ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Інтерв `ю з художником М. Демцю
         

     

    Культура і мистецтво
    Михайло Демцю.
    Народився в середині минулого століття, 1953, у Львові. Закінчив Львівське художнє училище. Певний час працював дизайнером. Свою виставкову діяльність почав у 1987 року. Виставлявся в багатьох країнах світу. Його картини відвідували престижні зали Німеччини, Франції, Голландії. І його завжди чекають з нетерпінням. Так, із нещодавніх подій, визначним в культурному житті Франкфурта-на-Майні стало відкриття 8 квітня 2005 р. в центральній будівлі «Комерцбанку» його виставки "Фарби України". Захід, присвячений Україні та її сучасному мистецтву, зібрав понад 300 гостей: дипломатів, банкірів, митців, журналістів, представників української діаспори. 9 вересня 2005 р.. у Франкфурті-на-Майні пройшов офіційний прийом, організований Генеральним консульством з нагоди Дня Незалежності України. Серед гостей були керівники федеральної землі Гессен і Франкфуртському магістрату, представники дипломатичних та бізнесових кіл, діячі культури, науки, активісти української діаспори, журналісти, керівники гуманітарних організацій і туристичних агентств, які співпрацюють з Україною. В Києві художник часто виставлявся до розпаду Союзу. Потім була довга пауза. І ось вже три роки як він регулярно відвідує Київ і радує місто та громадян своїми виставками в київській галереї «Триптих». Так, цій виставці, що закінчилась 11 квітня, де я змогла поспілкуватись з художником, передувала виставка 2006, а перед тим - 2004 років.
    Михайло Демцю - це дуже «львівський» художник. Закарпатський колорит, настрій просвічує крізь атлантічні пейзажі. Демцю - художник експресіоніст. Власне - є - і сам себе ним вважає. До того ж вважає, що художник має бути експресіоністом всередині, в душі. Назовні ж - як кричуще мовчазний контраст - на диво спокійна та врівноважена людина з чудовим тонким почуттям гумору.
    Його живопис злегка грубий, навіть вже просто об'ємний, близький до того стану щоб бути названим «рельєфним». Мазки - у більшості - широкі і впевнені. Часом нервові. Але кінець кінцем цілком гармонійні. Свої роботи пише «на одному подісі», за один день.
    Є й картини, де мазки менші, частіші, вібаглівіші. Проте вони й вібаглівіші у роботі - вимагають більше часу. Так своє «Нічне місто» він писав біля півроку - «сеансно», раз чи два на тиждень - і потім, даючи роботі підсохнути, приступають знову.
    Його картини свіжі, живі і нереально справжні у своїй нереальності. Це - картини що робляться в один «сеанс», улюбленому розмірі 116 Х 91 - саме досить щоб устигнути зробити за день на одній хвилі. І такими - на одній ноті, на одному акорді, що тягнеться, звучить, переливається жовтогарячий відтінками, - вони і сприймаються. Пульсуючі - наче саме життя, сангріна реальності. Грайливі - наче Демцю грається з законами природи, живопису, малювання, людей і планети.
    Ці картини - це ковток свіжого повітря, вибух кольору після жорстокої кольорової спраги. Демцю вважає, що в наш сірий час нам усім надзвичайно потрібна ця кольорова «швидка допомога». Власне він це і робить - лікує кольором. Саме тому його так полюбляють у стриманій Німеччині, сприймають як свого в експресівній Франції і чекають з нетерпінням у Києві, який хоче і собі трохи того кольорового світла.
    Михайло Демцю полюбляє теплу гаму з рідкими вкрапленнями насиченого синього та глибокого фіолетового кольорів. У більшості - це натюрморти або пейзажі. Проте також художник надзвичайно любить малювати людей. Передавати своєю теплотою людські душі - це виходить у нього майстерно.
    З цих картин хочеться пити, пити, пити і не зупинятись. І - певно - все одно буде мало.
    Хочеться ще. Не можна зупинитись, неможливо напитись. Його картини надзвичайно соковиті.
    Як, наприклад, «Квіти ніби сон». Пройнята теплим кольором з поєднанням вкраплення синіх мазків.
    Картина така свіжа, наче намальоване це хвилинку назад і нашвидкуруч подвішено в залі галереї - хоча насправді намальовано мінімум місяця зо 2 назад. «Це ж квіти, - пояснює митець. - Свіжі квіти. Художник має вміти це предати. »Передати життя. Передати свіжість. »
    Власне, Михайлові це вдається з просто магічною легкістю, за якою - звичайно - роки спроб, пошуків і осяянь, питань і розуміння процесів світобудови.
    Його картини живі, свіжі і легкі. Як саме повітря. Відразу як заходиш до галереї - перехоплює подих. Вражає яскравість кольорової гами. Сам Демцю каже, що його завжди називають сміливим художником, адже він працює з такими яскравими кольорами. Проте сам митець вважає це - єдино-правильним. «Адже в наш час так багато сірого, темного, - каже художник, - що не треба того ж на картинах. Вони бути живими, дарувати тепло. »
    Можна сказати, що він є молодим художником. Молодим у душі. Хоч сам вважає що художник (як і музикант і взагалі творча людина) не має віку. Бо є молоді, що малюють наче їм за 80, а є і 80-річні, які малюють наче їм усього лиш 30. Сам вважає свій вік не більшим за 25. І це видно з його картин. Молодість, п'янка бурхлівість життя.
    Його кольори кричати. Кричати радісно. Якби кольори вміли усміхатися, то кольори з його картин Усміхалися б його посмішкою. Сам його погляд на світ є експресіоністськім. І надзвичайно позитивним. Звівісті лінії мазків вносити певний неспокій, збудження, що посилюється кольоровою палітрою. Проте від картин в цілому віє спокоєм та свіжим вітром. У композиціях домінує горизонталь, прівносячі собою рівновагу та легку холодність. Проте іноді вертикаль привносити своє тепло. Різкість зімні кольорів привносити контраст, робить картини яскравими та надзвичайно соковитими. Власне цього ефекту досягають широкі, трохи навіть «жирні» мазки, що рельєфно виступають над полотном.
    Це - легкий художник. Глибоко інтуїтівній. Насичений світлом, теплом, позитивом, усмішкою. Про нього можна сказати - оптиміст. Картини несуть позитив. Хоча - як він сам вважає - це не має бути «запрограмовано» художником - типу, ось я несу позитив і все. З того нічого не буде, лише обмеження. Художник має лише виражати себе. Вирішувати, який він і що вийшло - глядачеві. І якщо це виходить легко, інтуїтивно - тоді це буде мистецтвом. І - тільки тоді - справді живим. Таким, певно, як і в самого Михайла Демцю - теплим і справжнім.
         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !