ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Іспанське лицарство Пісня про Сіде
         

     

    Культурологія

    МОСКОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ

    МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

    (УНІВЕРСИТЕТ)

    Іспанське лицарство ( «Пісня про Сіда»)

    реферат

    студента Ш курсу МО

    20 ак. групи

    Землянського А. А.

    науковий керівник

    семінарських занять

    Кірсанова Н. В.

    Москва, 1998г.

    Зміст:

    1. Введення стор.2


    2. Характеристика джерела стор.2-5


    3. Історичний Сід стор.5-6


    4. Огляд літератури стор.6-8


    5. Внутрішня структура іспанського лицарства стор.8-17


    6. Васал стор.17-22


    7. Влада короля стор.22-30


    8. Висновок стор.30-32


    9. Бібліографія стор.33

    Введення.

    Майже вісім століть іспанської історії пов'язано з реконкістою --героїчною боротьбою християнських народів Іспанії за відвоювання захопленихарабами земель. У цей період, спочатку виникнувши в горах північної
    Іспанії, куди не докотилася хвиля арабської навали, Загартувавшись вневпинних війнах з маврами, склалися і зміцніли християнські
    ''держави Реконкісти''. Не дивно, що багато рис економіки,культури та соціально-економічного устрою цих державформувалися під впливом необхідності протистояння грізногомусульманським сусідові, зазнавши в той же час сильне арабський вплив.
    Очевидно, що два фактори були найголовнішими серед усіх суттєвихобставин формування соціальної структури і політичної організаціїхристиянських держав Іспанії та визначили своєрідності''іспанськогофеодалізму''.

    У даній роботі розглядається лише один з аспектів цієї складноїісторичної проблеми - організація і внутрішня структура іспанськоголицарства, пануючого класу середньовічної Іспанії. Проведення такогодослідження вимагає аналізу правового положення лицарства в чотирьохголовних''ключах'': внутрішня структура лицарства, особливостівасалітету, відносини лицарства і королівської влади, сімейно-класоваструктура лицарства, - які розкривають всі особливості соціально -правового положення цього суспільного прошарку. При цьому більш точновизначити справжня вага тих чи інших правових норм, які визначалиположення лицарів, допомагає вивчення їх морально-правових поглядів.

    Дослідження проводиться стосовно до кінця Х1 століття, переломного вісторії
    Реконкісти: у Х1 столітті християнські держави перейшли в рішучийнаступ на ослаблений внутрішніми смутами мусульманський південь
    Піренейського півострова. До цього часу склався і знайшов''рисистійкості''(В. К. Піскорський) соціально-політичний лад Кастильськогокоролівства, головна роль якого в Реконкіста утвердилася також уцей період.

    Отже, завданням даної роботи є дослідження соціально-правовогоположення, структури кастильського лицарства і його морально-правовихпоглядів, а її метою - виявлення особливостей організації цьогосоціального шару.

    Характеристика джерела.

    джерельної основою даної роботи є''Пісня про мого Сіда''. Самвибір епічного твору як джерела для вивчення соціально -правового положення суспільної верстви може здатися дивним.
    Дійсно,''Пісня про Сіде''не звід законів, і розраховувати на те, щов ній міститися чітко зафіксовані правові норми і точні юридичніформулювання, не доводиться. Але справа в тому, що в подібного родуджерелах можна почерпнути масу відомостей про такі сторони історії права,які знаходять відображення далеко не у всіх власне правових джерелах.

    Незалежно від того, чи було право записаним або усним, літературнетвір фіксує його не як поєднання абстрактних, відірваних відреальному житті юридичних понять і положень, подібно до збірників законів,а як певну сукупність звичаїв, які визначали поведінку людей уповсякденних життєвих ситуаціях, які, однак, надзвичайнопсихологічно достовірні, оскільки є своєрідними''зліпками''с
    ''усередненої''дійсності. Це дозволяє дуже точно оцінитиреальне значення, яке ті чи інші правові норми мали в суспільномужиття людей.

    Далі, специфіка будь-якого літературного твору як джерела поісторії соціальних відносин і права полягає ще й у тому, що воно можевисловлювати критичне ставлення до деяких реально діючим правовимнормам, характеризуючи їх як''несправедливі''. Очевидно, такі оцінкивідображають морально-правові погляди автора твору, а через нього - ітого соціального шару, виразником ідей якого він був, оскількиуявлення про справедливість в розділеному на антогоніческіе класисуспільстві мають соціально обумовлений характер. Іншими словами, вивченняуявлень про справедливість, що містяться в літературному творі,дає можливість досліджувати морально-правові погляди тогосоціальної верстви, погляди якого знайшли відображення в цьому творі.

    Отже, епічний твір, в принципі, містить відомості про реальнощо діяли в період його створення правових нормах і, в той же час,передає морально-правові погляди того суспільної верстви, в середовищіякого воно існувало, що дозволяє використовувати його для дослідженнясоціально-правового положення цього шару.

    ''Пісня про мого Сіда''дійшла до нас у єдиному списку, зробленому в
    1307 якимсь Педро абата. Пам'ятник до 1755 року зберігався в одномудораіцісканском монастирі біля Бургоса, де його знайшов Томас Антоніо Санчес,який в 1779 році здійснив перше видання поеми.

    Зроблений Педро абатом список вкрай несправний - частково з винипереписувача, через недбалість якого деякі вірші безсумнівно випали,інші переставлені переплутані. Крім того, рукопис дійшла до нас внеповному вигляді - не вистачає одного місця на самому початку і ще двох усередині. Для заповнення цих пропусків і відновлення правильногопорядку віршів дослідники користуються текстами іспанських хроніків ХШ-Х1Vстоліть, які дають прозовий переказ''Пісні про Сіде'', інодінастільки докладний, що в деяких місцях ще розрізняються залишки віршів.

    На російську мову текст поеми був переведений видатним радянським ученим
    Б. І. Яскраво [1], який щоразу спираючись на серйозні наукові міркування,вніс ряд текстологічний поправок, переставив вірші і т.д. Звідси --розходження в нумерації рядків поеми в його перекладі та оригінальне видання
    Р. Менендес Підаля [2], що виникли з цієї причини, що Р. Менендес Підальнумерує рядка манускрипту, а Б. І. Яскраво - вірші поеми.

    Рукопис Педро Абата - безсумнівна копія з нині втраченого оригіналу.
    У зв'язку з цим довгі суперечки викликало питання про походження і часувиникнення поеми. В даний час загальноприйнятою є точка зору
    Р. Менендес Підаля, який вважав, що''Пісня ...'' була складена близько 1140року в районі згадується в поемі міста Медина (сучасний
    Медінасем), в ту пору колишнього прикордонної фортецею Кастильськогокоролівства [3]. Що ж стосується проблеми походження поеми та її зв'язку зромансами (пісенним жанром середньовічної іспанської літератури), то цейпитання до цих пір гаряче дискутується, будучи частиною складної і заплутаноїпроблеми формування епічних творів. Очевидно, стилістичне ікомпозиційну єдність''Пісні про Сіде''вказує на те, що вона булаплодом творчості одного, до того ж дуже обдарованого поета-хуглара (жанрпера), оброблене і записав усні перекази про Сіде, що жили внародному середовищі [4].

    Поема складається з трьох частин, яким іспанські вчені дали назви:
    ''Вигнання Сіда'',''Весілля дочки Сіда''і''Образа в лісі Корпес''.
    У першій частині розповідається про те, як Сід, несправедливо звинувачений врозкраданні данини, або ж самим зібраної з мусульманських государів, занаказом короля залишає Кастилії. Ідучи у вигнання разом зі своїмивідданими васалами, Сід залишає в королівстві свою дружину і двох дочок
    - Ельвіру і Сіль. У землях маврів він бере ряд блискучих перемог ізавойовує кілька міст, у тому числі - вже в другій частині -
    Валенсію. Тим часом поступово відновлюються добрі відносини Сіда з
    Альфонсом, до якого він три рази направляв послів з багатими дарунками таблаганнями про дозвіл повернутися до Кастилії. Нарешті, Альфонс мириться з
    Сідом і відпускає його дружину і дочок у Валенсію. Зростаюча слава і багатство
    Сіда будять заздрість у його давніх ворогів, а двоє знатних інфантів зроду карріонскііх графів, сподіваючись на багату спадщину, просять короляпосватати за них дочок Сіда. Покоряючись наказом короля, Сід неохочепогоджується на цей шлюб.

    У третій частині поеми розповідається про те, як приїхали до Валенсіїінфанти, отримуючи від Кампеадор багаті подарунки, у всіх небезпечних ситуаціяхпроявляють себе жалюгідними боягузами. Не витримавши глузувань дружинників Сіда, вонивирішуються помститися йому, вимести образу на своїх дружин - його дочок. Підтим приводом, що вони хочуть показати своїм дружинам володіння в Карріоне, вонивідправляються з Валенсії до Кастилії. У лісі Корпес вони б'ють своїх дружин ікидають їх на поживу диким звірам. Дивом їм вдається врятуватися. Сід вимагаєу короля скликання кортесів, щоб публічно звинуватити карріонскііх інфантів влиходійстві і помститися їм. На засіданні кортесів король і його суддізмушують інфантів повернути Сіду все, що він їм подарував, і призначаютьсудовий поєдинок. Несподівано, на кортеси є посланці з Наварро і
    Арагона, які від імені своїх королів просять Сіда видати дочок заміж заспадкоємців престолів цих держав. Сід і Альфонс дають згоду на шлюб.
    У судовому поєдинку бійці Сіда перемагають інфантів. Поема закінчуєтьсяоспівуванням Сіда, не лише захистив свою честь, але і поріднився зкоролями Іспанії.

    Таким чином,''Пісня про Сіде'', не дивлячись на деяке спрощення метиісторичних подій і повне замовчування про деякі з них, все-таки доситьточно передає реально пішли за вигнанням Сіда з Каталоніїподії [5]. На глибокий історизм поеми вказували багато видатні вчені. Якцілком достовірне історичний твір поему розглядали ісередньовічні хроністи, що використовували її при складанні історичнихлітописів. Це дозволяє вважати''Пісня про Сіде''надійним історичнимджерелом. Причому, якщо зовнішня канва подій схильна в поеміпевним спотворень - результату забуття і плутанини, що відбулися вПротягом сорока-п'ятдесяти років, поки розповідь ходив з вуст у вуста [6], - то покількістю та якістю що містяться в''Пісні ...'' відомостей про юридичних,військових і соціальних інститутах, звичаї та права людей того часу, їїможна вважати справжньою енциклопедією іспанської дійсності Х1-ХПстоліть. Як відзначав Р. Менендес Підаль,''Пісня про мого Сіда''єнеобхідним джерелом для будь-якого праці з історії Іспанії Х1 століття [7].

    Ступінь достовірності черпає в поемі фактичних відомостейперевіряється і отримує підтвердження за допомогою власне історичнихдокументів. Іспанський дослідник-правознавець Едуардо де Інохоса, використовуючирізноманітні юридичні джерела Х1-ХП століть, підтвердив достовірністьсполучених в поемі відомостей про юридичних інститутах того часу [8].
    Отже,''Пісня про Сіде''може служити достовірним джерелом зісторії феодального права Іспанії та особливостей її соціально-політичногопристрою.

    У той же час поема повідомляє багато відомостей про поширених середіспанського лицарства поглядів на справедливість як на вимогувідповідності між практичною роллю окремих соціальних груп і їхгромадським визнання, між працею і винагородою, злочином іпокаранням.

    Розглядаючи виражені в поемі уявлення про справедливість,необхідно пам'ятати, що''Пісня про Сіде''- передусім художнєтвір, автор якого мав у своєму розпорядженні цілий арсенал засобів длявираження своїх поглядів і уявлень про справедливість, до їх числавідносяться прямі судження автора, характеристики дійових осіб, нарешті,композиція і сам сюжет поеми, за якими можна скласти досить повнеуявлення про морально-правових поглядах поета. Але наскільки поглядисамого поета відповідають існувала серед лицарів уявлень просправедливості? Мабуть, можна стверджувати, що погляди хугларадосить точно відповідають поглядам самих лицарів, оскільки''Пісняпро Сіде''- типове твір лицарської культури, написаний цілком пролицарів і для лицарів. Один з віршів поем говорить:

    1178 - Mala cuenta es, senores, aver ningunapan ... [9]
    Навряд чи поет мав на увазі сільські низи. Однак і у вищої поема теж,ймовірно, не мала б успіху: надто вже помітна неприязнь хуглара до вищоїаристократії, що відзначався багатьма дослідниками [10]. З огляду ж нанеприховану симпатію і повагу автора до простого лицарства, васалам
    Кампеадор, включаючи тих, хто одержав особисте дворянство за військові заслуги,варто погодитися з думкою професора А. А. Смирнова, який писав, що
    ''поет адресувався в першу чергу до демократичних низів лицарства,ущемленим вищою аристократією, а також до тих активним колам городян ізаможного селянства, які у своїй патріотичної боротьбі завизволення і об'єднання рідних, змикалися з названим дрібнимлицарством''[11]. Сам же автор поеми або походив з лицарських кіл,або тісно зжився з ними, створивши для них свої творіння.

    Таким чином,''Пісня про Сіде''відображає морально-правові поглядидрібного іспанського лицарства, в той же час будучи цінним джерелом зсоціально-правовому ладу Іспанії Х1-ХП століть.

    Історичний Сід [12].

    Життя Родріго Діаса де Бівар лягла в основу циклу сказань про Сіде,представлений-ного знаменитої''Пісня про мого Сіда'', поетами''Родріго'', і
    ''Охада Самори'', цілою серією романів.

    Саме прізвисько''Сід''походить від арабського слова, що означає
    ''Пан''. Реальний, історичний Сід - прототип головного героя цихтворів - належав до вищої Кастільської знаті. Після смерті короля
    Фернанда 1 в розгорнулася між його спадкоємцями усобиці він став набік старшого сина померлого монарха - короля Кастилії Санчо П. Колиміж Кастилією і Наваррою виникла суперечка через одного замку, який обидвісторони погодилися дозволити за коштами поєдинку, Родріго Діас перемігнаварского лицаря і за це був прозваний Кампеадор (''лицарство'').

    Після смерті Санчо П (1064) до влади прийшов вигнаний їм його ріднийбрат - Альфонс V1, з воцарінням якого при дворі висунулася Леонськазнати. Відносини Альфонса V1 і Родріго складалися непросто, і справазакінчилося тим, що король вигнав свого васала з королівства (1081).
    На протязі декількох років Сід зі своєю дружиною служив поперемінно тохристиянським, то мусульманським володарям Іспанії, двічі мирився з
    АльфонсомV1, але обидва рази - ненадовго. Нарешті, в 1094 році він завоював
    Валенсію, підпорядкував собі ряд інших мусульманських міст і остаточнопримирився з Альфонсом. У ці роки він і отримав прізвисько''Сід'', звичайнодавалися тим іспанським сеньйорам, у яких були мусульманські васали абоданину.

    Усі роки свого правління в Валенсії Родріго провів у безперервнихвійнах з маврами. Він помер у своїх володіннях в 1099г., Залишивши після себедвох дочок, з яких старша - Крістіна - вийшла заміж за Рамона,інфанта Наварского, а молодша - Марія - за Раймонда, графа Барселонського.

    Огляд літератури.

    Двоїстість завдання даної роботи - дослідження соціально-правовоголаду Іспанії кінця XI століття і морально-правових поглядів іспанськоголицарства - є причиною того, що вся залучена літературадосить чітко ділиться на дві групи: узагальнюючі праці з історіїсередньовічної Іспанії та літературно-історичні дослідження «Пісні про мого
    Сіде »До числа останніх відноситься найбільш ранній з використаних науковихпраць - стаття П. Грановського «Іспанський епос», [13] що представляє собоювідгук на книгу дози про історичне Сіде, в якій французький вчений,спираючись на арабські джерела, розвіяв що витає над Сідом ореол героя і
    "викрив" його як жадібного й кровожерного завойовника. Повністю потрапившипід вплив ідей дози і поширивши його висновки і на епічного Сіда,російський вчений констатував, що Сід "був не що інше, як сміливий

    , мало піклується про дотримання статутів лицарської честі" і "здійснювавподвиги з любові до чужого добра ". Зрештою Грановський приходить довисновку,?? то "чесність і правдолюбство не зважали на Піренейськомупівострові в епоху Сіда необхідним приладдям феодальноговоїна "[14]. Подібних же поглядів на історичного Сіда дотримувався іінший російський учений минулого століття - В. К. Піскорський.

    Такий надкритичну підхід щодо Сіда довгий час бувпануючим. Кінець цьому поклали праці видатного іспанського історикаі філолога Рамона Менендес Підаля. Його перу належать кількафундаментальних досліджень "Пісні про мого Сіда", а також цілий ряд статей,присвячених різним аспектам вивчення цього пам'ятника іспанськоїлітератури. Мабуть, найбільш відомий його працю про Сіде - «Іспанія
    Сіда »[15], присвячений історії Іспанії другої половини XI століття.

    Серед усіх історичних джерел, які використовуються автором дляреконструкції політичної історії та суспільних інститутів Іспанії тогочасу, епічні оповіді про Сіде займають особливе місце. Сід для автора --великий національний герой, видатний учасник Реконкісти. Р. Менендес
    Підаль ретельно досліджує родинні й придворні зв'язку Сіда, склад йогодружини, взаємини з королем і володарями мусульманських князівств.
    Предметом особливої уваги іспанського вченого є історичністьповідомлень "Пісні про Сіде" щодо першого, невдалого шлюбу дочок
    Сіда, про які немає згадки в інших джерелах того часу. За йогодумку, в основі даних, що приводить в поемі, цілком могло лежати реальнеісторична подія.

    Деякі статті Менендес Підаля були видані у перекладі на росіянмова [16]. Різку антіарістократіческую спрямованість поеми дослідникрозглядав як вираз "демократичного кастильського духу",який символізував боротьбу народу проти привілеїв вищої знаті. Носіїідеї рівності в поемі, на думку Менендес Підаля, виступає король: самейому головний герой довіряє свою помста за образу, завдану відкарріонскііх інфантів. Покора королю, яку Сід зберігає навіть будучивигнаним з Кастилії, втілює в собі возвеличення в поемі ідеювасальної вірності, довіри і відданості монархові як главі держави.

    Певну близькість поглядів Менендес Підаля виявляють статтіросійського вченого А, А. Смирнова [17], присвячені іспанському епосу. Великезначення дослідник зраджує визначення того соціального шару, в надрахякого народилися виражені в поемі ідеї. Цей соціальний шар, за йогодумку, - своєрідне "демократичне лицарство", породженеособливостями соціально-політичного розвитку Іспанії епохи Реконкісти,коли лицарі вважалися всі кінні воїни, незалежно від походження.
    Цей шар був тісно пов'язаний з народом, виступаючи за припиненнявнутрішньодержавних усобиць і більш активну боротьбу з маврами, чим іпояснюється вороже ставлення поеми до норовливої вищої аристократії --джерела постійних смути і підкреслено шанобливе ставлення до короля, вякому народ бачив захисника від утисків знаті. Відданість Сідакоролю, на думку А. А. Смирнова, символізує глибоке розуміння народомнеобхідності об'єднання "всіх сил нації для рішучої боротьби змаврами ". Нарешті, у статті Н. Томашівського" Героїчні оповіді Франції та
    Іспанії, [18] виражене в "Пісні про Сіде" презирство до вищої знаті ішанобливе ставлення до короля так само, як і в статтях А. А. Смирнова,пояснюються певною соціальною спрямованістю поеми, причому авторповністю згоден з А.А. Смирновим в тому, що "Пісня про Сіде" висловлюєінтереси "демократичного лицарського стану".

    Інша частина залученої літератури - узагальнюючі праці іспанських іросійських істориків, різнобічно висвітлюють історію феодальної Іспанії.
    Важливість цих робіт, написаних на найширшої джерельної бази, в тому, щовони дозволяють систематизувати міститься в поемі інформацію про право.

    Серед сумнівів такого роду в першу чергу необхідно згадатимонументальний витвір Рафаеля Альтаміра-і-Кревса "Історія Іспанії" [19], вякої багато уваги приділяється різних юридичних питань:особливостям соціальної структури середньовічного іспанського суспільства,характеру королівської влади, вдач і обов'язків васалів короля,повноважень кортесів; різних форм шлюбних союзів.
    Соціальне правознавчі дослідження Луїса де Вальдеавельяно "Курсісторії іспанських громадських установ "[20] детально висвітлює самірізні сторони феодального права Іспанії. Для даної роботи найбільшийінтерес представляють ті голови дослідження де Вальдеавельяно, в якиханалізується структура лицарського стану, взаємні права та обов'язкисеньйора і васала, повноваження королівської влади і кортесів. Особливоважливі висновки дослідника про таких правових інститутах Іспанії, як Ira
    Regis, Curia Regia і cories pregonadas.

    Досить широке коло питань висвітлюється в монографії радянськогоісторика Д. Р. Корсунського "Історія Іспанії 1Х-ХШ століть" [21]. Зокрема,багато уваги автор приділяє політичному устрою Леон-Кастильськогокоролівства, положення різних шарів знати, дуже докладно аналізуєсоціальне становище кабальєрос-вільянос (сaballeros-villanos) - тогосамого соціального шару, який А. А. Смирнов називає
    "демократичним лицарством". На думку А. Р. Корсунського, хоча лицарськестану дійсно було відкритим для вихідців з нижчих верствнаселення, не варто перебільшувати реального суспільного значення малоголицарства. Як справді правлячий і привілейований соціальний шарвиступала вища знать - рікос-омбрес (ricos hombres).

    Деякі цінні, хоча й короткі відомості про феодальному правісередньовічної Іспанії та висновки загальнотеоретичного характеру містяться вколективної роботи О. С. Автономова і В. А. Савіна "Історія держави іправа країн Піренейського півострова''[22].

    Нарешті, згадуване раніше дослідження Едуардо де Інохоси "Право впоемі про Сіде "[23] присвячено розбору містяться у" Пісні "відомостей проправових нормах та громадських інститутах Іспанії Х1-ХП століть. Вченийгрупує відомості за трьома розділами: "Соціальні класи", "Король ікортеси "," Сім'я "- оскільки, саме по цих пунктах поема представляєнайбільш повну інформацію. Особливо пильну увагу автор приділяєпроцедурі прийняття судових рішень на кортесах і укладення шлюбу. Зчисто правознавчої скрупульозністю дослідник відзначає найтоншісмислові відмінності між уживаними у поемі термінами, детальнорозбирає "ритуал укладання шлюбу та передачі патрілініальной влади наджінкою з рук батька чоловікові''і супроводжуючий його зовнішність подарунками міжсім'ями нареченого і нареченої.

    Отже, у використаної літератури представлені два різних підходи дооцінці морально-правових поглядів іспанських лицарів. Виразником першимз них у російській історичній літературі був П. Грановський, який вважавлицарство "епохи Сіда''''станом без честі й совісті". Біля витоківдругого напряму стояв Р. Менендес Підаль, пояснює багатоособливості "Пісні про Сіде" соціальною спрямованістю цього твору.
    Його погляди були близькі російським ученим А. А. Смирнову та М. Томашевський.

    як допоміжну-довідкової літератури в даному дослідженнівикористані узагальнюючі праці з історії Іспанії російських і іспанськихісториків, а також правознавчі дослідження де Інохоси.

    Внутрішня структура іспанського лицарства.

    Поема малює чітку картину поширених в Іспанії кінця XI століттяміжстанових відносин, причому особливо докладно, що природно,зображується взаємовідношенням різних категорій лицарського стану.

    Саме поняття "лицар" позначається в поемі різними термінами. Найчастіше вживається термін "кабальєро"; в самому широкому сенсі він означає
    "кінний воїн":

    720. «! Feridlos, caballeros, por amor del Criador!» [24]

    1495. Envio dos caballeros que sopiesen la verdad ... [25]

    946. A caballeros ea peones fechos lo he ricos ... [26]
    У тому ж вживаються слова escuelas і virtos:

    1362. «A todas las escuelas que al dizen senor ... [27]

    1363. Aquel rey de Marruecos ajuntara sus virtos ... [28]
    Особливо звертає на себе увагу таке позначення лицаря, як "одягнувшисьмеч ":

    917. Doscientos con el, que todos cinen espadas ... [29]
    Також поема часто іменує й самого Сіда - «того, хто в час добрий подавмеч »:

    1603. Oid lo que dixo el que en buena cinxo espada ... [30]
    Очевидно, у цьому випадку маються на увазі лицарі, що пройшли церемоніюприсвяти, яка полягала у врученні меча, що благословляєтьсясвящеником, і в легкому ударі по шиї. Присвячені давали обітницю захищатихристиянську віру, короля, протегувати слабким і т. д. [31]
    Підготовчої щаблем до звання лицаря було званнязброєносця або "щитоносців" (escudero):

    187. Cinco escuderos tiene don Martino ... [32]

    188. E con el escuderos que son de criazon. [33]
    Як правило, щитоносцями були діти лицарів, які носили їх озброєння,допомагали їм готуватися до бою і засвоювали навички користування зброєю. [34]

    Таким чином, лицарство постає в поемі як єдине стан, всічлени якого позначаються однаковими термінами, з ситуацією, щопроцедурою "посвячення", зі своїм етикетом, який чудово відображено упоемі. Але при цьому в "Пісні" чітко розділяються окремі прошарки всерединілицарства як станової групи. Для позначення вищого шару знаті в ХПстолітті замість раніше вживалася в документах терміну magnates починаєзастосовуватися термін рікос-омбрес (ricos-hombres) [35]. Це значення, по -Мабуть, ще не набуло широкого поширення за часів складання
    "Пісні про Сіде", хоча вживається вже і тут:

    3546. Muchos se juntaron de buenos ricos-hombres ... [36]
    У дослівному перекладі цей термін означає "багаті люди". Однак на увазібуло перш за все не багатство того чи іншого представника лицарськогостану, а його могутність і знатність. Тому карріонскіе інфантисподіваються, що за допомогою багатств, отриманих від Сіда, вони зможуть жити зналежною їх походженням розкішшю:

    2552. D'aquestos averes siempre seremos ricos ... [37]

    До складу рікос-омбрес - верхівки класу феодалів - входили "правителі"
    (potestades), "правителі" з титулом графа (condes) та інші особливознатні особи, наближені короля [38]. Графи призначалися королем дляуправління адміністративними округами держави - графствами. Однакпосаду графа все частіше ставала спадковою, оскільки управлінняграфством часто передавалося синові померлого графа або представнику йогосім'ї, хоча формально графське звання було не титулом, а державноїпосадою [39]. Цей перехід відображений в "Пісні про Сіде". Діти карріонскогографа дона Гонсало називаються в поемі не "графами", а "дітьми графа". Самівони зараховують себе до "карріонскім графами за народженням":

    13676. Mio Cid es de Bivar e nos de condes de Carrion ... [40]і навіть, «найчистішими графами за народженням»:

    3354. De natura somos de condes de Carrion ... [41]

    Мабуть, саме походження забезпечувало карріонскім інфантавплив при дворі і навіть можливість проявляти себе там "гордовитими» якговорить про них Кампеодор:

    1938. Ellos son mucho urgullose e anparten la cort ... [42]

    Представники вищої знаті складали найближче оточення короля,брали участь у виробленні рішень державної важливості, тобтоутворювали своєрідний консультативний державний орган при королі,який з другої половини XI століття став називатися королівської курією (curia regia) або королівським радою
    (Consejo real) [43]. Очевидно, до його складу входили і карріонскіе інфанти,і ті представники вищої знаті, які постійно перебували при короліі переїжджали разом з ним з одного міста в інше:

    1973. Con el rey atahtas buenas companas

    Iffantes de Carrion mucho alegres andan [44].

    1980. Cuendes e podestades e my grandes mesnadas [45].

    1981. Con el rey van leoneses e mesnadas gallizianas [46].

    Графи виконували також обов'язки королівських суддів на кортесах:

    3135. Alcaldes sean destos condes don Anrris e conde don Ramon.

    E otros estos condes que del vando non sodes [47].

    Економічною основою могутності рікос-омбрес були великі земельніволодіння. Так, господарями великих "вотчин" (heredades) і "земель" (tierras) у поемі постають карріонскіе інфанти:

    2564. Levar las hemos a nuestras tierras de Carrion ... [48]

    Мабуть, "вотчини" перебували в повному розпорядженні їхніх власників.
    На це вказує те, що інфанти збиралися заплатити свої борги Сіду
    "вотчиною":

    3223. Pagar le hemos de heredades en tierras de Carrion. [49]

    Таким чином, вища знать, представлена великими земельнимивласниками, становила королівську курію, займала найважливішіадміністративні посади, часом перетворюючи їх у спадкові
    (земельні) володіння. З її середовища призначалися і судді для вирішення спорівміж лицарями на кортесах. Практично, рікос-омбрес, виступали якгордовито правлячий і привілейований соціальний шар [50].

    Інший, нижчий за своїм становищем шар знаті, але значноперевершував за чисельністю рікос-омбрес, становили інфанти (infansones
    ). Так само як і рікос-омбрес, інфансони володіли "вотчиною". Так, господарямивотчин були інфансони Сід і його родичі-васали:

    1271. Enviar vos quiero a Castilia, do avenos heredades ... [51].

    1364. Sirvale sus heredades do fore el Campeador ... [52].

    Вони повністю розпоряджалися своїми володіннями і збирали оброки
    (enffurcion) зі своїх селян:

    2822. A las fijas del Cid danles enffuracion ... [53].

    2823. Presentan a Minaya essa noche grant enffuracion ... [54].

    Мабуть "хліб і вино», які Мартін Антолінес надіслав Сіду, булизібрані у вигляді оброку з його селян:

    66. A mio Cid ea los sos abasteles de pan e de vino;

    Non leo comprar, ca el se lo avie consigo. [55]

    Окрім "вотчини" у інфантів як прямих васалів короля булиподаровані їм в умовне тримання бенедонціі на управління певнимитериторіями
    (Honores):

    886. Sobresto todo, a vos, Minaya, honores y tierras avellas condonadas. [56]

    Разом з вищою знаттю інфанти беруть участь у роботі скликалисякоролем дворянських зборів-кортесів:

    2963. Por dentro en Toledo pregonoran mie cort,

    Que alla me vayan cuendes e infonsones. [57]

    Отже, інфанти, як і рікос-омбрес, мали вотчини і володілибенефіція, брали участь у діяльності кортесів. Між цими двомапрошарками лицарства не було ні непереборних перегородок, ні помітнихвідмінностей у соціальному статусі. Оскільки і ті й інші були шляхетногопоходження, за часів "Пісні про Сіде" їх разом називали ідальго.

    Жінки благородного походження, або "duenos", також іменувалисяіноді fijas dalgo:

    2232. Dovos estas duenas, - amas son fijas dalgo. [58]

    Дітей знатних батьків поема називає інфанта (infantes). Першвсе, це стосується, звичайно, до синів графа дона Гонсало-Дієго і
    Фернандо, - яких "Пісня про Сіде" постійно іменує "карріонскіміінфанта "(infantes de Carrion). Але так само поема іменує й дочок Сіда,дітей інфансона:

    1279. La mujer de mio Cid e sus fijas las infantes [59].

    1280. Assi fage a vuestras fijas amas a dos las infantes [60].

    Нарешті, третій розрядом лицарів були "вершники" (caballeros):

    1415. Veriedes caballeros venir de todas partes [61].

    Найчастіше термін caballeros в такому сенсі вживаєтьсястосовно кінним воїнам в дружині Сіда, що за короткий часзросла з шістдесяти вершників до трьох тисяч шестисот. Збільшення кінноговійська Сіда відбувалося в основному за рахунок дрібного лицарства (caballeros
    ), В пошуках наживи приходили до нього на службу:

    1198. Al sabor de ganancia, no lo quieren detardar,

    Grandes yentes se lo acojen de la buena cristianidad [62].

    При цьому цілком очевидно, що у військо вступали не тількивершники, але й бідний люд:

    134. Acojense omnes de todas partes menguadas [63],який становив нижчу частину Силовий дружини:

    686. Sinos dos pedones solos por la puerta guardar [64].

    918. Non son en cuenta, sabet, las peonadas [65].

    1234. A todos los menores cayeron cient mareos de plata [66].

    Поема зовсім недвозначно вказує, що після захоплення багатоївидобутку, деякі піші воїни стали caballeros, тобто лицарями:

    1213. Los que foron de pie caballeros se fagen [67].
    Це означало не просто зміна військового обладнання, а й підвищеннясоціального статуту людини. Згадка про подібну легкості переходу зрозряду піхотинців в лицарі відображає одну з найбільш характерних для
    Іспанії епохи Реконкісти особливостей організації лицарства - відкритостіцього стану, [68] можливість піднесення селянина чи ремісника дозвання caballero. Пояснюється це тим, що в умовах невпинних воєн змаврами постійно відчувалася потреба у лицарів-бійців, і зростання цієї становоїгрупи необхідно було заохочувати за всяку ціну. Королі надавали кіннимвоїнам незнатногопоходження різні привілеї на місцевому та загальнодержавномурівнях, а до Х століття давало всім caballeros праваінфансонов, [69] тобто лицарів благородного походження: звільнення відподатків, підвищений верільд, підсудність лише королю і королівської куріїі т.п.

    Проте ніякими шляхами caballeros той народ не могли отримати те, чимвід народження володіли лицарі-дворяни-енатность. Різниця між інфансоном ікабальєро сучасники висловлювали приказкою: "Інфансоном народжуються,кабальєро стають "(El infanson nace, el caballero se hace) [70].
    Знатність походження створювала непереборну перешкоду між
    "демократичний?? ким "лицарством і аристократичної верхівкою. Навіть інфансонибули відокремлені значною дистанцією від рікос-омбрес, соціальний статусяких завдяки родовитості був незмірно вище. Це протиріччя міжєдністю всього лицарства як стани кінних воїнів і величезною роллю,яку відігравало в суспільному житті людей благородство походженнястановить основний конфлікт "Пісні про мого Сіда".

    Сід постає в поемі як простий інфансон [71], людина хоча ішляхетного, але не дуже знатного походження, в той час як йогопрототип належав до верхівки кастильського лицарства. Трагічний вузолпоеми зав'язується навколо одруження представників могутнього роду,спокусилися багате придане, з дочками Сіда, простого інфансона.

    Інфантін спочатку вважає приниженням для себе родичатися з інфансономі тому бояться відкрито посватати дочок Сіда:

    1375. Non la osariemos acometernos esta razon.

    Mio Cid es de Bivar e nos de condes de Carrion [72].

    На їхню думку, взявши в дружини худородних дочок Саду, вони нададуть їм , та йсамому Кампеадор нечувану честь:

    1888. Casar queriemos con ellas a su ondra ea nuestro pro [73].
    Таких же поглядів дотримується і король:

    1904. Que gelo degades al buen Campeodor:

    Abra y ondra e creera en onor,

    Por conssa grar con inffantes de Carrion [74].

    Навіть сивий, як і найближчі васали - головні носіїантіарістократіческіх ідей в поемі, - розглядають одруження карріонскііхінфантів на "Доньє Ельвірі і Доньє Сіль" як велику честь і власнийуспіх, вважаючи, що поріднитися з інфанта значить підвищити свійсоціальний статус:

    2197. A vos digo, mis fijas, dona Elvira e dona Sol: deste vuestro casamiento creeremos en onor [75].
    Цей приклад дуже наочно показує, як сильно знатність визначаласоціальне становище і суспільний престиж людей. Визнавати цедоводилося людей низького походження-таким, як лицарі Сіда або сам
    Кампеадор, який в очах вищої знаті - всього лише "мірошник":

    3379. ! Fosse a rio d'Ovirna los molinos picar

    E prender maquilas commo lo sude far! [76]
    Знатне походження підносило людини в очах оточуючих нанедосяжну висоту, давало йому шану і повагу, або, як кажуть впоемі, збільшувало "ціну" людини.

    Однак, на переконання інфантів і їх прихильників, знатне походженнядавало їм ще й право позбутися від своїх безрідних дружин, надавши їхбезчестя і навіть пишатися цим:

    3278. Derecho hizieron porque los han deseadas [77].

    3279. Por que las deseamos derecho fiziemos nos;

    Mas nos preciamos, sabet, que menos no [78].
    Таким чином, інфанти розглядають свою знатність як щось, що дає їм нетільки загальну повагу і шану, а й деякі особливі права, службовцізапорукою їх непогрішності й простоти.

    Вища знати зневажливо ставилася до худородним лицарям,завоювали свої лицарські права на полі бою. Аристократи вважали свою
    "ціну" набагато вище їх "ціни", вважаючи на вельможного головною якістюлюдини.

    Природно, це викликало обурення і протест серед дрібних лицарів,погляди яких відображає поема. Відкидаючи знатність як головнегідність людини, вони висували на перший план такі якості лицарів,як чесність, вірність даному слову та сеньйору. "Ціна" людини, п

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !