ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Давньоіндійська культура
         

     

    Культурологія

    Калінінградський військовий інститут Федеральної прикордонної

    Служби Російської Федерації

    Центр додаткової професійної освіти

    РЕФЕРАТ

    по предмету: Культурологія

    Студентки 41-ї групи, 1 курсу,


    | |
    | Прізвище, ім'я, по батькові |
    | |
    | Домашня адреса, телефон |
    | |

    тема: Давньоіндійська культура

    | Рецензент: |
    |__________________________________|< br>| _ |
    | Оцінка |
    |__________________________________|< br>| _ |
    | Дата |
    |__________________________________|< br>| _ |
    | Підпис рецензента |

    Калінінград

    2002

    Давньоіндійська культура

    Зміст:

    | | Вступ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 3 |
    | 1. | Генезис староіндійської цивілізації ... ... ... ... .. | 5 |
    | 2. | Релігія та культура Стародавньої Індії ... ... ... ... ... .... | 10-17 |
    | 2.1. | Стародавні боги ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... | 10 |
    | 2.2. | Ритуали ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... | 11 |
    | 2.3. | Вєдізм, джайнізм, індуїзм - основи духовної | |
    | | Культури індійського ареалу ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 12 |
    | 3. | Мистецтво стародавньої Індії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 18-21 |
    | 3.1. | Література ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 18 |
    | 3.2. | Архітектура ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. | 19 |
    | 3.3 | Скульптура та живопис ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... | 20 |
    | | Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... | 22 |
    | | Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... | 27 |

    Введення

    Одне з найважливіших завдань розуміння стародавнього світу - осмисленнярізноманіття і унікальності стародавніх культур, віддалених від нинішніхчасом і простором. Всі вони, взяті разом і становлять якесьцивілізаційне ціле, своїм різноманіттям і унікальністю значноюмірою вплинули на формування і характер сучасної цивілізації. Самев цій ролі, своїми досягненнями, базою для створення нинішнього науково -технічного світу, їх культурну єдність і знаходить значимість. Важкособі уявити країну з більш багатою міфологією, ніж Індія, і навряд чиможна знайти в іншій міфології поєднання глибоких філософських абстракцій іпрактичних додатків міфу, таких, як йога, аскеза, виховання впрактиці повсякденного життя.

    Становлення староіндійської культури пов'язують з приходом в долину
    Інду і Гангу арійських племен ( «аріїв» або «арійців») у другій половинідругого тисячоліття до н.е. За припущенням вчених, арійські племенаформуються вже в середині третього тисячоліття до н.е. на північ від Чорногоі Каспійського морів, у межиріччі Дніпра, Дону і Волги. Безсумнівна їхблизькість до праслов'янським і праскіфскім племенам, про що говорять багато загальніриси цих культур, у тому числі і мовна близькість. У середині IIIтисячоліття до н.е. арії з невідомої досі причини рушили натериторію нинішнього Ірану, Середньої Азії і в Індостан. Міграція, по всійвидимості, проходила хвилями і зайняла принаймні 500 років [1].

    Характерна риса давньоіндійського суспільства - поділ його на чотириварни (від санскритського «цвіт», «покров», «оболонка») - брахмани, кшатрії,вайш'ї і шудри. Кожна варна являла собою замкнуту групу людей,займають певне місце в суспільстві. Належність до Варнівизначалася народженням і наслідувала після смерті. Шлюби укладалисятільки всередині окремо взятої варни.

    Брахмани ( «благочестиві») займалися розумовою працею і булижерцями. Тільки вони могли здійснювати обряди і тлумачити священні книги.
    Кшатрії (від дієслова «кші» - володіти, правити, а також знищувати, вбивати)представляли собою воїнів. Вайшії ( «відданість», «залежність») становилиосновну масу населення і займалися землеробством, ремеслом, торгівлею. Щож до шудр (походження слова невідомо), то вони перебували насамої нижчої соціальної ступені, їх долею був важка фізична праця. Уодному із законів Стародавньої Індії сказано: Шудра - «слуга іншого, він можебути в сваволі вигнаний, в сваволі убитий ». У своїй основній масі варнашудр була сформована з поневолених аріями місцевих аборигенів. Чоловікиперших трьох варн долучалися до знань і тому, після посвятиназивалися «двічі народженими». Шудра і жінкам усіх варн це булозаборонено, бо, згідно із законами, вони нічим не відрізнялися від тварин [2].

