ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Культурологія
         

     

    Культурологія


    Комерційний Недержавний Інститут Підприємницької

    Діяльності

    Реферат

    на тему: Культурологія як наука.

    Предмет, структура, функції культури

    Виконав:

    Перевірив:

    _________________< br>__________________ __________________

    __________________< br> _________________< br>__________________

    Мінськ 1999

    1. Культурологія-це наука про культуру. Предметом культурології єоб'єктивні закономірності загальнолюдського і національних культурнихпроцесів, пам'ятники, явища і події матеріального і духовного життялюдей.
    Культурологія вивчає передумови та фактори, під впливом яких,формуються і розвиваються культурні інтереси і потреби людей,досліджує їх участь у створенні, примноження, збереження і передачікультурних цінностей.
    Культурологія вивчає культурне життя в різних суспільствах, прагнучивиділити особливості та досягнення основних культурно-історичних типів.
    Знайомство зі світовою культурою-невід'ємна частина інтелектуальногопотенціалу тих, кому належить в недалекому майбутньому приймати рішення,що можуть вплинути на соціально-економічний розвиток нашої країни, включаючиекономіку, політику, культуру.
    Найважливіше завдання культурологів-аналіз процесів і тенденційсоціокультурного середовища сучасності.
    Одна з основних проблем культурологічної науки-питання теорії та історіїсвітової культури.
    Курс культурології дає розуміння того, що будь-яка матеріально -практична, наукова та інша діяльність людини поза культури неможливатак само, як неможлива без культури і саме життя людини.


    2. Що розуміють під культурою?

    Слово «культура» - в лексиконі практично кожної людини.
    Але в це поняття вкладають самий різний зміст.
    Одні під культурою розуміють лише ті цінності духовного життя, інші-щебільше звужують це поняття, відносять до нього лише явища мистецтва,літератури. Треті під культурою взагалі розуміють певну ідеологію,покликану обслуговувати, забезпечувати «трудові» звершення,т.е.хозяйственние завдання.
    Явище культури надзвичайно багато і часто, воістину всеохоплююче.
    Не випадково культурологи давно не можуть дати йому визначення.
    Проте теоретична складність даної проблеми не зводиться лише добагатозначності самого поняття культура. Культура-це багатогранна проблемаісторичного розвитку, і саме слово культура об'єднають різноманітні точкизору.

    Термін культура сходить до латинського слова «cultura» що означалообробіток грунту, її культивування, тобто зміна у природному об'єктіпід впливом людини, його діяльність на відміну від тих змін,які викликані природними причинами. Вже у цьому первісномузміст терміна мова висловив важливу особливість-єдність культури,людини та її діяльності. Світ культури, будь-який його предмет або явищесприймаються не як наслідок дії природних сил, а як результатзусиль самих людей, спрямованих на вдосконалення, обробку,перетворення того, що дано безпосередньо природою.
    В даний час поняття культура означає історично певнийрівень розвитку суспільства, творчих сил і здібностей людини,виражений в типах і формах організації життя і діяльності людей, а такожу створюваних ними матеріальних і духовних цінностях.
    Тому зрозуміти сутність культури можна лише через призму діяльностілюдини, народів, що населяють планету.
    Культура не існує поза людиною. Вона спочатку пов'язана з людиною іпороджена тим, що він постійно прагне шукати сенс свого життя ідіяльності, удосконалювати себе і світ, у якому він живе.

    Людина не народжується соціальною, а лише в процесі діяльностіставати таким. Освіта, виховання-це не що інше як оволодіннякультурою, процес передачі її від одного покоління до іншого.
    Отже, культура означає прилучення людини до соціуму, суспільству.
    Будь-яка людина, дорослішаючи перш за все опановує тією культурою, яка вжебула створена до нього, освоює соціальний досвід, накопичений йогопопередниками. Оволодіння культурою може здійснюватися у форміміжособистісних відносин і самоосвіти. Величезною є роль засобів масовоїінформації-радіо, телебачення, преси.
    Освоюючи накопичений раніше досвід, людину може внести свій власнийвнесок в культурний шар.
    Процес соціалізації-це безперервний процес оволодіння культурою і разомз тим індивідуалізації особистості, про цінності культури лягають наконкретну індивідуальність людини, його характер, психічний склад,темперамент-менталітет.

    Культура-це складна система, яка вбирає і відображає протиріччявсього світу. У чому вони проявляються?
    1. У протиріччі між соціалізацією і індивідуалізацією особистості: з одного боку, людина неминуче соціалізується, засвоюючи норми суспільства, а з іншого, - прагне зберегти індивідуальність своєї особистості.
    2. У протиріччі між нормативністю культури і тією свободою, яку вона надає людині. Норма і свобода-два полюси, два борються початку.
    3. У протиріччі між традиційністю культури і тим оновленням, яке відбувається в її організмі.
    Ці та інші суперечності складають не тільки сутнісну характеристикукультури, але і є джерелом її розвитку.

    Культура-це досить складна, багаторівнева система.
    Прийнято поділяти культуру по її носієві. Залежно від цього цілкомправомірно, перш за все, виділяти світову і національні культури.
    Світова культура-це синтез кращих досягнень всіх національних культуррізних народів, що населяють нашу планету.
    Національна культура, у свою чергу, виступає синтезом культур різнихкласів, соціальних верств і груп відповідного суспільства. Своєрідністьнаціональної культури, її неповторність і оригінальність виявляються як удуховної так і в матеріальній сферах життєдіяльності.
    У відповідності з конкретними носіями виділяються також культурисоціальних спільнот, сім'ї, окремої людини. Загальноприйнятим вважаєтьсявиділення народної і професійної культури.

    Культура ділиться на певні види і пологи. Підставою для подібногоподілу є облік різноманіття людської діяльності. Звідсивиділяється матеріальна та духовна культура. Але їх підрозділ частобуває умовним, оскільки в реальному житті вони тісно взаємопов'язані івзаімопронікаеми.
    Важлива особливість матеріальної культури-її нетотожність німатеріального життя суспільства, ні матеріальному виробництву, ні матеріальноперетворюючої діяльності.
    Матеріальна культура характеризує цю діяльність з точки зору їївпливу на розвиток людини, розкриваючи, якою мірою вона дає можливістьзастосувати його здібності, творчі можливості, дарування.
    Матеріальна культура-це культура праці і матеріального виробництва;культура побуту; культура топосу, тобто місця проживання; культура відношення довласного тіла; фізична культура.
    Духовна культура виступає багатошаровим утворенням і включає в себе:пізнавальну та інтелектуальної культуру, філософську, етичну,художню, правову, педагогічну, релігійну.
    На думку деяких культоролог, окремі види культури не можна віднеститільки до матеріальної або до духовного. Вони являють собою «вертикальне»перетин культури, «пронизуючи» всю її систему. Це економічна,політична, екологічна, естетична культура.

    За змістом і впливу культури на людину ряд дослідниківпропонує ділити її на прогресивну і реакційну. Культура якформує людини явище може виховувати особистість не тількиморальну, але і аморальну.
    Історично культуру пов'язують з гуманізмом. В основі культури лежить мерарозвитку людини. Ні досягнення техніки, ні наукові відкриття самі по собіне визначають рівня культури суспільства, якщо в ньому немає людяності, якщокультура спрямована не на вдосконалення людини. Таким чином,критерієм культури є Гуманізація суспільства. Мета культури -всебічний розвиток людини.

    Існує поділ ще за однією ознакою-актуальності.
    Актуальна-це та культура, яка знаходиться в масовому вжитку.
    Кожна епоха створює свою актуальну культуру, що добре ілюструє модане тільки в одязі, але і в культурі. Актуальність культури-це живий,безпосередній процес, в якому щось народжується, набирає силу,живе, вмирає.
    У структуру культури входять субстанціональні елементи, якіопредмечіваются в її цінностях і нормах; функціональні елементи,характеризують сам процес культурної діяльності, різні його бокуі аспекти.

    Структура культури складна і багатогранна. Вона включає системуосвіти, науку, мистецтво, літературу, міфологію, моральність,політику, право, релігію. При цьому всі її елементи взаємодіють один зодним, утворюючи єдину систему такого унікального явища, як культура.

    Складна і мгогоуровневая структура культури визначає і різноманітністьїї функцій в житті суспільства і людини.

    Культура-це багатофункціональна система. Коротко охарактеризуємоосновні функції культури. Головною функцією феномена культури єлюдино-творча, або гуманістична. Всі інші так чи інакшепов'язані з нею і навіть випливають з неї.
    Найважливіша функція трансляції соціального досвіду. Її нерідко називаютьфункцією історичної наступності, чи інформаційної. Культура,що представляє собою складну знакову систему, виступає єдиниммеханізмом передачі соціального досвіду від покоління до покоління, від епохи доепохи, від однієї країни до іншої. Адже окрім культури, суспільство немає в своєму розпорядженні ніяким іншим механізмом трансляції всього багатющого досвіду,накопиченого людством. Тому не випадково культуру вважають соціальноюпам'яттю людства. Розрив же культурної спадкоємності прирікає новіпокоління на втрату соціальної пам'яті з усіма наслідками, що випливають звідсинаслідками.
    Іншою провідною функцією є пізнавальна (гносеологічна). Вонатісно пов'язана з першою і, у певному сенсі, випливає з неї.
    Культура, концентрує в собі кращий соціальний досвід багатьох поколіньлюдей, іманентно набуває здатності накопичувати багатющі знання просвіті і тим самим створювати сприятливі можливості для його пізнання іосвоєння.
    Можна стверджувати, що суспільство інтелектуально настільки, наскільки їмвикористовуються найбагатші знання, що містяться в культурному генофонділюдини. Зрілість культури багато в чому визначається мірою освоєннякультурних цінностей минулого. Всі типи суспільства істотно розрізняютьсяперш за все за цією ознакою. Одні з них демонструють дивовижнуздатність через культуру, за допомогою культури взяти найкраще, щонакопичено людьми, і поставити собі на службу.
    Такі суспільства (Японія) демонструють величезний динамізм у багатьох сферахнауки, техніки, виробництва. Інші, не здатні використовуватипізнавальні функції культури, все ще винаходять велосипед, і тим самимприрікають себе на відсталість.

    Регулятивна функція культури пов'язана перш за все з визначеннямрізних сторін, видів суспільної і особистої діяльності людей. У сферіпраці, побуту, міжособистісних відносин культура так чи інакше впливає наповедінку людей і регулює їх вчинки, дії і навіть вибір тих абоінших матеріальних і духовних цінностей. Регулятивна функція культуриспирається на такі нормативні системи, як мораль і право.

    семіотичний, або знакова функція-найважливіша в сестеме культури.
    Представляючи собою певну знакову систему, культура передбачаєзнання, володіння нею. Без вивчення відповідних знакових систем опануватидосягненнями культури неможливо. Так, мова-засіб спілкування людей,літературна мова-найважливіший засіб оволодіння національною культурою.
    Специфічні мови потрібні для пізнання особливого світу музики, живопису,театру. Природничі науки також мають у своєму розпорядженні власними знаковимисистемами.

    ціннісна чи аксіологічна функція відбиває найважливіший якіснестан культури. Культура як система цінностей формує у людиницілком певні ціннісні потреби і орієнтації. За їх рівню іякості люди найчастіше судять про ступінь культурності того чи іншоголюдини.
    Моральна й интелектуальное зміст, як правило, виступає критеріємвідповідної оцінки.

    Література: 1. Сорокін П.А. Людина. Цивілізація. Суспільство.

    Філософія нерівності. - М., 1990.

    2. Баллер Е.А. Спадкоємність у розвитку

    культури. - М., 1969
    3. 3. Бромлей Ю.В. Нариси теорії етносу. - М.,

    1083.

    4. Дмитрієва Н.А. Коротка історія мистецтв.

    М.: Мистецтво, 1069

    5. Лосев А.Ф. Філософія. Міфологія. Культура.

    М. 1991

    6. Філософський словник. - М., 1991

    7. Культурологія. Історія світової культури

    М.: Культура і спорт. 1995.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !