Нотатки про інтернаціоналізацію хайку

Брюс Рос (Bruce Ross)

В вересні 2002 я і група поетів хайку з Америки, Канади, Англії, Угорщині, Хорватії та Японії вирішили повторити шлях Басі "Оку але хосоміті". Дехто з нас знав японська, багато хто - ні. Зате більшість могла хоч трохи порозумітися англійською.

Всього через півтора тижні, проведених в автобусі з дюжиною поетів хайку з різних країн, я відчув себе одним із паломників, описаних Чосера в "Кентерберрійскіх оповіданнях". Як справжні паломники ми завмирали в храмах і святих місцях, і кожен з нас, по-своєму, був сповнений поваги і уваги до них. Цей досвід спільного переживання, особливо ж -- спільне читання хайку, змусило мене усвідомити життєву важливість хайку в нашому світі.

Сьогодні поет хайку може відчувати себе частиною всесвітньої спільноти.

На всіх континентах, окрім, хіба що, Антарктиди, тепер пишуть хайку. У Південно-Східній Європі хайку, здається, стали найбільш поширеною формою поезії. Більш того, якщо ми згадаємо, що більшість американців написали хоча б одне хайку в школі, або що мільйони людей в Японії пишуть хайку, то, можливо, виявиться, що хайку - це найпоширеніша форма поезії в усьому світі. Сьогодні у пресі та в інтернеті публікується маса чудових хайку журналів на різних мовах, часто з англійськими перекладами. Крім того, виходить безліч міжнародних антологій хайку. Активно працюють інтернаціональні хайку-клуби. Постійно проводяться міжнародні зустрічі та конкурси.

Очевидно, що мистецтво хайку всесвітньо. Але чи повинні всі хайку бути схожі за формою і змістом? Це питання відноситься і до давнього розбіжності між традиційними і сучасними хайку в самій Японії, прародительку жанру. Він (це питання) також пов'язаний і з іншим - чи повинен жанр хайку розвиватися в контексті мови і культури кожної окремої країни.

Хайку, хоча й досліджує універсальні боку природи та людської суті, все-таки є поезією особливого, приватного. Тому завданням поета, де б він не був, є вміння відчути щось унікальне в кожному дні життя і висловити ці почуття на своїй рідній мові.

Неможливо переоцінити важливість цієї внутрішньої концентрації на особливому, миттєвому. Я читав кілька есе, в яких йдеться про те, що для деяких людей хайку - Це єдиний справжній спосіб зв'язку з навколишнім світом. Багато хто з нас живуть під впливом "ситуації постмодерну", де реальність розпадається на частини прямо на очах. Нас затягує у віртуальні реальності, ми засвоюємо спрощені, задані ззовні поняття про те, з чого складається наша дійсність і яка вона повинна бути. Без особливого перебільшення можна сказати, що під чому наше "Я", наші почуття і реакції програмуються. Хайку може допомогти нам відновити зв'язок з нашим життям. Один з сучасних російських поетів лірично назвав цю хворобу "ностальгією по-справжньому".

Ми не хочемо, щоб людська суть була одномірної. Ми можемо - та що там, нам просто необхідно доторкнутися до потаємного в нашої внутрішньої, зовнішньої і навколишнього нас природі, частиною якої ми й самі є. Ми ж не риби, не відають, що вони живуть у воді. Ми можемо, за допомогою хайку, по-справжньому пізнати пори року, погоду, рослинний і тваринний світ, так само як і нашу власну культуру.

Традиційне хайку почалося c сприйняття природи і зв'язку між відчуттями зовнішнього і внутрішнього. У кожному хайку переплетені обидва ці почуття. Читач або слухач повинен зуміти сам знайти цю "абсолютну метафору" і продовжити зв'язок. Таким чином, кожне хайку і весь світ хайку створюють поетичну граматику справжніх почуттів.

Як сказав один сучасний дзен-вчитель, який живе в Америці: "Коли ти розумієш щось одне, але досконало - ти розумієш все. "Світова спільнота хайку може допомогти мешканцям цієї планети усвідомити своє справжнє людське "я". Більш того, поети хайку, зосереджуючись по черзі і без поспіху на предмети навколо себе, дізнаються багато чудового, глибокого, а іноді й забавного про природу і людського життя.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.litera.ru