    Не дивлячись на крайню застійності давньоіндійського суспільства, в йогонадрах йшла постійна боротьба між Варна. Зрозуміло, ця боротьбазахоплювала і культурно-релігійну сферу. Протягом століть можнапростежити зіткнення, з одного боку, брахманізму - офіційноїкультурно-релігійної доктрини брахманів - з рухами бхагаватізма,джайнізму і буддизму, за якими стояли кшатрії. Відмінна рисастароіндійської культури полягає в тому, що вона не знає імен (або вонималодостовірні), тому в ній стерто індивідуально-творчий початок.
    Звідси і крайня хронологічна невизначеність її пам'ятників, що датуютьсяіноді в діапазоні цілого тисячоліття.

    Міркування мудреців сконцентровані на морально-етичні проблеми,які, як відомо, найменш піддаються раціональному дослідженню. Цезумовило релігійно-міфологічний характер розвитку староіндійськоїкультури в цілому та її досить умовну зв'язок із власне науковою думкою.

    1. Генезис староіндійської цивілізації

    Велика територія Індійського субконтиненту ділиться на декілька зонза кліматичними умовами, рельєфу місцевості і характеру грунтів. Різнабула і значимість окремих регіонів в історичній долі стародавньої Індії.

    Напівпустельні нині області північного заходу в далекій давнині,можливо, були покриті лісами. Грунти алювіальних долин Інду і його притоквідрізнялися особливим родючістю. Тут і виникли перші поселенняхліборобів, а в III тисячолітті до х.е. - Найдавніша в Південній Азіїміська цивілізація. З півночі і північного сходу Індія відокремлена відрешті частини Азії хребтами Гімалайських гір, тому саме північний західбув тією областю, через яку проникали переселенці і завойовники, йшлиторгові каравани, поширювалися іноземні культурні впливи. В IIтисячолітті до х.е. тут пролягав шлях індоєвропейських племен аріїв, в Iтисячолітті до х.е. окремі райони підпорядковувалися то перським царям, томакедонським намісникам, то грецьким або скіфським (Сакський) правителям.
    Нарешті, на початку християнської ери вся ця територія увійшла до складу
    Кушанською держави [3].

    Центральна частина Індо-гангськой рівнини вже в давнину вважаласясвященної «землею аріїв» (Арьяварта). Тим басейнами великих річок і вверхів'ях Гангу складалася в першій половині I тисячоліття до х.е.давньоіндійська цивілізація. З різними районами цієї великої рівнинипов'язані епічні перекази, що збереглися в знаменитій поемі Махабхарата.
    Північний схід - середня і нижня частина басейну Гангу - район підвищеноївологості і буйної тропічної рослинності. У сезон дощів в долині
    Гангу нерідкі повені, дельта в давнину була заболочена.
    Первісне населення займалося переважно рибальством, полюванням,примітивним землеробством; лише до середини I тисячоліття до х.е. у впертійборотьбі з джунглями почалося широке господарське освоєння цього району. Піддругій половині того ж тисячоліття тут розташовувалися найважливішіполітичні і культурні центри стародавньої Індії [4].

    Невисокі гори Віндхем відокремлюють Індо-Гангська рівнину від п-ова Декан
    (древнеінд. Дакшіна - «південь»). Декан являє собою плоскогір'я, складнийрельєф якого сприяв ізоляції окремих районів. Перехід доцивілізації на півдні відбувся пізніше, ніж на півночі. У важкодоступнихгірських і лісових областях до нового часу населення продовжувало жити вумовах племінного ладу. Однак до кінця епохи стародавності на території
    Декана склалися великі держави, які за рівнем соціального іполітичного розвитку не поступалися країнам, розташованим в долині Гангу.
    Центральну частину о-ва Шрі-Ланка (Цейлон) складає лісисте нагір'я,відділяє північну рівнину від південної низовини, покритим густими лісами.
    Суперництво між цими двома основними областями характеризуєполітичну історію країни. Географічне положення острова зумовлювалотісні зв'язки з південноіндійському узбережжям, а з розвитком мореплавання впочатку християнської ери - також з Південно-Східною Азією, Аравією і Єгиптом.

    Основне населення сучасної Південної Азії належить до європеоїдноїраси, однак народності південній частині півострова Індостан і Шрі-Ланки за деякимирасовими ознаками (темний колір шкіри і волосся та ін) близькі до австралоїдов.
    Зустрічаються і нечисленні чисто австралоідние племена. Ряд племенпівнічного сходу ставиться до южномонголоідной раси. На півночі ниніпереважають індоєвропейські мови (гінді, бенгальська та ін), на півдні --дравідійські (наприклад, тамільська), ряд мов Декана і Північно-Східної
    Індії знаходиться в спорідненості з мовами Південно-Східної Азії, Тибету та Китаю
    (мови тибето-бірманські і мунда). Більша частина антропологічнооднорідного населення Шрі-Ланки говорить на індоєвропейському (сингальською)мовою, менша - на дравідійської (тамільською).

    Стародавня етнічна історія Південної Азії може бути реконструйована лишев загальних рисах. Відомо, що носії індоєвропейських мов (арії)проникли до Індії у II тисячолітті до х.е. Можливо, в давнинудравідоязичние племена займали більш великі території в центральній іпівнічно-західній частині Індії, а племена тибето-бірманські і мунда - напівнічному сході. Сингали переселилися на Шрі-Ланку з материка в середині Iтисячоліття до х.е., поява на острові тамільської населення пояснюєтьсятакож неодноразовими міграціями з Південної Індії (переважно на початкухристиянської ери). У Південній Азії, як і всюди на стародавньому Сході, знайдавніших часів йшов інтенсивний процес змішування народів і рас, і расовівідмінності не збігаються з лінгвістичними.

    Всю древню історію Південної Азії можна умовно розділити на наступніперіоди:

    Найдавніша цивілізація (Індська) датується приблизно XXIII-XVIII ст.до х.е. (виникнення перших міст, освіта ранніх держав).

    До другої половини II тисячоліття до х.е. відноситься появаіндоєвропейських племен, так званих аріїв. Період з кінця II тисячоліттядо середини I тисячоліття до х.е. іменується «водійських» - по створеній уцей час священної літературі вед. Можна виділити два його основні етапи:ранній (XIII-Х ст. до х.е.) характеризується розселенням племен аріїв в
    Північній Індії, пізній - соціальної та політичної диференціацією,що призвела до утворення перших держав (IX-VI ст. до х.е.), головнимчином в долині Гангу.

    «Буддійський період» (V-III ст. до х.е.) - час виникнення тарозповсюдження буддійської релігії. Пам'ятники, пов'язані з буддизмом,є найбільш важливими історичними джерелами. З точки зорусоціально-економічної та політичної історії даний період відзначенийпочатком урбанізації та появою великих держав - аж до створеннязагальноіндійських держави Маур'їв.

    II ст. до х.е. - V ст. х.е. можна розглядати як «класичну епоху»староіндійської цивілізації, час становлення найбільш характернихособливостей соціальної організації і культури Південної Азії [5].

    Південна Азія - одна з тих областей стародавнього світу, для яких особливохарактерна наступність розвитку. У стародавні часи і в середні віки тут небуло різкої зміни населення, стійкістю відрізнялися як соціальнівідносини (кастовий лад), так і культурні традиції. Багато творівна літературних мовах стародавньої Індії (санскрит, палі) до цих піршануються як священні книги індуїзму чи буддизму. Їх століттями і навітьтисячоліттями дбайливо зберігали, переписували і коментували.

    Наслідки цього двоякі. На відміну від більшості країн Близького
    Сходу пам'ятники класичної староіндійської літератури не були знайденіархеологами і не вимагали для свого прочитання дешифрування забутоїписемності та реконструкції мертвого мови. Фонд письмових джерел,що знаходяться в розпорядженні соврмененного індології, воістину необозрім,оскільки значна частина стародавніх текстів збереглася. Вивченнясанскриту грунтується на працях самих давньоіндійських грамматиків, головнимчином граматики Панин IV ст. до х.е.

    Однак, з іншого боку, виникають значні труднощі придослідженні цього великого матеріалу, вже відібраного багатьма поколіннямив якості священної спадщини. Література представлена головним чиномрелігійними гімнами (Рігведа та інші веди) і ритуальними коментарями,епічними поемами (Махабхарата і Pa-маяна), збірниками повчань і притч.
    Для вивчення суспільних відносин в якості основних джерелдоводиться використовувати спеціальні трактати про релігійно-моральний борг
    (так звані Закони Ману), про політичний мистецтві (Артхашастра) або прокохання (Камасутра). Що містяться в них міркування нерідко маютьабстрактний, схоластичний або тенденційний характер. До того жпрактично всі ці твори багатошарові, час і місце їх складанняне може бути визначено з достатньою точністю. Колосальна за обсягомкоментаторських література середньовіччя найчастіше не стільки допомагаєсучасному досліднику, скільки тяжіє над його свідомістю, перешкоджаючинеупередженої інтерпретації стародавнього тексту.

    Історичні події згадуються в літературі досить рідко, і зазвичайв напівлегендарний оповіданнях. Хроніки складалися лише в буддійськихмонастирях на Цейлоні в перші століття християнської ери, і присвячені вони булипереважно поширення вчення Будди і взаєминам міжмонастирями. Не дійшло до нашого часу ні державних, ні приватнихархівів з політичної або господарською документацією. Документи, якправило, записували на такому неміцному матеріалі, як пальмове листя,шматочки тканини або берести, - в гарячому і вологому тропічному кліматі вони немогли зберегтися. Разом з документами пропали, мабуть, і багатолітературні твори, що не увійшли до числа тих, які в середні вікиособливо шанували й зберігали, постійно переписуючи.

    Якщо не враховувати погано ще читаються короткі написи на печатках
    Індської цивілізації (III-II тисячоліття до х.е.), то першим епіграфічніпам'ятники відносяться лише до епохи Маур'їв (написи Ашоки III ст. до х.е.).
    Давньоіндійська епіграфіка не відрізняється ні багатством, ні різноманітністю.
    Написи на камені, висічені за наказом правителів, в основному оповідаютьпро їх благочестивих діяння - дарування жерців і монастирям, будівництвіводойм або здійсненні великих жертвоприношень. Навіть про військових походах іперемоги в них говориться рідко. Монети в Північній Індії з'явилися в середині
    I тисячоліття до х.е., але довгий час вони залишалися просто тавруванняшматочками міді або срібла. Значну допомогу у відновленні хронологієюполітичних подій, економічних зв'язків і культури, нумізматиканадає для класичного періоду староіндійської історії.

    Тривале використання в якості будівельного матеріалу дерева (аНЕ цегли або каменю), нечисленність поховань внаслідокпоширення звичаю кремації і порівняно пізню появу скульптуриз каменю і бронзи істотно обмежують кількість археологічнихпам'ятників. До того ж систематичне вивчення індійських старожитностейпочалося порівняно пізно, в основному лише в XX столітті. До недавньогочасу головним завданням індійської археології було з'ясуваннястратиграфії (послідовності археологічних шарів на городищах). Лишедуже небагато міських центри, переважно найдавніші, такі, як
    Мохенджо-Даро і Хараппа, розкопувалися великими площами.

    Таким чином, незважаючи на обширність літературної спадщини, вивченняекономічної і політичної історії стародавніх народів Південної Азіїгрунтується поки ще на досить вузькій базі джерел. За небагатьмавинятками, достовірні дані про політичні події мізерні, асоціально-економічні відносини можна характеризувати лише в загальнихрисах, розглядаючи великі історичні періоди і великі регіони.
    Дослідник часто змушений звертатися до методів історичної аналогії іреконструкціям, що виходить з матеріалу значно пізніших епох.
    Основна маса відомостей відноситься до області релігії та культури, але й вони,по зазначених особливостей джерел, насилу можуть бути розглянуті вісторичній перспективі.

    2. Релігія та культура Стародавньої Індії

    2.1. Стародавні боги

    Тисяча гімнів Рігведи, а також більш пізні пам'ятники ведійськоїлітератури дають багатющий матеріал для су?? деній про характер релігійнихвірувань аріїв. Порівняння з міфологією інших народів показує інодідалекі індоєвропейські витоки ведійської релігії. Простежуються, міжіншим, і слов'янські паралелі: наприклад, божество грози Парджаньявідповідає Перуну, бог вогню іменується Агні (пор. рос. «вогонь»), бог вітру
    - Ваю (пор. рос. «Віяти») [6]. Особливу близькість виявляють веди з релігієюі культурою стародавнього Ірану, так як індійська група арійських племендосить пізно відокремилася від своїх іранських побратимів. І в Індії, і в
    Ірані поклонялися, наприклад, богу Митрі, під час релігійних церемонійпили сому - священний напій, що володів, мабуть, наркотичною дією.
    Навіть деякі міфи у стародавніх індійців та іранців були загальними.

    Міфологічні опису в гімни Рігведи часто пов'язані з явищамиприроди. Стійкої ієрархії богів не спостерігається (як не видно її і всуспільстві тієї епохи), проте деякі персонажі були улюбленими героямиміфів. Так, багато гімни Рігведи оповідають про подвиги бога Індри, якийна чолі своєї дружини на колісниці, з «блискавкою» в руці, бився збезформним чудовиськом. Коли дракон був переможений, потоки вод помчали,як стада корів, - це дощ пролився на поля. Більша частина гімнів Рігведибула пов'язана з ритуалом, і розповідь про битву Індри з драконом,співалося на святкуванні Нового року.

    Вважалося, що боги живуть на небесах, і сама їх назва - деви --асоціюється зі словами, означає небо, денне світло. Окремі риси введійських текстах вказують на їх антропоморфний вигляд, але конкретногоопису цього вигляду немає, і в науці прийнято вважати, що арії непоклонялися зображень богів. Більшість міфологічних персонажівведійської релігії чоловічої статі, але є й жіночі образи (Ранкова Зоря,
    Ніч, Земля і ін) [7]. Звичайне жертвоприношення полягало в тому, що богів
    «Запрошували» сісти на підстилку зі священної трави біля багаття і «пригощали»їжею і питвом як почесних гостей. У вогонь лили олію, кидали ячміннізерна, звертаючись при цьому до бога Агні як до посланцеві богів. Думали, щожертви разом з димом несуться на небеса, а наситившись боги посилаютьпотім їду своїм земним шанувальникам. Походив, таким чином, якийсь
    «Кругообіг матерії», а в центрі цього космічного процесу стояв жрець --посередник між світом богів і людей, від якого небожителі брали їжу.

    2.2. Ритуали

    Постійних місць зосередження культу - храмів - спочатку небуло, але ведійських арії для особливо значущих ритуальних церемоній споруджувалиспеціальні вівтарі. У поздневедійскіх текстах даються докладні описипланів цих складних споруд, наприклад, у вигляді величезної птиці.
    Жертвопринесення на декількох вогнях такого вівтаря здійснювалися протягомбагатьох днів, а деякі цикли обрядів тривали більше року. У нихбрали участь цілі групи жерців, кожний з яких виконував особливіфункції.

    Усяке дію, що мала магічний характер, детальнорегламентувалося. Не менше значення мало і проголошення при цьомузвернень до богів. Іноді це прості прохання, що виражають нехитру думку:
    «Я - тобі, ти - мені», або натяки на щедрість божества, що, не економлячи,винагороджує того, хто його вихваляє. Часом наполегливо повторюється ім'ябога, з тим щоб одержати над ним магічну владу і примусити виконатипрохання. Саме заклинання тоді набуває характеру вимоги.

    У поданні учасників ритуалу, обряду не символізує космічніявища, а викликає їх: сонце не встане, якщо жертводавці не запалить вНаприкінці ночі вогонь на вівтарі. Жертва осмислюється як рушійна пружина світовихпроцесів. Боги нічого не вирішують в сваволі, вони позбавлені свободи волі і вцьому сенсі навіть не відрізняються особливою могутністю. Ритуалістиці найменшеприпускає живі емоції. Богів не благають, а, скоріше, управляють ними.
    Іноді вони виглядають як прості статисти в літургійному дійстві. Длябрахманіческой прози характерно уявлення про матеріальність усього світу
    (включаючи область духу і абстрактні поняття) і в той же час пожвавлення цієїматерії у вигляді божеств - девата.

    Все в світі взаємопов'язане, і тому одне можна зробити знаряддямвпливу на інше. Необхідно лише усвідомити, висловити і скористатисяцим тотожність. Рітуалісти виходять з наявності загальних закономірностей,яким підпорядковуються самі боги. В основі світогляду поздневедійской епохилежить магія. Поздневедійская ритуалістиці зіграла величезну роль установленні староіндійської культури. Форма брахманіческой прози,переміжній текст з коментарем, стала основою традиції індійськогонавчання і незмінно відтворювалася в пізніших наукових або філософськихтрактатах. У брахманам формувалося свідоме ставлення до ритуальноїпрактиці - наступним кроком мало б стати осмислення та інших аспектівлюдської діяльності.

    Безпосередньо до брахманам примикають - а почасти й просто включаютьсяв них - Араньяки і упанішади. Упанішади спираються на ті уявлення про
    «Кругообігу матерії», які виразно виражені в брахманів. Жертва відлюдей йде до богів і - в якості відшкодування - знову повертається до людей.
    Але й сама людина осмислюється як свого роду жертва: і він проходитькругообіг існувань, обертаючись між тим і цим світом. Складаєтьсяпоняття сансари - кола перероджень.

    Поняття жертвопринесення на Упанішадах все частіше вживається впереносному значенні, стаючи метафорою. Говориться про жертву не тільки їжею,але і діянням, словом, думкою. Все життя людини розглядається як циклритуальних процедур від зачаття до смерті. Спалювання небіжчика є останнєжертвоприношення - тіла на вогні. Повсякденне поведінка видаєтьсярітуалізованним дією, а сама людина - сукупністю чистих і нечистихдіянь. Формується найважливіша для індійських релігій доктрина карми --уявлення про те, що діяння є причиною подальшого відплати.

    Закон відплати забезпечував тим, хто накопичив релігійну заслугу,нове народження в більш високій Варні, а грішників - у більш низькою. Загріхи людина могла народитися твариною, хробаком, комах, а нагородою заправедність служило народження божеством. Таким чином, і самі боги не буливільні від кругообігу перероджень і присуду - карми.

    2.3. Вєдізм, джайнізм, індуїзм - основи духовної культури індійського ареалу

    Відмінна особливість староіндійської культури полягає в тому, щовона не знає імен (або вони малодостовірні), тому в ній стертоіндивідуально-творчий початок. Звідси і крайня хронологічнаневизначеність її пам'ятників, що датуються іноді в діапазоні цілоготисячоліття. Міркування мудреців сконцентровані на морально-етичнихпроблеми, які, як відомо, найменш піддаються раціональномудослідженню. Це зумовило релігійно-міфологічний характер розвиткустароіндійської культури в цілому та її досить умовну зв'язок з власненауковою думкою [8].

    Важливою складовою частиною староіндійської культури були Веди - збірникисвященних пісень і жертовних формул, урочистих гімнів і магічнихзаклинань при жертвопринесеннях - «Рігведа», «Самаведа», «Яджурведа» і
    «Атхарваведа». Згідно ведичної релігії провідними богами вважалися: богнеба Дьяус, бог тепла і світла, дощу і бурі, володар всесвіту Індра,бог вогню Агні, бог божественного п'янкого напою Сома, бог сонця
    Агні, бог світла і дня Мітра і бог ночі, охоронець вічного порядку Варуна.
    Жерці, які виконували всі обряди та приписи ведичних богів, називалисябрахманами. Однак поняття «брахмана» в контексті староіндійської культурибуло широким. Брахманами називалися також тексти з ритуальними,міфологічними поясненнями і коментарями до Вед; брахманом називавсятакож абстрактним абсолют, вищу духовну єдність, до розуміння якогопоступово прийшла давньоіндійська культура.

    У боротьбі за гегемонію брахмани намагалися по своєму тлумачити Веди.
    Вони ускладнили обряди і порядок жертвоприношень і проголосили нового бога
    - Брахмана, як бога-творця, що керує світом разом з Вішну
    (згодом «Крішна»), богом-охоронцем і Шивою, богом-руйнівником. Вжев брахманізму викристалізовується характерний підхід до проблеми людиниі його місця в навколишньому світі. Людина - частина живої природи, яка,згідно Вед, повністю одухотворені. Між людиною, твариною тарослиною немає різниці в тому сенсі, що всі вони мають тіло і душу. Тілосмертно. Душа - безсмертна. З загибеллю тіла душа переселяється в інше тілолюдини, тварини чи рослини [9].

    Але брахманізм був офіційною формою ведичної релігії, тоді якіснували й інші. У лісах жили і вчили відлюдники-аскети, які створювалилісові книги - Араньяки. Саме з цього русла народилися знамениті
    Упанішади - тексти, які донесли до нас трактування Вед відлюдниками -аскетами. У перекладі з санскриту упанішади означають «сидіти біля", тобтобіля ніг учителя. Самих авторитетних Упанішад налічують близько десяти. У
    Упанішадах закладається тенденція до монотеїзму. Тисячі богів спочаткузводяться до 33, а потім до єдиного богу Брахману-атмане-Пуруші. Брахман,згідно Упанішадам, є прояв космічної душі, абсолютного,космічного розуму. Атман ж являє собою індивідуально-суб'єктивнудушу. Таким чином, проголошене тотожність «Брахман є Атман»означає іманентну (внутрішню) причетність людини космосу,початкове спорідненість всього живого, стверджує божественну основу всьогосущого. Така концепція згодом отримає назву «пантеїзм» ( «все є
    Бог »або« Бог скрізь »). Вчення про тотожність об'єктивного і суб'єктивного,тілесного і духовного, Брахмана і Атман, миру і душі складає основнийположення Упанішад. Мудрець повчає: «То - Атман. Ти одне з них. Ти єто ».

    Саме ведична релігія створила і обгрунтувала основні категоріїрелігійно-міфологічної свідомості, які пройшли через всю історіюкультурного розвитку Індії. Зокрема, з Вед народилася думка про те, що всвіті існує вічний кругообіг душ, їх переселення, «сансара» (відсанскритського «переродження», «проходження через що-небудь»). Спочаткусансара сприймалася як безладний і некерований процес. Пізнішесансара була поставлена в залежність від поведінки людини. З'явилосяпоняття закону відплати або «карма» (від санскритського «справа», «дія»),що означає суму вчинків, здійснених живою істотою, що визначаєсьогодення і майбутнє існування людини [10].

