Помилка помилку ворожнечу ...

Ю. А. Сафонова, В. М. Лейчік

Поширена сьогодні обурених точка зору, яку метафорично можна позначити як "Російська мова ми псуємо ...", не розділяється авторами цієї публікації. На наш погляд, сьогодні актуальне не питання про стан російської мови, а питання про носія російської мови. Для нас саме носій, його культура, в тому числі і мовна, - проблема (як для вивчення, так і для формування або, якщо завгодно, корекції). Цілком очевидно, що проблема носія - проблема професіонала або непрофесіонала. Розуміючи професіонала як людину, що вміє сказати: "Цього я не знаю, мені потрібна допомога", можна вважати, що звертаються до мовознавцям саме професіонали. Підтримка професіоналів, надання їм всебічної допомоги і є, на наш погляд, завдання мовознавців, таку допомогу можна умовно назвати підтримкою професіонала професіоналом. Прагнення підтримувати "чистоту" російської мови і ще більше агресивне бажання "боротися" за таку чистоту - схожі на "чистки" і "зачистки", вони не сприяють консолідації носіїв, тобто народу, а збільшують суспільну конфронтацію. То, може Можливо, не треба боротися? Чи не краще підтримувати (допомагаючи, роз'яснюючи), тих, кому допомога потрібна, хто звертається по допомогу? Чи не настав час оголосити про мовної толерантності (толерантність для нас - це вміння прийняти точку зору іншого, навіть не розділяючи її), переставши нескінченно вказувати на мовну неспроможність тих чи інших висловів. Сьогодні чи не кожен журнал вважає обов'язковим мати сторінку, на якій публікуються очевидні ляпсуси і мовні помилки державних діячів (див., наприклад, рубрику "Вигуку" в журналі "Підсумки", а також: М. В. Горбаневський, Ю. Н. Караулов, В. М. Шаклеін. Не говори шорстким мовою. М.: Изд-во "Галерея", 2000). Чи не час звернутися до стратегії конструктивної мовної практики, не садити, а формуючи мовний смак, заохочуючи уважне ставлення до російської мови і відзначаючи повагу до нього як державної мови Російської Федерації? (Нагадаємо, що згідно з п. 1 ст. 68 Конституції Росії, "державної мови України на всій її території є російська мова ").

Як говорить народна мудрість, помилка в фальш не ставиться, тобто не можна вважати помилку навмисним обманом. А як же ставитися до помилок? І - чи можна уникнути помилок, кажучи?

Помилка помилку ворожнечу - в якому сенсі різниться? Сьогодні, судячи з нетерпимості до помилок, та різниця, яка в словниках російської мови тлумачиться як "ворожнеча, неприязнь, ненависть ". Помилка в мові ведучого, політика викликає, як правило, усмішку або, що частіше, агресивну неприязнь, що переходила в ненависть. Один з авторів цієї публікації протягом трьох років відповідав на питання звертаються в Службу російської мови (при Інституті російської мови ім. В. В. Виноградова РАН). Обурені громадяни, почувши чи побачивши помилку, гнівно запитували: "Чому Ви (інститут) нічого не робите?", Настійно вимагаючи: "Подзвоніть їм, скажіть, що так не говорять, не пишуть". А взагалі-то чому не кажуть: якщо звертається почув, побачив це - значить, кажуть, пишуть? А наділений чи Інститут російської мови РАН (втім, як і будь-яка інша організація) повноваженнями ред кого-небудь або, тим паче, примушувати говорити по-русски? Та й чи можна змусити?

Так як же - бути чи не бути помилок? Чому помилки погані? Перше - тому що, як правило, люди прагнуть уникати помилок. Друге - помилки заважають сприймати інформацію. Хто слухає, "спотикаючись" про неправильну форму, відволікається для її переведення у форму правильну, дивується (обурюється) помилку (помилкою) і, таким чином, втрачаючи час і "червону нитку" повідомлення, отримує лише частину інформації. Третє - тому, що ніхто достеменно не знає, чи можна взагалі уникнути помилок? Можна, але не завжди.

Для засобів масової інформації типова мова спонтанна, непідготовлена (інтерв'ю, живий коментар і ін.) При мови спонтанної, непідготовленою думка біжить, а мова відстає. Хто говорить по ходу може перебудовуватися, змінюючи свої висловлювання, - у такому разі помилки майже неминучі. Мова усна може бути і підготовленою - в такому випадку мовець має можливість вивірити текст, звертаючись при необхідності і до словників.

Звичайно, було б краще, якби всі говорять знали, що згідно вимагає давального, а НЕ родового відмінка, тому правильно - відповідно до закону, указу, наказу, але помилка зрозуміла - у XVIII ст. згідно вживався не тільки з давальним, а й з родовим відмінком.

Звичайно, було б краще, якби всі говорять знали, що прізвище автора однотомного "Словника російської мови" О'жегов, а не Оже'гов, не Ожегов. Але і ця помилка зрозуміла - у нас не прийнято вказувати наголос у прізвищі на обкладинках книг.

Звичайно, було б краще, якби всі говорять знали, що легітимний і законний не одне і те саме: легітимний - законний і підтримуваний більшістю, а законний -- відповідний закону.

Перелік цих "було б краще" можна продовжувати. Але важливо провести межу: помилка помилку - різниця, а різниця, згідно з тлумачним словниками російської мови, -- відмінність в чому-небудь, несхожість. Так яка ж ступінь відмінність помилки і помилки?

Будь-який мовець знає, якщо у нього є атестат зрілості, зміст програми середньої школи, тому наголос у формах дієслова дзвонити повинен знати кожен. Згідно з правилами російської мови слід говорити тільки на Україні -- суверенність іншої держави не може впливати на граматику якого-небудь мови. Тому всі вимоги (або прохання) українських політиків говорити "по-російськи" в Україні, аргументовані твердженням "Україна тепер суверенну державу ", безпідставні. Правильно на Україні, але в державі Україна.

Той, хто професійно пов'язаний із засобами масової інформації, має знати про словниках, в необхідних випадках звертатися до них. Нагадаємо також, що "Тлумачний словник живої великоруської мови" Володимира Івановича Даля не відноситься до словників нормативним, отже, при визначенні сучасної літературної норми до нього не слід звертатися. Звертаючись же до словників, потрібно пам'ятати, що фіксація в них рівноправних варіантів (творог -- творог) дозволяє тому, хто говорить вжити одну з двох форм на свій розсуд, а точніше, за своїм смаком, мовною смаку. Якщо ж одна з форм має стилістичну або іншу послід, то слід використовувати тільки загальновживаний варіант (не супроводжувалися якими-небудь посліду в словниках). Очевидно, що ці поради стосуються до мови літературної, публічної, в зокрема до мови громадських діячів і журналістів. Ще в XIX ст. Джон Раскін у творі "Скарб королів" писав: "... між освіченими людьми прийнято твердо і безумовно вважати, що неправильна вимова або помилка в складі, допущені в парламенті будь-якої цивілізованої країни, в певною мірою упускають людини назавжди ".

Важливо пам'ятати і про те, що частотність помилки не перестає робити її такою. Тому все-таки - тільки передбачити і включити. А здивоване заперечення "Але так ніхто не говорить! "не аргумент. А. М. Пєшковський писав:" Нормою визнається те, що було, і почасти те, що є, але аж ніяк не те, що буде ". Іншими словами, норма ретроспективна, вона завжди результат, а не гіпотеза. Норма консервативна, але динамічна. Відомий фахівець у галузі культури мови доктор філологічних наук Л. К. Граудіна, вказуючи на три фази в розвитку нової норми, пише: "Коли ... розвиток нової норми досягає піку і варіанти змішуються у вжитку, природно визнати факт їхнього співіснування "(Граудіна Л. К. Проблеми нормування російської мови: реальність і прогнози// Культура російської мови і ефективність спілкування. М.: Наука, 1999, стор 197). Тому не поспішайте помилятися, кажучи, як усі. Так, сьогодні нормативне забезпечення і забезпечення, маркетинг і маркетинг, і навіть кава чоловік. і ср р. (див.: Російський орфографічний словник/Відп. ред. В. В. Лопатин. М.: Азбуковнік, 1999). Але кодифікація норми (тобто надання їй законодавчої сили) - справа лінгвістів-фахівців. А завдання носіїв -- частіше заглядати до словника, нормативна.

І на закінчення.

Народна мудрість говорить: "На помилках вчаться". Давайте будемо взаємно ввічливі і терплячі. Може бути, частіше варто говорити: "Дякуємо вам за уважне ставлення до російської мови - державної мови Російської Федерації ".

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.gramota.ru