Повість про Петра і Февронію Муромський

Архангельська А. В.

"Повість про Петра і Февронію Муромський "написана вихідцем із Пскова, протопопом палацового собору в Москві, а згодом ченцем Єрмолаєм-Еразма для "Великих Четьїх-Міней" митрополита Макарія. Проте цей текст не був включений до склепіння, тому що по цілому ряду ознак різко відрізнявся від класичної житійної традиції.

Біографічні відомості про Єрмолаєв-Еразма дуже мізерні. Відомо, що в середині XVI ст. він приїхав до Москви з Пскова і був протопопом палацового собору в Москві, до початку 60-х рр.. постригся в ченці (під ім'ям Еразма) і, можливо, покинув столицю. Єрмолай-Еразм віддав данину публіцистичній літературі, надзвичайно активно розвивається в XVI столітті. Тут його найбільш значним твором став трактат "Благохотящім царям правителька і землемір ", в якому проводиться думка про селянство як основі суспільства і пропонується твердо визначити розміри селянських оброків і захистити селян від утисків державних землемірів і складальників, що повинно було, з точки зору автора, привести до зменшення селянських повстань.

Поряд з публіцистичними пам'ятками Єрмолай-Еразм створював і агіографічні -- "Повість про Рязанському єпископа Василя" і "Повість про Петра і Февронії ". Останній з цих текстів і буде предметом нашої пильної уваги.

Цілий ряд сюжетних моментів ріднить "Повість про Петра і Февронію" з різними типами народної чарівної казки. Початковий фрагмент повісті нагадує про змеборческіх мотиви: князь Петро звільняє дружину свого брата Павла від змія-перевертня за допомогою Агрікова меча. Поява селянської дівчини Февронії, вилікуй Петра від струпів, якими покрилося його тіло від бризнули на нього крові змія, вводить в оповідання традицію казок про мудру діві, що вражає своєю кмітливістю оточуючих. Як і княгиня Ольга "Повісті временних літ "(образ якої також сходить до казкової" мудрою діви "), Февронія загадує загадки, вказуючи слуги князя, що" не гарно є бити дому без ушію і храму (світлиці) без очію ", а потім повідомляючи, що батько з матір'ю "поидоша у позику плакати", а брат "иде через ноги в нави зріти "(" пішов крізь ноги смерті в очі дивитись "). Як і у випадку з Ольгою, загадки та відгадки рознесені у часу: лише у відповідь на здивування юнака, Февронія роз'яснює: вуха дому -- собака, а очі - дитина; плакати у позику означає піти на похорон, "егда ж по них смерть прийде, ініі по них учнут плакати ", а дивитися в обличчя смерті через ноги - бортнічать, тобто збирати мед на деревах, "через ноги зріти до землі, мислячи, аби НЕ урватися з висоти ". До казці про дівчинці-семирічці сходить і мотив спростування абсурду абсурдом: у відповідь на прохання князя зробити йому, поки він буде в лазні, з маленького пучка льону одяг і хустку, Февронія просить князя змайструвати з обрубка поліна ткацький стан. Казковим сюжетним ходом здається "нерівний шлюб" муромського князя і селянської дівчини. Настільки ж традиційний для казки про мудру діві сюжет про те, як виходить інакше, як дружина просить дати їй з собою найдорожче й відвозить свого чоловіка, так само Февронія бояр просить дозволити їй взяти з собою все, що вона захоче, а отримавши згоду, вигукує: "Ніщо ж ино прошу, тільки мого чоловіка, князя Петра ".

І все-таки "Повість про Петра і Февронію" була обробкою житійних легенд про муромським святих і тому містить цілий ряд традиційних агіографічних мотивів, у більшості своїй тісно переплітаються з казковими. Змій, спокусливе дружину князя Павла, посилається дияволом, і цей момент нагадує про гріхопадіння Єви, теж випробовуваний змієм-дияволом. Князь Петро, неодноразово званий в "Повісті" "благовірним", знаходить Агриков меч не за допомогою сили або хитрощі, як казковий герой, а по молитві, тому що "імеяше же звичай ходити по церквах усамітнюючись", причому меч знаходиться у вівтарній стіні храму монастиря в ім'я Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господня. Таким чином, чарівний меч одночасно виявляється посланим герою Божественним промислом. Згода Февронії зцілити Петра при умови одруження на ній також може тлумачитись двояко: як бажання казкової героїні будь-що-будь досягти щастя і як провидіння святої своєї майбутньої долі. Незвичайні чудеса в "Повісті": боярські дружини скаржаться на крохоборство Муромської княгині, вбачаючи в цьому наслідок її селянського походження: "Від коегождо столу свого без чину виходить: внегда бо встати їй, стягує в руку свою крихти, яко Гладнев ". Відразу згадуються кістки і вино, заховані Василисою премудрість у рукав і перетворилися в озеро з лебедями. Однак крихти в руці Февронії зазнають вельми специфічне перетворення. "Князь же Петро прийму ю за руку і, розвів, виді ладан добровонний і фіміян ", тобто крихти хліба перетворюються на ладан і кадило, що використовуються у православному богослужінні. З благословення Февронії за одну ніч перетворюються на квітучі дерева застромлені нею в землю прути, що, на думку Д.С. Лихачова, свідчить про те, наскільки велика сила її життєдайної любові. Цілком традиційний для житія фінал повісті, що розповідає про те, як Петро і Февронія перед смертю прийняли чернецтво під іменами Давида і Єфросинія. Остання справа Февронії - вишивання повітря з ликами святих, покривала на Святу Чашу. Триразовий заклик чоловіка виконати обіцянку прийняти смерть разом також виконує функцію дива. Функцію посмертних чудес виконує розповідь про двократне з'єднанні тел подружжя в одному гробі, незважаючи на бажання муромським людей розділити їх після смерті, "яко під мнішестем образі жадав є положити святих у єдиному труні ". За цим розповіддю про досить "специфічному" посмертне чудо слід оповідання про чудеса "традиційних": "иже бо з вірою пріріщуще до раце мощеі їх, неоскудно зцілення сприймають ". Закінчується" Повість " традиційної молитвою до Петра і Февронію.

Крім фольклорної та житійної традиції, в "Повісті про Петра і Февронію" традиційно виділяється ряд мотивів, зближують її з середньовічними романами про любові, що існувала на Заході і Сході. Найбільша кількість спільних рис можна виявити при зіставленні повісті з західноєвропейським романом про Трістана та Ізольду. Як Петро, Трістан отримує перемогу над змієм, але захворює, і тоді на допомогу йому приходить Ізольда, яка виявилася досвідченою цілителькою. Проти любові Петра і Февронію повстають муромським бояри, уподібнюючись в цьому васалів короля Марка. По смерті герої залишаються нерозлучними: Петро та Февронія поховані в одному гробу, незважаючи на спроби людей порушити їх волю, а з гробниці Трістана виростає перекинулися на могилу Ізольди кущ терну, який нікому не вдається знищити. У той же час ці твори досить істотно відрізняються одна від одної насамперед у трактуванні теми любові. Трістан та Ізольда випадково випивають любовний напій і виявляються на все життя одержимими коханням-пристрастю, почуттям стихійним і всепоглинаючим, тоді як життя Петра і Февронії, освячена християнським шлюбом, відрізняється особливою "психологічної умиротворення" (термін Д. С. Лихачова). Крім того, Петро в російській повісті виявляється значно більш пасивним, ніж його західноєвропейський прототип.

Вічний сюжет про смерть в один і той же мить знаходить відображення в поемі Алішера Навої "Лейлі і Меджнун". Н.І. Конрад, міркували про цю поемі і її зв'язки з "Трістана та Ізольду", зауважував: "Можуть сказати: так, Лейлі і Меджнун померли в один і той же мить. Але Трістан та Ізольда - ні. Чи не погоджуся: Трістан та Ізольда також померли в один і той же мить - в той саму мить, коли вона з криком - Тристан! - Вбігла до нього на замкову вежу коли він піднявся назустріч їй з криком: "Ізольда!" Мені скажуть: він справді вмирає, але вона в цю мить тільки втрачає свідомості, а потім приходить до тями і співає цілу пісню любові і смерті. Не погоджуся: вона померла в ту ж мить і співає вже потім ... там, де вони знову обидва разом Смерть остаточно з'єднала цих західних Лейлі і Меджнуна ".

Цілий ряд спостережень про співвідношення "Повісті про Петра і Февронію" з деякими творами західноєвропейської середньовічної словесності був зроблений Ф.І. Буслаєвих. Надзвичайно поширений мотив чудесного добування меча: князь Петро знаходить його у вівтарній стіні храму; Зигмунд, герой "Саги про Вельзунгах ", виймає з священного дерева; волоський витязь Віліш дев'ять днів молиться біля чотирьох кам'яних стовпів, після чого знаходить меч. Від отруйної крові переможеного змія гинуть бог Тор і англосаксонський герой Беовульф. Зцілення Петра Февронія можна зіставити з епізодом Старшій Едди, розповідають про те, як Брінгільда вчила Зігурда цілющим рунам.

Цікаво зіставлені Ф.І. Буслаєвих розповідь про стрибали перед ткацьким верстатом Февронії зайця з німецьким переказом про заснування Кведлінбурга. Переказ оповідає про те, як Матильда, дочка імператора Генріха III вступає в союз з дияволом, щоб позбутися від злочинного схильності до неї з боку її батька, і втрачає колишню красу. Однак продаж душі відбудеться тільки в тому випадку, якщо дівчина хоч на мить засне протягом трьох ночей. "Щоб утриматися себе від сну, вона сиділа за Кросно і ткала дорогоцінну тканину, як наша Февронія, а перед нею стрибала собачка, гавкав і махала хвостом ... собачку цю звали Wedl або Quedl, і в пам'ять її Матильда назвала засноване нею потім абатство Кведлінбург ".

Загадка про плач в борг отримує своєрідне іронічне переосмислення в одному з фрагментів сказань про Соломона і Морольфе, коли останній повідомляє, що його мати "пішла ... послужити своїй кумі таку службу, який кума вже ніколи їй НЕ послужить "- маються на увазі похорони (Ф. І. Буслаєв).

В "Повісті про Петра і Февронію" вже немає тієї бурі пристрастей, яка знайома читачам агіографічних творів Єпіфанія і Пахомія Серба. На зміну пристрастям приходить тиха умиротворення, занурена в себе. Февронія володіє величезною внутрішньою силою і волею, але ця сила і воля дуже рідко проявляється у зовнішній афектації. Приклади зовнішнього прояву цієї внутрішньої сили лише побічно дозволяють читачеві здогадуватися про неї (що виросли за одну ніч дерева, що перетворилися на ладан і кадило крихти, здатність читати думки людей). Кохання у "Повісті про Петра і Февронію" - найменше всепоглинаюча людська пристрасть (як у романі про Трістана та Ізольду). Дослідники писали про те, що любов Февронії до князя Петру непереможна саме тому, що вона вже переможена внутрішньо нею самою, підпорядкована її розуму. У "Повісті про Петра і Февронію" тема кохання виявляється надзвичайно тісно співвіднесені з темою розуму, людської мудрості - теж однією з основних тем давньоруської літератури. В силу своєї любові, у мудрості, як би підказуємо їй цією любов'ю, Февронія виявляється вище свого ідеального чоловіка - князя Петра. Але не тільки любові властива мудрість, але й мудрості властива любов. Між почуттям, розумом і волею немає конфлікту, немає боротьби, немає суперечності.

Еромолай-Еразм - Майстер прекрасних, виразно зримих описів. Таке, наприклад, перша поява в повісті дівчата Февронії: посланець князя Петра знаходить її в простий селянській хаті, в бідній селянській сукню, зайняту рукоділлям: Февронія сидить за ткацьким станом і тче полотно, а перед нею скаче заєць. Заєць-образ, висхідний до фольклору, який теж виконує функцію складною характеристики героїні, символізуючи собою її злиття з природою, її дівочу чистоту і одночасно - майбутнє весілля.

Д.С. Лихачов захоплювався описом передсмертного жесту Февронії: коли Петро в третій раз послав до неї сказати, що прийшов час помирати, вона встромила голку в покривало і обернула навколо неї золоту нитку. У тих умовах, коли в літературі побуті і детальним описами приділяється не так багато місця, "жест Февронії дорогоцінний, як і те золоте шиття, що вона шила для Святої Чаші " (Д. С. Лихачов).

Таким чином, найбільш яскравою рисою "Повісті про Петра і Февронію" є тісне переплетення в ній фольклорних та агіографічних мотивів. Фольклорний стихія привнесла в текст повісті побутову конкретність, не властиву сучасним їй літературних пам'яток. Нетрадиційний характер житійної "Повісті про Петра і Февронію" робив її, очевидно, невідповідною для агіографічних канонів XVI ст. Хоча вона була створена одночасно з остаточною версією "Великих Міней Четііх", до їх складу включені не була. Фольклорні мотиви повісті, її лаконізм, відсутність етикетних рис - все це робило її чужою агіографічної школі митрополита Макарія.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.portal-slovo.ru/