    Якщо протягом одного життя перехід з однієї варни в іншу бувнеможливий, то після смерті людина могла розраховувати на зміну свогосоціального статусу. Що стосується вищої варни - брахманів, то для нихможливо навіть звільнення від сансари шляхом досягнення стану «мокші»
    (від санскритського «визволення»). У Упанішадах записано: «Як річки течуть ізникають у морі, втрачаючи ім'я і образ, так що знає, звільнившись від імені таформи, сходить до божественного Пуруші ». Відповідно до закону сансари, людиможуть перероджуватися в самі різні істоти, як вищі, так і нижчі, взалежно від карми. Поліпшенню карми сприяють, наприклад заняттяйогою, тобто практичними вправами, спрямованими на придушення іконтроль повсякденної свідомості, почуттів, відчуттів.

    Подібні ідеї породили специфічне ставлення до природи. Навіть усучасній Індії існують секти дігамбаров і шветамбаров, які по -особливому, трепетно ставляться до природи. Перші, коли йдуть, підмітаютьперед собою землю, а другі носять у рота шматок матерії, щоб туди, не дайбог, не залетіла якась мошка, адже вона колись могла бутилюдиною.

    До середини першого тисячоліття до нашої ери в суспільному житті Індіївідбуваються великі зміни. До цього часу тут налічується вжепівтора десятка великих держав, серед яких височіє Магатха.
    Пізніше династія Маури об'єднує всю Індію. На цьому тлі загострюється боротьбакшатріїв, підтримуваних Вайшії проти, брахманів. Перша форма цієїборотьби пов'язана з бхагаватізмом. «Бхагават-Гіта» - частина давньоіндійськогоепічного сказання Махабхарати. Головна ідея цієї книги виявитиспіввідношення між мирськими обов'язками людини і його думками проспасіння душі.

    Справа в тому, що питання про моральність соціального боргу був длякшатріїв далеко не зайвим: з одного боку, їх військовий обов'язок перед країноюзобов'язував їх здійснювати насильство і вбивати, з іншого боку, смерть істраждання, які вони несли людям, ставили під сумнів саму можливістьзвільнення від сансари. Бог Крішна розсіює сумніви кшатріїв, пропонуючисвого роду компроміс: кожен Кшатрії повинен виконувати свій обов'язок (дхарму),битися, але робити це потрібно відчужено, без самолюбства і фанатизму. Такимчином, Бхагават-Гіта створює ціле вчення про відмову дію, якалягло в основу концепції бхагаватізма.

    Другою формою боротьби з брахманізмом з'явилося рух джайністов.
    Подібно до брахманізму джайнізм не заперечує сансари, карми і мокші, алевважає, що злиття з абсолютом не можна домогтися лише молитвами тажертвопринесеннями. Джайнізм заперечує святість Вед, засуджує кривавіжертвопринесення і висміює брахманських ритуальні обряди. Крім того,представники цього вчення заперечують ведичних богів, замінюючи їхнадприродними істотами - джинами. Пізніше джайнізм розпався на двісекти - на помірних ( «одягнених в біле») і крайніх ( «одягнених упростір »). Для них характерний аскетичний спосіб життя, поза сім'єю, прихрамах, відхід від мирського життя, презирство до власної тілесності [11].

    Третьою формою антібрахманістского руху став буддизм. Перший Будда
    (у перекладі з санскриту - просвітлений), Гаутама Шак'ямуні, з роду князів
    Шакья, народився, згідно з переказами, в VI до нашої ери з боку матері,якої одного разу наснилося, що до неї в бік увійшов білий слон. Дитинствокнязівського сина було безхмарним, і більше того - від нього всіляко приховували,що у світі існують які б то не було страждання. Лише досягнувши 17 роківвін дізнався про те, що є хворі, немічні та бідні люди, а фіналомлюдського існування стає убога старість і смерть.

    Гаутама оговтався на пошуки істини і сім років провів у вигнанні.
    Одного разу, вирішивши відпочити, він приліг під деревом Бодхі - Древом Пізнання. Іуві сні Гаутама з'явилися чотири істини. Пізнавши їх і просвітлить, Гаутамастав Буддою. Ось вони: Наявність страждань, які правлять світом. Все, щопороджене прихильністю до земного є страждання. Причина страждань --життя з його пристрастями та бажаннями, бо все від чогось залежить. Можливий доглядвід страждань в нірвану. Нірвана - згасання пристрастей і страждань, розрив уззі світом. Але нірвана не припинення життя і не відмова від діяльності, а лишеприпинення нещасть і ліквідація причин нового народження. Існує шлях,яким можна досягти нірвани. До неї ведуть 8 ступенів: 1) праведна віра;
    2) справжня резолюція; 3) праведна мова; 4) праведні справи; 5) праведнажиття; 6) праведні думки; 7) праведні помисли; 8) істинне споглядання.

