. Отже, Система
  - Приклад спільноти, куди стікаються випали із соціальної
  структури. Ці люди не мають певного становища,
  міцної позиції - їхній статус невизначений. Стан неопрен-
  ділене відіграє особливу роль у процесах самоорганізації.
  Сфера невизначеності - ті соціальні порожнечі, де ми мо-
  жем спостерігати процеси зародження структур, спільнот:
  перетворення безструктурної стану в структурний, тобто
  самоорганізації.
    Безліч людей, наданих самим собі, взаємодією-
  твуя, формують схожі коммукатівние структури. Л.Самой-
  лов, професійний археолог, волею долі опинився в ис-
  правітельно-трудовому таборі. Він зауважив, що в середовищі
  ув'язнених складаються неофіційні спільноти зі своєю
  ієрархією і символікою. Самойлова вразило їх схожість з
  первісними товариствами, іноді аж до дрібниць: "Я уви-
  справ, - пише він, - і впізнав у табірного життя цілий ряд ек-
  зотіческіх явищ, які до того багато років вивчав про-
  професійне з літератури, - явищ, що характеризують
  первісне суспільство!
    Для первісного суспільства характерні обряди ініціацій -
  посвячення підлітків у ранг дорослих, обряди, що складаються
  з жорстоких випробувань.
    У наших кримінальників це "прописка". Для первісного про-
  вин характерні "табу" ... Абсолютна відповідність цього
  знаходимо в табірних нормах, які визначають, що "запод-
  ло "..." Але головне схожість - стректурное: "На стадії раз-
  розкладання, - пише Л. Самойлов, - багато хто первісні суспільства
  мали трехкастовую структуру - як наше табірне ( "злодії" -
  еліта, середній шар - "мужики" і аутсайдери - "опущений-
  ные "), а над ними виділялися вожді з бойовими дружинами,
  соборавшіе дань (як наші відбирають передачі) ". Схожа
  структура відома в армійських підрозділах під назвою-
  ем "дідівщина". Те ж і в молодіжному середовищі великих горо-
  дов. Наприклад, коли в Ленінграді з'явилися металісти, у
  них склалася тришарова ієрархія: чітко виражена еліта
  на чолі із загальновизнаним лідером на прізвисько Чернець; основ-
  ва маса металістів, що групувалися навколо еліти; нако-
  нец випадкові відвідувачі, забрідали в те кафе, де вони
  збиралися, послухати "металеву" музику. Ці останнім
  ня не вважалися справжніми металістами, залишаючись у ста-
  ТУСЕ гопників, тобто ні в чому не розбираються, чужих.
    І саме "виключені" співтовариства демонструють законо-
  мірності самоорганізації в найбільш чистому вигляді. Тут
  мінімум зовнішніх впливів, від яких виключена співтовариство
  відгороджене комунікативним бар'єром. У звичайному ж колектив-
  ви платника важко виділити ті процеси, які йдуть в самому з-
  суспільстві спонтвнно, тобто відносяться власне до самоор-
  ганізації.
?????< br>                         2. Спільнота
    2.1 Поле символіки. Існує ще інший спосоь визна-
  лення (або подання) спільноти, окрім як через його
  локалізацію в соціальній структурі: через символіку.
    Саме так зазвичай відбувається на рівні буденної созна-
  ня або журналісткою практики: намагаючись з'ясувати, хто такі
  хіппі (або панки і інш.), ми перш за все описуємо їх
  знаки. А. Петров у статті "Прибульці" в "Учительской газі-
  ті "зображує тусовку волохатих:" Кошлаті, в залатаной
  і сильно потертій одязі, іноді босі, з холщовиі торбами
  і рюкзаками, розшитими квітами і списаними антивоєнними
  гаслами, з гітарами та флейтами хлопці і дівчата прохажі-
  вають по скверу, сидять на лавках, на лапах бронзових
  львів, що підтримують ліхтарі, прямо на траві. Жваво
  розмовляють, співають поодинці і хором, закушують, покурюючи-
  ють ...". Автор передає як би безпосереднє враження
  ние, просто вказуючи на явище: "ось воно". Вказівка тут
  - Спосіб введення поняття (замість аналітичного визначенні-
  ня). Якщо придивитися, то виявляється: це "непосредс-
  ничих враження "насправді цілеспрямовано відняли-
  вується з спостерігається реальності символіку тусовочного
  спільноти. Практично все, що згадує А. Петров, слу-
  жит у волохатих пізнавальними знаками "своїх". Тут
  символіка зовнішності: кудлата зачіска, затерта одяг,
  саморобні сумки і т.п. Потім графічна символіка: ви-
  шиті квіти (слід Квітковий революції, яка породила перше
  хіпі); антивоєнні гасла, типу: "Любіть, а не воюйте", -
  знак найважливішої цінності цього середовища - пацифізму, ненасильства.
  Поведінка, що описаний в наведеному пасажі: неквапливі
  прогулянки, вільне музикування, взагалі перебільшена
  невимушеність, - теж знак. Це все форма, а не утримуючи-
  ня спілкування. Тобто першими в очі кидаються знаки при-
  надлежності до спільноти - і саме їх описують, желфя
  це спільнота уявити. І дейстаітельно, наявність осо-
  бій символіки, розцінює як "своя", є вже Безус-
  ловний знак існування комунікативного поля, деякою-
  го соціальної освіти. А. П. Коен, наприклад, взагалі
  визначає співтовариство як поле символіки: "Реальність з-
  суспільства в сприйнятті людей, - пише він, - полягає в їх
  приналежності ... до загального полю символів ". І далі:" ВОСП-
  ріятіе і розуміння людьми їх співтовариства ... зводиться до ори-
  ентаціі по відношенню до його символізму.
    Наявність своєї символіки створює можливість утворення
  спільності, оскільки забезпечує засіб комунікації.
  Символ - оболонка, в яку упаковується "своя" інфор-
  ція; в такому вигляді вона відрізна від чужої. А отже,
  виникає різниця в щільності комунікативних зв'язків внут-
  ри тієї сфери, де діє символ, і поза нею. Це і є
  згущення контактів, на базі якого формуються соціаль-
  ные структури.
Наскільки це справедливо для Системи? Склалося чи на
  базі її символіки соціальне утворення? Як уже говори-
  лось, Систему не можна назвати у повному сенсі угрупованням:
  в її надрах постійно йдуть перегруповування, зникають од-
  ні об'єднання і формуються нові. Люди переходять з
  групи в групу. Це, швидше, якась середовище спілкування. Тим не
  менше Систему можна розглядати як спільноту, посколь-
  ку присутні такі його ознаки, як спільна мова (сленг
  і символіка), мережа комунікацій - особисті зв'язки, поверх-
  ностние знайомства (особи на тусовці надокучили, так що
  вже підсвідомо дізнаєшся "своїх"). Є загальні норми і
  цінності, а також моделі поведінки та форми взаімоотноше-
  ний. Присутній і Системне самосвідомість, яке Вира-
  жается, зокрема, в самоназви. Їх є декілька.
  "Системними" або "системника" її представники називали
  себе рідко, та й то з іронією. Частіше - піпл (від англ.
  people - люди, народ). Іноді - просто люди: "Мені одна че-
  ловек вчора сказав ...",- розуміти треба так, що саме
  Системний сказав.
    Сленг і символіка складають основу внутрішньої комуніка-
  тівной середовища Системи, відокремлюючи її від зовнішнього світу. При
  це символіка Системи надзвичайно еклетічна в її фонді
  можна зустріти символи, які прийшли з різних релігійних
  груп (наприклад, від кришнаїтів або баптистів), молодіжних
  і рок-течій (атрибути панк-року або важкого металу), ф
  також різних суспільно-політичних рухів: паці-
  фізма, анархізму, комунізму та ін. Система має осо-
  особливостями вбирати чужу символіку і, перекодіруя, вклю-
  чать в свій фонд.
    Треба розрізняти носіїв однієї і тієї ж символіки,
  що належать до Системи і не належать до неї. Напри-
  заходів, є панки в Системі, тусующіеся разом з хіпі, - і
  панківські угруповання поза нею. Останні слвсем НЕ прічіс-
  ляють сеья до Системи і навіть, буває, приходять бути піпл.
  Точно так само є Системні та несистемні металісти, буд-
  дист, бітломани та ін.
    Отже, наявність загальної мережі комунікацій з обслуговуючим її
  власною мовою, а також загального самосвідомості, норм і
  цінностей дозволяє говорити про Систему як про співтоваристві
  (ще не знаючи його структури).
    2.2 Традиція. Але особливо важливо для нас, що в
  рамках цієї спільноти склалася своя традиція, заснований-
  ва головним чином на усних механізми передачі. Кожні
  два-три роки в Системі змінюється "покоління" - на арену
  виходить нова когорта молоді. Люди змінюються, а традиції
  Системи залишаються: відтворюються ті ж основні норми від-
  носіння і цінності, такі як "свобода", "любов" (в ка-
  вичках, тому що цим поняттям тут надається особливий,
  Системний сенс); новачки освоюють сленг і використовують
  Системні символи, так що зовні вони мало чим відрізняються
  від своїх попередників. Відтворюються фольклорні
  форми: приказки, анекдоти, частівки, легенди і перекази.
  Таким чином, ми маємо тут традицію, здатну до само-
  відтворення. Існує не тільки система комунікацій
  тивних зв'язків на синхронному рівні, а й діахронні канали
  комунікації.
    Носії традиції визначають її вік приблизно в два
  десятки років: двадцятиріччя урочисто святкувалося 1
  Червень 1987 Ця точка відліку, звичайно, міфологічна
  (вважається, що 1 червня 1967 перших хіпі вийшли в Москві
  на Пушкінській площі на вулицю і закликали відмовитися від
  насильства): "Вони, - розповідає один з олдові хіппі, - Вишгорода
  Чи, кажучи: Ось ми - представники цього руху, це
  буде система цінностей і система людей ' ". Тоді виникло
  слово "Система". Не випадково обрана і дата - День захисту
  дітей: "Було, - вів далі той же олдові, - сказано:" Живи-
  як ті діти, у світі, спокій, не женіться за примарні-
  ми цінностями ...'. Просто прихід був людству дан,
  щоб могли зупинитися і задуматися, куди ми
  йдемо ...". "Живіть як діти" - це суть Системного миро-
  сприйняття, і багато що в її символіці пов'язане з образами
  дитинства.
    "Покоління" тут змінюються через два-три, іноді чотири
  року. З приходом кожного з них Системна традиція навпіл-
  вується новою символікою. Кожне покоління приходить як но-
  ша хвиля: спочатку були хіппі, вони і склали ядро Систем-
  ми - тепер їх послідовників частіше називають волохаті або
  хайрастие (від англ. hair - волосся), потім прийшли панки,
  потім металісти, потім любери (та інші, відмічені також
  символікою, що минає Радянського Союзу). Кожна хвиля при-
  носить свої атрибути. Спочатку вона зазвичай ворогує з Систем-
  мій: перші панки тероризували волохатих, перший метал-
  листи - волохатих та панків. Потім починаються контакти,
  поступово виявляється, що Система увібрала символіку
  нової хвилі: у ній з'явилися свої панки, металісти і
  тощо.
    Таким чином, представляється можливість спостерігати про-
  процес сприйняття традицією інновацій, а також інші про-
  процеси, пов'язані з трансляцією традиції. У "великої" (нап-
  Ример, племінний або общинної) традиції, де період сменв
  поколінь становить 25-30 років, спостереження такого роду
  процесів зажадало б часу, порівнянного в життям
  дослідника. У Системі ж усе відбувається набагато Би-сь-
  швидше. Це робить Систему зручною моделлю для спостереження за-
  закономірності відтворення і поповнення традиції, хоча
  ми віддаємо собі звіт в деякій умовності її аналогій з
  звичними об'єктами етнографічного дослідження. Вони
  можна порівняти в тій мірі, в якій один комунікативна сис-
  тема взагалі можемо сполучати з іншого. Так чи іна-
  че, є загальні закономірності у способах діахронному пере-
  дачі інформації. Виявляються комунікативні структури,
  відповідальні за збереження і передачу коду спільноти;
  є підстави вважати, що вони багато в чому зводжу в разнвх
  середовищах.

                   Висновок.