ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Демонологія українського народу
         

     

    Культурологія

    I. Вступ.

    II. Народні вірування про вовкулаків:

    1) передумови формування уявлень про вовкулаків;

    2) походження назви "вовкулака";

    3) особливості вовкулаків як персонажів української демонології .

    III. Образ русалки в українській народній уяві:

    1) відмінності русалок від подібних персонажів європейської

    демонології;

    2) звичаї та обряди пов'язані з русалками.

    IV. Мавки та Чугайстер:

    1) аналоги мавок в зарубіжних віруваннях;

    2) відмінність між мавки та русалками;

    3) поняття про Чугайстра.

    V. Повір'я про упірів:

    1) слов'янські корені поняття "вампір";

    2) узагальнене поняття про упірів на Україні;

    3) види упірів.

    VI. Відьми:

    1) народні вірування, пов'язані з відьмами;

    2) сутність відьмацької натури в народній уяві;

    3) способи визначення та знешкодження відьом .

    Не є таємницею, що вірування та повір (я - ця основа світогляднихуявлень людей і найважливіша складова їхнього духовного життя - доостаннього часу або залишались поза увагою науковців, або ж описувавними досить однобічно. Ставлення до них було переважно негативним - як допережітковіх явищ культури. Постулатом вважався відомий вислів Ф. Енгельсапро те, що релігійні вірування - не що інше, як фантастичні відображення вголовах людей тих зовнішніх сил, котрі панують над ними в їхньомуповсякденному житті. Ця в цілому вірна теза у більшості наукових дослідженьнерідко гіпертрофувалася, що призводило до звуження величезного спектранародних вірувань та повір (їв. Адже безперечним є той факт, що всіміфологічні й демонологічні уявлення, магічні обряди та ритуали не тількипов (язані з фантастичною сферою - вони, як правило, відбивають і багатющийміжпоколінній досвід людей, а часом відтворюють їхні вікові прагнення. Томуце зобов (язує нас пильніше придивитись до даного феномена, що грав неабиякуроль у становленні та розвитку духовності народу.

    Зростання національної самосвідомості населення, підвищенийінтерес до витоків традиційної культури, етнічної історії диктує зверненнядо цієї проблеми, адже розпочатий процес національного відродження Україниможе бути прискорений, зокрема, через засвоєння духовних багатств народу,накопичених поколіннями. Збіднення духовного етносу, а відтак і кризасуспільства, є безперечним наслідком кожної незаповненої прогалини уміжпоколінної системі передачі культурної інформації, що і визначаєпрактичний інтерес до вивчення народних вірувань та уявлень.

    Не менш важливий аспект цього інтересу - суто науковий,історичний. Народні вірування та уявлення вбирали в себе все багатоманіттяідей, що панували в різні епохи, хоча їх не можна вважати своєрідним
    "Музеєм", де ці ідеї постійно зберігаються. Аналіз різночасових ідей, щовтілені у народні вірування, виявляє насамперед історичні зв (язки тихслів (янських племен, що колись проживали на території України, з іншиминародами, дозволяючи "прочитати" не тільки історичну долю країни, а йдуховний рух її народу.

    Система вірувань та повір (їв українців є надзвичайно строкатий іскладається з цілого ряду регіональних варіантів, що є наслідкомзародження в суперечливих умовах. З одного боку - це тісні культурнівзаємини з сусідніми народами (росіянами, білорусами, молдаванами,болгарами, греками), з іншого-боротьба з численними державами, котрізазіхали на українські землі. Такими у різний час були і Велике князівство
    Литовське, і Річ Посполита, і Османська Туреччина, і королівська Румунія та
    Угорщина, і буржуазна Чехословаччина, і, звичайно, царська Росія. Кожна зцих держав, підкорюючі окремі землі України, привносила свій культурний чирелігійний фон: чи то полонізацію, румунізацію, русифікацію, чи топокатоличення, омусульманення тощо.

    По мірі прискіпливого розгляду походження міфологічних тадемонологічних уявлень народів виразніше проступає стадіальність їхньогорозвитку, що була викликана передусім соціальними умовами - різними длярізних історичних періодів. Певним рубежем якісної трансформації цихуявлень було прийняття християнства, яке радикально позначилось нарозумінні сутності вірувань та повір (їв. Найдавніші дохристиянські уявленнялюдей, як правило, пов (язувалась із нагальними господарськими інтересами ігрунтувалися на вірі в особливу силу тих чи інших явищ природи, а у деякихвипадках - на вірі в їх надприродну силу. Через віру, шляхом виконаннямагічних дій, людина намагалася вплинути на досягнення поставленої мети:захистити врожай, забезпечити спокій домашнього вогнища, вилікуватихворого. Словом, людина виступала тут переважно як активне начало, а нетільки як жертва сил природи. Щодо другорядних побутових проблем, то їхреалізація здійснювалася, як правило, за допомогою активних методів впливу
    - Прикмет, вірувань, передбачень - усього того, що отримало назвуповір (їв.

    Із впровадженням християнства у віруваннях та повір (ях зростаєелемент надприроднього, але він обов (язково пов (язується з вірою в реальнейого існування, отже, з вірою в реалізацію будь-якого бажання, якщозвернутися по допомогу до надприродних сил - богів, наприклад. Усе, щостосувалось фантастичного, надприродного, але не пов (язувалась з вірою, невідносилося до релігії та вірувань; воно могло відноситися до традиції, допоезії, чи до казок: в них був елемент фантастичного, вигаданого, алелюдьми він не сприймався як реальність.

    Варто зазначити, що духовну культуру українського народу нашіпращури почали творити ще задовго до християнського періоду на Україні.
    Разом із християнством Візантія принесла нам свою культуру, але саме своюкультуру, а не культуру взагалі. Зустріч Візантії з Україною - це не булазустріч бідного з багатим; це була зустріч якщо не рівних, то близькихпотугою, але різних характером культур. Ще й тепер ми маємо у своїх звичаяхі усній народній творчості ознаки зустрічі, поєднання староукраїнської,дохристиянської та християнської культур. Проте ми так звикли до цього, щоіноді не можемо розпізнати, де кінчається в народних повір (яхстароукраїнське, і де починається християнське.

    Отож, торкнувшись такої обширної та багатогранної теми, якою єслів (янська демонологія, варто зупинитись детальніше на найколорітнішіх їїпредставника.

    Обряди та звичаї зустрічають людину при народженні,супроводжують на її життєвому шляху, не полишають навіть біля труни. Вонискладають спадок предків, в якому зібране все розумове багатство і в якомукоріняться всі національні особливості нащадків. Серед такої спадщиниокремо виділяються вірування в перетворення, в перевертніцтво, яківідображені не тільки в казках про перевтілення героїв, але і в сучаснихпереказах про відьом та вовкулаків.

    Тимчасово полишаючи оповідь про відьом, сутність якихопісуватіметься в окремому розділі, докладніше зупинюся на не меншпоширених в народі розповідях про вовкулаків. Готуючи матеріали длянаписання даного розділу, я зрозуміла, що з відомих фактів та розповідейважко вивести певне уявлення про цих перевертнів, риси яких цінителі тазбирачі народних повір (їв змішують інколи з деякими рисами, притаманнимиупирем чи вампірам. Спираючись на матеріали усної народної творчості,етнографічні нариси та інші опрацьовані матеріали, переді мною посталанеобхідність з (ясування походження, витоків повір (я про цих персонажів.

    Звідки ж взагалі з (явились повір (я про вовкулаків та хто це такі? Знайдавніших часів людина ділила навколишній світ на дві нерівні частини:
    Своє та Чуже. Своє - це своя сім (я, своє плем (я, свій рід, своя територія,знайома та обжита. Чуже - це дикий, вороже налаштований світ, що оточує
    Своє, і завжди несе загрозу та небезпеку, виштовхуючи людину із звичногосередовища проживання. І посланцем з того, інакшого, світу, людина вбачаєйого споконвічного жителя - дику тварину, або покійника (тобто того, хтовідійшов з цього, свого, світу, на той, чужий). Уявлення про Своє та Чуже,можливо, найдревніше для людства, і служить воно джерелом забобонів, одне зяких - віра в перевертнів-вовкулаків.

    синонімом слова "вовкулака" є "вовкулак", особливістю якого єможливість точно вказати дату виникнення - 1835 рік. Саме тоді бувнаписаний, а тоді і надрукований відомий вірш О.С. Пушкіна з циклу "Піснізахідних слов'ян ":

    боягуз був Ваня бідний:

    Раз осінньо часом

    Весь в поту, від страху блідий,

    сталося по кладовищі йшов додому.

    Бідний Ваня ледве дихає,

    Спотикаючись, трохи бреде

    За могил; раптом він чує,

    Хтось кістка, буркочучи, гризе.

    Ваня став; зробити крок не може.

    Боже, думає бідняк, -

    Це, мабуть, кістки гризе

    червоногубий вовкулак!

    Горе! Малий я не сильний!

    З'їсть упир мене зовсім,

    Якщо сам землі могильної

    Я з молитвою не з'їм!

    Що ж ? Замість вовкулака

    (Ви уявіть Вані злість!)

    У темряві перед ним собака,

    На могилі гризе кістку.

