ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Пересопницьке євангеліє
         

     

    Культурологія

    Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова

    "Пересопницьке євангеліє" в історії української літературної мови.

    Реферат з історії української літературної мови студентки 52 групи філологічного факультету заочного відділення НПУ ім. Драгоманова

    Овсяннікової О.Ю.

    м. Київ

    1998 р.

    Пересопницьке євангеліє 1556-1561 рр.. - Переклад на "просту мову"канонічного євангелія - є найважливішою пам'яткою української книжної інародної мови XVI ст., а також незрівняннім зразком українського живописута рукописної книги незадовго до початку друкарства на Україні (1574 р.).
    Мова пам'ятки, гранично збліжена з живою народною мовою, дає повнуможливість відтворити стан одного з двох типів старої українськоїлітературної мови (так званої "простої мови") і визначити фонетичну,граматичне і лексичне обличчя самої народної української мови в другійполовині XVI ст. Пересопницьке євангеліє є свідченням завершення процесуформування української народності. Як твердить академік В.І. Пічета: "На
    Україні пам'яткою української мови ... є Пересопницьке євангеліє 1556-1561рр.. "

    На думку багатьох дослідників (П. Житецький, П. Владимиров, В. Перетц,
    О. Грузинський і ін.), Переклади священного письма на "просту мову"виникають на Україні і в Білорусії з середини XVI ст. Під впливом ідейцерковної реформації, що проникли з Західної Європи в Литву та Польщу, доскладу яких входили тоді українські і білоруські землі. Але, на думку
    П. П. Плюща, цей вплив не був єдиною причиною згаданих перекладів, бо спробитаких перекладів відомі на Україні і в XV ст. (Четья-мінея 1489 р..,
    "Ізмарагд" XV ст.). Ці спроби, очевидно, відображають тенденцію достворення самостійної книжної української мови в зв'язку з пробудженнямнаціональної самосвідомості в середовищі деяких представників тогочасногоукраїнського духовенства, близьких до народу. Наступне XVI ст. лишезакріпіло цю тенденцію в нових історичних умовах.

    Незважаючи на величезне значення Пересопницького євангелія якпам'ятки української літературної і народної мови XVI ст., мова його доцього часу досліджена ще недостатньо. (Те ж саме можна сказати і провивчення його палеографічніх особливостей, його живопису тощо). Привернувшидо себе увагу ще в першій половині XIX ст., воно не стало предметомглибокого вивчення мовознавця. Навіть найсерйозніші дореволюційні праціпро Пересопницьке євангеліє мають початковий, підготовчий характер (до нихналежать "Опис Пересопницьке рукописи XVI в." П. Житецького, 1876 р.., і
    "Палеографічний і критичні замітки про Пересопницькому Євангелії"
    О. С. Грузинського, 1912 р.). Пізніше також побіжно говориться про неї вопублікованих у 1958 р.. "Нариси з історії української літературної мови"
    П. П. Плющ і в "Курсі історії української літературної мови", ч.1, написаномуавторським колективом Інституту мовознавства АН УРСР.

    Однією з найважливіших причин незадовільного вивчення Пересопницькогоєвангелія є те, що до цього часу воно не видане і тому мало доступне навітьспеціалістам філологам і мистецтвознавцям.

    Ще П. Житецький писав: "Вивчення Пересопницького рукопису не лише зфонетичного боку, а й з боку лексичного, а також синтаксичного, могло бпривести до наслідків надзвичайно важливих. Перед нами відкрилась би такасторінка в розумовому житті цього краю, яка могла б висвітлити глухістоліття XV і XIV, а разом з тим могла б надолужити відсутні сторінки,вирвані пізнішими переворотами, що відбулися на південноруській землі ". [1]

    Найважливішими питаннями вивчення Пересопницького євангелія з цьогопогляду є:

    1. Висвітлення неясних питань походження, створення і відкриття пам'ятки.

    2. Всебічне, вичерпний дослідження мови пам'ятки.

    3. Пересопницьке євангеліє в його зв'язку з канонічним церковнослов'янських оригіналом, з одного боку, і чеськими та польськими перекладами - з другого (на підставі свідчення мови пам'ятки).

    4. Зв'язок Пересопницького євангелія з мовою більш ранніх спроб перекладу священного письма на "просту мову".

    5. Зв'язок Пересопницького євангелія з мовою інших українських пам'яток, зокрема мовою учительських Євангелій, писаних "простою мовою".

    6. Мова Пересопницького євангелія і мова пам'ятки - ровесніці його -

    Крехівського апостола.

    7. Мова Пересопницького євангелія і мова українського ділового, актового письменства.

    8. Видання пам'ятки, без чого не можливе дальше успішне вивчення її мови.

    Датування пам'ятки, на щастя, не викликає ніяких суперечок, бо творцієвангелія точно зазначили час початку й закінчення своєї велетенськоїпраці. У приписки до пам'ятки вони підкреслили: "Почалося есть писати сієєвангелїє року тисячі п'ятсот п'ятьдесят шостого, місяця серпня на п'ятьдесятого "; закінчено" в лето тисячне п'ятсот шістдесят перше, серпеньдвадцять дев'ятого дня ". Отже, праця над Євангелієм тривала цілих п'ятьроків. Дивуватися цьому не доводиться, враховуючи значний обсяг пам'ятки
    (960 сторінок рукопису) і високохудожнє оздоблення його заставками,мініатюрами та орнаментами, що затримували роботу писаря необхідністюкоординувати її з працею митця-живописця (навряд переписувач євангелія бувводночас і живописцем, причетним до ілюстрування Перпесопніцькогоєвангелія). Пересопницьке євангеліє являє собою наслідок творчої праці --перекладу з іншомовного оригіналу на так звану "просту мову", надзвичайнозближення з українською народною мовою середини XVI ст. І зрозуміло, щопереклад є процесом незрівнянно тривалішим, ніж механічне копіювання.

    Слід зауважити, що хронологічна беззаперечність створенняукраїнського євангелія звільняє науковців від важких і часто безпліднихспроб точного датування пам'ятки, дуже важливого для дослідника її мови. Цетим цінніше, що мова Пересопницького євангелія цікавить нас не тільки самапо собі, а й як новий, епохальний етап в загальному розвитку староїукраїнської літературної мови та як яскраве відображення живої українськоїмови середини XVI ст.

    Не менш важливо для вивчення всякої пам'ятки визначення їїтериторіального походження, особливо тоді, коли мова її має помітнедіалектне забарвлення, як у даному випадку. Точність визначеннятериторіальної прінадлежності дуже важлива для вченого, що займаєтьсяісторичною діалектологією певної мови. Вона дає можливість судити про ріднудіалектну стихію автора пам'ятки, якщо він є уродженцем тієї ж території,звідки походить пам'ятка, або території, близької до неї (такими й булиякраз творці Пересопницького євангелія - попович Михайло Васільєвіч іархімандрит Пересопницького монастиря Григорій).

    У своєму "Описі Пересопницьке рукописи XVI ст." П. Житецькийвважає, що місцем написання пам'ятки була Пересопниця - "нині село в
    Луцькому повіті Волинської губернії "[2]. Пізніше О. С. Грузинський і інші,вчитавшись у приписку до пам'ятки, встановили, що створення її було початоне в Пересопниці, а в близькому від неї с. Двірці - маєтку князів
    Жеславськіх (Заславських), в місцевому Троїцькому моеастірі. Але черездеякий час з невдомої причини праця над пам'яткою була перенесена в
    Пересопницького монастиря, де вона й була закінчена в 1561 р.. тими ж особами,які почали її за п'ять років перед тим у с. Двірці. Коли саме написанняпам'ятки було перервано в Двірці і перенесено в Пересопниця, як довготривала неминуча при цьому перерва у праці творців пам'ятки - цього ми незнаємо. У зв'язку з сказаним цікаво навести лише одне міркування О.С.
    Грузинського. Маючи на увазі обидві частини пам'ятки (і писану в Двірці, іписану в Пересопниці), він твердить, що "перерва під час написання рукописуна перший погляд не дуже помітно відбилася на характері почерку в обохчастинах рукопису "[3], хоч за його спостереженням," починаючи з 155-гоаркуша, характер почерку в другій частині Пересопницького рукописувідрізняється більшою стіслістю і висотою "[4]. Загальний же висновокдослідника полягає в тому, що "євангеліє писала одна й та ж рука тільки врізний час "[5].

    Цей факт треба брати до уваги, розв'язуючи питання про авторствоперекладу євангельського тексту на "просту мову" в Пересопницькомуєвангелії й питання про особу писаря, що увічнив цей переклад на пергаментівласною рукою, "чистим і красивим письмом", за відзівом П. Житецького.
    Безпосереднього відношення до мови пам'ятки це питання не має, але воноважливе з історико-культурного погляду, і тут мовознавець, безперечно, можедопомогти тим дослідникам, які побажали б попрацювати над цим питаннямспеціально.

    О. С. Грузинський, не вагаючись, вважає, що автором перекладу бувархімандрит Григорій, який володів, на його думку, слов'янською, сучасноюйому українською літературною, польською, чеською, і, можливо, грецькою йнімецькою мовами. Підставу для такого припущення дає нам свідчення самогопоповича Васільєвіча, який твердить, що "тії книги чтири евангелістове сутьвлаштовані лагідним, смиренним і боголюбивим ієромонахом Григорієм,архімандритом Пересопницьким ". Думка О. С. Грузинського про те, що архімандрит
    Григорій знав багато мов, мабуть, не далека від істини: тількивісокоосвіченій книжник, подібний архімандрітові Григорію, міг так блискучездійснити переклад євангельського тексту на "просту мову" (тексту, рясногобагатством змісту і наявних у ньому думок та почуттів). Цілком впевненоможна сказати при цьому, що архімандрит Григорій не був переписувача пристворенні Пересопницького євангелія, бо все воно, як уже зазначалося,написане однією рукою, і очевидно, рукою поповича Васільєвіча, зважаючи найого власні приписки до євангелія. Такий розподіл праці здаєтьсяНайімовірнішим.

    На Пересопницькому рукопису відбився так званий південно-слов'янськийвплив, особливо вплив болгарського письма (змішування юсів; вживання азамість я; написання ъ (ь) з плавними після плавних; вживання букви (зкрапкою по середині) і сербського письма (вживання ь замість ъ дуже часто)і вживання значка "над и (и), іноді над и (и). [6]

    На правописі Пересопницького рукопису позначився також впливбілоруського письма: вживання (хоч і не часто) е на місці ь: "то длялепшо віразумленя "та ін.

    Порівнюючи окремі місця з Пересопницького рукопису і з чеськоїбіблії, знаходимо прямий зв'язок його з чеською Біблією 1506 р.. і в написахусіх глав і в тексті. [7]

    В лексичному складі Пересопницького євангелія, при великій кількостіу ньому елементів спільноруськіх і досить значній церковнослов'янських, єбагато елементів специфічно українських. Особливо рясно просочується врукописах українська лексика тоді, коли мова йде не про суто церковно -релігійні предмети і явища.

    "Було пак всуботу второпр'вую ішол через збожя (через ріллю) івитр'галі учениці його класи і йшли вимінаючі руками своїми, і некоториі зфарисеїв мовили ім. прошто тое гінять того ся не годить чинити всуботи ... "

    Деякі речення в Пересопницькому рукопису просто здаються уривками зживої народної мови, наприклад: "давно би в плахт' (або в ряднн') а наПопель сьдячі показаніе чинили ";" ги нехай ще й той рок. ах околаю еи іосиплю гноєм, а чий пак вродить плід ... "

    Цікаве явище в рукопису - наявність в ньому досить численнихдодаткових пояснень (у дужках) окремих слів. Наприклад: "Бил ти ж там іколодязь іаковль (холодцю або криниця) "; (тоді вона то дружина залишила вьдросвоє (або глек, або збан) і пішла до мьста ";" і рекл так чинив. розміченийклуні моєї. (клуню або стодола) ";" хто буде на кровь (на даху, або настрьсь) а статки його в вдома, нехай не сходить взяти їх ... "

    Поряд із словами давньоруська, спільноруськімі, словамицерковнослов'янськими і словами живої народної української мови, влексичному складі рукопису помітна і деяка домішка елементів з польської ічеської мов.

    В окремих місцях Пересопницького євагелія відчувається свого роду
    "Осучаснення мови". Так, грецькі або церковнослов'янські слова тексту інодіпередаються або пояснюються словами, що служили для означення специфічнихявищ тогочасного суцспільного життя Литви і Польщі, наприклад: "Воїн паквідвели його до середини двору которій назівается претора - (будинок Радецький аборатуша) "," якому то біло ім'я Йосип, с'вьтніком будучи. (або паномрадним) а був той члк добрим ".

    У фонетіці пам'ятки слід відзначити такі найголовніші явища:

    1. В рукопису ь найчастіше вживається правильно, за традіцінім церковнослов'янських листом: "І разумьл то багатьом народ і за всьх мьст приходили до нього ..." Але іноді за нормами білоруського письма, замість ь маємо е: при Августі, мав, роздягнувся, часом замість ь знаходимо написання і, наприклад: "(Лікар) лікаря ізльчіся сам";

    "не іщьте і ви, што б есте або, або што б есте пили".

    2. Давні о і е звичайно зберігаються за писаною традицією, і тільки в окремих випадках на місці їх знаходимо у (оу) або ю, наприклад: "по Сюй і по туй сторін"; "іже той брат твуй умрл був" та ін.

    3. Рукопис відбиває змішування и та і, наприклад: "і крикнулі"; "ввійшов у них тое слово закрито"; "коториі то плакали і ридала".

    4. Яскраво виявлене повноголосся: "коториі ж то обологовал'ся в перфіру і в віссон"; значно рідше трапляються церковнослов'янські і неповноголосні форми, наприклад: "класи (колосся) ... вимінаючі" і под.

    В рукопису Пересопницького євангелія багато виявлена морфологія живоїнародної української мови:

    1. Закінчення 2 особи однини теперішнього часу дієслів на-ш

    (правописної частіше-шь);

    2. 1 особа множ. теперішнього і майбутнього часу переважно на-мо;

    3. 2 особа множ. наказового способу з закінченням-ьте, а 1 особа-мо;

    4. давальному відмінок однини іменників чол.роду часто закінчення-ові

    (-еві) пастиреве, родічове;

    5. в називному відмінку множини цих же іменників закінчення-ове (- Єві) і в родовому відмінку однини іменники чоловічого роду часто на

    -у та інші.

    6. Вживання прислівників на е типу поспьшне; в лексиці це польські слова і вирази на зразок барзо, южь, соукні, пань, але перемешкалі, коу Вечерова і под.)

    Заслуговують на увагу й деякі синтаксичні явища пам'ятки . З нихнайголовніші такі:

    1.Поряд із зворотами знахідного відмінку іменника (з прийменники)часто для означення часу вживається конструкція родового відмінка іменникабез прийменника, наприклад: "і сталося єдиного дня ..."; "було бо яко бмісцевої прийшла аж до своїх "та інші.

    2. Зустрічається стара давньоруська конструкція (властива й народній мові) - подвійний знахідній відмінок, наприклад: "і в суботу еи здорову вчинив"; "і уздрьл його іс засмучений і рекл".

    2. Звичайні для синтаксису пам'ятки також конструкції із знахіднім - називного відмінком множини назв творін, наприклад: "послав його до села свого аби пасли свііn".

    3. Майбутній час складений, поряд з утворенням його з формою інфінітіва, буває іноді з формою минулого часу на л, наприклад:

    "Зготував чи што буду вечеряв"; "Не будуть могли отповьсті". < p> У Пеесопніцькому євангелії, незважаючи на його релігійний характер,дуже виразно віявівляються риси живої народної української мови того часу,а також риси мови літературної. Пересопницьке євангеліє, не пориваючи вбагатьох випадках з традиційною, давньоруського мовою і з деякими елементамицерковнослов'янськими, приймає значну кількість елементів живої народноїмови - в лексиці, фонетіці, морфології, сінтаксісі.

    Ще одне залишається безсумнівним: перепісуавч євангеліє неодмінноповинен був мати перед очима рукопис тексту перекладу. Тому перекладповинен був або цілком передувати праці переписувача, або принаймніпередувати в якійсь початковій своїй частині, після чого процесперекладання міг продовжуватися паралельно писанню книги переписувача.

    Що ж являв собою рукопис цього перекладу (він належав, як випливає зпопереднього архімандрітові Григорію)? О. С. Грузинський висловив з цьогоприводу таке припущення: "Самий рукопис, з якого списувалася Пересопницькеєвангеліє, або, точніше, авторський рукопис архімандрита Григорія, бувнаписаний, очевидно, сучасним українським скоропису. Цим можна пояснитидеякі помилки, пропуски й недоліки в Дворецька-Пересопницькому списку,прекрасно виконаному з зовнішнього боку "[8]. Як відомо, рукопис перекладу,приписуванням архімандрітові Григорію, до нас не дійшов.

    Як вже відзначалось, виникнення перекладів священного письма на
    "Просту мову" звичайно пояснюється впливом ідей церковної реформації
    (бажанням оборонців православ'я спертися в боротьбі проти агресіїкатолицизму на широкі народні маси, для чого необхідно було культові книгизробити для них доступними за допомогою "простої мови".

    Пересопн?? цьке євангеліє є наочним доказом щойно сказаного. Ідеястворення цього канонічного церковно-службового євангелія в перекладі на
    "Просту мову" зародилося в середовищі длізькоспорідненіх магнатську сімкйкнязів Заславських, Гольшанськіх і Чарторийських, які, як твердить
    П. Житецький, "в XVI ст. Ще були віддані руській справі і православ'ю "[9].
    (Можливо, що ця ідея була їм підказана архімандритом Григорієм або взагалідуховенством Дворецька чи Пересопницького монастирів). Як видно зприписки до євангелія, матеріальні витрати по створенню євангелія взяла насебе старша представниця згаданих князівських родин Анастасія (Параскева)
    Заславська. Саме "накладом благовірної і хрістолюьівой княгині Козмін
    Івановича Жеславського "було здійснен написання Пересопницького євангелія".

    Питання про долю Пересопницького євангелія в наступні півторастароків після його написання, а також про місце й обставини знайдення його
    Мазепою і досі лишаються відкритими. Відкриття нових списків цьогоєвангелія, крім уже відомих науці (Житомирське євангеліє 1571 р.. та вставкав Лєтківському євангелії кінця XVI ст.) може пролити світло й на долю їхоригіналу. Пошуку цих списків повинні зайнятися українські вченінасамперед на Волині і в Галичині.

    З інших принципово важливих для мовознавця питань, що стосуютьсявивчення мови Пересопницького євангелія, слід підкреслити питання прозв'язок його мови з мовою більш ранніх спроб перекладу священного письма на
    "Просту мову" на Україні і в Білорусії (Четья-мінея 1489 р.., "Ізмарагд" XVст., Біблія Ф. Скорини та ін.), а також з мовою Учительное Євангелій,писаних "простою мовою" і дуже популярних на Україні в XVI, XVII, XVIIIст., про що свідчить наявність півсотні списків цих Євангелій, що дійшли донашого часу (не рахуючи двох друкованих видань).

    У доповіді Ю. І. Тіхновського підкреслювалось: "Учительное євангеліямналежить перше місце серед українських і західноруськіх перекладів святогописьма XVI-XVII ст. ... Уцілілі рукописи (і друковані видання) за текстом не єпрості копії, а все нові й нові переробки й переклади ". [10] На цій підставі
    Ю. І. Тиховська зробив спробу вивести основний текст Пересопницькогоєвангелія з українських Учительное Євангелій. Якщо це мислить в томурозумінні, що попович Васільєвіч та архімандрит Григорій мали попередниківу справі перекладу культових книг на "просту мову" і творчо використали їхдосвід, то з цим можна погодитись. Якщо ж Ю. І. Тиховська уявляв собі текст
    Пересопницького євангелія як суму текстів окремих євангельських епізодів з
    Учительное Євангелій, які передували його появі, то це не відповідаєдійсності, бо наша пам'ятка являє собою не мозаїку, а монолітнийсамостійний переклад автора-перекладача. (Як уже зазначалось, цимперекладачем, напевно, був архімандрит Григорій.) Таким чином,
    Ю. І. Тиховська належить лише постановка питання про зв'язок
    Пересопницького євангелія з українськими навчальним євангеліямі. Сучаснимж мовознавцям треба спеціально дослідити мовний зв'язок між ними.

    В загальному плані вивчення мови Пересопницького євангелія необхідній такі праці, в яких були б порівняльно зіставлені в мовному відношеннітакі пам'ятки, як Пересопницьке євангеліє, Житомирське євангеліє 1572 р..,
    Крехівський апостол початку 60-х рр.. XVI ст., Праці про мову цих пам'яток
    (Перетца, Карпинського, Карське, Владимирова, Назаревського, Огієнка іін.) Зараз таких праць ще нема.

    Надзвичайно важливим питанням є питання про характер та склад мови
    Пересопницького євангелія і про зв'язок його з мовою українського діловогописьменства XIV-XVI ст.

    Треба підкнесліті, що саме ділова, актова мова відіграла надзвичайноважливу роль в історії виникнення й розвитку "простої мови" на Україні.
    Коли під впливом реформації стара ідея вживання в письменстві лишекультової мови втратила авторитет і перемогла ідея живої народної мови якмови літератури, освічені українці звернулись до єдиного тодішнього джерелалітературної обробки живої народної мови - до ділового письменства. Діловамова кладеться ними в основу загальної літературної мови, внаслідок чого миНЕ спостерігаємо великої різниці між актовою мовою XVI ст. і мовою тодішніхперкладів священного письма на "просту мову". Порівняти, наприклад, з цьогопогляду загальний мовний колорит Пересопницького євангелія, який позираєнавіть у мініатюрних фрагментах на зразок таких: "... а хто б з вас хотівстовп будоваті (або вежу), то вперед сьдеші, розлічіт маєтності свої, якщобуде мати спотребу ку збудований ... ";" Чи ти єси ониі, який би то прийтим'л ... ";" ... вкажу, кого Би-сь ся боятися м'лі ... "і подібне. От чому дослідженнямовного зв'язку Пересопницького євангелія з сучасним йому українськимділовим письменства є дуже актуальним. Тим більше, що цей зв'язок унауковій літературі зовсім не висвітлений.

    Одним з найважливіших проблемних питань у вивченні мови
    Пересопницького євангелія є визначення джерел Пересопницького рукопису. Нампотрібні нові праці, присвячені питанню оригіналу Пересопницькогоєвангелія, з якого вони перкладені на "просту мову". Це велике спільнезавдання болгарських, сербських, чеських, польських і українськихмовознавців.

    Нарешті, сама мова Пересопницького євангелія є майже незайманоюціліною. Складові її елементи (церковнослов'янські, українські, білоруські,польські, чеські, латинські, німецькі й ін.) лише названі Житецький, але йдосі ні окремо, ні в своїх взаємовідношеннях ці елементи не вивчені, а безцього не можливо зробити будь-які надійні узагальнення про мову пам'ятки вцілому, зокрема, відносно її зв'язків з братніми слов'янськими мовами, вяких науковці могли б знайти ключ до усвідомлення багатьох важливих питанькультурного єднання південнослов'янських, західнослов'янськіх ісхіднослов'янських народів у період середньовіччя - єднання, яке булодобрим фундаментом зміцнення культурних зв'язків між всіма слов'янами вновий і найновіший час. Глибоке дослідження мови і палеографічніхособливостей Пересопницького євангелія в багатьох випадках могло б дужедопомогти науковцям розв'язати низку тих проблем, про які говорилося вище.

    Звичайно це не всі проблемні питання, що стосуються мови
    Пересопницького євангелія. В дійсності їх багато більше. Але нема сумніву,що мовознавці-славісті найближчим часом по-справжньому зацікавляться цієюдорогоцінною пам'яткою української культури. Підготовчим же етапом до цієївеликої й актуальної роботи повинно бути видання Пересопницького євангелія
    Академією наук України. Здійснення цього видання розширить коло дослідниківпам'ятки, прискорить вивчення її мови і всіх проблемних питань, зв'язаних зцим вивченням.

    ЛІТЕРАТУРА

    1. Білодід О.І., Бражник І.І. Пересопницьке євангеліє і клятва президента Л. Кравчука.

    2. Слабошпицький М. З голосу нашої Кліо. - К., 93.-с.71

    3. З історії українських та інших слов'янських мов. - К., 65.-с.142-

    156

    /Плющ П.П. Пересопницьке євангеліє./
    -----------------------< br>[1] П. Житецький, Опис Пересопницьке рукописи XVI в., К., 1876, стор.10
    [2] П. Житецький, цит. праця, стор. 12
    [3] А. С. Грузинський, Палеографічний і критичні замітки про Пересопницькеєвангелії, СПб .. 1912, стор.7
    [4] Там же.
    [5] Там же.
    [6] Значок "у сербському письмі означає" гостру короткість "у вимовізвуку.
    [7] П. В. Владимиров, Доктор Франциск Скорина, 1888, СПб
    [8] А. С. Грузинський, Пересопницьке Євангеліє як пам'ятник мистецтва епохи
    Відродження в Южной России в XVI столітті, К., 1911. стор. 3
    [9] П. Житецький, цит. праця, стор. 11
    [10] "Праці XII археологічного з'їзду", т.3, М., 1905, стор.335.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !