Анненков Іван Олександрович

(1802-1878)

Після домашньої підготовки цей нащадок багатого нижегородського роду став студентом Московського університету, якого, проте, не закінчив і вступив юнкером в Кавалергардський полк.

У чині поручика брав участь у змові декабристів як член Північного товариства ( "Союзу благоденства ") і але вироком верховного кримінального суду засланий на каторжні роботи в Східний Сибір. Суд засудив його до політичної смерті; вирок цей був пом'якшений імператором Миколою I.

Перебуваючи в Читинському острозі, Анненков одружився 4 квітня 1828 на Поліні Гебль, яка послідувала за ним на заслання. Перекладений в 1830 р. в Петровський завод, в особливо влаштовану для декабристів в'язницю, Анненков в 1836 р. був звільнений з каторги і посаджу на поселення в с. Більське Іркутського повіту.

Наступного році його перевели в м. Туринськ Тобольської губернії "з вживанням" на службу в земському суді на правах особи з податного стану. Потім, в 1841 р., Анненков був переведений до Тобольська, де складався при губернаторові для доручень, займав місце начальника відділення в наказі про засланих і в наказі громадського піклування і т. п. Скориставшись амністією, подарованої маніфестом імператора Олександра Н в серпні 1856 р., Анненков приїхав до Нижнього Новгорода, де спочатку складався з особливих доручень при нижегородському губернаторі А.Н. Муравйова, також колишньому декабриста, а потім кілька термінів був ватажком дворянства Нижегородського повіту, беручи активну участь у всіх роботах, до яких залучалося дворянство і земство з підготовки та введення в дію реформ 60-х років.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://ezr.narod.ru/