ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Юрист по наследству
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Медична термінологія як складова частина української мови. Історія української медичної термінології (Медична термінологія як складова частина української лексики )
         

     

    Література і російська мова

    Питання медичної термінології як складової частини української лексикидосить широке. У своєму рефераті я зупинилася на історії розвиткуукраїнської медичної термінології та проблемі її використання на практиці.
    Розбудова незалежної держави вимагає від її народу знання державної мови.
    Передусім це стосується наукових працівників в тому числі медиків.
    Повсякденно виникає потреба писати наукові праці, для викладачів навчальнихзакладів - читати лекції українською мовою, а для лікарів-практиків --спілкуватися з пацієнтами та колегами. Фахове мовлення - це частиназагальнонаціональної мови. Характерними особливостями професійного мовленнямедика є переплетення і взаємодоповнення наукового та ділового стилів мови,вживання мовних засобів (фахових термінів) високого ступеня стандартизації,точність формулювань, зваженість, доречність і логічність викладу. Томупри вивченні лексичного складу фахового мовлення основна увага приділяєтьсятермінологічній лексиці.
    Медична лексика є однією з найдавніших фахових темінологій. Вонаформувалась на власній мовній основі, засвоюючі все те, що на час їїтворення виробила світова цивілізація. Наукова термінологія не є сталоюсистемою, вона живе, змінюється, пристосовується до потреб сучасності.
    Історія розвитку даної науки, зміна наукових поглядів, інтеграція тадиференціювання наукових дисциплін, культурні зв'язки, вплив лексико -семантичної системи мови - все це відображається на стані яктермінологічної системи, так і окремих термінів. Історію розвитку медичноїтермінології краще простежувати через появу медичних словників.
    Перші словники з медичної термінології почали з'являтися ще в XVI-XVIIстоліттях. З медичних словників того часу варто звенуті увагу на "Лексірь"
    Зизанія-Тугтановського (1596р.) та "Лексикон словенороській" П. Беринди
    (1627р.). Також увагу привертає "Лексикон греко-словено-латинський"середини XVI століття. Наявність в ньому грецьких та латинських термінівпосвідчує вживання в науковій і практичній медицині цих мов у той періодрозвитку нашої держави. Це - показник високого рівня розвитку медичноїнауки. А наявність словенської медичної лексики свідчить про дуже високийрівень розвитку медичної термінології у цій мові.
    Розподіл українських земель між сусідніми державами спричинив деякийзанепад медичної науки і термінології в Україні. Шляхи розвитку медицини тамедичної лексики в нашій державі після першої половини XVII ст. ще чекаютьсвоїх дослідників. Скоріше за все украінська термінологія була штучновітіснена з наукового ужитку, проте продовжувала існувати у народномусередовищі та серед лікарів-практиків.
    Деякі узагальнення, що стосуються української медичної термінологіїзробили члени Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. Крім цього, утворення
    УНР сприяло організації Всеукраїнської академії наук, в установах якоїпрацювали вчені над створенням медичного словника.
    У 1920р. видається "латинсько-український словник" М. Галина, у 1925 - заредакцією професорів Ф. Цешківського, О. Черняхівського та О. Курила булоопубліковано "Nomina anatomica ukrainica", а в 1927р. академік О. Корчак -
    Чепурківській видає словник "Номенклатура хвороб" (латинсько-українськіназви хвороб та російський покажчик до них). До цих видань можна додати ще
    2 словники. Зокрема у 1927 р.. вийшов "Медичний російсько-українськийсловник "В. Кисільова, а у 1931 -" Практичний словник медичних термінів "В.
    Крамаровського. Видання українських медичних словників в умовахвійськового, а пізніше тоталітарного радянського режиму, коли українськамова всіляко прігноблювалась, було величезним досягненням, що допомоглозбереженню української медичної лексики до наших часів.
    Аналіз цих словників засвідчує, що в них автори використали досвідсвітової науки про переклад медичних слів рідною мовою з латинської тагрецької мов. Це вказує на високий рівень освіченності вчених, що складалиці словники. У цих працях більшість тлумачень - дуже вдалі, протезустрічаються і незрозумілі вирази.
    Значний внесок у розвиток медичної термінології зробила видавнича спілка
    "Словник" при Львівському державному Університеті. Колектив спілки за 7років опублікував 2 словники. У 1993р. побачив світ "Орфографічний словникукраїнської медичної термінології "за редакцією професора Л. І.. Петруха,доцента О. М. Головка і доцента О. М. Тамашівської. Словник містить 29000основних термінів, які охоплюють майже всі галузі і стосуються 36спеціальностей.
    Цінність цього словника полягає ось у чому:
    1. В перше в Україні в такому обсязі наведені медичні терміни, що задовольняють потреби науковців, лікарів, викладачів та студентів.
    2. Врахування авторами досвіду попередників з адаптації правопису.
    3. У підготовці словника брали участь завідуючі кафедрами, професори, доценти та викладачі Львівського Медичного Університету, що дозволило врахувати потреби всіх галузей медичної науки.

    Інший словник за редакцією акад. М. П. Павловського, проф. Л. І..
    Петруха і доцента І. М. Головка став не тільки словником, а й фундаментальною науковою працею. Це - «Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник", виданий "Спілкою" у 1995р ..

    У передмові до праці наведено глибокий історичний аналіз видання словників в Україні, особливостей стану медичної термінології, а також надано поради стосовно користування словником. Основна частина праці - тлумачний словник з перекладом українських термінів латинською та англійською мовами. Словник вийшов у двох томах об'ємом 130 видавничих аркушів, подано близько 66000 слів.

    У практичній чи науковій роботі часто доводиться користуватися російською літературою. Отже виникає потреба у російсько-українському словникові медичної лексики. Такий словник був виданий у 1996р. видавництвом "Наукова думка". Це - "Російсько-український словник медичної термінології" за редакцією доцента НМУ О. К. Усатенко.

    Вкрай потрібна книга вийшла якраз у той час, коли більшість учених-медиків читають лекції і пишуть праці українською мовою, але досить часто не знають того чи іншого українського терміну. Адекватний дослівний переклад російського терміну українською мовою не завжди можливий. Ось тут і приходить на допомогу словник доцента Усатенко.

    Цінність згаданого словника полягає у кількох аспектах:

    1. У ньому перекладено 30000 медичних термінів, що широко використовуються сучасною наукою.

    2. До одного російського терміну наведено один український еквівалент.

    Якщо в українській мові зустрічаються синоніми, вони подаються у послідовності від нормативного, еквівалентного і найбільш уживаних в мові до його варіантів.

    3. У всіх словах поставлено наголос, а у словах дефісального написання наголос поставлено над обома частинами, що допомагає правильній вимові.

    За наявності довгої історії існування української медичної лексики тавидання сучасних термінологічних словників логічно було б прийти довисновку, що українська медична термінологія мусить широковикористовуватися на практиці. Але, на превеликий жаль, це не так. Виникаєцілком справедливе питання: "Чому?" Спробуємо у цьому розібратися.

    Проблема функціонування української мови у сфері медичної діяльностівключає три аспекти: професійно-прикладний, національно-культурний іморально-патріотичний. Професійно-прикладний аспект реалізується головнимчином у галузі практичної діяльності лікаря, в процесі спілкування зпацієнтом. Незалежно від успіхів технізації та роботизації в медицині живеслово лікаря ніколи не втратить свого значення. Це слово має бутизрозумілим, проникливим, переконливим, повинно викликати довіру.

    Думка про можливість розмежування мови практичної та наукової медициниє помилковою. Функціонування національної мови в науковій медицині,забезпечуючи повноту мовно-професійного спілкування лікаря-практика, несенаціонально-культурницька навантаження. Розвиток медичної мови сприяєлексичному та семантичному збагаченню національної мови, її формуванню нарівні мов цивілізованих націй.

    Щодо морально-патріотичного аспекту функціонування української мови,то, обминаючи результати глибоких мовно-психологічних та педагогічнихдосліджень про значення рідної мови в становленні й розвитку людськоїпсихіки, формуванні особистості, досить наголосити на тому, що любов іповага до рідної мови є ознакою моральності, вихованості, інтелігентності.
    Це - аксіома. Рідна мова в устах лікаря, під пером науковця значною міроюсприяє вихованню грамадськіх почуттів, поєднанню в одній особі лікаря -професіонала і лікаря-громадянина.

    Радикальна переміна соціально-політичного статусу України підвищилаактуальність впровадження державної мови у сферу медичної діяльності,дерусіфікацію останньої. Адже у всіх поважаючий себе незалежних наційосновною мовою спілкування та науковою мовою є національна, державна, ріднамова.

    Головна причина майже повного витіснення української мови зі сферипрактичної медицини і відсутності її у сфері науково-медичної діяльностінашої країни - у цілеспрямованій державній політиці минулих років,спрямованій під різними ідеологічними масками, за допомогою різних засобіві способів направлених на деукраїнізацію та русифікацію державно -суспільного життя. Протягом багатьох поколінь у лікарському середовищі буловиховано зневажливе ставлення до використання української фахової лексики.
    Крім того, викладання медичної справи та видання медичної літературипротягом 70 років велося російською мовою. Саме тому, більшість лікарів,викладачів і науковців у наш час не бажають користуватися українськоюмовою.

    Перехід на українську мову у сфері медичної науки вимагає від значноїчастини медиків більших або менших зусиль (термінологія, стереотип науковоїдумки в її словесному виразі, потреби літературного викладу думки). І тому,незважаючи на можливості виступати, публікуватися українською мовою,користуються нею дуже мало. Журнал "Лікарська справа. Лікарська справа "впродовж 3-х років друкував статті мовою оригіналу. І ось на третій, 1992рік таких можливостей із 414 публікацій (49 було з поза меж України)україномовних виявилося 15,7%. Із 65 україномовних публікацій із східногорегіону надійшло 69,2% (із загальної кількості 358), із західного - 30,8%
    (із загальгної кількості -56). Якщо із східних областей сатті українськоюмовою подали 12,5% авторів, то із західних - 35,7%. Отже, навіть іззахідного регіону, де майже всі крістуються українською мовою,україномовних публікацій надходить третина.

    До 1990 року видавництво "Вища школа" літератури з медицини та охорониздоров'я українською мовою не друкувало. У 1990 році в таких серійнихвиданнях видавництва "Здоров'я", як "Бібліотека практичного лікаря",
    "Бібліотека середнього медичного працівника" не значився жодноїукраїномовної книжки. З 28 науково-популярних видань україномовних було 15.
    В плані видавництва "Вища школа" на 1993 рік в галузі медицини із 22 виданьукраїномовних було 17. Видавництво "Здоров'я" запланувало україномовнихвидань одну третину від загальної кількості. Із 26 запланованих підручників
    22 було видано українською мовою. Видавництво приймає рукописи, не діктуючіумов. Але могло б ... Принаймі, публікації україномовних праць повинні матипільги як для авторів (черга, гонорар), так і для видавництва (зменшенняподатку, забезпечення папером, тощо).

    Вища атестаційна комісія України видала розпорядження публікуватиавтореферати та дисертації лише українською мовою. Скоро дисертанта будутьзобов'язані державною мовою захищати дисертації. Справедливо. Але біда втому, що українська мова авторефератів та дисертацій дуже часто жахлива.
    Автор реферату чи дисертації та вчена рада, яка несе відповідальність завидання, мають відповідати і за мовно-граматичну сторону праці.

    Противники української мови, ділячись додатково своїми думками,висловлюють протест проти насильницької українізації (де вона?), мотивуютьбезперспективність дерусифікації браком української термінології
    (безпідставно), вважають, що є проблеми важливіші.

    Так, міра важливості соціально-державних заходів змінюється в часі, алеставлення до розвитку духовної культури, а, отже, й до становища мови,продиктоване почуттям патріотизму, не мінуче. Якщо б ми не втрачали цьогопочуття, то, може б, жили сьогодні по іншому.

    Дуже важливою причиною байдужого негативного ставлення лікарів доукраїнської мови є відсутність патріотизму, національної самосвідомості,навіть інтелігентності, незнання історії та культури свого народу. Додам,що ці чинники, помножені на соціально-професійне самоусвідомлення, повиннізробити лікаря не лише прихильником, але й пропагандистом українськоїмови. І навіть, якщо цей лікар не українець, але лікар - громадянин, вінмає збагнути свій обов'язок перед народом, серед якого і для якого вінпрацює, обов'язок перед державною мовою.

    Література:

    1. Литвиненко Н. П., Місник Н. В. Українська медична термінологія у фаховій мові лікаря - Київ - 2000.

    2. Пиріг Л. А. Українська мова в лікарському середовищі. Сучасний стан і перспективи. - Новини стоматології - 1995. - № 1-2/2-3 /. С. 10-14.

    3. Пиріг Л. А. Русский медична термінологія - багатоаспектність проблеми. - Медична газета України - 1996 - № 29 (серпень). - С. 1-2.

    4. І Чекман. OPUS LAUDAT ARTIFICEM - По роботі пізнати майстра:

    Українська медична термінологія. Стан справ. - Ваше здоров'я. - 1998 -

    4 лютого - с.7.

    Національний Медичний Університет ім. акад. О.О. Богомольця

    Кафедра української мови

    МЕДИЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ

    як складова частина української лексики

    Реферат

    Студентки І курсу

    фармацевтичного факультету

    Групи № 3

    Поболить Анни Аркадіївні

    Науковий керівник:

    Литвиненка Ніна Павлівна

    Київ - 2000


         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати ! DMCA.com Protection Status