    До заголовка відсилає Зноско "Вурдалак. Вудкоглак. Упир. "Іншимисловами, це мрець, що встає з могил та смокче кров живих людей. Людина, якускуштувавши Упир, сама стає упирем, а врятувати від нього міг лише шматок землі,взятої з могили, який треба з (їсті. Проте всі ці відомості стосуються лишеупиря, а з вовкулаків справи складніші. Дійсно, в міфології наших далекихпредків існував персонаж із схожим ім (ям - "волколак". Подібно до упиря, цебув перевертень, який випивав всю кров з людини, котра сама ставала
    "Волколаком". Проте перетворювалась вона не в мерця, а у вовка, ім (я якоговимовлялося по-різному - "вулколак", "вурколак". Цікаво, що ці варіаціїзгадує і персонаж драми О.В.Сухово-Кобіліна "Смерть Тарелкіна" Расплюєв.
    Розповідаючи про страшне чудовисько, яке п (є кров петербуржців, Расплюєв зжахом каже: "Вурдалак, вудкоглак, упираючи". Тому, можливо, О. С. Пушкін, нечіткопочувши вімовлене ім (я вовкулака, відтворив його як вовкулака. замінившийого, він ототожнив вовкулака з упирем. Обидва чудовиська дійсно маютьспільні риси: обидва - перевертні, що харчуються кров (ю, прибульці ізворожого світу, які затягують в той світ своїх жертв.

    Походження слова "вовкулака" не викликає особливих труднощів, аджеспоріднені слова є і у інших слов (янських мовах: болгарське "в'рколак",сербо-хорватське "вукодлак", чеське "vlkodlak", польське "wilkodlak".

    Перша частина його - "вовк" - взагалі зрозуміла, а другу частинупорівнюють з церкоснослов (янським "шкіра, волосся". Отже, "Вовкулаки" -
    "Вовча шкіра" - влучна назва для того, хто її раз від разу скидає.

    За Афанасьєвім, на Україні розрізняють вовкулаків двох видів: це абоЧарівники у звіріній подобі, або прості люди, перетворені чарами на вовків.
    Чарівники бродять вовками переважно вночі, вдень же вони знову набуваютьлюдського вигляду. Вовкулаки, перетворені з простих людей, істоти не злі,а страдніцькі; вони живуть в Барлога, бродять лісами, виють, протезберігають людські риси. За народним повір (ям, чаклуни чи відьми, бажаючикогось перетворити на вовка, накідають на нього звірину шкіру, приказуючипри цьому магічні слова. Інколи говорять, що чаклун кладе пояс під порігхати: хто переступить через цей пояс, той і перетвориться на вовка. Самі жчаклуни, бажаючи перетворитись на тварину, накідають на себе особливекільце чи перекидають через обручі. Головна сила тут - у чарівних словах.

    Люди, що перетворились на вовків, переступивши через пояс, набуваютьлюдської подоби тільки після того, як він перетреться чи трісне. Є, проте,й інший спосіб, котрим можливо в будь-який час повернути перевертнялюдський вигляд: потрібно, щоб хтось надів на нього знятий з себе пояс,попередньо нав (язавші на ньому вузлів, примовляючи щоразу: "Господи,помилуй! ". Кажуть, що при цьому звірина шкіра впаде, і перед визволителямз (з'явитися людина.

    Х. П. Ящуржінській вовкулака називає людину, наділену здатністюперетворюватись на вовка; така здатність дається за гріхи тих батьків,котрі перед святами чи постами мали тілесні стосунки або ж працювали усвята. За його даними, у вовкулака перетворюються тимчасово, але ніхто неможе з вовка зробитися людиною, бо дається це як кара від Бога. Проперетворення вовкулака народ каже: "Вовкулаки ходить у ліс до справжніхвовків, і там вони бігають, щоб зловить що-небудь і з (їсті. Світом вовкулакайде додому і перед селом знову перекидається на чоловіка, а жінка його вжезнає, нічого йому й не каже. "Взагалі вовкулака видається людиною похмурою,а якщо стає вовком, то тільки давить, але не їсть овець.

    В доробку В. М. Гнатюка (1 (вказано, що вовкулаки бувають двоякі:вроджені - і тоді вони періодично переміняються у вовків, як прийде на цепора, і бігають з ними, - і зачаровані; в останньому випадку бігають вонивовками, доки хтось не здогадається, що вони несправжні, та не відчарує. Зайого даними, якщо вагітна жінка побачить вовка або з (їсть м (ясо звірини,яку роздерусь вовк, то породити вовкулака. Цікаво, що за народними повір (ями


    (((Гнатюк В.М. "Знадоби до української демонології", Львів, 1903р., Ст.208вовкулаки мають під пахвою таку ямку, в котрій сходяться кінці шкіри. Черезнеї вівертається шкіра і людина входить досередини, а назовні виходитьвовк.

    "Коли чоловік забуде за Бога, відьма виводить його на гору,застромлює в землю ніж і каже йому перекинутись через нього три рази; тодічоловік обростає волоссям і стає вовкулака ". (((

    В деяких місцевостях (колишня Київська губернія) вовкулаки і упираючись вуяві народу ототожнював, і їм приписували ті ж самі риси.

    Весною, як тільки вкриють травами луки, розпустять верби йзазеленіють поля, тоді "з води на берег виходять русалки".

    Вивчаючи повір (я про русалок, необхідно відділити від них класичніта романські оповіді про подібних жіночих істот - сирен: ці напівжінкі -напіврібі своїм співом зваблював мореплавців у смертельно небезпечнімісця. Проте сирени, білі, з золотистим волоссям та риб (ячим хвостом,нагадують русалок лише своїм дитячим віком.

