ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Жан де Лафонтен у контексті культурних асоціацій роману Віктора Пєлєвіна "Життя комах »
         

     

    Література і російська мова

    Жан де Лафонтен у контексті культурних асоціацій роману Віктора Пєлєвіна «Життя комах»

    І.Ю. Позднякова

    Про Пєлєвіна кажуть, що він чи не єдиний сучасний письменник, не соромиться складати в жанрі байки. І з цим важко не погодитися. В основі байки лежить травесті, заснована на гротескно-комічному «переінакшуванням» класичних поетичних творів. Принципова вторинність жанру робить його близьким постмодерністським творів.

    Найвища точка розквіту байки пов'язана з ім'ям Лафонтена, активно відстоював право автора на вільну інтерпретацію традиційного сюжету. Як відомо, Лафонтен - Прихильник поетичної байки. Він робить основний акцент на розповіді, надаючи йому особливу витонченість і цікавість, а моралі - іронічність. Розгорнутий сюжет надає можливість відмовитися від однолінійної характеристики героїв і подолати заданий жанром схематизм, зберігши дидактичну спрямованість, поєднання реального і алегоричного почав.

    Пєлєвін, можливо, навіть підсвідомо, багато чого запозичив у французького байкаря. Його роман «Життя комах» складається з дванадцяти глав і «ентомопілога». Фабула твори В. Пелевіним досконально продумана. Глави-новели як би перетікають одна в іншу, будучи з'єднаними героями і думкою про мінливості навколишнього світу. У романі Пелевіна, як і в байках Лафонтена, відбувається з'єднання двох начал: естетичного і повчального. Перше виражене у формі картин, образів, а другі - у формі думки, ідеї. Автори свідомо маскують ідею-істину, пояснюючи її алегоричним, алегоричним розповіддю. У багатозначною та універсальної метафори «ми - комахи», що міститься в епіграфі до твору, - оцінка сутності людини. Нічим на перший погляд не обумовлені переходи героїв з одного стану в інший, їхнє своєрідне «Оборотнічество», настільки непомітні і природні, що межа між ними практично стирається. У певні моменти взагалі неможливо розрізнити - про кого йде мова: про людей або про комах (вони повністю ідентифікуються). Цьому сприяють людські імена комах-людей. Рухливість картинки, створюваної Пелевіним, - свідоцтво кінематографічності його прози, важливу роль у якій грає розповідь.

    неоціненною заслугою Лафонтена вважається введення в байку оповідача, міркування та особистий досвід якого послаблюють повчальність і зближують автора з читачем. У романі «Життя комах »оповідача як такої немає. Його функції переходять до оператора, який не просто фіксує навколишню його «дійсність», а грає з читачем, трансформуючи своїх героїв і навколишній їхній світ. Твори Пєлєвіна, і особливо «Життя комах», стоять дуже близько до мистецтва мультиплікації: письменник анімалізірует байок ситуацію. Згадаймо барокове уявлення про першість видовищних мистецтв, яке сьогодні співвідносять з постмодерністської теорією «відеотексту».

    Пєлєвін виокремлює і викриває архетипи людської свідомості. Світ людей, як і в байках, алегорично представлений у вигляді світу комах, за кожним з яких вже укладено фольклорний знак сприйняття: позитивний чи негативний. Зображення богів, людей у вигляді тварин, комах, рослин виявляється в різних міфологічних системах. Галерея комах в романі В. Пелевіна досить велика. У байках ж вона обмежується трьома представниками царства комах: мухою, мурахою і комаром. У межах цієї статті ми зупинимо своє увагу на мусі і мурашку.

    Муха у фольклорі та літературі «прижилася», як жодна інша комаха. Це дозволило А. Хансену-Леве говорити про російську «мухологіі». Мухи «є ідеальними об'єктами для демонстрації знищення, деструкції, діонісійського поглинання предметного світу, універсального «пожирання» держави » (Хансен-Леве А. Естетика нікчемного і вульгарного в московському концептуалізму// Новое литературное обозрение, 1997, № 25. С. 221). Якщо в попередній культурної традиції в центрі символіки комах стоїть бджола, то в культурі постмодерну місце її замінює плодюча і неорганізована муха.

    Пелевінскіе образи муравьіхі Марини і її дочки, мухи Наташі, сходять до байки Лафонтена «Муха й мураха», в якій комахи сперечаються про те, хто важливіше. «Дочка повітря» хвалиться своєю фривольної життям, не порівняно з вічною мурашиної суєтою. Доводи мурашки прості: «Ти сидиш і на голові короля, а на голові осла, але тебе звуть докучливою, надокучливою мухою, паразитом »(Лафонтен, Ж. де. Байки. М., 1999. С. 149). У романі «Життя комах» лафонтеновскій суперечка про важливість переростає в суперечку про те, кому легше жити: мурашкам або мухам. Муравьіха Марина все життя трудиться, створює тепле гніздечко, де виховує доньку Наташу. Про свою долю муравьіха говорить як про важку і страшною. Вона мріє, щоб у Наташі все було інакше. Та й сама Наташа не хоче повторювати сумну долю своєї матері-вдови і вирішує піти в мухи. Вона окуклівается і постає перед Мариною «Типовою молодий мухою», і муравьіха розуміє, що, якщо б її «романтичного герою »з фільму довелося вибирати між нею і Наталкою, то він вибрав би Наташу. Вислухавши всі докори матері, «муха по полю пішла» назустріч «маленькому комарика» Сему, який повинен був втілити в життя її американську мрію. Але життя мух теж виявляється нелегкою, і Наташа, як бабка в байці «Бабка й мураха», приречена на загибель: бабка, проспівала все літо, чекає своєї смерті з приходом зими, а муха в романі гине на липучці. Але іронія в даному випадку направлена і на мораль, і на розповідь. По суті, підсумок життя працьовиту Марини, що залишилася в повній самотності доживати свої дні у вузькій норі, і шукає кращого життя Наташі один і той ж - безвихідь. Таким чином, Пєлєвін переосмисляет байок ситуацію.

    Твори французького байкаря не претендують на загальзначимість. Вони більше схожі на роздуми, якими ділиться оповідач. Навіть фінальне чотиривірш з мораллю, за твердженням Сент-Бева, дається скоріше за традицією, ніж по необхідності. Пєлєвін ж (і в «Життя комах», і в «Generation« П »») часто дає в конце глав невеликі віршовані уривки, що містять основну мораль. У цьому плані показовими є вірші пісні, що виконується dragonfly до останньому розділі - «Ентомопілог»:

    Тільки нікому

    Я не дам відповіді,

    Тихо лише тебе я прошепчу ...

    Завтра полечу

    В сонячне літо,

    Буду робити все, що захочу

    (Пєлєвін В. Життя комах. Романи. М., 1999. С. 350-351).

    Як вірно зауважує О. Геніс, в замаскованому під друкарську помилку «Буду - Будда» - ключ, «Переводить саркастичну прозу В. Пелевіна у метафізичний регістр. У цьому алегоричному плані розгортається паралельний сюжет роману. Це - історія духовної еволюції метелика Миті і його альтер его Діми »(Геніс А. Віктор Пєлєвін: кордони і метаморфози// Знамя, 1995, № 12. С. 214). Що стосується «Альтер его» Миті - Діми, то тут з А. Генісом можна посперечатися. Дімі швидше відведена роль духовного наставника - гуру, чи бодхісави. Це традиційний прийом В. Пелевіна, який використовується і в «Generation« П »» (Че Гевара і Гіреїв - гуру Вавилов Татарського), і в «Чапаєва і порожнечі» (Чапаєв і барон Юнгерн - гуру Петра Порожнечі), і в більш ранніх повістях. Прагнучий до істини метелик Митя стає світлячків. Довгий шлях отримання істини метеликом-світлячків нагадує шлях Будди, що досяг найвищої межі духовного розвитку. До цього, в кінцевому рахунку, і закликає нас Пєлєвін.

    Проза Пєлєвіна - різнокольорова мозаїка в калейдоскопі. Тут співіснують і виховний роман, і умовно-метафорична проза, і казка, і байок жанр; натуралізм поєднується з реалізмом і фантастикою. Кожна з глав-новел роману має фактичної завершеністю, але в той же час гармонійно вплітається в загальну канву розповіді. Твори Пелевіна, що розглядаються спочатку як сатира, найближче стоять до байки і демонструють своєрідну модифікацію жанру в сучасної постмодерністської літератури.

    В традиційному для пелевінской прози широкому контексті культурних і літературних асоціацій байка як жанрова форма, заснована на метафоричному мисленні, і, зокрема, лафонтеновская байка, не чужа глибокої філософічності, прихованої за прозорою алегорією, займає почесне місце.

    Список літератури

    Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://filosof.historic.ru

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !