Версія того, що відбувається як елемент сюжету в оповіданні Пантейлемона Романова "Хуліганство"

Голубков С.А.

Перш , зазначимо, що комічна метаморфоза, дуже часто стикається з семантичним полем гротеску, є знаковий перехід від однієї якості явища до іншого, зовсім несподіваному, парадоксально-небувалого. Це очевидна, безпосередньо сприймається оповідачем і персонажами твору перетворення одного об'єкта в інший об'єкт завжди загрожує смисловим збільшенням.

Комічна метаморфоза (оборотнічество, окамененіе, опредметнення, пожвавлення неживого, тиражування персонажів, допустиме автором у сатиричних чи гумористичних цілях) - це завжди зображене подія, а тому введення письменником у світ твори різноманітних метаморфоз перш решти зачіпає систему "Фабула - сюжет". Письменника буде в першу чергу хвилювати питання про масштаб зображуваного події-"перетворення", адже така подія може стати і ключовим, центральним у творі (згадаємо новелу Франца Кафки "Перетворення" або перегукується з нею розповідь Іштваном Еркеня "Зворотне перетворення ").

Але є й інший тип комічної метаморфози, який безпосередньо пов'язаний з надфабульним рівнем системи сюжету - з подією розповідання. Цей тип можна визначити як різку зміну думок оповідача, оповідача або героїв про зображеному (фабульним) подію. Семантична глибина комічної метаморфози в принципі завжди залежить від кількості та "якісного" різноманітності врахованих "Точок зору" всіх наявних суб'єктів розповіді. Адже целокупная система сюжету включає не тільки що містяться у творі мотиви, ситуації, події, але і весь спектр рухомих оцінок того, що відбувається, даних різними суб'єктами свідомості. Будь-яке зображене подія побачено завжди "чиїмись очима ".

В творі нерідко така суб'єктно-об'єктний метаморфоза може виступати як різка, яка загрожує сміхової результатом, зміна чуток-версій того, що відбувається. Одна версія буквально перекидає другу, третю принципово інша, ніж обидві попередні. Введена в сюжетно розгорнутих комічну ситуацію подібна версія дає читачеві подвійне знання - і про те, що сталося, і про його інтерпретаторі.

Для ілюстрації зовсім не обов'язково брати твори, що проходять, так би мовити, по "відомству" визнаних шедеврів. Творчість письменників так званого "Другого ряду" - теж дуже ємний резервуар виразних зразків вдалого функціонування названого літературного прийому.

Звернемося до розповіді Пантелеймона Сергійовича Романова "Хуліганство", датованим 1926 роком. Середина двадцятих років - епоха розквіту сатиричних жанрів, в яких працювали М. Зощенко, І. Бабель, М. Булгаков, А. Платонов, І. Ільф та Є. Петров і багато інших. Тому цікаво подивитися на все семантичне поле, яке утворюють твори різних за масштабом дарування, але використовують подібні художні рішення письменників.

Розповіді Пантелеймона Романова цієї пори нагадують дотепні нравоопісательние етюди, в яких автор дозволяє собі вельми неприємно говорити про суспільство дрібних людей, про неуцтво людини натовпу, зовсім не запобігаючи перед народом, не розглядаючи його у вигляді непогрішимого, осяяло вищим божественним світлом богоносця, у вигляді статичної і добре намолений ікони.

В основі його оповідань звичайні життєві випадки, але, як відомо, саме випадкове може виступити чудесним, небаченим проявом закономірного.

Власне кажучи, випадків в цьому оповіданні лише два: по-перше, невідомий хлопець у трамваї "прорізав у баби мішок з мукою", а, по-друге, висипали з що зупинився вагона забруднені до краю борошном натовп затримали з пустощі ще два хлопці, які "несли якісь стовпи на ніжках". Народ слухняно зупинився, буркочучи і дивуючись, стояв якийсь час, потім хлопці, що наближаються, побачивши міліціонерів, поспішно ретирувалися, а нічого не розуміють люди потроху розійшлися. Ось фактично і вся фабула Романівського короткого, в три з половиною сторінки, розповіді.

Однак вся сіль дотепності полягає не у фабулі, а у введенні найнесподіваніших версій того, що відбувається. З приводу першого випадку (розрізали мішок з мукою) висловлюються дві точки зору: перша - "все обурено говорили про те, що хуліганство зростає і що з ним погано борються "; другий -" Якийсь дідок у окулярах і з піднятим коміром пальто говорив про те, що це чисто російське явище "(маючи на увазі чи то хуліганство взагалі, чи то дуже специфічне розрізання мішків з мукою в трамваї). Причому, цю фразу про "російською явище" вимовляється не один раз.

Але куди цікавіше і ексцентричні зіткнення різних тлумачень факту появи на трамвайній зупинці і подальшого затримання цілої юрби дивно порушених і забруднених борошном людей. Першу версію висловлюють самі постраждалі, заперечуючи думку дідка в окулярах, що "всі хулігани харчуються горілкою ":" Ось він (хлопець - С.Г.) і тверезий, а весь вагон так прибрав, що вийдемо зараз на зупинці, на нас, як на звіринець будуть дивитися ". Другу версію пропонують знову підійшли, і тому необізнані люди: "Може бути, грабіж який трапився ... Он, бач, трамвай підійшов, все як чорти білі звідти вилізли. Може бути, громили? .. "А коли дідусь в окулярах, голосно обурюється порядками, став ходити "взад і вперед" (при цьому - "так як від нього цуралися все, то він очистив себе простір серед натовпу і ходив по ньому, як по кімнаті, а навколо нього стояли й дивилися на нього, як стоять у коло на бульварі, дивлячись на вченого ведмедя "), то з'являються і нові репліки-версії:

"-- Все сам з собою щось говорить ...

-- А може, вони й не громили, а психічнохворі? "

Через деякий час у систему сюжету входить і принципово інша, гіпотетична версія-роздум: "Я как-то минулого разу йшов, дивлюся, всіх теж ось так і зупинили. Що таке, в чому справа? Виявляється, натовп знімали для кінематографу ".

Але в кінцевому рахунку "перемагає" версія про затримання громив.

Вказана нами зміна чисто побутових інтерпретацій того, що відбувається надавала б розповіді характер чисто забавного, напіванекдотичного казусу, свідчила б виключно про наявної в оповіданні стихії гумористичного, якби НЕ тривожно натякають на щось до болю знайоме і похмуре інша ланцюжок реплік-коментарів. У розповідь включаються інші голоси, вриваються інші інтонації.

" - Чорт зна що, зупинили всю публіку. От дурні розпорядження-то ".

Це тверезий голос природного здорового глузду.

" - А може на що-небудь потрібно, - сказав голос з натовпу ".

Це вже в наявності версія, що належить безіменному людині, мабуть, що звик до беззаконня і відсутності від кого-небудь якихось стерпних пояснень.

" - Звичайно, якщо б не було потрібно, зупиняти б не стали ".

А тут вже явно версія безлічі (не випадково в тексті зазначено, що ці слова "Сказало ще кілька голосів"), охоче й по-рабськи покірно приймає будь-які дії влади як справедливі і тим самим знімає проблему особистої відповідальності. "Нам з тобою думати неча, коли думають вожді", - як-то саркастично кинув поет.

І, нарешті, ще одна репліка-версія несподіваної і дивної припинення вуличного руху. Власне, це навіть швидше попутне зауваження-застереження:

"Не дуже з ним розмовляй, їх, мабуть, затримувати будуть ".

Фраза, можна сказати, з майбутнього 1937-го року!

При зіставленні цих двох рядів версій - перший (чисто комедійного) і другий (з елементами можливого наростаючого драматизму) - виявляється подвійна семантика фрази неспокійного дідка в окулярах: "У жодній країні неможливо таке неподобство ". За словами героя, здавалося б, наповненими звичним старечим бурчанням, вгадуються і легкі штрихи намічуваної авторської декларації.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://ermine.narod.ru