Будьте не мертві, а живі душі. Про назву поеми Гоголя

Воропаєв В. А.

Гоголь любив повторювати, що не будуть живі його образи, якщо кожен читач не відчує, що вони взяті "з того ж тіла, з якого і ми". Це властивість гоголівських образів - певну впізнаваність, близькість душі кожного з нас - Відзначали вже сучасники письменника. "Чи не всі ми після юності, так чи інакше, ведемо одну з життів гоголівських героїв? - Записав у своєму щоденнику Герцен у липні 1842 року. -Один залишається при манілівських тупий мрійливості, другий - буяє a la Nosdreff, третій - Плюшкін ... "" Кожен з нас, - говорив Бєлінський, - який би він не був хороший чоловік, якщо заглядає в себе з тим неупередженістю, з яким вникає в інших, - то неодмінно знайде в собі, більшою чи меншою мірою, багато з елементів багатьох героїв Гоголя ".

Як не дивно, у Герцена і Бєлінського духовний підхід до проблеми: у православній аскетика є поняття присутності будь-якого гріха в людині, якщо він звернеться до своєї душі, то побачить все ... і серед всього - щось переважне. Загальновизнано, що визначальною рисою гоголівських ти-пов є вульгарність. Але що таке вульгарність? У старому, первинному значенні, нині вже втрачене, вульгарний - звичайний, пересічний, нічим не примітний. На початку шостого розділу "Мертвих душ "Гоголь вживає це слово саме в такому значенні. Автор говорить, що колись, у дні його юності, йому траплялося під'їжджати до якого-небудь новому місцю і воно поставав перед ним своєю "не пошлою зовнішністю".

За словами Гоголя, головна властивість його таланту визначив Пушкін: "Він мені завжди говорив, що ще у жодного письменника не було цього дару виставляти так яскраво вульгарність життя, вміти окреслити в такій силі вульгарність вульгарного людини, щоб вся та дрібниця яка вислизає від очей, майнула б крупно в очі всім ". Бєлінський оскаржив пушкінське визначення" дару "Гоголя. Особливість таланту Гоголя, стверджував критик, "полягає не у винятковому тільки дар живописати яскраво вульгарність життя, а проникати в повноту і реальність явищ життя ... Йому дався не вульгарний людина, а людина взагалі, як він є, не прикрашений і не ідеалізований ".

Однак чому ж тоді вульгарний людина відрізняється від не вульгарного? Той же Бєлінський писав, що "порядна людина не тим відрізняється від минулого часу, щоб він був зовсім чужий всякої вульгарності, а тим, що бачить і знає, що в ньому є вульгарного, тоді як вульгарний людина і не підозрює цього у відношенні до себе, навпаки, йому-то і здається найбільше, що він справжній досконалість ". Пошлость у Гоголя -- це друк духовного убогості, яке можна знайти в кожній людині. Герої Гоголя вульгарні, так як вони мертві духовно. Тому своєрідним ключем до сенсу поеми є її назву.

Перш за все воно має буквальне значення, пов'язане з сюжетом. Мертві душі - це "товар", який купує Чичиков, а саме душі померлих селян, які за ревізькі казки значаться живими. Недарма Коробочка скаржиться Чичикову: "Народ мертвий, а плати, як за живого". Гоголь вкладає в уста Чичикова та інших героїв поеми по відношенню до придбаним душам слово "мертві" замість прийнятого в офіційних документах "спад". У зв'язку з цим Погодін писав йому 6 травня 1847: "" Мертвих душ "у російській мові немає. Є душі ревізькі, приписні, спад, прибуток ". Гоголь хотів надати цими словами особливий сенс не тільки афері Чичикова, але й усьому твору.

Набагато важливіше буквального - алегоричній, метафоричний сенс назви поеми. Мертві душі - це поміщики і чиновники, сам Чичиков. Цей сенс був очевидний вже для перших читачів Гоголя. Так, Герцен записав у щоденнику в 1842 році: "... не ревізькі - мертві душі, а всі ці Ноздревой, Манілова і tutti quanti - ось мертві душі, і ми їх зустрічаємо на кожному кроці ".

Але є в назві книги і глибокий духовний зміст. Він розкритий Гоголем в передсмертної запису: "Будьте не мертві, а живі душі. Немає іншої двері, крім зазначеної Ісусом Христом, і всяк, прелазай інакше, є злодій і розбійник ". За Гоголем, душі його героїв не зовсім померли. У них, як і в кожній людині, криється справжнє життя - образ Божий, а разом з тим і надія на відродження. Про те, що таке життя і смерть душі, говорить один з великих вчителів Церкви, преподобний Симеон Новий Богослов: "Христос приходить, і пришестям Своїм воскрешає мертву душу, і дає їй життя, і дарує благодать бачити, як Він Сам воскресає в ній і її воскрешає. Такий закон нового життя про Христа Ісусі, що Христос Господь благодаттю Святого Духа приходить до нас і воскрешає вбитих душі наші, і дає їм життя, і дарує очі бачити Його Самого, безсмертного і нетлінного, що живе в нас. Але перед чим душа з'єднається з Богом, перед тим, як побачить, пізнає і восчувствует, що воістину з'єднана з Ним, - Вона буває зовсім мертва, сліпа, бездушні, але при всьому тому, що мертва, все ж таки за єством своїм безсмертна ".

В Тлумачному словнику Володимира Даля одне з значень слова "мертвий" -- "людина невозрожденний, недуховний, тілесної або чуттєвий". Це значення близьке до того, в якому вживає це слово і Гоголь. Наприклад, Манілов веде життя виключно матеріальну (тілесну, чуттєву), тому справжнього життя (тобто духовної) у ньому немає: він мертвий, як і інші поміщики, як і сам Чичиков.

висловом "мертві душі" саме Гоголь додав той специфічний сенс, у якому ми вживаємо його і сьогодні. Однак письменник йшов тут від євангельської традиції, до якої і сходить розуміння "мертвої" душі як духовно померлої. сформульованому святим апостолом Павлом: "Як в Адамі всі вмирають, так в Христі всі оживуть "(1 Кор. 15, 22). З цим пов'язана і головна ідея "Мертвих душ" - ідея духовного воскресіння занепалого людини. Її повинен був втілити в першу чергу головний герой поеми. "І, може бути, в цьому ж самому Чичикова ... укладено те, що потім кине в прах і на коліна людському перед мудрістю небес ", - пророкує від прийдешнє відродження свого героя, тобто пожвавлення його душі.

Є підстави вважати, що натяк на майбутнє моральне переродження Павла Івановича Чичикова міститься вже в самому його імені. У світоглядних уявленнях Гоголя послання святого апостола Павла, який "всіх наставляє і виводить на пряму дорогу "(з листа Гоголя до сестри від 20 січня (н. ст.) 1847 року), займають винятково важливе місце. Як відомо, апостол Павло був одним з гонителів Христа, а потім став розповсюджувачем християнства в усьому світі.

Було б, однак, невірним думати, що в наступних томах Гоголь мав намір зробити Чичикова "доброчесним людиною". Гоголівські висловлювання на цей рахунок, як і вцілілі глави другого тому, не дають підстав для такого ув'язнення. Олександр Матвійович Бухарєв (в чернецтві архімандрит Феодор), не раз розмовляв з Гоголем про його творі, в пізнішому примітці до своєї книзі "Три листи до М. В. Гоголю, писані в 1848 році" розповідає: "Пригадую, коли дещо прочитав я Гоголю з мого розбору" Мертвих душ ", бажаючи тільки познайомити його з моїм способом розгляду цієї поеми, то і його прямо запитав, чим саме має скінчитися ця поема. Він, замислившись, висловив своє утруднення висловити це з грунтовними. Я заперечив, що мені тільки треба знати, буде жити чи, як слід, Павло Іванович? Гоголь як ніби з радістю підтвердив, що це неодмінно буде і пожвавленню його послужить прямим участю сам цар, і першим подихом Чичикова для справжньої міцної життя повинна скінчитися поема ".

За Цілком ймовірно, Гоголь хотів провести свого героя через горнило випробувань і страждань, в результаті яких він мав би усвідомити неправедність свого шляху. Цим внутрішнім переворотом, з якого Чичиков вийшов би іншим людиною, мабуть, і повинні були завершитися "Мертві душі". Знаменно, що як у "Ревізорі" справжній ревізор з'являється по наказом царя, так і в поемі у воскресіння героя повинен був взяти участь сам Государ.

відродитися душею повинен був не тільки Чичиков, але й інші герої, - навіть Плюшкін, може Можливо, найбільш "мертвий" з усіх. На питання архімандрита Феодора, воскреснуть чи інші персонажі першого тому, Гоголь відповідав з усмішкою: "Якщо захочуть". Духовне відродження - одна з вищих здібностей, дарованих людині, і, за Гоголем, цей шлях відкритий всім. І це відродження повинно було відбутися на основі "корінної природи нашої, нами забутою ", і послужити прикладом не тільки для співвітчизників, але й для всього людства. У цьому й полягала одна з "надзавдань" поеми Гоголя "Мертві душі".

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.portal-slovo.ru/