Каллімах (310-240 рр.. до н. е. .).

Д. Діліте

"Нова" комедія процвітала в Афінах, інші ж жанри розвивалися не в Греції. Мусею в Олександрії притягував творчі особистості своєю бібліотекою в півмільйона сувоїв та інтелектуальної атмосферою. З іншого боку, рішення жити в Олександрії означало і примирення автора з положенням придворного поета: річ у те, що Мусею містили правителі з династії Птолемеїв. Тому вони і прославляються у творах Каллімаха, Теокріта та інших олександрійців.

Самим знаменитим олександрійським письменником був Каллімах. За дорученням царя Птолемея II він займався бібліотекою Мусєєв, перший склав її каталог і дуже багато писав. Він створив трактати про ріки, птахів, вітрах, риб, календарях, підставі грецьких міст і походження їх назв і т. п. Ці твори не збереглися. Не ясно, чи були вони у віршах чи ні. Не збереглося жодної елегії Каллімаха. Ми маємо тільки 6 його гімнів, 64 епіграми і багато фрагментів. Найбільше уривків залишилося від його самого великого твору "Причини", в якому пояснюється поява різних звичаїв, обрядів, свят. Теми і об'єкти, обрані Каллімаха, показують, що розквіт науки впливав на літературу, і вона також прагнула давати знання.

Вченість - Це важлива риса елліністичної літератури. Дуже популярною і відомою була поема Арата "Явища" на астрономічну тему, їй не поступалися дві фармакологічні поеми Никандра "протиотруту" і "Ліки від укусів тварин ". Ці твори дидактичного характеру були улюбленими і читаються протягом всієї античності, римляни їх перевели на латинську мову.

Гімни Каллімаха прославляють Зевса, Аполлона, Артеміду, острів Делос, Афіну і Деметру. Не ясно, призначені вони для співу або для читання [3, 245-285]. З першого погляду вони здаються традиційними: це твори, написані гекзаметром, в яких прославляється той чи інший бог. Прочитавши їх уважніше, ми помітимо типові риси елліністичної літератури. Автор намагається показати свою вченість: згадує рідкісні деталі міфів, вказує багато назв місць, пояснює поява звичаїв та обрядів. Є й побутові деталі, характерні для еллінізму: у гімні Артеміді поет розповідає, що богині, не справляються з неслухняними і впертими доньками, звертаються до страшних циклопа або до Гермесу, вимазавшись обличчя сажею. Дівчата лякаються і туляться до матерів. Є й особисті мотиви, часті в цій літературі: гімн Аполлону Каллімах закінчує дуже особистим згадкою про заздрісних супротивників.

Вірші Каллімаха обдуманість і отделанни. Такий був принцип елліністичної поезії: твір має бути коротким, але ретельно прикрашеним. Поет повинен обдумати кожне слово, викинути все, що непотрібно або випадково. Великі епічні твори безжально критикувалися. "Ненавиджу кікліческій епос ", - писав Каллімах (Аnth. Pal. XII 43), який взяв девізом вираз Геракліта "Велика книга - велике зло" (Pfeiffer, 465). Він сам і його послідовники пропагували короткі епічні оповідання, написані на міфологічні мотиви - епілліі. Каллімах і його прихильники були праві: героїчний епос не відповідав більш установок нової епохи. Герої епосу Гомера найбільше цінували особисту славу за неї боролися і вмирали. Тепер же наймані воїни завойовують землі для монарха або захищають його, а прагнути до особистої слави небезпечно, тому героїзм вже нікого не цікавить. Подрібнювали ідеї, подрібнювали література. Епілліі, які писали олександрійці, відповідали духу епохи: давали інформацію про який-небудь обряді або звичаї, чарували деталями побуту або зображенням пристрастей дійових осіб.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.portal-slovo.ru/