    За народною уявою, русалки - це дівчата або молоді жінки, котрівтопилися під час купання. Утопленіці-русалки навіки-вічні відійшли відбуденного земного буття й переселилися в таємничу сферу, на дно глибокихрік і озер, у казкові палати, що дивом збудовані з прозорого кришталю.

    У всіх мешканців Європи з давніх-давен були відомі русалки,щоправда, під різними іменами. Так, у Німеччині вони називались водянінімфи (wasser-nymphe) і Дунайські діви; в Англії - морські дівчата
    (seamaid) і теж water-nymph; у литовців - дугні, вундані і Вілії (від ріки
    Вілія). У скандинавських народів нараховується аж дев (ять різновідностейводяних дів: HimiЬglofa, Dufa, Hadda, Hefridg, Udur, HroЬn, Bylgia, Bara i
    Kolga; в Польщі - Світезянка, а в Сербії - віли, що живуть у горах, вскелях і на берегах рік та озер. В уяві сербів - це молоді, дуже гарнідівчата в білотканій одежі, з довгим волоссям, що хвилями розвівається поспині і пишних грудях; шкоди вони ніякої людям не роблять, а при нагоді щей допомагають. Віли мають і деякі обов ((язки: вони збирають хмари, готуютьблискавку і грім, а часом збираються на розвагу й танцюють; буває й так, щовони пророкують людям майбутнє. Отже, вірування в існування русалок - це єзагальне вірування всіх європейських народів.

    За українськими повір (ями, місяці і зорі викликають русалок зводи. Русалки не мають на собі одягу, у них біле знекровлення тіло (задеякими оповідямі - блакитне, синє або темне), довге, хвиляста волосся,зелене, як трава; стан високий і гнучкий, а очі палкі і сині., як морськаглібочінь.


    (((Гнатюк В.М. "Знадоби до української демонології", Львів, 1903р.,ст.212

    На голові у кожної русалки - вінок з осоки, і тільки в старшої,царівни, вінок з водяних лілей. Вийшовши з води, русалки сідають на березі,розчісують своє довге волосся, або беруться за руки і водять дивовижніхороводи. Іноді русалки вилазять на дерева й гойдаються на гіллі, як нагойдалці, співаючи пісень. Русалчіні пісні небезпечні: хто почує їх, той,як зачарований, підійде близько до русалок, а вони тоді заманять його досебе, візьмуть в своє коло, будуть бавитися з ним, а потім залоскочуть ізатягнуть у річку, на дно .(((

    Русалки можуть перетворюватись на вівірок, щурів або жаб, щосідають на кладку, де жінки перуть білизну. Вони поділяються на двігрупи:русалки з іменем та без імені. Тих дітей, яким мати сама дає ім (я (хочживому, хоч неживому), називають іменними, а тих, яким мати не дасть імені,
    - Безіменнімі. Русалки з іменем подібні до маленьких дівчаток, без імені -також дівчата, але страшні, безволосі .. В переддень Купала розкладаютьсяіменні русалки вогонь коло ріки і скачуть через нього, а безіменнівибігають з води, хапають попіл з іскрами, посипають голову, щоб рословолосся, і знов скатрохи у воду.

    В Україні довго зберігався звичай серед жінок - у русалчинтиждень розвішувати по деревах полотно, що його ніби русалки брали собі насорочки. В одній з Русалчин пісень співається, що русалки просять у жінокнаміткі, а в дівчат - сорочки:

    Сиділа Русалонька на білій березі,

    Просила русалка у жінок наміткі:

    «Жінки-сестрички, дайте наміткі:

    Хоч не тоненької, аби біленької ».

    Сиділа русалка на білій березі,

    Просила русалка у дівчат сорочки:

    « Дівчата - сестрички, дайте сорочки,

    Хоч не біленької, аби тоненької ».


    (3 (Воропай Олекса "Звичаї нашого народу", Київ, 1991р., ((Том, ст .. 159

    У русалчин тиждень на вікнах розкладали гарячий хліб, гадаючи, щойого парою русалки будуть ситі. Вважалось, що не слід кидати лушпиння зяєць, бо як потрапить воно на воду, то серед нього плаватімуть русалки іробитимуть шкоду людям; не можна сіяти муку просто в діжу, бо буде багаторусалок. У русалчин тиждень ніхто не відважується купатись у річці. Учетвер (цей день ще називають Русалчин Великдень) ніхто не повиненпрацювати, щоб не розгніваті русалок. Ранком, як тільки зійде сонце,дівчата йдуть у поле "на жита" і беруть з собою хліб із житнього борошна,спікання окремо та замішаний на свяченій воді. В полі дівчата ламають хлібна кілька шматків, діляться ним порівну, а потім кожна йде на ниву свогобатька, де росте жито, і там на межі кладе той хліб для русалок - "щоб жито родило".

    Крім того, дівчата в цей день ще ходять таємно в ліс, маючи при собіполин та любисток, і там у лісі кидають завіті вінки русалкам, щоб тінасілалі їм багатих женихів. Вважалось, що у тих вінках русалки бігають понивах та лісах. За народними віруваннями, у цей день русалки виходять наповерхню землі і дивляться, чи шанують люди їхню пам (ять. Якщо хтось в цейдень займається роботою в полі, то русалки заважають працювати й насилаютьна посіви якесь лихо, а ті, хто шанує це свято, сподіваються, що русалкиберегтімуть їхні поля від шкоди.

    В цей день селяни варять просто неба різноманітні страви і взаємночастують.

    Серед русалок є й лоскотніці - це душі дівчат, що померли зимою;вони з (являються на полях і до смерті залоскочуть дівчат та хлопців, якщоті потрапляють до них.

    Напередодні Трійці русалки ховаються в корчах, а коли дівчатавиходять вдосвіта по воду, випадають несподівано і питають: "Полин чипетрушка? ". Як дістануть відповідь "полин", утікають, як "петрушка",залоскочуть дівчину й затягнуть у воду.

    Якщо помре на Троїцькі свята маленька дитина, то мати плаче і каже:
    "Боже мій, ти русалочка будеш і не зійдеш за ними, за великими; тобібудуть там щипати, лоскотати ".(((

    Русалки ще уявляються семілітнімі дітьми - це душі дітей, якіпомерли нехрещених. Протягом семи років до свого обернене в русалки, душіцих дітей носяться в повітрі, а в день Трійці просять собі хреста: "Менемати породила, нехрещених поклала ". Якщо хтось із християн почує цей голос,то мусить сказати:

    "Іван та Марія! Хрещена тебе в ім (я Отця,

    Сина і Святого Духа. Амінь, "-


    (((Злагода Н. "Село Старосілля. Відділ монографічного дослідження

    села", Київ, 1930р., Ст. 146-147

    і кинути рушник, чи бодай хустку. В такому разі душа дитини піде до раю йрусалкою не буде. Якщо ж до семи років дитина отак не буде охрещена, тойде в русалки.

    Проводи русалок - спеціальні обряди, щоб позбутися них, --відбувалися на перший день Петрівки, а часом і на Вознесіння. В ці днідівчата в полі, на житах, роблять спільний обід - тризну в честь русалок.
    Після тризни дівчата ходять по полях з розплетенімі косами і вінками наголові, співаючи проводи русалкам:

    Проводили русалочок, проводили,

    Щоб вони до нас не ходили,

    Та нашого житечко НЕ просили, < p> Та наших дівочок не ловили.

    Засобами, що відлякують русалок, здавна вважались пахучі трави
    (любисток, полин, лепеха), тому що вони для хрещених людей дуже пахучі, адля нехрещених - смердючі ..

    багатюща народна уява, вигадали русалок, дала їм у супровід мавок. Вартозазначити, що чіткого розмежування між цими двома персонажами нема,навпаки, повір (я та розповіді про них тісно переплітаються. Подібно дорусалок, в мавок обертаються нехрещені діти. Злі духи мучать цих немовлят,і тільки на Зелені Свята вони вільні від тих тортур. До семи років душінемовлят літають у повітрі й жалібно просять, щоб їх охрестили. Післясмерті дитини її душа переселяється жити до річки чи до озера, де вонаплаває золотою рибкою. Іноді мавки обертаються в дівчат і показуються наберезі, манять до себе перехожих, а коли хто наближається до них, тоді вониховаються у воду. (((


    (((Воропай Олекса "Звичаї нашого народу", Київ, 1991р., ((Том, ст .. 168

    Подібні вірування існують і в сучасних греків: телонії і чудесніжінки нагадують наших мавок. За повір (ями греків, телонії - це теж діти, щовмерли без хрещення; вони виходять з пекла і живуть у ранкових туманах.
    Мати чує голос свого немовляти в шумі південного вітру, і для заспокоєннятіні курить ладаном перед образом Божої Матері., і той образ оздоблюєбілими ризами. Душі телоніїв літають над запашними луками у виглядібарвистих метеликів, бджіл і комах, які харчуються соком квіток, протягомсорока днів після Великодніх Свят.

    Переконана, що після такого початку лишаються сумніви: чи є різницяміж русалками та мавки? Так, різниця є, причому досить суттєва; саме вонадозволила виділити на описання мавок окремий розділ.

    Мавки, або ще нявки, бісіці, живуть в лісах чи гірських печерах, із (являються людям як молоді, гарні дівчата. Світлиці їх вістелені килимами,вони прядуть крадений льон, тчуть із вібіленого полотна і шиють одяг. Післятого, як розтануть сніги, мавки бігають горами й долинами і засаджують наних квіти. Коли все зазеленіє і розквітне, вони рвуть квіти, вплітають вкоси, і купаються в потоках та озерах. Вважається, що до танців, які нявкитеж дуже полюбляють, пріграє їм чорт на дудці. Цікаво, що на тому місці,де раз перетанцювалі мавки, трави не буде повік, і такі місця називаютьсяігровіщамі. Розважаються вони також тим, що заманюють людей і заводять їх убезвість. Відчепітіся від мавки, за народним повір (ям, можна лише,скинувши сорочку і перегорнувши її навиворіт.

