Любов Достоєвського

Її хотілося оберігати

... Після каторги, Достоєвський куди потрапив за участь у революційному гуртку, він був відданий у солдати і засланий у Семипалатинськ. Ще не було написано жодного роману - тільки повість "Бідні люди" -- правда, над нею плакав весь Петербург. В Семипалатинську солдатів познайомився з чиновником Олександром Ісаєвим і його дружиною Марією Дімітріевной. Тендітна хвороблива блондинка розбудила в змученому серці таку ніжність, що її вистачило на багато років вперед. Він перейнявся нещасної жіночою долею: боротьбою з п'яницею-чоловіком, вихованням неслухняного сина Паші, животінням в похмурому, загубленому в степах місті. І головне - вперше освічена жінка з суспільства дарувала Достоєвським свою прихильність. Йому здавалося: тільки вона з її чутливою душею побачила, що за Нескладной фігурою, за солдатської грубої шинеллю прихована ранима і поетична натура. Він обожнював Марію Дімітріевну, він буквально молився на неї. Непередбачувана А вона виявилася жінкою примхливою, образливою. Швидко втомлювалася, страждала від мігрені, часто ридала без впину. Цілими годинами виливала йому свої образи і скарги. Достоєвський був, за його словами, "пронзен" - і не приховував свого обожнювання. Марія Дімітріевна з насолодою купалася в душевної теплоти закоханого. Сама ж дуже скоро причепилася до нього, але про кохання говорити не доводилося. Тільки через рік, як Достоєвський писав одному, він отримав "справжні докази" -- нарешті-то між ними сталася близькість. Закоханий був на сьомому небі. Але -- іронія долі! - Через тиждень чоловіка коханої перевели служити за шістсот верст від Семипалатинська.

Відцвілі почуття

Три жахливих року пережив Достоєвський, поки не з'єднався знову з коханою жінкою. Чоловік Марії Дімітріевни спився і помер, залишивши її в злиднях. Достоєвський (термін солдатської служби якраз закінчився) ублагав її погодитися на шлюб. Ніякої радості цей союз не приніс. Марія Дімітріевна робилася все більш нервовою, в ній скипав якась істерична чутливість. Обидва дратували і вимотували один одного постійною боротьбою, нападками, докорами, запевненнями у вічній любові одночасно. У нього стали траплятися напади епілепсії. Вона перетворилася на закінчену істеричку, яку до того ж спалював смертельний туберкульоз ... Обидва опинилися біля могили свого шлюбу. Тим більше, що Федір Михайлович - на той час відомий письменник - одного разу одержав листа від 22-річної дівчини Аполлінарія Суслової. Дівчина пояснювалася в коханні, а він вже й забув, що це таке ...

Поклик плоті

Ні, не забув: кожна клітинка жадала кохання, і любові -- чуттєвої! Для Аполлінарія сорокатрирічний письменник був першим чоловіком: вона принципово довго залишалася дівчиною. О, нова кохана була не рівня болючою Марії Дімітріевне, а головне, володіла якістю, що ми зараз визначаємо як сексапільність, а в ті часи називали по-французьки "обіцянкою щастя". Аполлінарія була цікава до фізичної любові і в той же час гидливо, могла віддаватися з пристрастю і при цьому все аналізувати. Її гарячу натуру до глибини душі ображало, що переможцем у їх ночах завжди був чоловік. Достоєвський розбудив її тіло, але не задовольнив у тому сенсі, що "не було в цьому союзі ще й душевного злиття, тільки при якому можливо справжнє торжество любові ", як багато років по тому писав сам Федір Михайлович.

Жіноча помста

Зв'язок з Аполлінарією Достоєвським принесла багато горя і забрала безодню душевних сил. Божевільні любовні оргії змінювалися справжньою війною, коли вона не допускала його до себе. Свою злість Аполлінарія пояснювала ревнощами - до письменницької праці, до нещасної, ледве живий Марії Дімітріевне. Після чергового скандалу примирившись коханці вирішили їхати за кордон. Першою виїхала Аполлінарія, і коли Достоєвський у Парижі наздогнав її, виявилося, що тепер улюблену треба втішати в нерозділеного пристрасті до якогось прощелиге-іспанцеві ... Переживання Достоєвського були жахливі. Якщо в Петербурзі він панував над нею, то тепер ролі фатальним чином змінилися. Вона стала наполягати на платонічних відносинах, і він змушений був погодитися. Бачити поруч молоду прекрасну коханку і не смій її торкнутися - помста з її боку диявольська. Зате жіноче начало в Аполлінарія святкувало: чоловіку ніколи не перемогти її, ніколи! Вона відхилила всі його благання про заміжжя й оголосила: їм пора розлучитися!

Тиха стенографістка

Душевні рани міг залікувати тільки Петербург ... Марії Дімітріевни вже не було на світі. Незважаючи на горе, нанесене молодий коханкою, Достоєвський задумав новий роман "Гравець". Потрібна відмінна стенографістка, і знайомі порекомендували двадцятирічну Аню Сніткіну. Вона не відразу усвідомила, що закохалася в відомого письменника. Її жахав його побут - їсть дерев'яною ложкою, не вміє заощаджувати, нікому вичистити йому сюртук ... І Достоєвський звик до спокою Ганнусі, її розсудливості. Вперше в житті поруч виявилася не хижачка, не мучителька, а любляча душа, помічниця. Він зважився ... На прохання стати дружиною Аня Сніткіна відповіла: "Буду любити вас все життя", і стримала слово. Анна була такою чистою і наївною, що весь божевільний сексуальний досвід чоловіка прийняла як належне, не дивуючись і не лякаючись. А він, пам'ятаючи про Аполлінарія, з побоюванням вводив її у світ хтивості. Що ж, можна уявити собі висоти, на яких ширяв людина на шостому десятку років з молодою коханою ще чотирнадцять років, які йому судилося прожити ... Все в його житті було - романтичне море любові, ревучий океан пристрасті і, як нагорода, - тиха пристань. Улюблені жінки легко пізнаються в характерах героїнь його ридаючої прози.

Перша дружина Достоєвського - Марія Дімітріевна.

Рисами її вибухового, непередбачуваного і істеричного характеру чоловік наділив Катерину Іванівну ( "Злочин і кара"), Наташу ( "Принижені і ображені "), Настасію Пилипівну (" Ідіот "), Грушеньку ( "Брати Карамазови"). Марія Дімітріевна згасла від туберкульозу -- розбита, засмикані, змучена, в розпал пристрасті чоловіка до Аполлінарія. Через два роки коханка покине Достоєвського, а ще через рік він знову одружується - на Цього разу щасливо.

Аполлінарія Суслова.

З неї писав він Поліну в романі "Ігро" =, залишивши цієї жорстокої героїні навіть справжнє ім'я. Аполлінарія Суслова після розриву мала кількох коханців, мала славу жінкою жорсткою і недоброї. Коли їй перевалила за сорок, в неї закохався вісімнадцятирічний юнак - майбутній філософ В. Розанов. Цей шлюб проіснував декілька років, поки "Сусліха" -- тепер її у світських колах називали так - не кинула молодого чоловіка, знущаючись над його любов'ю. Померла глибокої старою, до кінця життя зберегла залишки краси і залізобетонний характер.

Друга дружина Ганна Григорівна Сніткіна

Деякі її риси пізнаються в Дунечка Раскольникової ( "Злочин і кара"). Ганна Григорівна Сніткіна народила великому письменникові дітей і на багато років пережила Достоєвського - коли він помер, їй було всього 35. З особистого листування вона старанно викреслити всі пристрасні еротичні визнання Федора Михайловича. Так що ми ніколи не дізнаємося, які сексуальні фантазії турбували її геніального чоловіка.

Список літератури

Міліцкая Лілія. Любов Достоєвського.