    Центральної ідеєю буддизму є те, що людина здатна розірватиланцюг перероджень, вирватися з світового кругообігу, припинити своїстраждання. Буддизм вводить поняття нірвани (у перекладі - «охолодження,згасання »). На відміну від брахманських мокші, нірвана не знає соціальнихкордонів і варн, більше того, нірвана переживається людиною вже на землі, ане в потойбічному світі. Нірвана являє собою стан досконалоїнезворушності, байдужості і самовладання, без страждання і беззвільнення; стан досконалої мудрості і досконалої праведності, бодосконале пізнання неможливе без високої моральності. Кожен можедосягти нірвани і стати Буддою. Досягши нірвани не вмирають, але стаютьархат (святими). Будда може стати і бодісатвой, святим подвижникомщо допомагає людям [12].

    Бог в буддизмі іманентний людині, іманентний світу і тому буддизмне потребує бога-творця, бога-рятівника, бога-управителя. На раннійступені свого розвитку буддизм зводився насамперед до виявленняпевних правил поведінки і морально-етичних проблем. Згодомж, буддизм намагається охопити своїм вченням весь Всесвіт. Зокрема, вінвисуває ідею про постійне видозміні всього сущого, але доводить цюдумку до крайності, вважаючи, що ця зміна настільки стрімко, що навітьне можна говорити про буття як таке, а можна говорити лише про вічнестановленні.

    У III столітті до н.е. буддвим приймається Індією в якості офіційноїрелігійно-філософської системи, а потім, розпавшись на два великихнапрямки - Хінаяну ( «мала колісниця», або «вузький шлях») і махаяну
    ( «Велика колісниця», чи «широкий шлях») - поширюється далеко замежами Індії, у Шрі-Ланці, у Бірмі, Камбоджі, Лаосі, Таїланді, Китаї,
    Японії, Непалі, Кореї, Монголії, на Яві і Суматрі. Однак необхіднододати, що подальший розвиток індійської культури і релігії пішло пошляху трансформації і відходу від «чистого» буддизму. Результатом розвиткуведичної релігії, брахманізму та асиміляції вірувань, поширених внародному середовищі, став індуїзм, що безсумнівно багато чого запозичив ізпопередніх культурних і релігійних традицій.

    3. Мистецтво стародавньої Індії

    3.1. Література

    З того, що вже було сказано, ясно, що центральне місце встароіндійської культурі належить пам'яток релігійної літератури.
    Найдавніші з них - веди - не тільки були пізно записані, але йзгодом передавалися переважно від вчителя до учня в уснійформі. При цьому за багато сторіч мова стала настільки відрізнятися відрозмовного, що нерідко заучували напам'ять великі книги практичнобез всякого розуміння їхнього змісту. Ситуація, що склалася серед брахманів складнасистема запам'ятовування і точного відтворення літературних текстів надалазначний вплив на весь характер освіти і науки в стародавній Індії.

    Величезна увага, яка приділялася точності передачі і тлумаченняведійських священних текстів, призвело, в кінцевому рахунку, до появи такихспеціальних дисциплін, як фонетика і етимологія. На цій основізгодом розвивалася давньоіндійська лінгвістика. Визначення часудля жертвоприношень вимагало спостережень за небесними світилами, абудівництво складних вівтарів - пізнань в геометрії. Так вже впоздневедійской літературі з'явилися зачатки наук, хоча і вельмисвоєрідних і не збігаються з сучасними не тільки по своїм цілям, а йза методами.

    Поряд з ведійської оформлялася і епічна традиція. У своємуостаточному вигляді «Махабхарата» і «Рамаяна» стали справжньою енциклопедієюіндуїзму і невичерпною скарбницею образів для поетів і художниківподальших часів. Епос, можна сказати, й донині побутує в усній формі,будучи доступний мільйонам неписьменних індійців і надаючи величезневплив на їх світогляд. До другої половини I тисячоліття до н. е..відноситься формування і буддійської літератури - Типитаки школи тхеравади.
    Твори інших шкіл буддизму - «великій колісниці» - збереглися неповністю, іноді на санскриті, а здебільшого в китайською, японською,тибетському перекладах [13].

    Розквіт староіндійської культури в перші століття християнської еривиражається у розвитку самих різноманітних світських жанрів. Особливо требавідзначити санскритську драму, призначену як для придворного, так і дляміського театру. Величезною популярністю користувався збірка байок
    «Панчатантра». Окремі оповідання його нанизуються од

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !