Фірсов Анатолій Васильович

(1941-2000)

Заслужений майстер спорту, триразовий олімпійський чемпіон, багаторазовий чемпіон світу

Анатолій Фірсов прийшов у збірну хокейну команду країни пізно, якщо виходити з віку сьогоднішніх дебютантів, успішних до цього під державним прапором зіграти за юнацьку збірну Росії. Йому було 24 роки, він буквально увірвався тоді в еліту світового хокею, став олімпійським чемпіоном, чемпіоном світу та Європи. А в 1967 Міжнародна федерація хокею вперше назвала Фірсова кращим нападаючим чемпіонату світу та Європи, на якому він очолив список снайперів. Він залишався неперевершеним бомбардиром ще тричі - в 1968,1969 і 1971 роках, закинувши відповідно 12, 10, 11 шайб. У двох випадках при цьому - в 1968 і 1971 роках - Фірсова знову визнавали кращим хокеїстом на планеті.

Фірсов, відомий хокеїст "Спартака", восени 1961 року був призваний до армії і став грати за ЦСКА. За його словами, він був тоді одним з багатьох, про кого прийнято говорити як про що подають надію. Такі хлопці завжди були і є в будь-якому клубі, ось тільки далеко не кожен знаходить себе в хокеї. Фірсову допоміг знайти місце в знаменитій команді Анатолій Тарасов.

У новачка цей тренер встановив істотний недолік - слабка фізична підготовка. Зрозуміло, Фірсов на перших заняттях в ЦСКА швидко втомлювався, але поступово Тарасов так привчив Анатолія до частих та інтенсивних тренувань, що незабаром Фірсов починав почувати себе погано, якщо не виходив на лід один-два дня.

Про те, яким сильним став Фірсов, свідчить один приклад. Якось він вирішив відремонтувати свою "Волгу". Не встиг Анатолій залізти під машину, як вона скочила з домкрата і придавила йому руку. Так ось Фірсов півгодини ногами утримував машину, поки не прийшла допомога.

У команді ЦСКА Фірсова, колишнього центрального "нападаючого, перевели на лівий фланг. Одному Богу відомо, скільки часу трудився цей хокеїст на тренуваннях, створюючи і отшліфовивая свій знаменитий фірмовий прийом "ключка-коник-ключка", відпрацьовуючи кидок, вганяють воротарів в трепет. У 67 матчах на Олімпійських іграх, на чемпіонатах світу і Європи Фірсов закинув 66 шайб.

Особливо запам'ятався сучасникам Фірсова його гол у ворота канадців на чемпіонаті світу і Європи 1967 року. Поєдинок проходив у гострій боротьбі. Радянським хокеїстам для п'яту поспіль перемоги на подібних турнірах було потрібно виграти. Але легко сказати виграти, якщо збірної СРСР протистояла сильна команда, яка прибула з-за океану (тоді на батьківщині хокею вперше вирішили скомплектувати збірну, перш надсилали клуб, який виграв Кубок Аллана - головний приз аматорського хокею).

Довгий час зберігається не влаштовував нас нічийний результат 1:1 - чудеса творив знаменитий канадський воротар Сет Мартін. Тренери Аркадій Чернишов та Анатолій Тарасов буквально вимагали від підопічних командної гри, а тому наполягали на точних пасах. В одному з епізодів Фірсов захопився індивідуальними діями, втратив начебто шайбу і поїхав змінюватися. Але по дорозі до лави з відпочивали хокеїстами шайба опинилася у Фірсова під коником. В серцях, не дивлячись, він хотів відкинути її в бік, але побачив, як Мартін розслабився і на мить відкрив верхній кут. Цього тільки і треба було Фірсову. Від нього шайба полетіла в сітку! Рахунок став 2:1, надалі не змінився. Збірна СРСР в черговий разу перемогла на першості світу і Європи, присвятивши перемогу (подібні посвячення були прийняті в радянському спорті) майбутньому 50-річчя, як тоді говорили, Великого Жовтня.

У 1965 році Анатолій Тарасов, який вважав, що труднощі зміни поколінь створюються самими тренерами, не думають про завтрашній день, заздалегідь почав конструювати трійку, здатну грати під стати ланці Локтєв - Альметов - Александров. Поруч з 24-річним Фірсовим з'явилися два хокеїста, ще не відзначили свої 20-річчя, -- усміхнений і сором'язливий Віктор Полупанов і суворий, мовчазний Володимир Вікулов. Це тріо швидко стало одним з кращих не тільки у нас в країні, а й у світі. А Фірсов тим часом освоїв амплуа хавбека. Він завжди запевняв журналістів, що без Полупанова і Викулово його ніколи не визнали б тричі кращим хокеїстом СРСР.

Великий хокеїст Валерій Харламов говорив, що Фірсов допоміг вирости не тільки Полупанова і Викулово але і йому: на тренуваннях показував, як освоїти той чи інший прийом, з новобранцями розучував комбінації, ніколи не сердився, якщо що було не так.

На думку триразового олімпійського чемпіона Віктора Кузькіна, в ЦСКА, після того як закінчив грати Веніамін Александров, ще один зоряний хокеїст, не було такої різнобічного нападника, як Фірсов, який закинув в 474 матчах чемпіонатів СРСР (у складі "Спартака" і ЦСКА) 344 шайби. Адже він славився не тільки своїм кидком, він виділявся каскадами фінтів, обведень, прихованих передач.

На погляд легендарного Всеволода Боброва, сильна сторона Анатолія Фірсова, 3-кратного олімпійського чемпіона, 8-разового чемпіона світу, 7-разового чемпіона Європи, 9-кратного чемпіона СРСР, як особистості - це здатність і в житті, і в спорті завжди бути самим собою. До нього прийшла величезна слава, а він залишився простим, щирим, чуйним до всіх - партнерам по команді, хокеїстам, що грали до нього або які прийшли на зміну, до журналістів, до вболівальників.

У 1988 році Анатолія Фірсова обрали народним депутатом СРСР по одномандатному виборчому округу (у Москві). Сотні людей тягнулися до нього по допомогу, радою, і він невтомно намагався виконати накази виборців, відгукнутися на сигнал лиха, підтримати пенсіонерку чи воїна-афганця, що починає кооператора-ентузіаста або побіленого сивиною ветерана праці.

У Фірсова, коли він грав, обожнювали мільйони хлопчаків. Фірсова з глибокою повагою завжди зустрічали всюди, де він з'являвся як повноважний представник штабу славного клубу "Золота шайба".

Анатолій Васильович Фірсов нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, двома орденами "Знак Пошани".

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.biograph.ru/