ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Культура Київської Русі
         

     

    Культурологія

    Контрольна робота № 1.

    Варіант № 10.

    Культура Київської Русі, традиції, освіта, письменність, література, музика.

    Зміст: < br>1. Вступ.
    2. Кирило та Мефодій - просвітники слов'ян.
    3. Володимир Великий у культурному розвитку.
    4. Ярослав Мудрий і культурний розвиток Київської Русі.
    5. Характерні особливості рукописної книги Київської Русі.
    6. Літературні пам'ятки Київської Русі.
    7. Музичне мистецтво Київської Русі.
    8. Внесок Київської Русі у розвиток культури.

    Вступ

    Київська Русь - одна з могутніх держав Європи IX-XII ст. Вона відігралавелику роль в історії східних слов'ян та інших слов'янських народів.
    Давньоруська держава сприяла їх суспільно-політичному, економічному такультурному розвитку.

    Древня Русь впливала на міжнародне життя Європи, підтримувала ірозвивала торговельні, політичні й культурні зв'язки з багатьма країнами
    Заходу і Сходу. Вона тісно співпрацювала з Візантією, Німеччиною, Францією,
    Угорщиною, скандинавських країнами, а також зі східнослов'янськімі -
    Польщею і Чехією. Активно розвивалися культурні відносини з Південнимислов'янами, особливо з Болгарією; як відомо, південнослов'янська писемністьсправила вплив на писемність Русі, а з XI-XII ст. починається зворотнийвплив Русі на південнослов'янську писемність. Це ще раз підтверджуєспільність походження, мовну спорідненість східних, західних і південнихслов'ян, близькість їхніх культур та історичної долі.

    Руські купці торгували в державах Поволжжя, Волзькій Булгарії, Хозарії,доходили в Середню Азію до Багдада. Чи не залишалися поза увагою також народи
    Кавказу і Закавказзя.

    Діти київських князів були пошлюблені з більшістю царських родин
    Європи, що також зайвий раз підтверджує впливовість Київської Русі наполітичне життя своїх сусідів.

    Спільність мови, території, духовної та матеріальної культури, спільнасвітоглядна позиція, державно-політичне життя, правові відносини ( "Руська
    Правда "), спільна боротьба з ворогами сприяли формуванню в народів
    Київської Русі свідомого ставлення щодо об'єднання руських земель в однудержаву.

    Кирило та Мефодій - просвітники слов'ян

    Святі рівноапостольні просвітники слов'ян, брати Кирило та Мефодійнародилися в грецькому місті Солуні. Мефодій як воїн, напевно, бувправителем Болгарського князівства. Згодом, прийнявши чернечий сан,оселився в одному з монастирів на горі Олімп.

    Константин (у чернецтві Кирило) здобув освіту у кращих учителів
    Константинополя, зокрема у Фотія, майбутнього патріарха. За обдарованістьта різнобічні знання сучасники назвали Кирила Мудрим. Згодом він перебравсязі столиці Візантії до монастиря, де вже жив Мефодій. Брати взяли на себеважкий послух - нести слово істини людям. Якось тримаючи шлях до хозар,
    Кирило та Мефодій зупинились у Корсуні, де в "чудесний спосіб" сподобивмощі священномученика Климента, а Константин знайшов Євангеліє та Псалтир,писані "руськими письменами", а також зустрів русина, який говорив мовоюруською, і від нього перейняв її.

    Почувши про освіченість і мудрість братів, Моравський князь Ростиславзапросив їх пропагувати слово Боже мовою слов'ян. Вони дали згоду.

    Разом із братом святим Мефодієм та учнями Набагато, Климента, Сави,
    Наумом і Ангаляром святий Константин уклав слов'янську абетку, переклав
    863року Євангеліє, Апостола, Псалтир та вибрані Божі книги.

    Володимир Великий у культурному розвитку

    По смерті Ярополка Володимир (980 - 1015) стає повновладним господаремдержави, до якої входило майже 20 різних земель - слов'янських, фінських,тюркських. Спільною для них була княжа влада.

    У цих землях постійно спалахували повстання, які Володимир придушував,але військова сила не забезпечувала спокою. Тоді Володимир вирішив змінитивнутрішню політику, насамперед щодо війська: відмовився від найманців ісформував власне воїнство, з яким був у приязних стосунках.

    Із цього середовища створюється власний кабінет. Історичні хронікизберегли імена Володимирового соратників: Добрині, вовчого Хвоста, Блуда таін. Цю політичну акцію відзначають і билини, де знову зустрічаються
    Добриня, Альоша Попович, Ілля Муромець, Дюк Степанович. Володимирліквідував кабінет місцевих "ясних князів" і роздав землі своїмдванадцятим синам. Отже, він створив найбільшу в Європі державу, основоюякої стала централізована влада, із сильною економікою, зі сталимиторговельними і дипломатичними зв'язками.

    Проте ця могутня імперія не мала єдиної ідеології. Якщо говорититермінами сьогодення, у ній функціонувала неорганізована багатопартійнасистема. Володимир, силою здобувши золотий стіл і розширивши державу,розумів, що утримати її можна лише з допомогою консолідуючої сили, якою натой час була релігія. Прораховувалісь усі варіанти - політичний ісвітоглядний - як самим князем, так і його радниками. Потрібна булапрограма, що задовольнила б і народ, і владу, і сильного сусіда. Язичництвоне влаштовували. Після довгих вагань та аналізу всіх чинників зупинилися направославному християнстві як найближчому для слов'янської Русі.

    Християнство не було чимось невідомим для русичів, їм імпонувалипозиції православ'я, які не мали подвійних трактувань і були доситьгуманними порівняно з католицизмом, особливо у викладі Блаженного
    Августина, де людині відводилася пасивна роль, заздалегідь визначена вищоюсилою.

    Після хрещення Русі Володимир закладає школи, куди набирає дітей ізсімей як свого оточення, так і жителів міста з наказом: державі потрібніосвічені люди. Вірогідно, одночасно з освітніми школами засновувалися школидля підготовки священиків. Розпочалося зведення Успенської церкви, відомоїяк Десятинна - першого православного храму Київської Русі.

    Прийнявши християнство, Володимир заснував школи, в яких готувалисявласні кадри, перейняв кращі зразки містобудівництва та архітектури,живопису, науки, філософії, книгописання. Він увів Київську Русь у коловисокорозвинених країн Європи.

    Ярослав Мудрий і культурний розвиток Київської Русі.

    Після тривалої міжусобної боротьби на Київський стіл сідає Ярослав
    (1019 - 1054), прозваний Мудрим, який єдино-владно правив 18 років. Великоюмірою він упроваджував усе краще, чого досяг Володимир: розширював кордонидержави, зміцнював економічні й дипломатичні зв'язки іззахідноєвропейськими володарями. Зокрема, він пошлюбів своїх дітей збагатьма королівськімі дворами - Польщі, Німеччини, Саксонії, Франції,
    Скандинавії, Норвегії, Швеції. Про це розповідають скандинавські саги,німецькі хроніки та інші історичні джерела. Скрізь, куди приходили дочки
    Ярослава, вони несли із собою багатий посаг, міцні моральні засади тависокий рівень культури. Історичні хроніки розповідають про шлюб Анни
    Ярославни з королем Франції Генріхом І. Ще за життя чоловіка вона сталаспівправітельніцею Франції. Це підтверджують багато актів погоджувальнихзаписами: "За згодою дружини моєї ..." або "... у присутності королеви
    Анни ". Після смерті Генріха І Анна була королевою і досить успішноуправляла королівством. Із собою вона привезла слов'янське Євангеліє, наякому присягали всі наступні правителі під час коронування. На терени
    Франції Анна принесла найвищі досягнення культури України-Руси і гідно їхпродовжила.

    За Ярослава засновуються монастирі Св. Юрія та Св. Ірини,започатковується чернецтво в Печерах за селом Берестові, де невдовзіпобудований Печорська монастир - майбутній осередок культури. Серед ченцівбуло багато освічених людей, які навчали грамоти, малювання, мозаїчноїсправи, переписування книжок, співу. У той час на Русі вже існували нотнийспів і нотна (Крюкові) лист.

    Ярослав організував світську школу, де близько 300 дітей навчалисяграмоти та іноземних мов. При Святій Софії працювали переписувачі таперекладачі книжок, про що літописець говорить: Ярослав многи книги списав,поклавши церкви Святої Софії ", зібрав першу в Україні бібліотеку.

    Ярослав зібрав навколо себе освічених людей - Никона, Несторалітописця, митрополита Іларіона та ін. Було укладено перший літописнийзвід, розвивалися писемність та оригінальна література, сформувались елітніта інтелектуальні династії, наприклад Свенелд, його син Малко-мститимеш тим, хто, онук
    Добриня, правнук Костянтин, посадник Новгорода, його син Остромира, дляякого переписано відоме Євангеліє, син Остромира воєвода Вішата, син його
    Ян, діяч часів синів Ярослава - 7 поколінь.

    Зібрані Ярославом вісококультурні люди, за твердженням М.
    Грушевського, були першою академією наук України-Руси. Вони уклали "Руськуправду ", літописи, літературні зводи, які й сьогодні мають велику цінність.

    Ярослав був визначним будівничим. За його правління розпочалося кам'янебудівництво, зокрема Софії Київської. Київ істотно розширився, обнесенийвалами, що були складними інженерними спорудами; при цьому було зведеночотири в'їзні брами: Лядська, Жідівську, Угорську та Золоту (пізніше Золотіворота). Активно розвивалося цивільне будівництво: зводилися дво ітриповерхові будинки з балконами та галереями. На Подолі розміщувалисяторговий центр, пристань і 8 ринків. Про це розповідає німецький воїн
    Тітмар Марзебурзькій, що був у Києві 1018 року.

    Доба Ярослава відома також великим піднесенням мистецтва. Храм Софіїбув своєрідним музеєм, що стояв у ряду кращих пам'яток Європи XI ст. Впливироманського, вірменського та візантійського мистецтв злилися в один потік,який дав ту неповторну єдність і своєрідність, чим і нині пишаєтьсяукраїнський народ. Зведення як храмів, так і світських споруд завдякистаранням Ярослава поширилося в усій Україні.

    Характерні особливості рукописної книги Київської Русі

    Рукописна книга Київської Русі має певні, притаманні тільки їйособливості. Уже майстрів перших відомих нам книг характеризували високийрівень художньої культури, довершений смак. Перше, що варто зазначити, церізноманітні формати та обсяги книг залежно від змісту та призначення: абовеликий фоліант близько тисячі сторінок пергаменту чи паперу, або невеличкакнижка кишенькового розміру. Вони виконані й скомпоновані гармонійно, а їхобсяг відповідає формату. Це свідчить про високий рівень майстерностіпереписувача та художника, які робили книгу.

    У рукопісній книзі провідне значення має шрифт - устав та напівустав,скоропис використовувався дуже рідко. Статут та напівустав давали можливістьзробити красиву, ритмічно насичену сторінку. Як правило, текст писали у двакольори: чорним і червоним. Червоним • - перші рядки, звідси вираз "червонийрядок ", а також окремі слова або речення, на які читач повинен був звернутиособливу увагу. У рукописах великого формату текст компонувався у двастовпчики. У книжках малого розміру на кінцевих сторінках за наявностівільного місця текст закінчувався фігурним трикутником.

    Перед писанням сторінки розлініювалі писалом з рогу, без барвника, прицьому визначали також поля. Лівий бік завжди ідеально рівний, а рядкиправоруч під це правило не підпадалі. Порожні місця заповнювали різнимипозначками: крапками, рисочки тощо; часто їх виконували кіновар'ю.
    Допоміжний апарат - колонтитули, колонцифр - також писали червонимкольором - це робило книгу ошатний і святковою.

    В оформленні староруської книги широко використовували декоративнийелемент - в'язь. Це специфічний вид написання літер, коли назва або слововідігравали роль орнаменту, їх писали червоною фарбою, а в престижнихвиданнях - золотом.

    Рукописна книга була насичена ініціалами, що виконували декоративні йсимволічні функції. Вражає їх розмаїтість: геометричні, каліграфічні,рослинні, сюжетні та змішані мотиви. Нерідко зустрічаються зображеннясценок повсякденного життя, фігурки рибалок, сіячів, орачів, воїнів тощо.
    Ініціали-гіганти, що характерні для європейської рукописної книги, уруській майже не зустрічаються або зустрічаються дуже рідко, причому закольором дуже барвисті: червоні, сині, жовті, зелені та золоті.

    Широко і зі смаком на сторінці компонуваліся заставки, їх завдання --привернути увагу читача до початку розділу. В одній книзі могло бути від 3до 6 заставок, але відомі рукописи, де їх набагато більше. У композиціїокремих заставок вводилися зображення святих. Слід наголосити, що орнаментибудувалися на традиційних елементах та колористично рішеннях українськоїнародної творчості. В окремих випадках використовували кінцівки, ще рідше --рамки і таблиці.

    Важливою частиною художнього оформлення рукописної книги булимініатюри. Вони поділяються на вихідні, або лицеві, й ті, що власне
    "відкривають" текст. Зображення займало цілу сторінку. Ілюстрації
    "розсипані" по всьому тексту: чверть-та півсторінкові, оборкові, на полях.
    Характерна особливість цього періоду - велика кількість ілюстрацій, щостановили цикли по два-три, а то й більше зображень. Окрім функціїоздоблення мініатюри допомагали глибше засвоювати зміст. Рукописи з великоюкількістю ілюстрацій прийнято називати лицьовій. Це прекрасні,високохудожні твори.

    Усі рукописні книги "одягалися" в оправи для захисту та наданняошатний вигляду. Для виготовлення оправи використовувалися добре висушеній оброблені дошки, які надійно скріпляліся з блоком, їх покривали шкірою, аподекуди й коштовними тканинами, металевими прикрасами - жуковінамі тасередники, які були багато орнаментовані. Жуковіні прикрашали золотоюскан, філігранню, зерна, фініфтю, а на середники малювали сюжетні сценизі святого письма або житія. Такі оправи називались окладних. Обов'язковимелементом були орнаментовані застібки, відлиті з металу, найчастіше збронзи.

    За окремим замовленням обріз рукописної книги оброблявся спеціальнимінструментом по кольоровому або золотому тлу. Ця техніка називаласябасменням. Відтак книга була схожа на коштовну річ або ювелірний виріб.
    Більшість майстрів рукописної книги невідома, лише зрідка ми подибуємозгадки про імена, але вони не достовірні. Напевно можна говорити про школуабо спрямування в оформленні книги, характерні лише для певного регіону, деактивно використовувалися місцеві особливості декоративного мистецтва такращі досягнення рукописання в Європі. Рукописні книги стали ціннимнадбанням нашої культури.

    Літературні пам'ятки Київської Русі

    Високий розвиток культури Київської Русі мав міцне підгрунтя, створенепопередниками: розвинену писемність, образне бачення явищ, уміннятрансформувати в мистецькі образи історичні події та персоналі ". Усе цезумовило формування унікального явища - літератури періоду Київської Русі.

    У літописах поряд із дещо сухувато викладеними фактами, укладеними вхронологічному порядку, знаходимо безцінні творіння високого поетичногослова. Це, зокрема, "Повчання Володимира Мономаха дітям", яке зберіг длянас суздальський монах Лаврентій. У ньому князь Володимир закликає своїхдітей невтомно працювати, вчитися, бо це єдина можливість бути господарем іутримувати державу. Коли клята-вовідступніцтво і сваволя були майже нормоюспівжиття, він учив бути вірними слову, не давати сильним губити людину,стверджуючи те, що сам не кривди: "ані бідного смерда, ані бідну вдову".
    Перед нами постає мудрий державець, освічена, відважна людина, яка не зналаспокою і віддавала всі сили на зміцнення і розбудову країни. Такий заповітміг з'явитися тільки в середовищі, де культура посідала чільне місце вжитті держави.

    Літературні традиції гідно розвивав митрополит Іларіон у "Слові прозакон і благодать ", Іларіон працював разом з Ярославом Мудрим, щозасвідчується уставом князя: "се яз князь Великий Ярослав, син
    Володимерь ... сгадал єсми з митрополитом Ларіоном ... "Геніальність йогонезаперечна, адже він був перший, хто на такому високому рівні, з такоюдуховною віддачею написав твір, який пізніше став взірцем для наслідування.
    До речі, "Слово ..." Іларіона на півтора століття старше за "Слово о полку
    Ігоревім ".

    Вражають пластична ясність і конструктивна цілісність" Слова ...".< br>Трічастінна композиція дає змогу розвинути основну тему, проспівати славуземлі руській, її "каганами", Володимиру та князю Ярославу. Усі частинивзаємопов'язані й логічно входять одна в одну. Тема розвивається від цілогодо часткового, від загальнолюдського до національного, пов'язуючи все здолею народу руського.

    У першій частині йдеться про взаємозв'язок двох заповітів: старого -
    "закону" - і нового - "благодаті". Взаємозв'язки подаються в усталенихсимволічних схемах того часу. Через світову історію прославляється Русь.
    На?? олошується, що для нової віри потрібні нові люди. У другій частинірозповідається про руське християнство. Третя частина - Похвально слово
    Володимиру та землі руській, яка посідає гідне місце серед країн світу,утвердження рівності всіх народів, хвала за одержану можливість уведення вобіг на Русі набутків християнства. Богословська думка і політична ідея,єдність народів становлять жанрову своєрідність "Слова ..." Іларіона.

    Вершина поетичної творчості київської доби - "Слово о полку Ігоревім".
    Його автор палко любить свій край і співвітчизників, досконало володієлітературною формою, вміло поєднує епос із лірикою. Скрізь у текстівідчувається його присутність і вболівання за події, про які йдеться. Такийтвір міг бути написаний лише в суспільстві, яке мало значні культурні,зокрема літературні, традиції.

    Основна тема твору - єднання в ім'я утвердження державності, збереженнякультурних набутків, гуртування кращих сил для того, щоб уникнути вжезроблених помилок.

    На особливу увагу заслуговує літературна пам'ятка "Слово о погибеліруської землі ", написана приблизно в 40-ві роки XIII ст. у зв'язку з татаро -монгольським нашестям. Вона становить науковий інтерес як сама по собі, такі у зв'язку зі "Словом о полку Ігоревім". Обидва твори характеризуютьвисокий патріотизм, ліричне сприйняття природи, досконалість художньоїформи, своєрідні деталі поетичної фразеології. Ці світські твори поєднуютьелементи уславлення і плачу, головний герой у них - земля руська, обидванаписані після поразок. Пам'ятку знайдено у Псково-Печорська монастирі;уперше опубліковано 1892 р.. у "пам'ятники стародавньої писемності" (Санкт-Петербург -
    Вип. 84).

    Музичне мистецтво Київської Русі

    Музичне мистецтво східних слов'ян доби Київської Русі досягло високогорівня. Про це свідчать фольклорна спадщина, давньоруський культовий спів,музика княжого двору, ратна (військова) музика.

    В усній народній традиції продовжують розвиватись ігри, календарні тародинно-побутові пісні, похоронні плачі й голосіння, їх найдавніші зразкизбереглися в невеликій кількості.

    Плин часу зумовлювало нові народнопісенні жанри. Серед них Найзначніший
    - Билинний епос, що активно розвивався у Х-XI ст. У билина у художньо -поетичній формі відбівалася боротьба народу за незалежність, втілювалисяпатріотичні ідеї, уявлення про героїв-богатирів, наділених мудрістю, силою,красою. Такими є билинні герої Ілля Муромець, Добриня Никитич, Альоша
    Попович, Микула Селяниновича. Історія зберегла також імена народних співцівБлін - Бояна, Митуса, Ора, згадки про яких зустрічаються у "Слові о полку
    Ігоревім ", Іпатїївському літописі та ін.

    Носіями народного мистецтва були скоморохи. Ці обдаровані виконавці -імпровізаторі поєднували якості актора, танцюриста, співака, музиканта -інструменталіста, акробата. Вони були постійними учасниками народнихрозваг, свят, урочистих подій; нерідко їх запрошували до боярських такняжих дворів. Лише церква негативно ставилася до цих "веселих молодців",як їх називали в ті часи.

    Великий інтерес становить музика княжого двору. За свідченнямісториків, починаючи з середини Х ст. прийоми іноземних послів проходилипід музичний супровід. Цей звичай запровадила княгиня Ольга, яка під чассвого перебування у Константинополі 945 р.. була вражена грою на різнихінструментах, зокрема органі. Імовірно, саме з того часу орган поширюєтьсяна Русі.

    На думку дослідників музичної культури Київської Русі, князі утримувалипри дворі професійних музикантів-інструменталістів, співаків, танцюристів.
    Учасниками князівських розваг, свят у княжих палатах були співці --сказітелі блін, скоморохи.

    Музика супроводжувала ратні походи княжих бойових дружин. Головну рольтут відігравали духові та ударні інструменти.

    Багатство і різноманітність інструментарію свідчать про високий рівеньмузичного мистецтва доби Київської Русі.

    Якими ж були музичні інструменти? Це струнні смічкові - гудок, смик;щіпкові - лютня, гуслі, псалтир; духові - роги, труби, сурми, свистки,сопілки, дудки, жалійкі, волинка, органи; ударні - бубни, тарілки,дзвіночки, брязкальця. Важливу роль відігравали церковні дзвони, якісповіщали про наступ ворога, пожежу, скликали людей на віче.

    Унікальні відомості про інструментарій Київської Русі дають фрески
    Софійського собору. На них, зокрема, зображено музик, які грають на духовихта струнно-щипкових інструментах.

    У культурно-мистецькій спадщині Київської Русі чільне місце посідаєцерковний спів.

    Давньоруські одноголосні церковні наспіви називалися знаменнимрозспівом (від давньослов'янського "знам'я" - знак). Відповідно іСхіднослов'янська нотація знаменного розспіву називалася знаменною, абоКрюкова. Запозичений з Візантії, знаменний розспів збагативсянароднопісеннімі традиціями східних слов'ян. Так, у інтонуванні текстівпомітний вплив давньоруського епосу, величальних пісень та похороннихплачів.

    Основою знаменного розспіву стали "Глас" - хорові монодії, мелодіянаближалася до речітації. Знаменний розспів був чисто вокальний, безсупроводу. Його краса і самобутність викликали захоплення у багатьохіноземних мандрівників.

    У Київській Русі з'явилися центри навчання співу. Це, зокрема, великийхор та школа при Десятинній церкві, двір деместіків - співаків-солістів, щобули одночасно диригентами й учителями співу. Важливу роль у формуванні йпоширенні музичної традиції відігравала Києво-Печерська Лавра. Середвідомих майстрів церковного співу слід назвати деместіка та піснетворця
    Стефана.

    Багата й різноманітна спадщина часів Київської Русі стала міцнимпідгрунтям для формування професійної музичної культури українськогонароду.

    Внесок Київської Русі у розвиток культури

    Київська Русь, Освоївши кращі досягнення народів східних слов'ян,протягом IX-XII ст. вибудувала самобутню і високу культуру, яка посілавизначне місце серед культур країн Європи та Азії. Численні археологічнізнахідки та писемні джерела свідчать про їх самобутність і спростовуютьтези окремих науковців про іноземні впливи, які особливо були популярнимисеред вчених в XIX і на початку XX ст.

    Високий освітній рівень кієворусічів підтверджується великою кількістюписемних пам'яток і написів на пряслицях, холодній зброї, берестянихграмотах, графіті у Софії Київській та Новгородській. За Володимира і
    Ярослава працювали школи. Народилася і утвердилася любов до книги,утворюються скрипторії, майстерні для переписування та оздоблення книги.
    Утворюються бібліотеки - перша з них була при Софійському соборі у Києві.
    Київські князі були вісокоосвіченімі людьми - "кніголюбцямі". Так, Ярослав
    Мудрий, за свідченням літописця, "шануючи часто в день й в нощи", бувпалким прихильником книги.

    На основі багатої фольклорної традиції розвивається оригінальналітература. На жаль, до наших днів дійшло мало світських творів, але "Словопро Ігорів похід "серед них посідає чільне місце. Один із найвизначнішихсвітських творів періоду Київської Русі - це "Повчання" дітям Володимира
    Мономаха, в якому він закликає їх до миру і злагоди та подає ідеалізованійобраз політика, державного діяча, воїна.

    істотного розвитку дістала усна народна творчість, що відбиваєспецифіку мислення і мову народу. Найяскравіше це помітно у билина: тутобрази богатирів - це уособлення патріотизму і мужності, героїки ібезмежної відданості Батьківщині.

    Із прийняттям християнства витісняється традиційна дерев'янаархітектура, на зміну їй приходить мурована, візантійського типу, якачастково увібрала в себе традиції будівничих Русі. Зводяться Десятиннацерква. Софійський собор, церкви Кирилівська, Спаса на Берестові, монастирі
    Видубицька та Лаврський у Києві, Спасо-Преображенський, Борисоглібськийсобори та церква П'ятниці на торгу в Чернігові, а також собори у Новгороді,
    Пскові, Полоцьку та інших містах.

    Високого рівня розвитку досягло декоративно-прикладне, ужиткове таювелірне мистецтво. Вироби майстрів Київської Русі були популярними нетільки на батьківщині, а й за її межами. Це переважно вироби із золота:намисто, колти, ланцюжки, сережки, діадеми, браслети, фібулі, персні та ін.

    Культурі Київської Русі притаманні також спільні риси в різних галузяхдуховної і матеріальної культури - житті, одязі, речах побуту, декоративно -прикладному мистецтві, обрядовості, усній народній творчості, що насьогодні являє для нас єдину спільність - культуру Київської Русі.

    Використана література

    1. Бокань В.А., Польовий Л.П. Історія культури України: Навч. посібник.

    - К.: МАУП, 1998. - С. 232.

    2. Теорія та історія світової і вітчизняної культури: Підручник/Горбач

    Н.Я., Гелей С.Д., Росінська З.П. та ін. - Львів: Каменяр. 1992 - С.

    166.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !