Булгарин Тадей Венедиктович (1789-1859)

Письменник; народився в Мінській губернії, в польській родині. Батько Бул-Гаріна, беручи участь у польській революції, убив генерала Воронова, за що у 1794 р. був засланий до Сибір. Мати, переїхавши в Санкт-Петербург, визначила Булгаріна в 1798 р. в сухопутний кадетський корпус. Закінчивши його в 1806 р., Булгарин визначився в Уланський государя цесаревича полк, взяв участь у кампанії 1806 - 1807 рр.., був поранений у живіт під Фрідланді і отримав на шаблю Аннінський темляк. Повернувшись з походу, Булгарин склав сатиру на полкового командира, за що в 1809 р. його перевели в Кронштадтський гарнізонний полк, з якого в 1810 р. він перейшов в Ямбурзького уланський полк. 1811 р. визначився в польський легіон Наполеона рядовим в полк, який перебував тоді в Іспанії. У лавах французької армії Булгарин взяв участь у кампанії й у корпусі маршала Удіно бився проти графа Вітгенштейна, досягнувши капітанського чину. У 1814 р. Булгарин був узятий в полон пруськими військами; після війни повернувся до Варшави, з якої переїхав до Санкт-Петербурга, де йому було дозволено оселитися. У 1816 р. Булгарин виступив у пресі невеликими повістями, історичними та географічними нотатками, взявши участь в "Сині Отечества" Н. Греча. З 1822 р. став видавати історичний журнал "Північний архів", а з 1823 р. - "Літературні листки". У цей час Булгарин вже придбав великі літературні знайомства, крутився у кращих літературних колах. Він користувався прихильністю таких осіб, як Грибоєдов, А. Бестужев, Рилєєв. У 1825 р. став видавати газету "Північна бджола ". Одночасно зі знайомством з прогресивно налаштованої молоддю та декабристами Булгарин завів зв'язку з офіційними сферами, з колом, близьким до А. Аракчеєву. При підготовці повстання 14 грудня Булгарин стояв в стороні, але знайомство з декабристами викликало питання про участь його в змові. Завдяки зв'язків з вищими сферами, Булгарин не було притягнуто до слідства і суду. Якщо до 1825 р. він вважав більш вигідним обертатися у впливових тоді прогресивних колах, то після грудневого повстання різко змінив позицію, здобув розташування шефа жандармів Бенкендорфа, завдяки сприянню якого послідував найвищий указ про перейменування Булгаріна з капітана французької армії в УП1 клас і-зарахування його до Міністерства народної освіти. У 1827-1828 рр.. вийшли в 10 частинах "Твори" Булгаріна. Представивши їх Миколі I,

Булгарин, за сприяння Бенкендорфа, отримав Найвищу подяку і діамантовий перстень. • У 1829 р. Булгарин випустив "Івана Вижігіна, морально-сатиричний роман", у 1830 р. - "Спогади про НЕЗАБУТНЬОГО А.С. Грибоєдова "," Дмитра Самозванця "- історичний роман, за який отримав другу діамантовий перстень, і, спільно з Броневський, "Картину війни Росії з Туреччиною за царювання Миколи I". У 1831 р. Булгарин видав "Петра Івановича Вижігіна, нравоопісательний історичний роман XIX ст.", за що одержав третю діамантовий перстень. У тому ж році був Булгарин відрахований від міністерства народної освіти, де вважався чиновником особливих доручень. У 1833-1834 рр.. вийшов "Мазепа", в 1835 р. - "Пам'ятні записки титулярного радника Чухіна ", в 1839 р. -" Літня прогулянка по Фінляндії та Швеції ", в 1843 р. - "Суворов", в 1842-1843 рр.. - "Картинки російських вдач". Після смерті у 1844 р. Бенкендорфа Булгарин продовжував бути під заступництвом III відділення і нового шефа жандармів Орлова, так як Булгарин протегував призначений у 1839 р. помічником шефа жандармів Дубельт, що зберіг цей пост і після 1844 р. У 1846-1849 рр.. вийшли в шести частинах "Спогади" Булгаріна. У 1845 р. він отримав чин надвірного радника, а в 1848 р. - колезького радника. У 1857 р. Булгаріна розбив параліч, і 1 вересня 1859 він помер у чині дійсного статського радника.

Булгарин грав значну роль в російській журналістиці 2-й чверті XIX ст. Почавши видавати у 1825 р. "Північну бджолу", Булгарин вступив у тісний союз з грецької, які видавали з 1816 р. "Син Вітчизни". У 1834 р. до них приєднався Сенковський, редагував "Бібліотеку для читання ". Ці три видання складали згуртовану русофільські коаліцію.

Булгарин був такий знаменитий і скандалів, що дати йому тверезу оцінку було неможливо. Незважаючи на суперечливі відгуки про нього (наприклад, Бєлінський прагнув до його морального знищення, а Грибоєдов дружив із ним, вважав одним з найрозумніших людей і, незадовго до своєї трагічної смерті, подарував йому рукопис "Лихо з розуму"), Булгарин був великим патріотом Росії. Він писав: "Вірте, любі читачі, що я люблю Росію полум'яно, вдячний за отримане мною добро, бажаю їй блага, але з цього не випливає, що я повинен любити невігластво, забобони, зловживання і дивацтва. У кожному народі є добро і зло, це участь людства. Будемо пильнуватиму спільними силами зменшити зло в люб'язною нашій Росії і множити добро. От справжній патріотизм! "

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://ezr.narod.ru/