Аналіз вірші А.С. Пушкіна "Фонтану Бахчисарайського палацу"

Реферат виконала учениця 10 "А" класу Симонова Світлана

Середня загальноосвітня школа № 30.

р. Сизрань

1999р.

Вірш А.С. Пушкіна «Фонтану Бахчисарайського палацу» було написано в 1824 році під час його заслання в село Михайлівське, «в далекий північний повіт». Поет жив один в порожньому будинку, в глушині псковських лісів. Пушкін мучився, згадував Південь, Крим.

Вірш відображає його враження від відвідування Бахчисарая. У 1820 році він побував у цьому кримському місті та оглянув ханський палац. Перед Пушкіним відкрилася вельми неприваблива картина. «Вошед до палацу, - згадує поет в уривку з листа, - Побачив я зіпсований фонтан з заржавой трубки по краплях падала вода. Я обійшов палац з великою досадою на нехтування, в якому він знищиться ... »

Однак у вірші замість «заржавой трубки» і прозових «капель» виник фонтан, поетично ідеалізований:

Твоя срібна пил

Мене кропить росою хладной ...

Сюжет твору пов'язаний з кримською легендою про польці - полонянці ханського гарему, Марії Потоцькій, яку поет почув ще в Петербурзі, в сім'ї Раєвських. Це оповідання стало поштовхом до створення вірша.

Основною темою вірші є любов уявних героїнь поеми «Бахчисарайський фонтан »:

Або Марія і Зарема

Одні щасливі мрії?

Іль тільки сон уяви

У пустинній імлі намалював

Свої хвилинні бачення,

Душі неясний ідеал?

Ці романтичні образи символізуються двома трояндами:

Фонтан любові, фонтан живий!

Приніс я в дар тобі дві троянди.

Мова йде про «Щасливих мріях поета» - Марії і Зарема. Образи двох героїнь дані лише як «Сон уяви» автора поза зв'язку з історико-культурними проблемами. Зате в описі фонтану ми знаходимо символ, що підкреслює контраст двох цивілізацій.

Пушкін надав свого вірша східний колорит. Звідси не властивий поетові прикрашений, метафоричний стиль ( «поетичні сльози», «срібна пил», «Світило бліде гарему», «ключ втішний»), що допомагає перенестися в ханський палац і відчути таємниче віяння минулого.

Емоційність твору досягається виразними епітетами: «фонтан живий», «фонтан сумний »,« неясний ідеал »,« пустельна імла »,« сон уяви ».

У вірші звучать філософські роздуми про тленності людських почуттів, тому мова твори багатий старослов'янізмами: «немолчний», «мова», «хладний», «Запитував», «світило», «бачення», «невже», «хвала», «забуття».

Твір написано чотиристопним ямбом.

Фонтан любові, фонтан живий!

Приніс я в дар тобі дві троянди.

У першу рядочки рима перехресна.

Фонтан любові, фонтан живий!

Приніс я в дар тобі дві троянди.

Люблю немолчний гомін твій

І поетичні сльози.

У другому рядочки - охватная.

Твоя срібна пил

Мене кропить росою хладной:

Ах, Лейся, Лейся, ключ втішний!

дзюрчить, дзюрчить свою мені бувальщину ...

Композиційно твір можна розбити на дві частини. У першому поет звертається до фонтана, як до символу любові. У другій частині автор переноситься думками в далекі часи, намагаючись уявити собі героїнь, Марію і Зарему, у стінах Бахчисарайського палацу. Роздуми про минуле фонтану навіюють сумний настрій. ( «Фонтан любові, фонтан сумний !»)

Завдяки майстерного володіння звуком, поет домагається ефекту не припиняється, падаючого потоку води:

Ах, Лейся, Лейся, ключ втішний!

дзюрчить, дзюрчить свою мені бувальщину ...

Ми немов чуємо «немолчний гомін» фонтану.

Напевно, плавність тони досягається за рахунок асонанси (у вірші чергуються голосні о-а-у-е:

«Фонтан любові, фонтан живий !»)

Вдало поєднуються голосні і приголосні звуки, часто використовуються сонорні звуки

( «Фонтан любові ... люблю немолчний ... »)

Найбільше майстерність Пушкіна полягає в тому, що цей дивний підбір звуків зроблений невимушено, як би непомітно; слова вибрані не за звуковим складом, а по глузду. Читаючи цей вірш, думаєш, що інших яких-небудь слів тут і не могло бути.

Для поета важливо не тільки намалювати картину фонтану, а й передати відчуття, які він в ньому народжує. З цією метою Пушкін використовує прийом замовчування: багатокрапки в другій

Ах, Лейся, Лейся, ключ втішний!

дзюрчить, дзюрчить свою мені бувальщину ...

і третій строфі

Але про Марію ти мовчав ...

Риторичні питання і вигуки ( «Фонтан любові, фонтан сумний!», «І тут невже забуття ти? »,« Або Марія і Зарема одні щасливі мрії? »), називние пропозиції ( «Світило бліде гарему!», «Фонтан любові, фонтан живий!») додають вірша урочистість і відвертість.

Форми дієслів перші особи і вживання особового займенника «я» допомагають відчути присутність ліричного героя в образі самого автора ( «Люблю немолчний говірка твій!, «І я твій мармур запитував», «Приніс я в дар тобі дві троянди »).

Вірш відноситься до любовної лірики Пушкіна, до жанру ліричного твору. Співпадіння словом твору є слово «люблю» ( «фонтан любові», «люблю немолчний говірка »).

Таким чином, аналіз змістовної та мовної сторін вірша «Фонтану Бахчисарайського палацу »дозволяє нам побачити в Пушкіна великого художника слова, що створив яскраві зразки російської поезії, глибокі за змістом і витончені за формою. Тому, знову й знову звертаючись до творчості А.С. Пушкіна, хочеться вигукнути:

... зітхну в захваті мовчазному,

Слухаючи звуку струн твоїх.