Вступ

Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач - Драгоманова, 1849 - 1930) посідаєзначне місце у розвитку української культури кінця XIX - початку ХХст .. Алеі та роль її - автора багатьох прозових, поетичних і драматичних творів,критика, публіциста, перекладача, фольклориста та етнографа редактора йвидавця, громадського діяча - стало відомим широкому загалові лише недавно.
Впродовж майже семи десятиліть можновладці намагалися стерти той слід, якийзалишала ця видатна жінка вбити пам'ять про неї. Бо не могли їй вибачититієї безкомпромізм, який виявила в усьому, що стосувалося України (а це іпротести національних утисків і русифікації, і послідовне обгрунтуванняспроможності української культури посісти гідне місце в світовій культурі,і пропагування української історії, що будила в нащадків національнусвідомість).

Деякі літературознавці під тиском тоталітарно-бюрократичної системи. Аподекуди й з кон'юктурніх прагнень, намагалися принизити Олену Пчілку.
Зводили на неї різноманітні наклепи. Її звинуватили у крайньомунаціоналізмі, повісили ярлик буржуазно-ліберальної письменниці. З болем проІ це писала. Борисова у 1963 році: "В Україні тепер під окупацією їїпостаті майже не згадують. Спогадів, що давали б її правдивий духовнийобраз, не дозволять подати до друку. Коли вже не можна замовчати зовсім, що
Олена Пчілка жила в світі (наприклад, у біографії Лесі Українки), топодається її ім'я завжди з словами "буржуазна націоналістка"/30, с. 148 /.

У результаті цих сумнозвісних заходів протягом довгих сорока літ (від
1923 до 1971-го) у нас не було видано жодної збірочкі творів (оригінальнихі перекладних), статей, рецензій, заміток, епістоляріїв, що зберігаються уфонді письменниці, який міститься в Інституті літератури їм .. Т. Г.
Шевченка АН України, чекають на публікацію.

Подібна ситуація і з критичними розвідками творчості Олени Пчілки.
Немає жодної монографії, яка б охоплювала усі аспекти багатогранноїтворчості письменниці. Визначною подією у літературному житті стало виданняу 1999 році наукового збірника "Олена Пчілка і Волинь", до якого увійшлиматеріали науково-практичної конференції, що відбулася у Луцьку 29 - 30червня 1999 року. Тридцять авторів-науковців, краєзнавців, працівниківмузеїв подали свої дослідження, що явили собою розділи збірника: "Олена
Пчілка: Життя і творчість "та" Родина Косачів: Джерела і публікації ". Змістзбірника виявився багатий на документальні свідчення, невідомі або маловідомі не тільки читацькому загалу, а й науковцям [4]. На жаль, це науковевидання вийшло дуже малим тиражем (усього 250 прим.) і тому, звичайно, єнедоступним для переважної більшості тих, хто цікавиться творчістю Олени
Пчілки.

Серед нечисленних критичних статей, присвячених Олені Пчілці танадрукованих переважно в періодичних виданнях, можна виділити декільканайбільш вдалих. Так, стаття Ольги Камінчук "Олена Пчілка: аспекти творчоїдіяльності "[15] дає досить повну інформацію про плідну діяльність Олени
Пчілки в галузі української літератури, етнографії, драматургії,видавництва тощо. Дослідниця, наскільки це можливо в межах однієї статті,аналізує літературну спадщину Олени Пчілки, зокрема подає в хронологічномупорядку перелік прозових творів письменниці. О. Камінчук звертає увагу нате, що більшу частину прозового доробку Олени Пчілки складають малілітературні форми, бо саме вони найбільше відповідали типу її художньогомислення. Розглядаючи поетичні твори Олени Пчілки, дослідниця розмірковуєпро їхню психологічно-особістісну орієнтацію, вказує на природу та їїемоційне сприйняття як важливий структурний елемент лірики поетеси.
Аналізуючи драматичні твори письменниці, авторка статті акцентує увагу натаких рисах, як динамічність сюжету, яскрава окресленість, колорітністьперсонажів, жива розмовна мова, "відсутність довгих монологів.

До своєї грунтовної статті" Олена Пчілка: барви особистості і феномендуху "[1] Г. Аврахов підібрав такий епіграф з Шевченка:" Благословенна вдружин, свята праведна мати ...". У цій роботі дослідник подає оглядовийаналіз літературної творчісті Олени Пчілки, зосереджуючись більшу увагу на їїролі у розвитку української національної культури. В цьому аспекті авторстатті розглядає особливості виховання у родині Косачів і педагогічнийталант, за допомогою якого Олена Пчілка виростила своїх дітей справжнімипатріотами своєї держави і який намагалася використати у вихованні всьогопідростаючого покоління маленьких українців. Крім того, Г. Аврахов подаєцікаві дані про розправу над творчим спадком та самим ім'ям Олени Пчілки урадянські часи.

Серед критичних розвідок, присвячених творчості Олени Пчілки якдитячої письменниці, слід назвати статтю О. М. Таланчук та Л. Ф. Дунаєвської
"Олена Пчілка і дитяча література" [34]. У цій роботі автори проаналізувалидекілька віршів Олени Пчілки для дітей, наголошуючи на їх виховному змісті.
Також у статті наведені приклади використання письменницею у своїх творахдля дітей багатого фольклорного матеріалу. Зокрема, аналізується обробка
Оленою Пчілкою таких народних казок, як "Казка про Козу-дерезу" та
"Коржик". Стаття також порушує питання участі Олени Пчілки у діяльностітовариства "Просвіта", сподівань, які покладали письменниця на цюорганізацію в аспекті виховання молодого покоління в національному дусі.

У статті "Олена Пчілка та українські діти" [24] Л. Новаківськастверджує, що найбільше педагогічний талант Олени Пчілки виявився уредагуванні нею дитячого журналу "Молода Україна". У статті розповідаєтьсяпро тематику часопису, про різножанровість творів, що друкувалися в ньому,про те, як ретельно Олена Пчілка добирала авторів журналу. Авторка статтітакож подає відомості про рубрики журналу, про багатство зібраного в ньомуфольклорного матеріалу для дитячого читання.

Слід зазначити, що, якщо взагалі про літературну творчість Олени
Пчілки та про її внесок у скарбницю української культури вже написано низкукритичних розвідок, то праця її на ниві дитячої літератури майже недосліджена. Хоча її роздуми про національне виховання, методи якого нинімодно шукати у досвіді інших націй, були б надзвичайно актуальні, аджепісля довгих років шовіністичної русіфікаторської політики ми зустрілися зпроблемою, подібною до тої, яку намагалася розв'язати у свій часписьменниця.

Непересічна постать Олени Пчілки потрібна нам особливо сьогодні, колиу боротьбі за національне самоутвердження ми знову і знову надіхаємосяневгасимим світочем національної ідеї, що її виплекала минулі покоління. Якгромадський і політичний діяч вона поклала міцні основи для відродженнясвоєї нації. Особливу роль вона покладали саме на молоде покоління, і томувеличезне значення надавала вихованню дітей в національному дусі, "щоб невиростали вони перевертнями, щоб звикали вони шанували своє рідне "[34, с.
140].

Саме тому метою цієї роботи стало дослідження творчості Олени Пчілкидля дітей, виявлення її специфічних особливостей, Адже різноманітна затематикою і жанрами творчість Олени Пчілки для дітей і тепер не втратиласвого педагогічного, культурного, естетичного значення і тому може активновикористовуватись у справі виховання підростаючого покоління.

У процесі досягнення поставленої мети заплановано розв'язати такізавдання:
1. З'ясувати місце творчої спадщини Олени. Пчілки в контексті розвитку

української літератури кінця XIX - початку XX ст.
Віокресліті особливості розвитку дитячої літератури к. ХГХ - поч. XX ст.
Розкрити жанрово-стильова своєрідність творів О. Пчілки для дітей.

Методами дослідження літературних явищ обрано: художньо-порівняльний,аналітичний, функціональний.
РОЗДІЛ І. Творча спадщина ОЛчілкі в контексті розвитку української культурик. XIX - поч. XX ст.

Починаючи розглядати напрочуд різнобічний та багатий творчий доробок
Олени Пчілки, насамперед Звернімо увагу на той творчий псевдонім, якийобрала для себе письменниця. Цей псевдонім - назва маленької комахи -трудівниці чи не найбільше вбирає в себе суть діяльності Ольги Петрівни. Зависловом В. Скуратівського, "вона, як і крилата трудолюбніця, невтомновпродовж всього життя горопашне заповнювали щільнікі нашої культури цілющимнектаром "[20, с. 4].

Внесок Олени Пчілки у скарбницю української культури справдівеличезний. Адже не було (чи майже не було) такої сфери українськоїгуманітарної науки та культури, до чого б не доклала своїх старань цядивовижна жінка. Вона виявила себе талановитою поетесою, прозаїком,драматургом, публіцистом, видавцем, науковцем, етнографом, її дочка Ольга
Косач-Крівйнюк писала про неї;, Де занадто велика фігура, занадто складна,занадто значна її роля і місце в ... українському житті, і не з моєюкебети писати про неї в цілому об'ємі її значення для українськоїкультури. Скажу лише, що розумнішіх за неї людей я знала мало, а може, йзовсім не знала "[8, с. 50].

Свою творчу діяльність Олена Пчілка розпочала перекладами. Першоюлітературною спробою Олени Пчілки був переклад казок Андерсена за порадою
М. Старицького. У 1880 р. опубліковані її "Переклади з Гоголя: Запискипричинного. Весняна ніч ", 1882 - книжка" Українським дітям ", до якої вонапереклала поетичні твори О. Пушкіна ( "Анчар"), МЛермонтова ( "Три пальми",
"Гілка Палестини", "Мцірі") та польського поета Сірокомлі ( "Співець").
Перекладацькій справі письменниця приділяла велику увагу протягом усьогожиття. Олена Пчілка перекладала твори Кольцова, Пушкіна, Лєрмонтова,
Гоголя, Тургенєва, Фета, Надсона, Єсеніна, Овідвя, Сапфо, Свіфта,
Міцкевича, Словацького, Гюго, Шіллера, Гете, Гейне, Діккенса,
Уайльда, Андерсена, Брет-Гарта, Мопассана та ін. Метою популяризаціїрідного слова вона переклала російською мовою також власні оповідання іпоезії із збірки "Думки-мережанкі".

Переклади Олени ЇІчілкі "несуть ідейно-смислове навантаження,збагачують словник української мови, зберігають стиль і манеру письмаоригіналу, є довершеним літературними зразками "[11, с. 83]. Вважаючиперекладання засобом збагачення та розвитку рідної мови, Ольга Петрівна упередмові до власних перекладів з Гоголя писала: "Трудно зважить, що більшерозвиває мову, чи переклади, чи первотворі? Либонь, треба сказати так: ті йдругі однаково "[11, с. 83].

пропагування рідної мови Олена Пчілка вважала надзвичайно важливимсвоїм завданням. Одним із доказів піклування письменниці про повноціннефункціонування та розвиток української мови може бути її перебування ускладі делегації до прем'єр-міністра Вітте у справі скасування заборон наукраїнську мову. У 80-х роках XIX ст. Олена Пчілка разом з М. Старицьким,
М. Комаровим та іншими діячами культури працювала над укладанням українсько -російського та російсько-українського словників. В одній із наукових статей
Ольги Петрівни читаємо такі рядки: "Багато перешкод, що маємо яко наслідокнашого давнього рабства під тягарем обскурантизму або й хоч культури, тадеспотічної, що вгашала нашого національного духу, не давала нам розвиватияк слід нашу багату, могутню мову "[8, с. 51]. На превеликий жаль, цейвислів актуальний і сьогодні.

Аналізуючи творчість Олени Пчілки, не можна не загострити увагу на тихсуспільно-політичних умовах, у яких довелося жити і працювати письменниці,а також на її власних поглядах на події, що відбувалися. На кінець хех --поч. XX ст. припадає розквіт українського відродження, коли стало легшепісля всяких цензурних утисків пробитися українському слову. Саме в цей часнаціональна ідея стала панівною в Європі. Ісайя Берлін писав з цьогоприводу: "той рух має своїх прихильників і ворогів ... надихали ним людичину та митці, інтелектуальні еліти ч юрба ... І все ж не будеперебільшенням стверджувати, що в сучасному світі це один з найвпливовіших,а подекуди на земній кулі - наймогутніший із земних рухів, і що частина зтих, хто не спромігся передбачити його еволюцію, поплатилися за це волею,ба життям. Мова про націоналізм "[8, с. 51] ^

Олена Пчілка ширше трактувала національну ідею, ніж І.Нечуй-Левицький,
Марко Вовчок, БГрінченко, С. Васільченкоі Вона бачила не тільки класоварозшарування суспільства, в якому пані визискують народ. Вона вказувала нате, що ці пани заперечують також будь-які прояви народності, тобтоукраїнства, що для того, щоб бути інтелігентом, вважається необхіднимвідірватися не тільки від народних низів, але й зректися своєї нації.

Для української передової інтелігенції того часу ідеалами були ідеалиросійської ліберальної чи соціалістичної інтелігенції. Вони щиро вірили, щозвільнена Росія дасть свободу й Україні. На відміну від них Олена Пчілкадобре розуміла, що ця течія загальноросійської демократії приведе Українудо загибелі. Ці погляди письменниці не зустріли розуміння з боку тих, хтоїї оточував, її вважали вузькою націоналісткою. Але сьогодні, з огляду наісторичні події минулого століття, сміливість та одержимість великою ідеєюцієї сміливої жінки стає для нас зрозумілою і викликає захоплення й повагу.

Погляди Олени Пчілки знайшли відображення у й 'творчості, зокрема упрозі. Найчастіше письменниця звертається до жанру оповідання; такожнаписала дві повісті "Світло добра і любові" (1886 - 1888, не закінчена) і
"Товаришки" (1887), але визначила їх як оповідання. Малі літературні формибільше відповідали типу художнього міслення.Олені Пчілки завдяки своїмлокальним сюжетами, чіткій композиції, значним можливостям для реалізаціїліричного бачення світу.

Перші прозові твори письменниці біли надруковані на початку 80-х років
XIX ст. у львівському журналі "Зоря". Це були оповідання "Шгмаліон" (1884),
"Кумедний вечір" (1885), "Чад" (1886).

В оповіданнях "Пігмаліон" і "Чад" письменниця порушує тему фальшивогонародолюбства. Як дрібний чиновник Сергій з першого оповідання, так іліберальні паничі з другого, є служителями української культури лише насловах, та в ході подій твору виявляються зовсім байдужими до національноїсправи і ставляться до неї лише як до модної забави.

Тема української інтелігенції є домінуючою у прозових творах Олени
Пчілки. Це було достатньо новим явищем в українській літературі, на чомуакцентує увагу й Іван Франко у листі до письменниці від 4 січня 1886 року:
"Ви перші і досі одинокі виводите в українській мові правдиву живуконверзацію освічених людей. Досі ми її ніде не бачили: ні у Нечуя, ні у
Мирного, ні у Кониського. Всі вони дуже гарно вміють підхопити розмовуселянську, але розмови освіченого товариства - годі ... Ви першії, як кажу,поки що одні тільки можете нам дати широкий роман на тлі соціально -політичних змагань і Борба тої зароджуючоїся української інтелігенції,котрої такі живі зразки видно і в "Світлі", і в "чаді" [8, с. 51].

Незакінчена повість "Світло добра і любові", на яку вказує І. Франко,охоплює широкий спектр світоглядно-етичних і суспільно-політичних питань --пріоритети особистості і суспільства, пошуки інтелігенцією своєї ролі всуспільному розвитку, взаємини інтелігенції і народу, розвиток національноїкультури, еволюційний і революційний шляхи соціальних перетворень.

У повісті "Товаришки" провідною є тема емансипації жінки, її додатковопоглиблено осмисленням ролі інтелігенції в суспільному житті. У життєвомувиборі двох паралельно зображуваних героїнь утверджується рівноправністьжінки в освіті, науці й трудовій діяльності, розкриваються дві різніпозиції у взаєминах інтелігенції та народу. Тему цієї повісті визначиласама Олена Пчілка в післямові до твору. В ньому зображена "пора першогопробудження нашого жіноцтва в 60-х роках, першого поривання його дораціональної освіти й життя "[29, с. 19].

Для художньої структури повістей Олени Пчілки характерна

суб'єктівована розповідь від третьої особи з авторськими коментарями, < p> оцінками, ретроспективні відступи в описі передісторії життя головних

персонажів. виражально Важливу роль відіграють діалоги, дискусії, в яких

виявляється світогляд персонажів. Письменниця приділяє увагу

психологічній мотивації вчинків - через відтворення роздумів персонажа у

формі прямої мови. Охоче вдається до внутрішнього монологу.

Оповідання Олени Пчілки сконцентровані на світоглядно-етичних питанняхдобра і Зла, милосердя, цінності людського життя (Соловйова спів ",
"Кумедний вечір", "Рятуйте!"), Проблемах стосунків у сім'ї ( "Пігмаліон",
"Маскарад", "Біла кицька"), на проблемах школи і освіти ( "Півтораоселедця "," Золота писанка "), інтелігенції та народу (" Чад "," За правдою ").
Цим творам притаманне побутово-ситуативне розкриття типових суспільних явищ
(,, Атрішокі "," За двором "," Пождіте, бабо, нових правів "," збентеженазечеря "). Переважає суб'єктівованій тип розповіді від третьої особи,насичений авторськими оцінками і коментарями. Часто використовується прийомзвертання до читача.

Загалом оповідання Олени Пчілки тяжіють до нарісового типу з розлогихописом подій. Творам нерідко шкодить уповільненій розвиток сюжету,переобтяженість другорядними подіями ( "Пігмаліон", "Маскарад", "Заправдою "," Золота писанка "). Новелістічні оповідання "Соловйовим спів",
"Біла кицька", які виявляють особливості прози рубежу століть - зображенняподії, опосередковане суб'єктивно-емоційним сприйняттям, майстерністьпсихологічної деталі, • належать до художніх здобутків письменниці. У цихтворах по-новому осмислено архаїчну форму оповіді від першої особи,помітною є поглиблена псіхологічність [15, с. 17].

Поетична спадщина є значною у творчому доробку письменниці. За

Г. Авраховім, "не будучи аж надто великим поетичним талантом, Олена

Пчілка під щасливу мить творчої наснаги сягала заповітних висот вічного

мистецького" [1 , с. 142].

Поетичні твори Олени Пчілки публікуються з 1883 р..: у ж. "Зоря"надруковані вірші "Сердечні турботи" і "На любій розмові"; до альманаху
"Рада" (т.1) включені вірші "Волинські спогади" і "Гульчий", до другого тому
(1884) - поема "Козачка Олена". 1886 року вийшла збірка поезій "Думки -мережанкі ". Пізніше поетичні твори Олени Пчілки друкувалися в альманахові
"Перший вінок", журналах "Зоря" і,, Рідний край ". У другій половині 80-хроків письменниця працює над поемою "Орлові ^ гніздо". Значна частинапоетичного доробку Олени Пчілки ще не опублікована і зберігається в архівіписьменниці.

Лірика Олени Пчілки відзначається психологічно-особістісноюорієнтацією з акцентом на морально-етичних аспектах. Домінують медитативніжанри, в яких органічно розкривається внутрішній світ особистості. Основніжанри лірики Олени Пчілки - вірші-роздуми, ліричні медитації, послання,елегії, пісенні поезії, вірші-оповідання.

Показовим для особистісно орієнтованої лірики Олени Пчілки є зверненнядо громадянсько-патріотичної проблематики у жанрі ліричної медитації,глибоке проникнення в душевний стан людини.

Для лірики Олени Пчілки характерне звертання до проблем мистецтва вгромадянсько-патріотичній штерпретації: утвердження активної громадянськоїпозиції творчої особистості (лірична медитація "Минула молодість! .. Мовпісня прошуміла !.."), культуротворчої ролі мистецтва (поминальний вірш
"Миколі Лісенкові", вірш-роздум "Слово ").

Ліричний талант поетеси найповніше розкривається у настроєвій

виразності ритмічно-композиційній і образній майстерності елегій

( "Прощання", "Осіннє листя"), пісенних поезій ( "Та вже не ти !",

^ октюрно"). Елегійність, пісенні прийоми поширені у всій медітатівній

ліриці Олени Пчілки. Наспівність лірики Олени Пчілки виявляється і в

рітмомелодіці - широке використання інтонаційно гнучких і мелодійних

хореїчніх форм, звукове багатство рими, динамічна строфіка з комбінацією

різноскладовіх рядків.

Серед ліро-епічних жанрів поезії Олени Пчілки представлені байка,легенда, вірш-алегорія, поема.

Жанр байки розроблявся письменницею здебільшого в ранній періодтворчості. У легендах Олена Пчілка охоче використовує античні та біблійнісюжети, мотиви, образи ( "Пророк", "Найперші діаманти ").

У поемах, Дозачка Олена" і "Орлові гніздо" постають події історичногоминулого України. У поемі "Козачка Олена" першорядну є ідея соціальноїактивності жінки. Твір становить спробу художньої реалізації жіночогообразу-характеру, основним цінніснім орієнтиром якого є обов'язок унайширшому його розумінні. У поемі "Орлові гніздо" широко розгорнуто подіїполітичного життя України другої половини XVII ст. У центрі твору --державна діяльність гетьмана правобережної України Петра Дорошенка, йогопрагнення здобути політичну незалежність України. [15, с. 14 -16].

Значний внесок Олени Пчілки і в розвиток української драматургії.
Інтерес письменниці до. цього виду мистецтва у значній мірі зумовиликультурно-громадські та дружні зв'язки із засновниками українськогопрофесійного театру М. Старицьким та М. Кропивницьким.

Драматичні твори Олени Пчілки були народжені бажанням поповнитинебагатий на той час репертуар українських театральних труп, розширититематичне коло української драматургії, обмежене сільською тематикою.
Вперше на сцені представники освіченої частини українського суспільства,заговорили українською мовою. Здебільшого героями п'єс Олени Пчілки булипредставники української інтелігенції .. Треба зазначити, що це відбувалосятоді, коли, "за ІФранком," цензура не допускала на українську сцену драм,узятих із життя інтелігенції, на тій підставі, що української інтелігенціїнема й не сміє бути "[8, с. 51].

Перу письменниці належать такі драматичні твори, як водевіль" звужена --НЕ огужена! "(1881), комедія" Світова річ "(І884), драма" злочинниця "
(1888), драма "Отрута" (не опублікована).

Вже у 1914 - 1920 рр.. Вона написала ряд п'єс для дитячого театру.

За висловом дослідніці творчості Олени Пчілки Любові Дрофань, у своїхдраматичних творах письменниця "показує не тільки внутрішній психологічнийконфлікт окремої особистості, а й еволюціонує у своєму письмі до соціально -філософських узагальнень. "Так," у драмі "Отрута" ... зображене середовищеміщан, у якому навіть невинна душа зрештою перетворюється на ліцеміра ...
Отрута національної деградації, а відтак і особистісної, вплинула насередовище освічених людей. Письменниця філософськи осмислює причинивідкінення приналежності до своєї нації "[8, с. 53]. Як бачимо, і тут, вдраматургії, як і в поетичних та прозових творах, на перший планвисувається національна ідея.

Після революції 1917 р.. Олена Пчілка багато працює як дитячаписьменниця. 1918 р. вийшли друком п'єси "Весняний ранок Тарасовій" і
"Казка Зеленого Гаю", у 1919 р. Написана дитяча опера "Дві чарівниці" тазбірка оповідань та віршів для дітей,, Книжка-Різдвянка ". Більшість дитячихп'єс Олени Пчілки, створених у 1917 - 1920 рр.., було інсценізовано ваматорських гуртках Гадяча і Могелів-Подільського, але вони не друкувались.

Крім розглянутої багатої літературної діяльності, Олена Пчілка значнуувагу приділила діяльності етнографічній та фольклорістічній. До її творчоїскарбниці увійшли такі праці: «Український народний орнамент. Вьішівкі,тканини, писанки »(1876),« відживаючих або початкова форма «вертепної драмьі»
(1883), «Украинские колядки (текст волннскій)» (1903), "Про легенди іпісні "(1926)," Українські узори "(1927) та ін. Праця «Український народнийорнамент »принесла Ользі Петрівні славу першого в Україні знавця даноговиду мистецтва. І. Франко високо оцінив цю дослідницьку роботу і навітьзвертався до Олени Пчілки з проханням написати статтю про українськінародні вишивки: "Для сього, здаєсь, компетентнішого робітника над вас незнайду "[11, с. 83].

Слід зазначити, що цю роботу Ольга Петрівна не покидала все життя, їїзбірка "Українські узори" витримала п'ять видань. Збірник містив зразки
, 3іпшвання, мережане тканок і писанок ". До видання, що складалося з ЗОвеликих таблиць дослідниця додала об'ємну наукову передмову з поясненнямнаукової вартості свого систематично укладеного збірника зразків народногоукраїнського мистецтва.

Численні фольклорні записи Олени Пчілки містять пісні, казки, загадки,прислів'я та приказки. Крім того, лексичний матеріал, зібраний нею восновному на Волині, друкувався у різноманітних словниках, а словесно -етнографічні матеріали (пісні з мелодіями, народні перекази тощо)вміщувалісь у збірниках М. Лисенка, В. Антоновича, М. Драгоманова, Комарова тав часописі "Киевская старина" (, 3ертеп ",,, Національні типи в українськійнародній словесності ").

плідною була діяльність Олени Пчілки і в галузі видавництва іжурналістики. Наприкінці 70-х - на початку 80-х років XIX ст. у луцьку вонаорганізувала видавництво "Невеличкий гурток волинський", в 1880 р..упорядкувала й видала "Співомовки" Руданського. З 1881 брала участь увиданні літературного альманаху "Рада" (два випуски - 1883 і 1884). Разом з
Н. Кобринського Ольга Петрівна видала 1887 р.. у Львові жіночий літературнийальманах "Перший вінок".

З 1890-х років Олена Пчілка веде активну роботу як керівниклітературного відділу "Київського літературно-артистичного товариства"
-організовує літературні вечори і концерти, присвячені пам'яті українськихписьменників. У 1908 - 1914 рр.. була редакторам і видавцем журналу "Ріднийкрай "і, як додаток до нього, видавала журнал для дітей" Молода Україна ".

Переїхавши до Гадяча після смерті Лесі Українки, Олена Пчілкаредагувала "Газету Гадяцького земства" (1917 - 1919). У 20-і роки Олена
Пчілка жила в Києві, де працювала в літературно-історичній та етнографічнійкомісіях Всеукраїнської академії наук; у 1927 р.. Була обрана членом -кореспондентом АН УРСР.

Таким чином, літературна творчість Олени Пчілки відобразіла рядвизначальних тенденцій розвитку українського письменництва-другої половини
XIX - початку XX ст.: Майстерність психологічних деталей у прозі,психологічно-особістісну орієнтацію лірики, звернення до життя інтелігенціїяк у прозових, так і у драматичних творах. Крім того, Олена Пчілка залишилазначний етнографічний та фольклористичних спадок, зробила значний внесок урозвиток видавничої справи та публіцистики.
РОЗДІЛ ІІ. Особливості розвитку української дитячої літератури к. XIX-поч.
XX ст.

Для з'ясування специфіки творів для дітей Олени Пчілки вважаємо за

необхідне подати короткий огляд творчості інших літераторів, що працювали

на ниві дитячої літератури у період кінця XIX - початку XX ст., а

насамперед умов, в яких їм доводилося писати.

Боротьба за рідну культуру і школу в другій половині XIX ст., будучискладовою частиною суспільної боротьби, почала набирати гострих форм.
Російський царизм неухильно провадив політику великодержавного шовінізму.
Царський міністр Валуєв твердив, що "ніякої української мови не було, немаі бути не може ". Положення про початкові народні училища 1864 і 1874 рр..забороняли викладання в школах будь-якими іншими мовами, крім російської.
Циркуляри царських інстанцій 1863 і 1876 рр.., Спрямовані проти українськоїмови, забороняли також друкування нею літератури для дітей. Але в народіжила потреба національного самопорятунку. У другій половині XIX ст. зініціативи і за кошти трудящих виникають школи грамоти, де поряд з творамипрогресивних російських письменників учні знайомляться з поезією Т. Шевченкай ІКотляревського, прозою Г.Квітки-Основ 'яненка. У школах в Україні з масиросійських підручників виділялися багатим змістом, прогресивними ідеями,передовою методикою «Рідне слово» і «Дитячий світ» К. Ушинського. Низкуоповідань видатного педагога, що народився і виріс на українській землі,було присвячено українській тематиці. Виникають і українські школи, якідіяли в Київській, Полтавській, Подільській губерніях. Проте владазакривала їх. У 60-70-і рр.. з'являється ціла бібліотечка українськоїнавчально-художньої літератури: "Букварь южнорусскій" Т. Шевченка,
"Граматика задля українського люду" Ященка, "Українська абетка" МТатцука,
"Граматика" П. Куліша, "Українська граматика" Деркача, "Домашня наука"
КШейковського, двотомного "Буквар южнорусский" В. Добровольськогб. Фактисвідчать, що Шевченків букварвикористовувався не лише в недільних школах, а й у звичайних, де він мавбільший успіх, аніж буквар, виданий Синодом.

Марко Вовчок виступає як основоположник української революційно -демократичної прози для дітей та юнацтва, автор таких творів різних жанрів,як "Народні оповідання", "Рассказн з народного російського бнта", "Кармелкж",
"Невільнічка", "Ведмідь", "Чортова пригода", "Дев'ять братів і десятасестриця Галя "тощо. Українська дитяча література цього часу значнорозширила свої тематичні та жанрові обрії. Так, П. Куліш поповнює їїпоезіями, поемами, байками, оповіданнями та повістямі на історичну тасучасну тими (, Дїяньчіна пісня "," Чарованій ключ "," Настуся ",, ДЦіглік",
"Орися" тощо). На основі народного гумору і сатири С. Руданський створюєспівомовки, героями яких нерідко виступають діти. У той же час ЛГлібов стаєкласиком української байки, автором талановитих ліричних віршів тапоетичних загадок й відгадок для дітей. Як дитячий письменник вельмибагатогранний Ю. Федькович (поезії "До школи", "учіться", байки "Кінь",
"Горда качка", "Медвідь у пасіці", казки "Чортівська бочка", "Від чого моресолоне ").

Проте справі розвитку української дитячої літератури всілякоперешкоджала шовіністична політика царизму. Багато прогресивнихписьменників зазнавали політичного переслідування. їхні твори для молодінівечіліся цензурою або зовсім заборонялися. Внаслідок такої політикиводилися нанівець й українські періодичні видання. Якщо у Росії з 1850 по
1900 рік виходив 61 дитячий журнал, то відповідно в Україні рідною мовоювидавалося всього кілька журналів та альманахів: "Наша хата", "Веселка",
"Приятель дітей", "Бібліотека для молодіжі", "Молода Україна", "Дзвінок"
(та й то більшість із них - на Західній Україні) [38, с. 80].

Незважаючи на важкі соціально-політичні умови, які склались тоді дляукраїнської творчої інтелігенції, у 70 - 90-х роках з'являється цілакогорта передових національних майстрів художнього слова, які визначилиновий етап у розвитку дитячої літератури. Так, І. Франко здійснив значніхудожнівідкриття в галузі літератури для дітей. Йому належать цікаві роздуми продитячу літературу й читання (, Денщіна-мати "," Байка про байку "). Віннадавав великого значення вихованню молоді »її громадській активності,високим моральним, естетичним і гуманістічнім рисам, адже "це справа цілоїнашої будучи "[38, с. 80]

У цей період майже всі провідні українські письменники пишуть творидля дітей різного віку. Зокрема, І.Нечуй-Левицький створює класичний образсильної й мужньої молодої особи, протестанта Миколи Джері в однойменнійповісті та образи неспокійніх, допитливих і кмітливих дітей в оповіданнях
"Вітрогон", "Невинна", "Попалися". Він же порушує морально-етичні проблемиу казках "Вдячний лев", "Мавка-злодюжка". Одним з перших в нашій літературі
Панас Мирний зосереджує головну увагу на психології та внутрішньому світідітей ( "Морозенко", "День на пастівніку", "Товариші" та ін .).

І. Манжура ввів у дитячу літературу образи наймитів і заробітчан
( "Бурлака", "З заробітків") та збагатив її творами з фольклорними мотивамирізних жанрів ( "Зайка та Жаба", "Іван Голик", "Трьомсін-Богатир", "Казкапро хитрого Лісовіна "), ПТрабовській дав вагомі для дитячого читання зразкигромадянської й пейзажної лірики ( "Надія", "Швачка", "Не раз ми ходили вдорогу "," Сироти "," До школи "," Я не співець чудовної природи "). Вражаєпоетичністю і життєвою достовірністю цикл віршів Я. Щоголева про козаків, їхнепомерклу славу ( "Січ", "Запорозький марш", "Запорожець", "Козак",
"Орел ").

Однією з особливостей багатьох тогочасних творів для дітей було те, щона них позначився вплив прогресивних педагогічних ідей, фольклору,музичного, художнього і театрального мистецтв. Саме такий характер маютьтвори поета і композитора СВоробкевіча, педагогів О. Кониського,
М. Старицького, Олени Пчілки та особливо Б. Грінченка.

Ряд письменників і передових педагогів створюють аматорські дитячітеатри. Наприклад, такий театр виник у м. Кадячі на Полтавщині з ініціативи
Олени Пчілки. Музику для дітей пишуть композитори М. Лисенко, С. Воробкевич,
Ф. Колесса.

Зростання кількості і якості творів для дітей вимагало осмислення,прогнозування подальшого шляху розвитку. Так поступово народжується більшмасштабна критика дитячої літератури. Маємо на увазі оглядові статті,рецензії та есе в журналах "Зоря", "Київська старовина", "Літературно -науковий вісник "" Учитель "," Земський сборник Черниговской губернии "та
,, Рідніі край ". Збагачується бібліотека перекладної літератури для дітей,зокрема з'являються українською мовою переклади творів О. Пушкіна, М. Гоголя,
І. Крилова, Жюля Берна, Г.-К.Андерсена, братів Трімм, Г.Бічер-Стоу, Марка
Твена, Е. Амчіса, Р. Кіплінга, С. Томпсона, І. Чавчавадзе та ін. Значна частинацих перекладів вийшла друком у видавництві "Лан", що діяло на початку XXст. в Києві.

Кінець XIX - початок XX ст. - Новий період в історії українськоїдитячої літератури. Він обумовлений складними політичними і культурнимиподіями. За незначний історичний проміжок часу відбулися три революції
-одна 1905 і дві 1917 року, у вир яких була втягнута й У?? раїна. Врешті-рештці події докорінно змінили її політичне й духовне обличчя, набуває новогохарактеру й українська дитяча література, її кращим творам властивігострота конфлікту, поглиблений Психологізм, новаторство тем, ідей, образіві стилів. У ті роки І. Франко писав: "Ніколи досі на ниві нашого слова небуло такого оживлення, такої маси конфліктів суперечно течій, полемікирізнорідних думок і змагань, тихих, але глибоких переворотів "[38, с. 82].

І справді, тоді глибокі перевороти. відбувалися у теоретичнихсудженнях та художній практиці багатьох письменників. Поляризація їхпозицій давала про себе знати у політичних маніфестах і роздумах про рольмитця слова у суспільстві. Однак правдою є й те, що вони були єдині ублагородній боротьбі За соціальне й національне визволення України, заправо її народу володіти рідною мовою, літературою і національнимикультурними традиціями. У цьому зв'язку правомірним буде ставити в одинряд заслуги І. Франка, М-Коцюбинського »В. Стефаника, Лесі Українки,
Олександра Олеся, МТрушевського та В. Винниченка. При всій строкатостіпоглядів вони тою чи іншою мірою сприяли дальшому розвиткові українськоїдитячої літератури за нових історичних обставин.

Глибокі перевороти здійснювалися у світоглядно-естетичних поглядахкорифеїв дитячої літератури М. Коцюбинського і Лесі Українки. Якщо на зорісвоєї творчості вони поширювали Ідеї просвіти, то у період'апогеюнаціонально-визвольного руху центральне місце у їх творах посідають образимолодих борців за національну справу, виразники інтересів робітників ітрудового селянства. Такою є молодь - Марко Гуща і Гафійка - з повісті
"Фата моргана" та сповнені духу прометеїзму ліричні герої поезій "Слово,чому ти не твердая криця ... "і" Де поділися ви, голоснії слова ..: "Ці жписьменники виявили яскраве новаторство і у використанні психологізму якзасобу розкриття душевного стану юних персонажів ( "Харитя", "Ялинка",
"Маленький грішник" та "Мамо, іде вже зима", "Давня казка", "Біда навчить",
"Лілея" тощо )..

Світових вершин у художньому дослідженні трагічної долі дітей досяг
В. Стефаник. Він майстерно змалював драматичні картини з життя сільськихдітей, різні грані їхніх характерів. Його_ твори, насамперед "Новина",
"Виводили з села", "Кленові листки", "Катруся", ввійшли у золотий фондкласичної дитячої літератури. В. Стефаник виявив незвичайне обдаровання,поєднуючи глибину і масштабність думки з лаконізмом виразу, психологічно -емоційною насиченістю картин.

У тематику та образотворчі засоби творів для дітей чимало новоговнесли О. Олесь та В. Винниченко. Так, для багатожанровіх творів першогохарактерні схвильований ліризм і вплив народної пісні. І це стосується нелише його поезій (, 3 дитинстві ще ...", "Ялинка", "Веснянка"), а й казок
( "Злидні", "Бабусина пригода" тощо). В. Винниченко, виступаючи у жанріпрози, значно розширив її тематику і дав колоритні образи бідної сільськоїдітвори ( "Голота", "Федько-халамидник", "Бабусин подарунок" і ін .).

Найсуттєвішімі рисами поетики Вінні