РЕФЕРАТ
на тему: Бурлескно-травестійне віршування XVIII ст. як передумовапояви "Енеїди" І. Котляревського
студентки факультету: Українська філологія
Луганського державного педагогічного університету ім. Т. Шевченка
Вірші-травестії - пізне явище української літератури. Автори їх --мандровані дяки. Вірші-травестії - це в основному породження середини 18ст., коли все глибшою ставала криза старої феодально-релігійної ідеології.
Вони розвивалися протягом короткого часу. Остаточне покріпаченняшироких мас українського народу 1783 р.. поклало край мандруванню дяків -пиворізів, а разом з тим погубило і їхню творчість загалом.
Віршів-травестій збереглося трохи більше десятка, все у записах кінця
18 - першої половини 19 і навіть початку 20 сторіччя. Воно користувалисязначною популярністю, довго жили в народній пам (яті. Жанр пародія-травестіявідомий з кінця 17 ст.
Питання про генезу травестії в українській літературі досліджено дужемало; не вивчені її зв (язки з аналогічними явищами в інших літературах.
Тематично українські вірші - травестії поділяються на 2 групи --різдвяні і великодні. Вони виникли з біблійно-євангельських та апокрифічнихлегенд про Адама і Єви з раю, про народження Христа, його воскресіння таінш. Але травестійний спосіб розробки релігійних тем призвів до того, що увіршах не залишилось від "святих образів" нічого, крім сюжетних схем іімен.
Наприклад, народження Христа "" Пісні різдва Христову "є лишеприводом для зображення веселої і гомінкої гулянки селян у корчмі.
Для всіх різдвяних і великодніх віршів найхарактерною рисою є те, щов них світ богів і святих зливається із світом українського простолюду.
Образи небожителів втрачають свої божественно-ірреальні риси. І пекло зраєм - реальна земля.
Всі вірші-травестії звучать бадьоро, святково, оптимістично,відображаючи цим історичний оптимізм народних мас, який вони не втрачалинавіть в важких умовах, відображається "панібратський" гумор народу,стосовно "божих речей".
Мова травестій - жива народна розмовна українська мова.
Є такі травестії: "Піснь світська", "Вірш на великдень", "Вірша,говоренная гетьману запорожцями на світлий празник воскресіння Христове
1791 года ".
Бурлеско-травестійне віршування, як і породії на церковні відпраи,були найяскравішим виявом тогочасного вільнодумства у "божих речах". І цевизивало обурення клерикальних кіл.
Перечитуючи такі травестії, як "Великоднія вірша", ми бачимо такірядкі, де зображені загальні танці:
Перше навприсядки брали,
Потім били тропака,
А дівчата забивали
Підківками гоцака.
А зараз ми можемо побачити аналогічні картини в "Енеїді": "Еней і самтут розгулявся, як на аркані жеребець, з Дідорою за руки взявся, пішов ізнею у танець ", тобто дуже близько до жанрових сцен віршів-травестій.
Зрештою і" перелицювання "Вергілівської" Енеїди "в кінці 18 ст. НЕбуло чимось винятковим в українській літературі, а скоріше сказатизакономірним. Найпрозорливіші поборники феодальних клерикально-релігіознихпорядків бачили невідтворність історичного руху, усвідомлювали неминучістькраху своїх ідей. Процес йшов повним ходом, людство, сміючись, прощалося ізсвоїм минулим. Серйозні речі переходили в комедію, фарс.
В цей час Опанас Лобисевич був автором низки перекладів з латинськоїмови у травестійно-бурлескному стилі.
Але в своєму вільнодумстві автори віршів-травестій 18 ст. булисміливішими за Котляревського. В "Енеїді" травестуються, "перелизовуються"античні, поганські боги.
Література:
Історія української літератури у 8-ми томах, том2 (друга половина 18ст. - Тридцяті роки 19 ст.)
Автори тома (Л. Є. Махновець, Д. В. Чалий, Є. С. Шабліовський,
В. Є. Шубравський), К., 1967 р.., С.53-79.