    Мавки бувають високого зросту, обличчя мають округле; довге волосся,оздоблень квітами, спускається їм на плечі. Одяг їх тонкий, прозорий; їхбистрих блискучих очей не гріє людська душа. Отже, мавки виглядають спередуяк дівчата, але відрізняються від людей тим,, що не мають спини, тому видновсі нутрощі.

    Варто зазначити, що в слов (янській міфології нявки являють собоювтілення смерті, що насамперед пов (язане з уявленнями про човен, на якомупливуть у царство мертвих.

    невідривно з віруваннями про мавок пов (язані і повір (я про існуванняЧугайстра, або лісового чоловіка. Чугайстер виглядає як людина, протевисока, як смерека, в білім одязі. Шкіра його, подібно до тварин, вкритабуйним волоссям. За народними повір (ями до людей Чугайстер відноситьсяприязно, розмовляє з ними, гріється біля вогню. Людині Чугайстер шкодиніколи не заподіє, інколи навіть обороняє її від зла. Проте часом можечемно запросити до танцю, а, відтанцювавші своє, відпускає.

    Вважається, що Чугайстер - це заклятий чоловік: він ходить лісами,блукаючи, ніхто його не вб (є, не з (їсть, бо так йому "пороблено". Зарівшісьу листі, Чугайстер чатує на мавки, а коли впіймає її, то вбиває та їсть.
    Якщо люди розкладуть у лісі багаття, то Чугайстер приходить до них, ізмасти зловлену нявки на рожні.

    Іншим слов (янам Чугайстер невідомий.

    Уявлення про мерців, які смокчуть ночами кров живих, властиві всімєвропейським народам. Ці перевертні називались вампірамі. Але ось щоговорить про них персонаж розповіді О.К. Толстого: "Ви їх, Бог знає чому,називаєте вампірамі, проте я можу вас запевнити, що справжня їх назва --Упир; а, оскільки вони походження виключно слов (янського, хоча йзустрічаються в усій Європі і навіть в Азії, тому й не потрібнопритримуватись іноді імені, вигаданого угорськими ченцями, які з упирязробили вампіра, перекручуючі все на латинський лад. Вампір, вампір! --повторив він з презирством, - це однаково, якби ми казали замість "привид"
    - "Фантом" чи "ревенант "."

    Герой О.К. Толстого правий практично абсолютно: європейське слово
    "Вампір" дійсно слов (янського походження. Крім того, особливості йогозвучання свідчать про час, коли відбулось це запозичення. Справа в тому, щозагальнослов (янська форма цього слова повинна звучати так: * apir чи
    * apyr. Звук (((- це так зване "носове а", яке звучало як "а з прононсом".
    Подібно вімовлявся цей звук і в церковнослов (янській мові та позначавсябуквою "юс великий", проте досить швидко він в більшості слов (янських мовперетворився на "у". Перетворення "Юса" на "у" відбулось приблизно у Vlll --lX віках. Що стосується початкового в -, то воно має однакове походженняіз словами "гострий", "вотч". Такий вставний звук на початку слованазивається протезів (в перекладі з грецької "поставлений спереду"). Отож,спираючись на форму слова, можливо визначити час його запозичення: серединапершого тисячоліття нової ери. Саме тоді германці сприйняли слов (янськенайменування мерців, які встають з могили. Поняття ж запозичувати їм непотрібно було: уявлення про потойбічних монстрів, що п (ють кров, буловластиве багатьом європейським народам з глибокої давнини.

    Загальнослов (янська форма (відображена в давньоруському власномуімені Упир) поділяється на префікс * on -/* an і корінь * pir -/* pyr -.
    Префікс можливо порівняти з грецьким ana (зверху), а корінь - той же, що ів словах "перо", "напор". Він означав "підніматися, йти, летіти". Іншимисловами, упираючи - "той, хто піднімається вверх", тобто той, хто встає змогили.

    Афанас (єв, узагальнивши народні вірування українців та білорусів уупірів, дійшов висновку, що упирі - це злі мерці, які за життя буличаклунами, вовкулаки і взагалі люди, не прийняті церквою (самогубці,єретики, боговідступнікі, п (яниці, тощо). Хоча наведене визначення доситьшироке, воно, проте, не охоплює увесь зміст, вкладений в поняття "Упир".
    Тому доцільно звернутись до самих народних уявлень.

    За одними народними повір (ями, упираючи - то син від чорта та відьми.
    Звідси і приказка: "Упир та непевний усім відьмам родич кревних". Але вінживе, як звичайна людина, відрізняючись лише злістю. За іншими віруваннями,упирі мають лише людську подобу, а в сутності вони справжні чорти. Є й такевірування, що упирі - це трупи відьом, чаклунів, та інших людей, в якихпісля смерті вселилися чорти. Упирем також може стати будь-яка людина, яктільки її обвіє степовий вітер. Зовні Упираючись в одних місцевостях нічим невідрізняється від звичайної людини, в інших же його уявляють людиною з дужерум (яним обличчям. На правобережжі є ще особливий вид упірів: так тамназивають дітей з великою головою, довгими руками та ногами. Такі дітиназиваються "одмінамі", тому що їх підкидає людям нечиста сила взамінвикрадених людських немовлят. У Проскурівському уїзді Подільської губерніїнарод знає поділ упірів на дві категорії - живих та мертвих. Основні ознакимерця-упиря - це червоне обличчя, лежить в труні він долілиць і ніколи нерозкладається; у живого обличчя теж червоне і надзвичайно міцна тілобудова.
    Ця міцність тілобудові необхідна тому, що, за місцевими віруваннями, йомудоводиться носити на спині мертвого упиря; останній без першого не можезашкодити, оскільки не ходити. [6]

    За поширеними поняттями українців, мерці-упирі вдень лежать вмогилах, наче живі, з червоними, закривавлений обличчями. Вночі вонивстають з могил і бродять світом. При цьому вони літають у повітрі чивилазять на могильні хрести, лякають перехожих, ганяючи за ними. Проте,більш небезпечні вони тим, що, заходячи в хати, кидаються на сонних людей,особливо немовлят, і смокчуть у них кров, спричиняючи смерть. Ходіння їхтриває, як і іншої нечистої сили, поки не заспівають півні. Чуму та іншіепідемічні хвороби, а також засуху, неврожаї та інші громадські лиха такожприписували упиря.

    Упирі можуть бути двоякі: родімі і роблені. Рідного упиря легковпізнати, бо в нього інакші статеві органи, наслідком чого є безплідність ібездітність. Обличчя в нього червоне, має малий хвостик, а на хвості чотириволоски. Упир має дві душі, тому, хоч умре, може ходити світом, бо лишеодна душа його покидає, а друга лишається при нім. Над клубом чи підколіном Упир має дірку, в яку входить його душа.

    За іншими даними вважається, що упирем стає після смерті людина,через труну якої перестрибнув чорт в подобі чорної кішки. Якщо народпідозрює якогось покійника в страшних прогулянках, його викопують з могилиі,


    (6 (Дяченко Ю.П. "Українці: народні вірування, повір (я, демонологія" Київ,
    1992р., Ст .. 499-500.побачивши, що він зовсім не схожий на мерця, а навпаки, рожевощокій. начеживий, вбивають йому в серце Осиковий кілок, а потім спалюють труп. Прицьому варто остерігатися струменя чорної крові, котра літіметься з серця.
    Якщо бодай крапля її потрапить на когось, залишаться на тілі невиліковнівиразки. Ну а коли розгориться багаття, поповзуть в різні боки чорні жаби,гадюки та черв (яки, і необхідно слідкувати, щоб жодна з цих тварюк НЕвтекла, бо з нею віслізне і Упир, щоб тоді відродитись і знову робити своючорну справу.

    Місяць - сонце мертвих. На цьому древньому віруванні грунтуєтьсяодне з найжахливіших дійств, що роблять сільські чаклуни. Щоб навестипорчу, такий чаклун, ближче до півночі, обов (язково при повному місяці, йдена кладовище, де поховані самогубці та утопленікі. В руках у нього круглемідне дзеркальце, загорнене в "смертний плат" (такими хусточки Чарівникидля своїх цілей накривали обличчя покійника). Розгорнувши дзеркальце,чаклун наводить місячне відображення на могилу, внаслідок чого встає мрець -Упир. Невідривно дивлячись у дзеркало, він слідує за своїм зображенням дотієї хати, де мешкає жертва. У ту мить, коли чаклун наведе дзеркало навідчінене вікно чи двері, мрець проникає в житло. Тому здавна замикалисьвсі двері та зачиняли всі вікна. Але лихо і самому чаклун, якщо на шляхувід кладовища до села він впустить дзеркало чи місяць зайде за хмарку.
    Розлючений Упир повернеться в могилу, проте надалі, коли на небі сяятімеповний місяць, мрець відвідуватиме чаклуна, вісмоктуючі з нього життєвісили.

    Вампір від упиря відрізняється тим, що він не стільки живийпокійнік, як кровососів. І в переносному значенні вампіром називаютьжорстоку, садістічну людину, яка покращує свій настрій, спостерігаючи замуками інших. В Xl ст .. в Трансільванії (область на північному заході
    Румунії) правив відлюдькуватій князь Владос, за свою жорстокість назв
    Дракула ( "Дракончик"). Народ, спостерігаючи за тим, з якою готовністю вінвідправляє своїх підданих на страту і якою таємничістю оточене його життя,приписав йому контакти з темними потойбічнімі силами. Вважали, що для цьогокнязь Владос п (є ночами кров людей, приречених на смерть. Так народиласьлегенда про вампіра Дракулу, яку і відобразив у своєму романі англійськийписьменник Брем Стокер. Після екранізації роману граф Дракула став одним знайпопулярніших персонажів сучасної масової культури.

    Відьма (від древньоруських "адже" - знання) - один з основнихперсонажів демонології східних і західних слов (ян, який поєднує в собі рисиреальної жінки і чорта.

    За народними уявленнями звичайна жінка ставала відьмою, якщо в неївселявся (за її бажанням чи проти волі) злий дух, диявол, або якщо вонавступала у змову з ним заради збагачення. Магічна сила могла бути яквродженою, яка дісталась жінці у спадок від матері-відьми, так і набутою, --наприклад, від відьми, котра перед смертю передала спадкоємніці своїзнання. Вважалось також, що здатність жінки до відьмування могла бутивикликана неправильною поведінкою її батьків: наприклад, якщо мати годувалаїї груддю "три Великі п (ятниці", тобто більше двох років, або якщо її матиі вона сама були народжені поза шлюбом.

    співіснування у відьми людського і демонічного почав розглядаєтьсяяк наявність у неї двох душ: звичайної, людської, і злої, демонічної,котра покидає носами тіло жінки щоб, зашкодити людям.

    Для образу відьми характерні, за народними повір (ями, деякі особливіриси чи прикмети: наявність хвостика, ріжок, крилець. Відьма видає себенезвичайним поглядом: у неї запалені, почервонілі очі чи дикий, похмурийпогляд; її відрізняє звичка не дивитися прямо у вічі, в зіницях відьмиможливо побачити перевернуте відображення людини. Зазвичай відьму уявлялисобі старою та потворною, з сивим нечесаний волоссям, гачкуватім носом,кістлявімі руками, інколи з тілесними недоліками (кульгавість). Відьмоютакож вважали будь-яку непрівітну жінку, що мешкала одна.

    Особливо небезпечними ставали відьми у великі річні свята. У східнихслів (ян часом їх активності вважались: ніч на Івана Купала, Благовіщення,
    Великдень, Трійця, Різдво, а у західних слов (ян - дні св. Яна, Люції, Петра і
    Павла, Зелені святки, а також Вальпургієва ніч (напередодні першоготравня). Нападаючий в такі дні на людей, лякаючись та переслідуючи їх, відьмаперетворювалась на жабу, кішку, собаку, свиню, корову; пташку (сороку,ворону, сову); комаху (муху, метелика, павука); могла набувати виглядупредметів (колеса, решета, копиці сіна, клубка ниток), або ставатиневидимою.
    Головною шкідлівістю вважалась у відьми здатність псувати скотину ізабирати у корів молоко. З цією метою відьма збирала росу на межах іпасовищах, волочучі по траві полотно (ціділку, сорочку, хустку), потімвикручували тканину і поїла водою свою корову, або просто вішала промоклитканину вдома, і з неї рясно текло молоко.

    За східнослов (янськими повір (ями, відьма могла "забирати" сало усвиней; в присутності відьми жінки ніяк не могли напрясті багато пряжі,оскільки вся нитка йшла на відьмацьке веретено.

    Для захисту від відьом використовувались обереги. Щоб не датиВідьмі проникнути у двір та хату, на воротах закріплялі свічку, освячену на
    Стрітення; в стовпи воріт засовувалі зубці борони, в дверні щілини --кропиву чи гілку осики; на поріг клали ніж або інші гострі предмети.
    Виконували магічні дійства, що символізували зведення перешкоди: Осипалосядім та хлів маком, обводили косою на землі круг, малювали на дверях хрести.

    Способи визначення відьми складають одну з найхарактернішихособливостей всього кола повір (ів про відьом. Оскільки шкодила односельцямреальна жінка, яка змінювала свою подобу, то головною метою звичаїв таритуалів, присвячених небезпечним дням, була спроба віслідіті відьму тазнешкодити її .. Вважалось, наприклад, що купальське багаття притягує досебе відьму, викликаючи у неї фізичні страждання, і що вона змушена прийтидо нього щоб зупинити свої муки. Намагались також підстерегті відьму вхліві, куди вона хотіла проникнути в подобі жаби чи будь-якої тварини.
    Побачивши біля корови жабу, господарі пробивали їй лапу чи око, анаступного дня з (ясовувалось, що одна з сусідок ходить з перев (язаноюрукою, кульгає чи осліпла-її і вважали відьмою. Відьму можливо буловпізнати під час церковної служби: вона намагається доторкнутися до ікони,хоругви, ризи попа, ніколи не виходить хресним ходом.

    За народними віруваннями, відьми перед смертю довго та сильностраждають. Щоб взнати, чому відьма перед смертю мучиться, треба взятихомут, стати біля хатнього порогу і подивитись крізь нього на відьму. Тодівидно, що вона з усіх боків оточена бісами, які і катують її. Щоб позбавитивідьму від тривалої передсмертної агонії, треба прорубаті над нею стелю абож покласти під голову ніж, тоді вона одразу помре.

    беручи до освітлення такої малоза

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !