ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Загальна характеристика російської літератури XX ст. До великої соціалістичної революції
         

     

    Література і російська мова

    Загальна характеристика російської літератури XX ст. до великої соціалістичної революції.

    В російській літературі з 90-х рр.. XIX ст. відображені ті явища, які властиві перехідного періоду від старої системи домонополістичного капіталізму до нового імперіалістичному укладу, ті симптоми, які з'явилися в літературі передових капіталістичних країн (наприклад у Франції) вже в 70-80-х рр.. і які позначали почалося загнивання капіталізму. Однак процеси, характерні взагалі для імперіалістичної епохи, отримують своєрідний вид в Росії, де капіталізм носив у собі елементи докапіталістичних відносин, де імперіалізм мав військово-феодальний характер, був набагато більш грубим, середньовічним. Военнофеодальний характер російського імперіалізму, та обставина, що «в Росії всесилля капіталу зливалося з деспотизмом царизму (Сталін. Про основи ленінізму, «Питання ленінізму», вид. 10, 1935, стор 4), вели до особливої гостроти й оголеності класових протиріч, незавуалірованних політичними формами буржуазної демократії, до революціонізуванню селянства, пригніченого пережитками кріпосницьких відносин, до особливо швидкому революціонізуванню робітничого класу, який боровся як проти капіталістичної експлуатації, так і проти царизму. Цим визначався та обставина, що Росія стала самим слабкою ланкою в системі світового капіталізму. Разом з тим відбувалося швидке зростання класової самосвідомості російського пролетаріату, його перетворення в авангард світового революційного руху. Російський пролетаріат висунув найвидатніших вождів робітничого класу - Леніна, Сталіна, - сприйняли і розвинули революційну пролетарську ідеологію Маркса і Енгельса, а таким величезним художником російського пролетаріату, як М. Горький, ще до Великої соціалістичної революції були створені чудові зразки пролетарської літератури соціалістичного реалізму. Дозрівання революції в умовах імперіалістичної епохи, в умовах військово-феодального імперіалізму і швидкого зростання робітничого класу, керованого більшовицькою партією, висунуло гегемоном революції пролетаріат. Разом з тим перед буржуазно-демократичною революцією, розвивалася в 1905, вставала перспектива переростання в революцію соціалістичну, геніально розкрита вождем пролетаріату В. І. Леніним. Амплітуда громадської активності російської буржуазії, що виростав під покровом протекціонізму, політично в'ялої і наляканої революційним розмахом пролетаріату, обмежувалася переходами від помірної опозиційності, від спроб скористатися плодами революційної боротьби пролетаріату, спроб оволодіти селянським рухом - до прямої контрреволюційності в союзі з кріпосництвом і царизмом. В імперіалістичну епоху основна лінія класового поведінки дворянства, що перетворювалися на аграрну фракцію буржуазії, визначалася також наростанням революційного руху пролетаріату і селянства і полягала в переході від гальмування капіталістичного розвитку в сільському господарстві до поміщицької зламу напівкріпосницького аграрних відносин, до розчищення для капіталізму в сільському господарстві можливостей розвитку по прусському шляху. Цей другий (після 1861) крок на шляху до буржуазної монархії на основі зміцнення прусського шляху розвитку російської сільського господарства здійснювався дворянством в блоці з промисловою буржуазією з метою ліквідації революційного руху. Половинчасті реформи, що проводилися руками кріпосників-феодалів, посиливши капіталістичну диференціації села, не дозволили поставленої задачі, не зупинили революціонізування селянства, яке опинилося на 1917 союзником робітничого класу, союзником, більш підготовленим, ніж це було в 1905-1907.

    Основна лінія розвитку літератури в епоху імперіалізму - це криза, деградація і розпад буржуазно-дворянського реалізму, його натуралістичне переродження і перехід до антиреалістичними методу на одному полюсі - в літературі буржуазно-дворянської - і становлення нового, соціалістичного реалізму на іншому полюсі - в літературі пролетарської. Література що йде до панування революційного пролетаріату прагне до найбільш широкому й поглибленого пізнання об'єктивної дійсності, література спускаються, що стають все більше реакційними громадських класів відображає дійсність ущербно, обмежено, змушена її так чи інакше деформувати, вуалювати. Висхідний пролетаріат, в особі своїх кращих художників, як М. Горький, Серафимович, Д. Бідний, закладає основи справді народного мистецтва, що означає новий ступінь у поступальний рух людської культури. У той же час в умовах імперіалістичної епохи література панівних класів стає ідеологією назадній руху, набуває рис протівокультурной спрямованості (заперечення науки, розвінчання людини, відозву до первинних інстинктам і т. д.), вступаючи у відкрите протиріччя з інтересами широких мас і з революційним визвольним рухом, позбавляється можливості створювати твори народного значення. Викликані умовами революційної ситуації гасла про «всенародному» мистецтві (у колі символістів) носили демагогічний характер, прикриваючи мистецтво, по суті протівонародное. Боротьба проти соціалізму поєднується з реакційної ревізією як ідеології російської революційної демократії і дрібнобуржуазного радикалізму, так і ідеології західної буржуазії епохи «вільного» капіталізму. Войовничий ідеалізм імперіалістичної епохи веде боротьбу не тільки проти войовничого діалектичного матеріалізму пролетаріату, а й проти природничо матеріалізму, позитивізму, раціоналізму, емпіризму, атеїзму і т. д.

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !