ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Юрист по наследству
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    В'ячеслав Іванов
         

     

    Література і російська мова


    Альпійський ріг
    Серед гір глухих я зустрів пастуха,
    Трубі в альпійський довгий ріг.
    Приємно пісню його лилася; але, дужий,
    Був лише знаряддям ріг, щоб в горах
    Пленительно відлуння будити.
    І кожного разу, коли перечікував
    Його пастух, ізвлекші мало звуків,
    Воно носилося меж тіснин таким
    Несказанно-солодким співзвуччям,
    Що думав: незримий духів хор,
    На неземних знаряддях, переводить
    Прислівник небес мова землі.

    І думав я: "Про геній! Як цей ріг,
    Співати пісню землі ти повинен, щоб в серцях
    Будити іншу пісню. Блажен, хто чує ".
    І з-за гір звучав відзивний глас:
    "Природа - символ, як цей ріг. Вона
    Звучить для відгуку, і відгомін - бог.
    Блажен, хто чує пісню і чує відгомін ".
    [1902]

    в Колізеї

    Great is their love, who love in sin and fear.

    Byron

    Велика тих любов, хто люблять в гріху і страху.

    Байрон

    День влажнокудрий досіял,
    Між хмар вогонь вечірній сіючи.
    Кругом гасили, кругом зяяв
    Непорушний хаос Колізею.

    Дивилися з стихійною темряви
    Судеб передчасно очі ...
    День бур істомних до Праги ночі,
    День жадібним проводжали ми -

    Між брил, чия вічність фатальна
    У провині святих і від крови,
    Дух безнадійний зраджуючи
    Злочинним терня любові,

    соромлячись, як два листи, що мчить,
    Безвладних, жадібний полон свободи,
    Доки їх злила негоди
    Знову легкий подих не розлучить ...
    Між 1893 і 1902

    РОСІЙСКA УМ
    Своеначальний, жадібний думку, -
    Як полум'я, російська розум небезпечний
    Так він нестримний, такий ясний,
    Так веселий він - і так похмурий.

    Подібний стрілкою неухильної,
    Він бачить полюс в брижі і муть,
    Він в життя від мрії абстрактній
    Лякливий волі кажете шлях.

    Як через тумани погляд орлиний
    Обслежівает прах долини,
    Він тверезо мислить про землю,
    У містичної купаючись імлі.
    1890

    Мідний вершник
    У цій примарною Пальмірі,
    У цьому мареві полярному,
    О, пребудь з поетом у світі,
    Ти, над узмор'ям светозарним

    Мені що була чудовою
    Аріадною, з кубком завзятим,
    З флейтою буйно-тужливий
    Іль з узивчівим бубном, -

    Там, де в гронах, там, де в гімнах
    Жевріють Вакхови екстази ...
    У тьмяний час, як у хмарах димних
    Тліють каламутні топази,

    Закрути стихійної танцем
    З призахідним листопадом
    І під сутінкової маскою
    Співай, подібна Менада!

    У жовто-сірої рисьей шкурі,
    Увінчавшись хвоєю Єльня,
    Віхревейной Взвесь бурею,
    Взвесь завірюхою огнехмельной !..

    Ти стоїш, на груди схиляючи
    Лік духовний, лик страдальний.
    Обриваючи і кидаючи
    У тінь і морок рукою сумної

    Пелюстки прощальній троянди,
    І в туманні волокна,
    Як крізь ангельські сльози,
    Просквозілі трояндою вікна -

    І погасли ... Усі суміші,
    Погасити в хвилях сизих ...
    Ось - і ти перетворилася
    Повільно ... В убогих ризах

    Мнішься ти в ночі Сивіли ...
    Що, сива, ти бурмочеш?
    Ти погроЖуєш мені могилою?
    Або світу смерть пророче?

    Приклала перст молчанья
    Ти до уст - і я, крізь шепіт,
    Чую мідного скакання
    Заглушений тяжкий тупіт ...

    Завмираючи, кліком блідим
    Кличу я: "Мені страшно, діва,
    У цьому мороці переможному
    Медноскачущего Гніву ..."

    А Сівілла: "Чу, як тупо
    Вдаряє мідь про плити ...
    То про трупи, трупи, трупи
    Спотикаються копита ..."< br>Між 1905 і 1907


    "ВІНОК"

    Валерію Брюсовим

    Чарівник блідий співав Urbi et Orbi *:
    То - лев крилатий, ангел венетійскій,
    Співав мідний гімн. А нині флорентійської
    Прозрачнозвонной почуй я теорбе.

    Співак переможний співав Urbi et Orbi:
    То - співала мідь труби капітолійської ...
    Чу, барбітон відповідному эолийский
    Мені про Патрокл плаче, про Евфорбе.

    З златодонних чаш заручник скорботи
    Лил чорний отруту. А нині черплет чари
    Медовий сонць кристалом ясногранним,

    Сідав гордий на триніжник скорботи
    У литому вінці ... Але царственої тіари
    Вінок заповітний на чолі обраному!

    * Граду та світу (лат.) .- Ред.
    Січень 1906


    НИВА
    У полі гостею запізнілою,
    Як Церера, в ризах червоною,
    Ти збирає волошки;
    З їхньою душею здичавілої
    Кажеш душею втомленою,
    В'яжеш дитячі вінки.

    в'яззю темно-голубою
    З пізньої, вогненної долею
    Золоті в'яжеш дні,
    І над безоднею роковою
    Цією жертвою польову
    Пожвавлюються вони -

    Дні, коли в душі прокинулося
    Все, в чому серце помилився,
    Що повернулося серця знову ...
    Все, в чому серце помилився,
    Яскравіше серця посміхнулося -
    Небо, нива і любов.

    І над щедрою могилою
    Чи не Церерою похмурою
    Ти про дочку сумуєш:
    День виходить червоною силою,
    Звістка любові в блакиті милою,
    Золота в ниві тиша.
    26 червня 1907


    НОСТАЛГІЯ
    Подруга, тонуть дні! Де намисто
    Сафірних тих, тих аметістних гір?
    Прекрасне неміло новосілля.
    Гімн пролунав: навіщо увінчаний хор ?..

    О, троянди піни в танці ніжних ор!
    За бенкетом муз у пустельній нашої келії -
    Поблизу хвиль морських вечірнє похмілля!
    Далеких хвиль опаловий простір !..

    і гірських троянд воскресла перемога!
    І ти, зірка зорі! ти, рдяний град -
    Хлопець даль, маяк златого марення!

    О, світло любові, йому ж не зупинить,
    І в лоно життя зрящая бесіда,
    Як місячний промінь в підводний блідий сад?
    Між 1892 і 1902


    ПРОЗОРІСТЬ
    Прозорість! Купіллю кришталевої
    Ти твердь улегчіла - і тоне
    Місяць у среброзарності сизою.
    Прозорість! Ти місячного ризою
    Сковзнула на вологе лона,
    Забрала дихання травня,
    І звук віддаленого гавкання,
    І примари тихого дзвону.
    Що опівночі в твій сутінок упустить,
    У бездонність тоне дзеркальної.

    Прозорість! Колдуешь ти з сонцем,
    Наскрізний розпеченої тонкої
    Плекаючи пожежа летючий;
    Колиша під вологою сипучі,
    Під імлі блакитних віддалі,
    За мохів малахітним візерунки;
    Гран снеговерхіе гори
    Над смутностью Дольних селищ;
    Простір дратуючи дзвінкий
    Під далеким осіннім сонцем.

    Прозорість! Повітряне ласкою
    Ти спиш на чолі Джоконди,
    Дихаючи покривалом сором'язливим.
    Припала до уст мовчазним -
    І вічністю веешь випадкової;
    Таящейся таешь посмішкою,
    Пурхає крилатість хиткою,
    Безсмертної, двоїстої таємницею.
    Прозорість! Божественної маскою
    Ти реешь в усмішці Джоконди.

    Прозорість! Усміхненою казкою
    Зробиш, бачення життя,
    Наскрізним - покривало Майї!
    Покажи нам бліді раї
    За листям кущ осінніх;
    За веселкою легкої - обіти,
    Вечерние скорботні рідна -
    За кольором садів весняних!
    Прозорість! Божественної маскою
    Утішь постановою життя.
    [1904]

    МОВЧАННЯ

    Л. Д. Зінов'євої-Аннібал

    У схованку багатою тиші
    Від цих кліків і брязкіт,
    Подруга чистих споглядань,
    Зійдемо - під склепіння тиші,
    Де майорять лики прорікання,
    Як веселки у промені місяця.

    припавши до божественних ваг
    У їхній час всесвітнього гойдання,
    Відкриємо душі голосам
    Невимовною молчанья!
    О, соізбранніца вінчання,
    Довіримо крила небес!

    Душі глибоким небес
    Порив довіримо безглагольний!
    Є шлях молитві до чудес,
    Сівілла з свічкою Смольний!
    О, зрадимо порив безвольний
    Душі безмовним небес!
    Між 1904 і 1907


    ТАОРМІНА
    За імлою Авзоніі схід небес алей;
    Бурштиновий сходить дим над снеговерхой Етной;
    Сніг устає і горить, і пурпур одноколірний
    Тече з її голови, як величний ялин.

    На схили тихі дібров, на світ полів
    І гаєм олійних, і берег передсвітанковий,
    Де скоро смутний понт блакиттю просветний
    Блисне в руїнах священних пропили.

    В уламках спить феатр, орхестра оніміла;
    Але вічно палиться в снігах твоя фімела,
    Хто йде в сході дня та в урочистостях святинь!

    І з твого кремля, як давніше, Мельпомена
    Дивиться, Евій, скорботна, чарівний коло пустель
    І Тартар, дихаючий під вертоградом полону.


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати ! DMCA.com Protection Status