ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Культура на Україні в 40-50-ті роки
         

     

    Культурологія


    Культурне життя в Україні було невід'ємою частиною повоєнного ваідродження.
    У тяжкому становищі опинилися освітні заклади, особливо в сільськихрайонах. Тому в Україні розгорнувся рух за відбудову і ремонт шкіл власнимисилами. Крім того, протягом першої половини 50-х років було зведено 1300нових шкіл на 400 тис.. учнівських місць. У 1958 р. в республіці булоздійснено перехід до обов'язкової семирічної освіти.

    Наприкінці 50-х років в Україні діяли 11 тис.. середніх шкіл - у 2,5раза більше, ніж у 1940 р. Водночас дедалі більше відчувалося відірваністьукраїнської школи від проблем національного виховання. Так, "Історія СРСР"у школі починалася історією Російської імперії, яка переходила в історію
    СРСР, а попередній період був історією багатьох народностей, що складали
    СРСР. Лише у 30% шкіл навчання проводилось українською мовою. З 1948 р. до
    1954 р. кількість українських шкіл зменшилась з 26 тис.. до 25 тис.., аросійських збільшилась з 2720 до 4051. У 1953 р. в школах з українськоюмовою навчання налічувалось 1,4 млн. учнів, а в російських і змішаних - 3,9млн.

    Протягом першої повоєнної п'ятирічки було відновлено роботу всі вищихнавчальних закладів республіки, яких напікінці 1950 р. було 160. Тільки настаціонарних відділеннях цих закладів навчалось понад 200 тис.. студентів. Уцілому за 1946 - 1950 рр.. в Україні було підготовлено понад 126 тис..спеціалістів із вищою освітою.

    Вже через три роки було відновлено науково-технічну базу АН УРСР.
    Почалися розробки та дослідження в таких галузях науки, як ядерна татеоретична фізика, металофізіка та ін. Проте з новим витком репресій,пошуками "безрідних космополітів" у наукових колективах склалася напруженаситуація. У серпні 1947 р.. з'явилася постанова ЦК КП (б) У "Про політичніпомилки і незадовільну роботу Інституту історії Академії наук УРСР ".
    Безпідставній критиці в ній було піддано праці, видані в передвоєнні тавоєнні роки: "Короткий курс істроії України" за редакцією С. Білоусова, К.
    Гуслистого, М. Петровського, М. Супруненка, Ф. Ястребова, "Нариси історії
    України "за редакцією К. Гуслистого, Я. Ястребова.

    Після сесії ВАСГНІЛ (серпень 1948 р.), Яка завершила розгром
    "Реакційної теорії менделізму-морганізму", жертвами лісенківщіні стали в
    Україні академік АН УРСР М. Гришко, завідувач кафедри дарвінізму професор
    С. Гезшензон (Київський університет), завідувач кафедри дарвінізму ігенетики професор І. Поляков (Харківський університет), професор Л. Делонез Харківського сільсько-господарського інституту та ін. Було розкритикованопідручник для вузів "Курс генетики" М. Гришка і Л. Делоне.

    Прийнята влітку 1946 р.. постанова ЦК ВКП (б) про жуналі "Зірка" і
    "Ленинград" в Україні мала своїм продовженням відповідні постанови ЦК
    КП (б) У: "Про перекручення і помилки у висвітленні історії українськоїлітератури у "Нарисі історії української літератури" "(24 серпня 1946 р.),
    "Про журнал сатири і гумору Перець" (19 вересня 1946 р.), "Про журнал
    "Вітчизна" "(1 жовтня 1946 р.)," Про репертуар драматичних і оперних театрів
    УРСР і заходи щодо цого поліпшення "(20 жовтня 1946 р.) Та багато інших.

    У цих документах допускалися суб'єктивні оціенкі й перекручення ваналізі загнального стану літератури і мистецтва.

    Ідеологічна ситуація в Україні погіршилась після того, як ЦК КП (б) Узнову очолив Л. Каганович. У пресі з'явились статті, які вихваляли роль
    Кагановича в розгромі "хвільвізму" в Україні. А сам він у цей часзвинувачував в буржуазному націоналізмі відомих майстрів літератури П.
    Панча (за роман "Гомоніла Україна"), А. Малишка, С. Кріжанівського. І.
    Неходи, В. Бичка, М. Рильського, Ю. Яновського, І. Сенченка. та ін.
    Ганебному шельмування було піддано кіносценарій О. Довженка "Україна вогні ".

    Довженко Олександр Петрович

    (1894-1956) письменник, кінорежисер

    Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селянській родиніна Чернігівщині, в мальовничому містечку Сосниця.

    Дитинство його проходило серед казкової природи Придесення,колоритних постатей, житейських трагедій і свят своїх земляків. Пізніше цейпобачений, почутий, пережитий у дитинстві світ знайде своє втілення удовженківськіх фільмах, що золотими літерами впишуться у скарбницюсвітового кіно.

    У Сосниці Сашко, як звали його рідні, здобуває початкову освіту.

    З сімнадцяти років він - студент Глухівського учительськогоінституту, закінчивши який у 1914 році, отримує направлення до Житомира.
    Вчителювання його тривало до літа 1917 року й включало в себеприродознавство й гімнастику, географію й фізику, історію й малювання.

    Згодом він переїздить на роботу до Києва. Тут він вчітелює і вчитьсяв Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Коли ж у
    Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко стає її слухачем.

    У буремний лихоліття 1918 - 1920 років Довженко на службі у Червоній
    Армії. Після визволення Києва від польських інтервентів працює вгубернському управлінні народної освіти завідуючим відділом мистецтва.

    Так тривало до липня 1921 року, коли його, за наказом Наркоматузакордонних справ УРСР, було зараховано співробітником цього поважноговідомства і направлено на роботу за кордон - спочатку до консульства у
    Варшаву, а згодом у Берлін. Там він продовжує малювати й студіюватималярство.

    У 1923 році О. Довженко повертається в Україну. Частка заносити його до
    Харкова, на той час столиці України, де він влаштовується на роботу вгазету "Вісті", працюючи там карикатуристом та художником-ілюстратором.

    На тридцять третьому році життя О. Довженка круто змінюється. Вінприїжджає до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії. Першоюпробою став фільм "Ягідка кохання", що мав комедійний характер, але
    Олександр Петрович ніколи не зараховував його до свого творчого доробку.
    Точкою відліку свого кінематографічного життя він справедливо розпочинав зістрічки "Сумка діпкур'єра", в якій окрім всього ще знявся і в ролікочегара.

    Мрією О. Довженка було національне кіно, наближення його естетики донародного мистецтва.

    У 1928 році він за сто днів знімає фільм "Звенигора" - історіюукраїнського народу від сивої давнини до сучасності. "Картину я не зробив,а проспівав, як птах ", - казав митець.

    Наступною роботою О. Довженка стає стрічка" Арсенал ", а ще через рік,у 1930 р.., на екрани виходить неперевершений шедевр світової кінокласики -
    "Земля".

    Цей фільм - гімн життю - було названо серед двадцяти кращихкінострічок усіх часів і народів. Фільм, у якому О. Довженко звернувся дотрьох одвічних загальнолюдських тем: життя і смерть, людина і земля, стареі нове - уже знімався на Київській кінофабріці, яку тільки розпочалибудувати. В цей час на її території Довженко і закладає свій знаменитийсад.

    відносною творчою невдачею можна вважати стрічку "Іван", у якійвідбилися творчі шукання автора по відтворенню нового змісту життя.

    На початку 1933 року залишає Київську кінофабріку і переїздить до
    Москви. Згодом разом з дружиною Ю. Солнцева та письменником О. Фадєєвимвирушає на Далекий Схід. Мета поїздки - створення сценарію про східнірубежі країни. Результатом творчого відрядження став фільм "Аероград".

    Напередодні війни працює над фільмом "Щорс", з основною темою - народу війні. За цю роботу митець був удостоєний Державної премії СРСР.

    З початком війни змінюється і життя О. Довженка. Він добровольцем ідена фронт захищати рідну землю. Працює в газетах "Червона Армія", "Червоназірка "" Известия ". Пише серію оповідань.

    У 1943 році на екрани виходить документальний фільм "За нашу
    Радянську Україну ". У травні 1945 року з'являється ще одна стрічка
    "Перемога на Правобережній Україні".

    Після війни О. Довженко знімає документальний фільм про Вірменію
    "Рідна країна", у 1949 році - стрічку "Мічурін".

    На початку п'ятдесятих років великий режисер в основному займаєтьсяпедагогічною та викладацькою роботою в Інституті кінематографії. Пишесценарії та кіноповісті: "Відкриття Антарктиди", "Поема про море", "Повістьполум'яних літ "," Зачарована Десна ".

    Сповнений творчих планів, О. Довженко раптово помирає 25 листопада
    1956 року. Йому йшов шістдесят третій рік ...

    Вже після його смерті виходить вибране О. П. Довженка, дознімаютьсядружиною Ю. Солнцева "Поема про море", "Повість полум'яних літ",
    "Зачарована Десна".

    У 1959 році за сценарій фільму "Поема про море" О. П. Довженкупосмертно присуджується Ленінська премія.

    Оглядаючи творчий доробок геніального майстра, великого романтика йпоета, щоразу неодмінно навертаєшся до думки: де ж витоки того світу красиі гармонії, що таким чистим світлом, мудрим і невмирущим, постає зісторінок його творів? Що ж саме могло запасти в душу і підкорити серцяцивілізованого світу, коли роботи митця визнавалися неперевершеними?

    Висновки можуть бути надзвичайно простими. Та й підказку на них даєсам О. Довженко. Віддана й щира любов до своєї землі, своєї батьківщини,свого роду й народу, добре, чуйне, мудре ставлення до всього живого - осьті орієнтири, що виводять на правильну відповідь, пояснюючи невмирущість іодвічну магію його творчості.

    О. Довженка опоетізовував світ і намагався життям своїм не порушуватиприродну красу і гармонію, а примножувати її де б то не було і яким би тоне було чином.

    Мабуть, ніхто краще й проніклівіше не сказав про той оберіг чистоїдуховної й емоційної пам'яті, про звичайну сільську хату, яку ніби "ніхто йНЕ будував, а виросла вона сама, як печериці, між грушею і погребом ", продитинство, яке минуло серед неповторних краєвидів, про людей, які були начеорганічним доповненням казкової природи.

    В одному з ліричних відступів у "Зачарованій Десні" письменник такказав про той незабутній період життя: "Коли ж обертаюсь я часом докриниці, з якої пив колись воду, і до моєї білої прівітної хатинки іпосилаю їм у далеке минуле своє благословення, я роблю ту лише "помилку",яку роблять і робитимуть, скільки й світ стоятиме, душі народні живі всіхепох і народів, згадуючи про незабутні чари дитинства. Світ одкріваєтьсяперед ясними очима перших літ пізнання, всі враження буття зливаються вневмирущу гармонію, людяним, дорогоцінну. Сумно і смутно людині, коливисихає і сліпне уява, коли, обертаючись до найдорожчих джерел дитинства таюнацтва, нічого не бачить вона дорогого, небуденна, ніщо не гріє її, небудить радості ані людяного суму. Безбарвна людина ота, яку посаду непосідала б вона, і труд її, не зігрітий теплим промінням часу, безбарвний ".

    О. Довженко вважав, що людина, яка не любить природу, не розуміє її, --не може стати справжнім митцем. Ота благоговійність і, головне, сприйняттялюдини в органічному єднанні з нею, як одного цілого, безсумнівно, знайшлисвоє талановите відображення в усіх художніх творах митця - від оповіданьдо фільмів.

    "Жили ми в повній гармонії з силами природи, зимою мерзли, літомсмажена на сонці, восени місили грязь, а весною нас заливало водою, і хтоцього не знає, не знає тієї радості і повноти життя ".

    І основний стрижень тієї природи - своєрідний символ, ріка життя,зачарована Десна. "Благословенна будь, моя незаймана дівиця Десна, що,згадуючи тебе вже багато літ, я завжди добрішав, почував себе невичерпнабагатим і щедрим. Так багато дала ти мені подарунків на все життя. Далекакраса моя! Щасливий я, що народився на твоєму березі, що пив у незабутніроки твою м'яку, веселу, сиву воду, що ходив босий по твоїх казковихвисипах, слухав рибальських розмов на твоїх човнах і казання старих продавнину, що лічів у тобі зорі на перекинутому небі, що й досі, дивлячисьуниз, не втратив щастя бачити оті зорі навіть у буденних калюжах нажиттєвих шляхах ".

    Саме його надчутлівість дозволила створити опоетізовану симфоніюдраматичних часів, коли, здавалося, потрясаються основи буття. Відомо, якгреки надзвичайно ревно ставилися до своєї легендарної історії, але післясмерті О. Довженка вони шанобливо назвали його Гомером ХХ століття.

    У своїх художніх сповідях митець наближається до найкращих традиційукраїнської народної творчості: ліризм, емоційність, філософськазаглибленість думки, романтична піднесеність і патетична пристрасністьнасичують і струмують у кожному слові чи кадрі художника. Змальовуючи своїхпредків, О. Довженко через своїх рідних мовби відтворює колективний образвсього народу. Ці високі узагальнення проступають навіть через такі деталі,як руки прадіда Тараса, які "нікому й ніколи не заподіяли зла на землі, невкрали, не вбили, не одняли, не пролили крові. Знали труд і мир, щедроти йдобро ".

    Чи ж не звідси витоки того заклику-звернення до своїх учнів -" усежиття грати етюд на інтелігентність "? І чи не саме це так магічно приваблюєлюдей у його творчості?

    Інша іпостась художнього оспівування митця - праця. Просто іненав'язливо виступає означена тема в роботах О. Довженка, але своєювнутрішньою величчю ця стихія творення заворожує, ще і ще раз підтверджуючивіковий історичний висновок про те, що основним моральним і естетичнимкритерієм для народу є праця. Вона вівершує і визначає все найпрекраснішена нашій землі. "Любіть землю! Любіть працю на землі, бо без цього не будещастя нам і дітям нашим ні на якій планеті ".

    Звернення до простих і святих понять, чесне й проникливе осмисленняїх роблять автора філософом, володарем дум, людиною середини ХХ століття,що уособлює собою радощі й болі свого часу і свого народу. При зверненні добезсмертної творчості митця переконуємося у цьому постійно.

    І ще О. Довженко - великий гуманіст, який не мислив себе без людей,своєї діяльності на благо народу без органічного свого єднання з ними, ачерез них - з самим життям. "Я син свого часу і весь належу сучасникамсвоїм ", - так говорив про себе Олександр Петрович Довженко, поміляючісь посуті, можливо, вперше в житті. Історія розсудить по-своєму: належить вінтепер вічності, як невід'ємна частка могутньої світової культури, яксвітосяйній геній українського народу.

    На пленіумі Спілки письменників у вересені 1947 р. О. Корнійчук усвоїй доповіді звинуватив М. Рильського, І. Сенченка, Ю. Яновського,редколегію журналу "Дніпро" та його редактора А. Малишка в "націоналізмі".

    Починаючи з 1948 р., в СРСР, за вказівкою Сталіна, почалася боротьбаз "безрідними космополітами" серед творчої інтелігенції. Завершилася цякампанія процесом Єврейськогго антифашистського комітету і "справоюлікарів ". Було заарештовано 110 осіб, із яких 10 засуджено до розстрілу. Їхусіх було звинувачено у зв'язках з "міжнародним сіонізмом".

    А свого піку наступ на інтелігенцію в Україні досяг 1951 р.., коли у
    "Правді" за 2 липня було надруковано статтю (редакційну, тобто без підпису)
    "Проти ідеологічних перекручень у літературі". В ній ішлося проте, щонаписаний ще в 1946 р.. вірш В. Сосюри "Любіть Україну" викликає почуттярозчарування, протесту ... Під такою творчістю підпішеться будь-який недругукраїнського народу з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра, Бандерата ін. Авторами статті були Каганович та деякі його літературніконсультанти з України.

    І все ж за цих гнетючіх умов українська література поповниласьбагатьма творами, які здобули визнання. Це, зокрема, драматична поема
    "Шевченко і Чернишевський" П. Тичини, збірка поезій "Троянди і виноград" М.
    Рильського.

    Як значне досягнення української прози були оцінені цикл романів
    "Велика рідня", "Кров людська - не водиця", "Хліб і сіль" М. Стельмаха,
    "Хазяї" С. Скляренка, "лейтенант" О. Копиленка, "Київські оповідання" Ю.
    Яновського, твори Н. Рибака, В. Собка, гумористичні опопвідання Остапа
    Вишні, який свого часу став жертвою репресій. Одним із яскравих явищ улітературі стала творчість російськомовного письменника-фронтовика В.
    Некрасова з Києва, автора книги про війну "В окопакх Сталінграда".

    різноманітністю композиційних рішень позначено твори образотворчогомистецтва О. Шовкуненка, М. Дерегуса та ін. Тема війни була домінуючою втворчості художників. Характерні в цьому плані "Бабин Яр" В. Овчинникова,
    "Ми ще повернемося" Л. Мучник, "визволителі Києва" С. Бесєдіна.
    Страждання, героїзм і трагізм народних мас у боротьбі з ворогами сталитемою для творчості композиторів К. Данькевича і Д. Клебанова, яківідповідно в опері "Богдан Хмельницький" та симфонії "Бабин Яр" відтворилинезабутні і трагічні сторінки нашої історії.

    Зростала популярність театрального мистецтва. У 50-х роках в Українідіяло майже 70 професіональних театрів. Постійне захоплення викликав талантмайстрів сцени Б. Гмиря??, Н. Ужвій, Г. Юри та ін. Сприяли відродженню нашогомузичного мистецтва гастролі в Україні І. Козловського, В. Давидової та ін.

    Працювали три кіностудії художніх фільмів - Київська, Одеська та
    Ялтинська. Популярними стали кінокартини "Сільська вчителька", "Педадогічнапоема "," Весна на Зарічній вулиці "та ін. У 1950 р. на екрани вийшов фільмкінорежисера І. Савченка "Тарас Шевченко". На початок 1946 р.. понад 100кіножурналів "Радянська Україна" випустила Українська студія кінохроніки.

    Українська культура повоєнного часу зазнала на собі й руйнівноговпливу сталінщини, що призводило до суб'єктівізму в зображенні життяукраїнського народу тяжких відбудовних років.

    Реферат з історії України учня # групи

    # #

    # MASTER #

    на тему:

    "Культура в Україні в другій половині 40-х -

    першій половині 50-х років ХХ століття"

    Київ - 2001

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !