«Цей незвичайний ліризм ...». Гоголь і церковнослов'янська мова

Воропаєв В. А.

В начерках і матеріалах з російської історії, що відносяться до першої половини 1830-х років, Гоголь зауважив: "Честь збереження слов'янської мови належить суто російським ". Зберегти мова - це значить зберегти (ні більше ні менше) - не тільки культуру і душу народу, а й сам народ, що говорить на ньому. Одного разу, вже на схилі свого життя, Гоголь з гіркотою сказав своїй знайомою, Катерині Олександрівні Хитрово, що йому буває дивно чути визнання в незнанні слов'янської мови. "Навіщо зізнаватися, - дивувався він. - Краще йому вивчитися: стоїть два тижні спожити ".

Гоголь наполегливо прагнув виробити такий стиль, в якому зливалися б стихії церковнослов'янської та народної мови. Це підтверджується і зібраними ним "Матеріалів для словника російської мови", де представлені слова і діалектні, і церковнослов'янські. Письменника захоплювало унікальну властивість російської мови - робити самі несподівані переходи від піднесеного до простого в одній і тій же промові. Але під російською мовою Микола Васильович розумів "не ту мову, яку викручується тепер в життєвому побуті, і не книжна мова, і не мова, що утворився під час будь-яких зловживань наших, але той істинно російська мова, яка незримо носиться по всій Руській землі, незважаючи на чужеземствованье наше в своїй землі, який ще не торкається справі життя нашого, але, проте ж, все чують, що він істинно російська мова ... "

Ці думки лягли в основу характеристики Гоголем російської мови в статті "У чому ж нарешті істота російської поезії і в чому її особливість "(1846), яку по праву можна назвати естетичним маніфестом письменника. "Незвичайний мова наша є ще таємниця, - каже Гоголь. - Він безмежний і може, живий, як життя, збагачуватися щохвилини, почерпая, з одного боку, високі слова з мови церковно-біблійного, а з іншого боку - обираючи на вибір влучні назви з незліченних своїх діалектів, розсипаних по наших провінціях, маючи можливість таким чином в одній і тій же промові сходити до висоти, не доступною ніякому іншому мовою, і опускатися до простоти, відчутно дотику нетямущі людини ... "

Не дивно, що Гоголь почасти і проник в таємницю цього народжується мови. Купуючи дорогоцінний досвід, він прагнув поділитися ним із друзями-письменниками. Ось що писав він поетові Миколі Язикову влітку 1843 року з Бадена: "В продовження говенія займися читанням церковних книг. Це читання здасться тобі важко і виснажливо, візьмусь за нього, як рибалка, з олівцем у руці, читай скоро і побіжно і зупиняйся тільки там, де вдарить тебе величне, несподіване слово або зворот, записуй і відзначай їх собі в матеріал. Присягаюся, це буде дверима на ту велику дорогу, на яку ти видешь! Ліра твоя набереться там нечуваних світом звуків і, можливо, займе ті струни, для яких вона дана тобі Богом ".

Східному чином працював і сам Гоголь, про що свідчать зошити його виписок з творів святих отців і богослужбових книг. Ці виписки Гоголь робив не тільки для духовного самоосвіти, але і для передбачуваних письменницьких цілей. Він говорив: "Ще таємниця для багатьох цей незвичайний ліризм - рожденье верховної тверезості розуму - який виходить від наших церковних піснею і канонів ... "Таємниця цього ліризму була відкрита Гоголю і відома не з чуток, а з особистого досвіду. Як випливає зі змісту зошитів, він уважно прочитав службові Мінеї за півроку - з вересня по лютий - і зробив витримки на кожен день.

Примітно, що Гоголь працював над фольклорними текстами так само, як і над текстами богослужбових книг. Метод був один. Так, читаючи праці відомого фольклориста і етнографа Івана Михайловича Снєгірьова (з яких він робив великі виписки), Гоголь писав своєму приятелеві історику Михайлові Погодіну у травні 1839 року з Рима: "Є в російської поезії особливі, оригінально-чудові риси, які тепер я помітив більше і яких, мені здається, інші не помічали ... Ці риси дуже тонкі, простому оку непомітні, навіть якщо б вказати їх. Але, будучи вжиті як джерело, як золоті іскри рудникових брил, звернені в квітучу пісню мови та поезії нинішньої, доступної, вони вразять і заворушаться сильно ".

Як людина з чутливою поетичною душею Гоголь особливо цінував псалми святого пророка Давида. "Перечитайте їх уважно, - писав він того ж Миколі Язикову в лютому 1844 з Ніцци, - або, краще, в першу скорботну хвилину розігніть книгу навмання, і перший-ліпший псалом, ймовірно, доведеться до стану душі твоєї. Але з твоєї душі повинні забрати інші псалми, не схожі на ті, з своїх страждань і скорбот що вийшли, може бути більш доступні для нинішнього людства ..."

Ліра самого Гоголя наповнювалася не чуване світом прекрасними звуками від Давидових псалмів. Поетична душа російського письменника сприймала їх не тільки як джерело духовності і глибоких думок для творчості художника. Його вражала найвища поезія, тонкий ліризм мови Псалтиря. І він пов'язував поетичну чуйність російської людини саме з Псалтир, за якої як за основним (а іноді єдиному) підручником народ російська навчався грамоті. Відношення Гоголя до Псалтирі як до неперевершеному художньому творінню співзвучно судженню Оптинського старця Варсонофія, який говорив, що Псалтир - це вища художній твір, що коли-небудь чуло людство, що немає серед них рівного їй, що читати її треба церковнослов'янською мовою, тому що він сильно впливає на людину. І що насолоджуватися нею можна, лише маючи високу, чутливу до всього прекрасного душу.

Не випадково Гоголь радив своєї старої приятельки Олександрі Йосипівні Cмірновой у дні смутку і туги вчити напам'ять псалми Давида: "... моліться. Якщо ж вам не молиться, вчіть напам'ять буквально, як шкільний учень, ті псалми, які я вам дав, і учітеcь вимовляти їх з силою, значенням і виразом голоси, пристойним кожному слову ". Княжна Варвара Миколаївна Рєпніна-Волконська згадувала, як Гоголь, читаючи в їхньому домі псалми, вигукував: "Тільки в слов'янському все добре, все піднесено!"

Збереглося два гоголівських автографа церковнослов'янською мовою з виписками з Псалтиря. Один з них, що зберігається в рукописному відділі Пушкінського Дому, містить 15 псалмів і призначався, ймовірно, Олександра Смирнової. Другий - з гоголівського фонду Російської державної бібліотеки - показує, що Гоголь кілька разів приймався за переписування Псалтиря: записи залишені на 3, 6, 9 та 11-м псалмах.

Ще один гоголівський автограф - списки псалмів паралельно грецькою і латинською мовах - представляє собою альбом в палітурці з п'ятдесяти двох аркушів, також зберігається нині в Науково-дослідному відділі рукописів Російської державної бібліотеки. За свідченням сучасників, Гоголь щоденно читав по чолі із Старого Завіту, а також Євангеліє церковнослов'янською, латинською, грецькою та англійською мовами.

Судячи з усього, через мову як головний інструмент письменника Гоголь шукав шляхи до духовному творчості. Духовна (церковно-православна) література за формою відрізняється від світської, хоча в них є спільні прийоми, в тому числі і художні, отже, і стилістичні, мовні. Але духовна творчість суворо переслідує певну мету - пояснювати сенс життя відповідно до християнським віровченням. Письменник, який взявся вирішувати питання потаємної життя "внутрішньої людини", повинен грунтовно знати традицію церковної літератури, яка йде від Святого Євангелія. У своєму зрілому творчості Гоголь прийшов саме до такого розуміння цілей літературної праці. Взимку 1843/44 року в Ніцці він написав для своїх друзів два духовно-моральних твори, якими вони повинні були керуватися у повсякденному житті, -- "Правило житія у світі" та "Про тих душевних розташуваннях і недоліки наших, які виробляють в нас збентеження і заважають нам перебувати в спокійному стані ". Цю спробу духовного повчання можна представити собі як підступ до "Вибрані місця з листування з друзями" - у цих "правилах" містяться багато ідей майбутньої книги. Тут Гоголь відкрив новий для себе жанр, близький до традиції святоотецької літератури.

Суть творчого розвитку Гоголя полягає в тому, що від суто мистецьких творів, де літургійна, церковна тема була як би в підтексті, він переходить до неї безпосередньо в "Роздумах про Божественну Літургії ", у творах, подібних" до Правила житія у світі " (власне духовна проза), і в публіцистиці "Вибраних місць з листування з друзями ". Молитви Гоголя, написані ним у другій половині 1840-х років, свідчать про його багатому молитовному досвіді і глибокою воцерковленості його свідомості.

Гоголь був чи не єдиним російським світським письменником, творчу думку якого могли живити святоотецьких творіння. В один із приїздів до Оптину Пустинь він прочитав рукописну книгу - церковнослов'янською мовою -- преподобного Ісаака Сирина (з якою у 1854 році старцем Макарієм було підготовлено друковане видання), що стала для нього одкровенням. У монастирській бібліотеці зберігався екземпляр першого видання "Мертвих душ", належав графу Олександру Петровичу Толстому, а після його смерті переданий батькові Климента (Зедергольму), з посліду Гоголя, зробленими по прочитання цієї книги. На полях одинадцятого голови, проти того місця, де мова йде про "природжених пристрасті", він накидав олівцем: "Це я писав у "принади" (обольщеніі. - В.В.), це дурниця - природжені пристрасті - зло, і всі зусилля розумної волі людини повинні бути спрямовані для викорінення їх. Тільки димне гординя людської гордості могло вселити мені думка про високе значення природжених пристрастей - тепер, коли став я розумніший, глибоко жалкую про "гнилих словах", тут написаних. Мені чуялось, коли я друкував цю главу, що я плутаюся, питання про значення природжених пристрастей багато і довго обіймав мене і гальмував продовження "Мертвих душ ". Шкодую, що пізно дізнався книгу Ісаака Сирина, великого душеведца і прозорливого ченця. Здорову психологію і не криве, а пряме розуміння душі, зустрічаємо у подвижників-відлюдників. Те, що говорять про душу заплуталися в йдучи за німецької діалектиці молоді люди, - не більш як примарний обман. Людині, що сидить по вуха в життєвій твані, не дано розуміння природи душі ".

Отже, Гоголь ішов і в житті, і в творчості найважчим, найскладнішим шляхом - шляхом церковної аскетики - очищення, відновлення в собі образу Божого, воцерковлення своїх писань.

Список літератури

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://www.portal-slovo.ru