Карпенко-Карий (Іван Карпович Тобілевич)
(1845 - 1907)
Майже півтора сторіччя минуло від дня народження видатногоукраїнського драматурга і театрального діяча Івана Тобілевича, широковідомого також під псевдонімом Карпенко-Карого.Його славне ім'я тіснопов'язане не тільки з українським театральним ренесанс останньої чверті
XIX століття, а й з розвитком визвольного руху на Україні, з боротьбою заідейність та народність літератури. До мистецьких вершин Карпенко-Карийішов повільною, але твердою, впевненою ходою, долаючи численні перешкоди,що одна за одною поставали на його великотрудній життєвому шляху.
Народився майбутній драматург 29 вересня 1845 року в слободі Арсенівціпоблизу Єлісаветграду (нині Кіровоград) в родині збіднілого дворянина. Матипоходила з давнього козацького роду. Початкової грамоти І. Тобілевичнавчився, як тоді воділося, у дяка, а продовжував освіту в Бобринецькійтрікласній повітовій школі (1555). Навчання хлопцеві давалося легко, ізакінчив він школу в числі найкращих учнів (1559).
На чотирнадцятому році життя доля кинула хлопця в похмурі кімнатиповітових канцелярій, де молодий писарчук мусив коротати довгі дні наднудною роботою. Так було в Бобринці, так і в Єлисаветграді, куди
І. Тобілевич переїхав разом з повітовими установами влітку 1865 року. Хоч уновому місті Іван Карпович був столоначальником повітового, а потімсекретарем міської поліції і мав чин колезького секретаря, чиновницькакар'єра його не приваблювала.
У Єлисаветграді він утворив аматорський гурток, вистави якого мало чимвідрізнялися від вистав професійних труп.
1883 - В альманасі М. Старицького «Рада» опубліковане оповідання
«Новобранець» за підписом Гнат Карий. Звільнений з посади секретаряполіції. Під псевдонімом Карпенка-Карого стає актором трупи М. Старицького.
1884 - Одружився зі співачкою трупи Старицького Софією Віталіївною
Дітковською.
Він був одним із найактивніших діячів місцевого Товариства дляпоширення серед народу ремесел і грамотності, клопотався про утворенняпритулку для калік і сиріт, був ініціатором утворення безплатної лікарнідля бідного люду, безплатної народної бібліотеки, а наприкінці сімдесятихроків близько зійшовся з передовою інтелігенцією (П. Михалевич,
М. Федоровський та ін.), З якої згодом склався нелегальний гуртокоднодумців, готових віддати сили за правду, за свободу рідного народу.
Архівні документи свідчать що у будинку І. Тобілевича на Знаменській вулиціне раз відбувалися зібрання гуртка, на яких читали заборонену літературу.
Ще до розгрому цього гуртка Карпенка-Карого як людину неблагонадійну булозвільнено з посади секретаря Єлісаветградскої поліції, а згодом вислано натри роки під нагляд поліції за межі України.
1884 Він оселяється в м. Новочеркаськ, живе під наглядом поліції якполітичний засланець. Працює в кузні і в палітурній майстерні. Написавп'єсу «Бондарівна».
1885 Написані п'єси «Розумний і дурень» та «Наймичка». Переробляєп'єсу «Хто винен?» на «Безталанна».
1886 Створена комедія «Мартин Боруля». У Херсоні виходить «Збірникдраматичних творів »І. -Карпенка Карого.
1887 одержує дозвіл залишити Новочеркаськ. Переїжджає на хутір
Надія біля Єлисаветграда. Живе під наглядом поліції. Займаєтьсягосподарством. Прагне поновити свою театральну діяльність. Лістується збратами: М. Садовський і П. Саксаганський.
1888 гласний поліцейський нагляд за драматургом змінюєтьсянегласним. Дозволено виїзд із хутора Надія. Відновлення акторськоїдіяльності в українському народному театрі. Виїжджає на гастролі разом з
Кропивницьким, Заньковецькою, Саксаганський, Садовський. Разом із
Саксаганський згодом очолює окрему трупу.
1889 Написав комедію «Сто тисяч». 7892 Написав драму
«Батькова казка».
1893 Написав п'єсу-жарт «Паливода XVIII століття».
1895 Написана драма «Лиха іскра поле спалить і сама щезне». < p> 1897 Створив п'єси «Понад Дніпром», «Чумаки». Склав записку доз'їзду театральних діячів у Москві, яку з трибуни з'їзду виголосив П.
Саксаганський.
1898 Написано статтю «Наталка Полтавка». Сторінки з споминів ».
1899 Створив трагедію« Сава Чалий ».
1900 Написав комедію« Хазяїн ».
1907 Під час гастролей у Москві відвідує Л. М. Толстого, даруєйому свої твори.
1902 Написав драму «Гандзя». 1903-1904 Написав комедії
«Суєта», «Житейське море».
1907 У другій половині січня в м. Умані востаннє виступає насцені. Через тяжку хворобу змушений припинити роботу в театрі. 31 серпняїде лікуватись до Берліна.
155 вересня Помер у Берліні Іван Карпенко-Карий.
1907 Його тіло перевезено на Україну і поховано поблизу хутора
Надія на кладовищі с. Карлюжіно, поруч з могилою його батька.
1969 У хуторі Надія відкрито літературно-меморіальний музей І..
Карпенка-Карого.
З 1889 року майже до кінця життя Карпенко-Карий був одним із фактичнихкерівників, режисером і актором у трупі свого брата П. Саксаганського,об'їздив з нею десятки великих і малих міст колишньої російської держави інаписав такі шедеври драматургії, як "Сто тисяч", "Хазяїн", "Сава
Чалий "," Суєта ".
