Читаємо "Вишневий
сад "
Все це
означало, друзі, "З прия
вачем стріляти я ". (А. С. Пушкін, Євген
Онєгін)
То їх понюхає,
то їх поліжет - окуляри не діють ніяк. (І. А. Крилов. Мавпа і окуляри.)
В. Халізев в
пояснювальній статті до п'єси Чехова "Вишневий сад" (Москва,
Мистецтво, 1969) пише:
(стр 390)
Зіставляючи Раневську, Лопахіна, Трофимова з навколишнім їх середовищем, автор
"Вишневого саду" рішуче виступає в якості їхнього адвоката.
Завдяки швидким характеристикам так званих "внесценіческіх
персонажів "читачеві стає ясно, що Раневська, Лопахін і Трофімов
живуть серед "чужих" - в оточенні людей нікчемних і черствих, грубих
і своєкорисливі ... Героїв п'єси стіною обступає кричуще безкультур'я.
(стр 391) І
центральні персонажі п'єси, показані на тлі гнітючого російської
безкультур'я, природно викликають у нас ще більше співчуття і поваги. Всією
своєю духовною суттю вони ворожі що панує навколо жадібності та брутальності, тупості
і розбещеності.
(стр 392)
Порівнюючи головних героїв з другорядними і "внесценіческімі
персонажами "... Чехов спонукає замислитися, якими нечисленними і
слабкими є паростки культури в Росії., як втрачаються оазиси
інтелігентності в пустелі розумової відсталості і духовного примітиву. Бачачи,
що культура в країні - надбання ще далеко не всіх, він, природно,
відчуває симпатію до всіх, хто тяготиться повсюдною грубістю і
непорядністю, хто здатний тонко відчувати, серйозно думати, хто дорожить
своєю людською гідністю .... малюючи Раневську, Лопахіна, Петю Трофимова
"дурнями", він, разом з тим, дає зрозуміти читачеві, що це люди
чудові і чудові, яких дуже мало, що їх легковажність та вузькість
кругозору, незрілість і дивацтво - не стільки вина, скільки біда, біда
важка і неминуча, тому що, в кінцевому рахунку, породжена вона що панують в країні
безкультур'ям і відсталістю.
І
не дивно, що в п'єсі наполегливо звучить тривожний мотив роз'єднаності
між людьми. Адже при всьому взаємному розташуванні Раневської, Лопахіна і
Трофимова, вони абсолютно не здатні по-справжньому зрозуміти один одного: кожному
з них бажання, наміри та цілі інших видаються дивними і незрозумілими.
...
(стр 393) Як
видно, про яке-небудь єднання між Раневської, Лопахін, Трофімовим і мови бути
не може. Ці люди подібні до криловських лебедеві, раку і щуку ...
Отже, Халізев
ділить світ на хороших людей і поганих людей.
Де ж проходить
межа між хорошими і поганими? Халізев вказує, що за Культурі. Культурний
значить хороший. Некультурний - значить поганий.
Але Культура при
це виглядає тільки ярлик, брендів.
При цьому всі
позитивні визначення Халізев звалив в одну купу (тонко відчувати, серйозно
думати, дорожить своєю людською гідністю), а всі негативні - в іншу
купу (жадібність, грубість, тупість, розбещеність).
Для того кто
згоден із зазначеною вище логікою п'єса тривіально проста,
Лопахін. ... (о
Раневської): Хороший вона людина. Легкий, проста людина. Пам'ятаю, коли я був
хлопчиком років п'ятнадцяти, батько мій, покійний - він тоді тут на селі в
лаві торгував - вдарив мене в обличчя кулаком, кров пішла з носа ... Ми тоді
разом прийшли чогось у двір, і він був напідпитку. Любов Андріївна, як зараз
пам'ятаю, ще молоденька, така худенька, підвела мене до рукомийник, ось у цій
самій кімнаті, в дитячій. "Не плач, каже, мужичок, до весілля
заживе ... "
Отже, батько
Лопахіна - п'яниця і б'є сина в обличчя кулаком - це погана людина.
Син - жертва,
значить він - хороша людина.
Раневська
шкодує молодого Лопахіна, значить вона теж хороша людина.
Аня любить маму
(Раневську), мама любить Аню.
Аня любить Петю,
Петя любить її і її маму.
Раневська любить
Петю. Значить всі вони - хороші люди.
Фірс їх усіх
любить і вони його. Значить, Фірс хороший.
Яша бажає
Фірса сдохнуть, значить Яша поганий.
Яша: Набрид ти,
дід. (Зевает.) Хоч би ти скоріше здох.
Гаєв не любить
Лопахіна і не любить Варю.
Лопахін: Ухожу,
йду ... (Виходить)
Гаєв: Хам.
Втім, пардон ... Варя виходить за нього заміж, то Варін женишок.
Значить Гаєв --
поганий. Гаєв і сестру свою (Раневську) не дуже любить, хоч і соромиться цих
своїх думок.
Гаєв: ... вела
себе не можна сказати щоб дуже добродійно. Вона гарна, добра, славна, я
її дуже люблю, але, як там не придумуй пом'якшувальні обставини, все ж таки,
слiд визнати, вона хибна. Це відчувається в її найменшому русі.
Ярославська
тітка не любить Раневську - значить тітка погана.
Гаєв: Не реви.
Тітка дуже багата, але нас вона не любить.
Аня теж не
любить тітку - і правильно.
Аня: Я тепер
певні. В Ярославль їхати не хочеться, я не люблю бабусю
Але це все --
слова. Персонажі оцінюють один одного в міру своєї проникливості і
схильності.
У бік
слова, поговоримо про справи.
Згадаймо про ті
небагатьох вчинках персонажів, які нам достовірно відомі з тексту п'єси:
Бабусині
гроші
Раневська: ... Я
їду в Париж, буду жити там на ті гроші, які надіслала твоя Ярославська
бабуся на купівлю маєтку - хай живе бабуся! - А цих грошей вистачить
ненадовго.
Перед цим
Любов
Андріївна: А Леоніда все немає. Що він робить в місті так довго, не розумію!
Адже все вже скінчено там, маєток продано або торги не відбулися, навіщо ж так
довго тримати в невіданні!
Варя (намагаючись
її втішити): Дядечку купив, я в цьому впевнена.
Трофімов
(насмішкувато). Так.
Варя. Бабуся
прислала йому доручення, щоб він купив на її ім'я з переведенням боргу. Це вона
для Ані. І я впевнена, бог допоможе, дядечка купить.
Любов
Андріївна. Ярославська бабуся прислала п'ятнадцять тисяч, щоб купити маєток
на її ім'я, - нам вона не вірить, -
Перед цим
Аня. Приїжджаємо
в Париж, там холодно, сніг. По-французьки кажу я жахливо. Мама живе на п'ятому
поверсі, приходжу до неї, у неї якісь французи, пані, старий патер з книжкою, і
накурено, незатишно.
і ще
Лопахін. ... Ви
все така ж прекрасна.
Пищик (важко
дихає). Навіть покращала ... Одягнена по-паризькому ... пропадай мій візок, все
чотири колеса ...
Отже
Ті п'ятнадцять
тисяч рублів, які бабуся дала Ані на викуп маєтку - в придане - Раневська
відбирає у Ані і їде Париж, - їсти, пити, купувати собі дорогі наряди
Аня, Варя
залишаються без гроша. Леонід змушений влаштуватися клерком в банк, за шість (!)
тисяч на рік. Робота важка, навряд чи він там довго протримається. Тобто
Раневська відбирає у близьких людей зарплату Леоніда за два з половиною роки, щоб
проїсти її за два з половиною місяці - і знову приїхати - і знову відбирати у
них гроші.
А ось, що
говорить про ярославської тітоньці цитований вище В. Халізев
(стр 390)
"Багата Ярославська тітонька Раневської веде себе так, як, вчинив би на
її місці щедрінський Іудушка Головльов ".
Раневська
обібрали Аню, Варю, тітоньку - це добре. Тітка дала обдурити себе тільки на
п'ятнадцять тисяч - яка вона жадібна!
Порок і
чеснота.
Отже - в момент
продажу саду Гаєв - 51 рік, Раневської, мабуть, 40. Ані - 17, Варе - 24,
Лопахін, мабуть - 35. В епізоді з розбитим носом молодому Лопахін - 15,
Раневської - 20.
Раневська вийшла
заміж, мабуть, у 22 роки, чоловік помер шість років тому, їй було тоді 34 роки. Чоловік
був старший, служив чиновником.
Гаєв. Сестра,
по-перше, вийшла заміж за присяжного повіреного, не дворянина ... і вела себе
не можна сказати щоб дуже добродійно.
Говорячи по
російською, Раневська зраджувала чоловікові у всіх на очах. Тепер зрозуміло, чому він
спився.
Любов
Андріївна. ... Чоловік мій помер від шампанського, - він страшно пив, -
Будеш пити,
коли красуня-дружина зраджує тебе у всіх на очах. Був би чоловік міцніше --
лупив б, а цей виявився надто делікатне. А якщо пити - то звідки гроші?
Любов
Андріївна. ... вийшла заміж за людину, яка робив одні тільки борги.
Отже, саме
Раневська звела в могилу чоловіка, якому навряд чи було тоді більше 45 років. (Їй
було тоді - 34 роки, вона вийшла по любові, різниця між нами в роках не могла
бути занадто великий).
Любов
Андріївна .... і, на нещастя, я покохала іншого, зійшлася, і саме в цей
час, - це було перше покарання, удар прямо в голову, - ось тут на річці ...
потонув мій хлопчик,
Між смертю
чоловіка (про яку Раневська журилася не дуже - він для неї п'яниця, нікчемний
чоловік) і смертю сина - пройшов лише місяць. І за цей час Раневська встигла
не тільки знайти коханця, але і "ударитися в усі тяжкі".
Аня
(задумливо). Шість років тому помер батько, через місяць потонув у річці брат
Гриша, гарненький семирічний хлопчик.
Отже - між
смертю чоловіка і новим, тепер уже абсолютно відкритим, коханцем - менше
місяці.
Як каже
Гамлет в аналогічній ситуації "Ще й черевиків не знос, в яких
ховати ходила чоловіка ... "
При цьому
Раневську всі хвалять як чистий добродійне жінку.
Лопахін.
... Хороший вона людина. Легкий, проста людина.
Аня. ... Мила,
добра, хороша моя мама, моя прекрасна, я люблю тебе ... я благословляю тебе.
Один тільки
Гаєв ще зберігає певну тверезість оцінок, але ця тверезість нікому не
потрібна.
Гаєв. ... Вона
гарна, добра, славна, я її дуже люблю, але, як там не придумуй
пом'якшувальні обставини, все ж таки, треба зізнатися, вона хибна. Це відчувається
в її найменшому русі.
Аня. ..., Милий
дядько, тобі треба мовчати, тільки мовчати. Що ти говорив тільки що про мою
маму, про свою сестру? Для чого ти це говорив?
Чому потонув
Гриша
Гриші було
тоді сім років. Він не міг сам за себе відповідати. Ані було тоді одинадцять. Вона
не могла тоді за нього відповідати. Варя весь час в будинку, по господарству. У Гаєва
свої справи.
Відповідати за
семирічного хлопчика з відомих нам дорослих могли тільки двоє - мати
(Раневська) і вчитель (Трофімов). Але Раневська зайнята з коханцем, їй ніколи.
Тобто в
смерті Грицька прямо винен Петя Трофімов.
Аналогічна
ситуація трапилася в романі Пушкіна. У смерті Ленського винен Євгеній Онєгін.
Але Онєгін мучиться вчиненим, йому соромно тих, хто знає його провину - він біжить з
цього місця, щоб не дивитися в очі людям.
Трофімов НЕ
знає ні мук сорому, ні мук совісті. Він соромить весь світ, але його самого
присоромити ніяк неможливо.
Трофімов.
.. Подумайте, Аня: ваш дід, прадід і всі ваші предки були кріпосники, що володіли
живими душами, і невже з кожної вишні в саду, з кожного листка, з кожного
ствола не дивляться на вас людські істоти, невже ви не чуєте голосів ...
Володіти живими душами - адже це переродили всіх вас, що жили раніше і тепер
живуть, так що ваша мати, ви, дядьку, вже не помічаєте, що ви живете в борг,
на чужий рахунок,
Сам Петя їсть і
п'є за їхній рахунок - принаймні в просторі п'єси. Він із задоволенням
спілкується з тими, яких соромить, обнімається з ними, цими мешканцями будинку, де
він втопив дитину, з матір'ю і сестрою потонулого, продовжуючи викривати тих, з
ким обнімається і обніматися з тими, кого викриває.
Раневська.
(Обіймає Трофимова, цілує його в лоб.) Адже мій син потонув тут ... (Плаче)
Пожалійте мене, хороший, добрий чоловік. Трофімов. Ви знаєте, я співчуваю всій
душею.
Більярд
Гаєв
(... плачучи) ... Я сьогодні нічого не їв ... Стільки я вистраждав!
Двері в
більярдну відкрита; чути стукіт куль і голос Яші: "Сім і
вісімнадцять! "
Більярд в
п'єсі згадується одинадцять разів.
Гаєв вставляє
слова з "більярдній життя" у важку хвилину розмови.
Єпіходов ламає
кий - йому НЕ дозволено грати на більярд.
Яша грає на
більярд за сценою - дозволено йому чи ні.
Більярд --
символ дворянської інтелігентської тусовки. Саме ця тусовка, старі зв'язки,
доставляють Гаєв місце в банку, шість тисяч на рік.
Ні Раневська,
ні Лопахін не вірять, що він зможе утриматися на на цьому місці.
Гаєв. Мені
пропонують місце в банку. Шість тисяч на рік ... Чула?
Любов
Андріївна. Де тобі! Сиди вже ...
Лопахін ....
Леонід Андрійовичу, кажуть, прийняв місце, буде в банку, шість тисяч на рік ...
Тільки ж не всидить, ледачий дуже ..
Гіпноз
Отже, якщо
судити за фактами і вчинків - а не по намірах, словами і взаємним оцінками
персонажів - Раневська і Трофімов - дуже погані люди.
Вони винні в
смерті Грицька, у смерті батька Грицька, у майбутній - неминучою - смерті Фірса, в
злиднях Ані і Вари. (Частина провини за смерть Фірса - на Ані.)
Чому ж їх
так всі хвалять? Є тільки одне тому пояснення - гіпноз.
Раневська
гіпнотизує всіх навколо - і чоловіків і жінок - своєї жіночої
гіперсексуальністю.
Не до кінця
піддається цим чарам тільки Гаєв - він як старший брат пам'ятає її ще дівчинкою.
(Немає пророка у
своїй батьківщині - хто пам'ятає пророка слабким дитиною, той не піддається його
нинішньої гіпнотичною силі).
Гаєв ... вона
хибна. Це відчувається в її найменшому русі.
Трофімов
гіпнотизує навколишніх по-іншому - він впадає в шаманство, в
пропагандистський екстаз.
Речі, говоримо
їм у цьому екстазі, по-перше, НЕ ЇМ придумані, все це цілком позикове, і,
по-друге, мови
ці не мають нічого спільного з реальним, що протікає тут же життям.
Трофімов ... у
всіх на очах робочі огидно їдять, сплять без подушок, за тридцять, за
сорока в одній кімнаті, скрізь клопи, сморід, сирість, моральна нечистота ...
... ви живете в
обов'язок, на чужий рахунок, на рахунок тих людей, яких ви не пускаєте далі
передній ...
До
присутнім це не має абсолютно ніякого відношення. Під гіпнозом
Трофимова та Раневської Аня говорить і поводиться абсолютно неадекватно.
Аня. ... Ми
посадимо новий сад, розкішніше цього!
Де це,
цікаво, вона збирається садити сад? Для цього їй доведеться "відняти і
поділити "землю для саду ...
Трофімов. ...
Людство йде до вищої правди, до вищого щастя, яке тільки можливо на
землі, і я в перших рядах!
Лопахін.
Дійдеш?
Трофімов.
Дійду ... або вкажу іншим шлях, як дійти.
Це про Петю
Трофимова сказано у http://members.tripod.com/symposion0/problems/onegin --
nado
Олександра Галича
А бійтеся
єдино тільки того,
Хто скаже "Я
знаю, як треба! "
Хто скаже
"Ідіть, люди, за мною,
Я вас навчу,
як треба! "
Тільки перебуваючи
під гіпнозом Раневської, Лопахін погоджується одружитися з Варе - як тільки
Раневська виходить з кімнати, гіпноз проходить, згода зникає. Чому це
Раневська переконана, що Лопахін любить Варю? Адже він любить її, Раневську.
Також як і
Трофимов, Раневська живе не в реальному, а у вигаданому світі і не намагається
перевірити свою картину світу на адекватність.
Робота
По справжньому
працюють у п'єсі чотири людини.
Любов
Андріївна. Чому у тебе обличчя таке? Ти хворий? Ішов би, знаєш, спати ...
Фірс. Да ... (С
усмішкою.) Я піду спати, а без мене тут хто подасть, хто розпорядиться? Один на
весь будинок.
Лопахін.
... Коли я працюю довго, без утоми, тоді думки легше, і здається, ніби
мені теж відомо, для чого я існую. А скільки, брате, в Росії людей,
які існують невідомо для чого.
Лопахін.
Знаєте, я встаю о п'ятій годині ранку, працюю з ранку до вечора.
Варя ... Тільки
ось без діла не можу, мамочко. Мені кожну хвилину треба щось робити.
Любов
Андріївна. Друга моя печаль - Варя. Вона звикла рано вставати і працювати, і
тепер без праці вона як риба без води. Схудла, зблідла і плаче,
бідолаха ...
Шарлотта.
(подає Пищик колоду карт). Ось вам колода карт, задумайтеся яку-небудь одну
карту.
Пищик. Задумав.
Шарлотта.
Тасуйте тепер колоду. Дуже добре. Дайте сюди, о мій милий пан Пищик. Ein,
zwei, drei. Тепер пошукайте,
вона у вас в боковій кишені ...
Тільки ці
четверо працюють від душі.
Гаєв НЕ
працює (ледачий дуже), хоча з любові до сестри і племінниці намагається щось
робити.
Говорун
Трофимов, правда, отримав якісь гроші за переклад.
Аня збирається
складати іспити, їй тільки сімнадцять.
Змушені
працювати Яша, Дуняша.
Епіходова найняв
Лопахін дивитися за будинком - це показує тільки, що Лопахін абсолютно не
розбирається в людях. Двадцять два нещастя. Будинок цей до весни згорить
неодмінно. Разом з Фірсов. Фірс, правда, помре раніше.
Культура
З усіх
персонажів п'єси активно позитивно співвіднесений з культурою тільки Лопахін. У
перший же сцені:
Лопахін ...
Читав ось книгу і нічого не зрозумів. Читав і заснув.
Це ні про що,
втім, не говорить - модних філософів (Шопенгауер, Ніцше, наприклад) хвалять
все, а читати намагаються одиниці. Лопахін єдиний згадує, що "був
вчора в театрі ".
Лопахін: Яку
я вчора дивився п'єсу в театрі, дуже смішно.
Любов
Андріївна. І, напевно, немає нічого смішного. Вам не п'єси дивитися, а дивитися
бпочаще на самих себе. Як ви все сіро живете, як багато говорите зайвого.
Лопахін. ...
Мій тато був мужик, ідіот, нічого не розумів, мене не вчив, а тільки бив
сп'яну, і всі палицею. По суті, і я такий же дурень і ідіот. Нічому не
навчався, почерк у мене поганий, пишу я так, що від людей соромно, як свиня.
Цікаво, що
"багато говорите непотрібного" Раневська випалює НЕ новому базіка
Трофімову і не старому базіка Гаєв - а Лопахін - одному з небагатьох
(чотирьох) реально працюючих людей. Чому? Тому, напевно, що хотіла б
бачити в Лопахін Фірса - не просто працює, а наполегливо працює на неї і
при цьому покірно мовчить, а ще краще - глухого. Вам не п'єси дивитися ...
кажучи по-російськи: Зі свинячим рилом в бубличний ряд.
Вона й женити
хоче Лопахіна, як раніше хотіли одружити Фірса - крім його волі.
Любов
Андріївна. Одружитися вам потрібно, мій друг.
Лопахін. Да ...
Це правда.
Любов
Андріївна. На нашій б Варі. Вона хороша дівчина.
Лопахін. Так.
...
Фірс. Чого
изволите?
Лопахін.
Кажуть, ти постарів дуже!
Фірс. Живу
давно. Мене одружити збиралися, а вашого татуся ще на світі не було ...
(Сміється)
Лопахін
єдиний цитує в "важкий момент" Шекспіра.
Любов
Андріївна. Ходім, панове, пора. А тут, Варю, ми тебе зовсім засватали,
вітаю.
Варя (крізь
сльози). Цим, мама, жартувати не можна.
Лопахін.
Охмелені, йди в монастир ...
Гаєв. А в мене
тремтять руки: давно не грав на більярді.
Лопахін.
Охмелені, про німфа, згадай же про мене в своїх молитвах!
Є ще
єврейський оркестр для танців. Є Пищик, яка чула про Ніцше від своєї
дочки.
Пищик. Ніцше ...
філософ ... найбільший, славнозвісний ... величезного розуму людина, говорить у своїх
творах, ніби фальшиві папірці робити можна.
Трофімов. А ви
читали Ніцше?
Пищик. Ну ...
Мені Дашенька говорила.
читав
що-небудь сам Трофімов? Може і читав. Нам про це нічого не відомо.
Є ще
Єпіходов.
Єпіходов. Я
розвинутою людина, читаю різні чудові книги ...
Варя. Тут,
мамочко, вам дві телеграми. (Вибирає ключ і з дзвоном відмикає старовинний
шафа.) Ось вони.
Любов
Андріївна. Це з Парижа. (Рве телеграми, не прочитавши.) З Парижем скінчено ...
Гаєв. А ти
знаєш, Люба, скільки цього шафі років? Тиждень тому я висунув нижній ящик,
дивлюсь, а там випалені цифри. Шафа зроблений рівно сто років тому. Ну як вам? Можна
було б відсвяткувати ювілей. Предмет неживий, а все-таки як-не-як
книжкову шафу.
Книжковий шафа
куплений сто років тому. Колись у ньому були книги. А зараз? Нам про це нічого
не відомо.
От і все,
мабуть, що знаємо ми про культуру в житті наших героїв.
Чоловічі ігри
Лопахін і Гаєв
конкурують між собою за статус. А оскільки - в центрі слухати всіх
паризька красуня Раневська, то тут "статус взагалі" - це статус в
очах Раневської.
Перша зустріч
Лопахіна і Гаєва в тексті п'єси - Лопахін намагається увійти в розмову Раневської і
Гаєва як рівний - Гаєв блокує йому цю можливість.
Любов
Андріївна. Як це? Дай-но згадати ... Жовтого в кут! Дуплет в середину!
Гаєв. Ріжу в
кут! Колись ми з тобою, сестра, спали ось у цій самій кімнаті, а тепер мені
вже п'ятдесят один рік, як це не дивно ...
Лопахін. Так,
час іде.
Гаєв. Кого?
Лопахін. Час,
кажу, йде.
Гаєв. А тут
пачулі пахне.
Гаєв боїться
прямо атакувати Лопахіна, він робить це за очі - але в очах сестри.
Лопахін. Йду,
йду ... (Виходить)
Гаєв. Хам.
Втім, пардон ... Варя виходить за нього заміж, то Варін женишок.
Варя. Чи не
говорите, дядечко, зайвого.
Друга пряма
сутичка закінчується не на користь Гаєва
Любов
Андріївна. Дачі та дачники - це так пішло, вибачте.
Гаєв.
Цілком з тобою згоден.
Лопахін. Я або
заридав, або закричу, або в обморок упаду. Не можу! Ви мене замучили! (Гаеву.)
Баба ви!
Гаєв. Кого?
Лопахін. Баба!
(Хоче йти).
Любов
Андріївна (злякано). Ні, не йдіть, прошу, голубе. Прошу вас. Може
бути, надумаємо що-небудь!
Нарешті, купивши
сад, Лопахін остаточно знищує Гаєва - але це Піррова перемога. Раневська
їде.
Гаєв (нічого їй
не відповідає, тільки махає рукою; Фірсов, плачучи). От візьми ... Тут анчоуси,
керченські оселедця ... Я сьогодні нічого не їв ... Стільки я вистраждав! ...
Пищик. Що на
торгах? Розповідайте ж!
Любов
Андріївна. Продан вишневий сад?
Лопахін.
Продан.
Любов
Андріївна. Хто купив?
Лопахін. Я
купив.
Конфлікт двох
сильних чоловіків за одну красиву жінку болісно накладається тут на
конфлікт старого дворянства та молодої буржуазії.
Цікаво, що
Гаєв конфліктує так само з Яшею.
Гаєв (махає
рукою). Я невиправний, це очевидно ... (Роздратовано, Яші.) Що таке, постійно
крутишся перед очима ...
Яша (сміється).
Я не міг без сміху вашого голосу чути.
Гаєв (сестрі).
Або я, або він ...
Любов
Андріївна. Ідіть, Яша, ідіть ...
Яша (віддає
Любові Андріївні гаманець). Зараз піду. (Навряд утримується від сміху.) Цю
хвилину ... (Виходить)
Кінець світу
Абсолютно
відповідальні Фірс і Варя уособлюють собою міцну позитивну основу
старого суспільства - російського суспільства до скасування кріпосного права.
Фірс. Перед
нещастям теж було: і сова кричала, і самовар гудів бесперечь.
Гаєв. Перед
яким нещастям?
Фірс. Перед
волею.
На глибоке
переконання Фірса старе товариство несло в собі позитивні цінності - і зі скасуванням
кріпосного права ці цінності стали розпадатися і зникати з життя.
Фірс. За старих
час, років сорок-п'ятдесят тому, вишню сушили, мочили, маринували, варення
варили, і, бувало ...
Гаєв. Помовч, Фірс.
Фірс. І,
бувало, сушену вишню возами відправляли до Москви і до Харкова. Грошей було! І
сушена вишня тоді була м'яка, соковита, солодка, запашна ... Спосіб тоді
знали ...
Любов
Андріївна. А де ж тепер цей спосіб?
Фірс. Забули.
Ніхто не пам'ятає.
Як раз сорок
років тому і скасували кріпосне право. Молоді почали йти в місто. Старі
технології стало нікому передавати. Їх забули. Але саме ці сорок років дали
можливість молодим вивчитися, освоїтися в місті. Так з'явилися дачники --
які приїжджають з міста в село.
Лопахін. До цих
пір в селі були тільки пани й мужики, а тепер з'явилися ще дачники. Всі
міста, навіть найменші, оточені тепер дачами. І можна сказати, дачник
років через двадцять розмножиться до незвичайності. Тепер він тільки чай п'є на
балконі, але ж може статися, що на своїй одній десятині він займеться
господарством, і тоді ваш вишневий сад стане щасливим, багатим, розкішним ...
Гаєв
(обурюючись). Яка нісенітниця!
Для Гаєва,
Раневської, Фірса, Вари час зупинився. Продаж саду для них - кінець світу,
а для Фірса - взагалі смерть фізична
Любов
Андріївна. Продан вишневий сад?
Лопахін.
Продан.
Любов
Андріївна. Хто купив?
Лопахін. Я
купив. Пауза.
Любов
Андріївна пригнічена, вона впала б, якби не стояла біля крісла і стола. Варя
знімає з пояса ключі, кидає їх на підлогу, посеред вітальні, і йде.
Вищий світ як
еталон
Яша, Дуняша,
Єпіходов - три варіанти однієї моделі мислення-поведінки. Сенс цієї моделі в
тому, щоб, не маючи достатніх на те підстав, увійти у вищий світ,
скопіювавши зовнішні прикмети поведінки.
Єпіходов. Я
розвинутою людина, читаю різні чудові книги, але ніяк не можу зрозуміти
напрямки, чого мені, власне, хочеться, жити мені чи застрелитися,
власне кажучи, але тим не менше я завжди ношу при собі револьвер. Ось він ...
(Показує револьвер .)...( Уходит)
Дуняша. Не дай
бог, застрелиться. (Пауза) Я стала тривожна, все турбуюся. Мене ще дівчинкою
взяли до панів, я тепер відвикла від простого життя, і ось руки білі-білі,
як у панночки. Ніжна стала, така делікатна, благородна, всього боюся ...
Страшно так. І якщо ви, Яша, обдурите мене, то я не знаю, що буде з моїми
нервами.
Яша (цілує
її). Огірочок! Звичайно, кожна дівчина повинна себе пам'ятати, і я більше за все не
люблю, коли дівчина поганого поводження.
Дуняша. Я
пристрасно полюбила вас, ви освічена, можете про все міркувати. (Пауза)
Яша (позіхає).
Так-с ... По-моєму, так: якщо дівчина кого любить, то вона, значить,
аморальна. (Пауза) Приємно викурити сигарету на чистому повітрі ...
(Надслухує.) Сюди йдуть ... Це панове ...
Проте люди
"більш опрацьовані душевно і духовно" миттєво відрізняють цей
"підроблений вищий світ" від справжнього "вишего світу"
Любов
Андріївна. Хто це тут курить огидні сигари ...
Єпіходов (грає
на гітарі і співає). "Що мені до галасливого світла, що мені друзі і
вороги ... "Як приємно грати на мандоліні!
Дуняша. Це
гітара, а не мандоліна. (Дивлячись в люстерко і пудру.)
Епоходов. Для
божевільного, закоханий, це мандоліна ... (Напевает.) "Було б серце
зігріте жаром взаємної любові ... "(Яша підспівує.)
Шарлотта.
Жахливо співають ці люди ... фуй! Як шакали.
Пищик і Даша
Пищик сам не
читає книг, але його дочка Даша читає. (Це друга - і останній - читає
персонаж у п'єсі - після Лопахіна). Пищик подією вже тим, що підтримує свою
дочка, створює їй умови для культурного зростання. Пищик не герой (як Лопахін),
він більш примітивний, більш напористий, більш спритним, ніж Гаєв - його садибу поки
не продають. Був би він розумніший, увійшов би до англійців в долю, став би капіталістом
- Але це була б зовсім інша історія.
Про що змовчав
Чехов
У п'єсі
відсутні прямі відповіді на два важливих питання - і нам самим доведеться на них
відповісти.
Питання перше.
Навіщо Раневську привезли з Парижу?
Питання друге.
Звідки слух про швидке весілля Лопахіна та Варі?
Почнемо з
другий вопоса - відповідь на нього допоможе нам розібратися з питанням першого.
Весілля
Лопахіна та Варі
Відносини
Лопахіна і Вари, як ми їх бачимо по ходу п'єси, не дають нам ані найменшого приводу
припустити швидке весілля. Очевидно це слух, пущений людиною, спостерігаючим
справа здалеку. Ні Варя, ні Лопахін не стали б розпускати такі чутки або
передавати його. Аня, Гаєв, слуги - стали б передавати - але не вигадувати.
Пустити слух міг би людина напів-сторонній та напів-інтелігентна,
"творчий", наприклад, Пищик. "Істинно, кажу вам ..." Але
що стало підставою чуток?
Необхідною і
достатньою умовою чуток є факт частого безпричинного биванія
Лопахіна в садибі. Цей факт можна вважати доведеним. Справи Лопахіна далеко, в
Харкові. Навіщо він приїжджає сюди? Йому 35, пора одружитися. Рівнею йому тут
тільки одна людина - Варя. Варе теж пора заміж. Так міркує сторонній
спостерігач. Але Лопахін тут не за цим. А за що?
Ми бачимо тільки
одне об'яснеіе. Лопахін закоханий у Раневську - з тієї самої першої зустрічі,
двадцять років тому .. Він бував тут і пізніше, бачився з нею побіжно. Він бачив її
тут перед від'їздом. Після від'їзду він приїжджав сюди згадувати Раневську,
поговорити про неї.
Лопахін ...
люблю вас, як рідну ... більше, ніж рідну.
Такий Лопахін
після Раневської не може і дивитися на інших жінок. Він готується до її
приїзду, "готує бізнес-план" щодо повернення садиби. Але він про це
мовчить до самого приїзду Раневської. Ні Гаєв, ні Варя нічого про це мені знають.
Це його сюрприз - "подарунок до приїзду" Раневської.
Навіщо привезли
Раневську?
Очевидно,
"експедицію за Раневської" організував Гаєв - він взагалі головний і
єдиний організатор в сім'ї. Навіщо?
Гаєв ... (Ане.)
Твоя мама поговорить з Лопахін; він, звичайно, їй не відмовить ...
Власне ради
цього. Але тепер, після промови Лопахіна про дачникам, Гаєв вже не так впевнений в
"не відмовить". Це тепер йдеться швидше за інерцією.
Якби Лопахін
розкрився раніше, не став би Гаєв організовувати експедицію.
Але й Лопахін до
початку п'єси не розуміє Гаєва. Він упевнений, що Гаєв зрадіє його планом, сам
стане менеджером або, на худий кінець, найме менеджером його, Лопахіна. І
тільки по ходу п'єси сторони (Лопахін і Гаєв) поступово розуміють що їх
колишні уявлення один про одного помилкові, що домовитися вони не зможуть.
Раневська,
втім, не розуміє цього і в кінці п'єси, вона до останньої хвилини намагається
командувати Лопахін, одружити його на Варі. Він не заперечує, але й не виконує.
З точки зору ТУАІ
Повний аналіз
драматичного тексту, як ми це розуміємо, повинен включати ТУАІ-профіль
кожного персонажа з обгрунтуванням, узятих з тексту, плюс розбір конфліктів як
ТУАІ-маневрування.
персонаж
профіль
Раневська
1-5-4
Гаєв
4-3-6
Лопахін
5-6-3
Трофімов
1-4-5
Варя
4-3-2
Аня
4-1-6
Фірс
4-3-2
Яша
3-1-5
Дуняша
3-2-1
Пищик
4-3-1
Єпіходов
4-1-2
Шарлотта
5-4-6
Гармонійні
люди мають рівні безперервно.
Такі
Фірс (4-3-2) і Варя (4-3-2). Їх вищий уровнеь - рольова поведінка (4), нижчий --
циклічність життя (2).
Така Шарлотта
Іванівна (5-4-6), але у неї є свій внутрішній світ (6), хоча на першому місці --
резолюція вчинку, імпровізація (5), на другому - артистичне уміння
виступати (4).
гармонійності - в
своєму примітивізмі-Дуняша (3-2-1)
Моделює
чуже свідомість як однорідне своєму (6) Лопахін (почасти тому він весь час
обманюється в людях, вважаючи, що вони думають так само, як він, а потім
розчаровується. І навіщо він найняв Епіходова !).
Це вміє Гаєв,
але використовує як засіб (на третьому місці).
Це вміє Аня --
вона передбачає, що Раневської буде боляче бачити Петю, але і тут вона
помиляється, прирівнюючи Раневську до себе).
Суперництво,
цілеспрямованість (3) є у Гаєва і Лопахіна,
цілеспрямованість
(3) є у Пищик, Яші, Дуняші,
але немає у Ані,
Раневської, Епіходова, Трофимова.
До зміни місць
(5) легкі Раневська, Трофимов, Яша, Лопахін.
До розповідей,
речам, пропаганді (4) схильні, Гаєв, Аня, Дуняша, Трофимов
Рівень 1 --
уміння захоплюватися миттєвим обставиною.
Це захоплення
дає миттєву мова (1-4) у Трофимова та Ані (у Ані все-таки рольові
зобов'язання сильніше захоплення, 4-1),
миттєвий
вчинок (і мова) у Раневської (1-4, 1-5)
миттєвий
вчинок у Яші (1-5)
У Раневської ще
є залишки рольової поведінки (4) - ось чому вона намагається видати заміж
Варю, відвезти Фірса до лікарні.
Але відсутність
цілеспрямованості (3) не дає їй досягти заявлених цілей, хоча у випадку з
Фірсов це зовсім не важко.
Дати перехожому
золотий - це і миттєве захоплення (1) і вчинок (5) і рольова зобов'язання
- Подавати жебракам (4).
гіпнотична
сила Раневської і Трофимова видно ще й у тому, що у них рівень 1 на першій
місці, а це рівень магії, рівень шаманства.
Список
літератури
Для підготовки
даної роботи були використані матеріали з сайту http://lit.1september.ru/
