«Байки Лафонтена» в романі М.А. Булгакова «Майстер і
Маргарита »
А.П. Грачов
«Кіт» за гороскопом, М. Булгаков, ймовірно,
свідомо декорував свій роман алюзіями на байку Лафонтена «Кішка, перетворена
в жінку »:« Жени природу у двері - вона влетить у вікно! »(пер. М. Карамзіна).
Маргарита то «дряпається тихо», то «міркує, які саме вікна квартири
Латунского », щоб влетіти в них. Мотив кішки-відьми, використаний М. Гоголем
( «Майська ніч», 1831), був близький і А. Дружинін ( «котячі манери» Полінькі
Сакс (1847). «І я хочу в підвал» (гл. 24), - заявляє Майстер.
Поет
Рюхін (гл. 6) «обігрів в себе на грудях змію» (Лафонтен, «Le villageois et le
serpent »), а професор Кузьмін (гл. 18) бачить« чорного кошеня-сироту »(« Ви
любите кота? Любите: адже він сирота », - А. Ізмайлов. «Чорний кіт», 1824). У
байці І. Крилова «Щука і Кіт» «справа майстра боїться», а його ж «Дем'янова юшка»
стилізована в «Грибоєдівському» розмові літераторів Амвросія і Фоки (гл. 5).
Опозиція
голови і ніг (Берліоз), голови і нутрощів (буфетник Вар'єте), разом з
ключовим словом «члени МАССОЛІТа», може сприйматися як нагадування про
лексиці А. Сумарокова в його перекладі байки Лафонтена «Les membres et
l'estomac »:
Член
члену в суспільстві помога ...
Всі
члени і сама безмозкої Голова
спочивають
у гробі
( «Голова
і члени », 1762).
В
«Сні Никанора Івановича» (гл. 15) звучить фраза артиста-слідчого: «От які
байки Лафонтена мені доводиться вислуховувати ». Адже можуть підкинути «дитини,
анонімний лист, прокламацію, пекельну машину ...», але не валюту. Аргументи на
користь відмови від грошей нагадують байку І. Крилова «Скупий» (1825):
Пий,
їж і веселися
І
витрачай їх без остраху!
Саме
наявність байок джерел пояснює неточне виклад конферансьє «Скупого
лицаря »: барон нібито помер« від удару на своїй скрині з валютою та камінням ». У І.
Крилова:
Скупий
з ключем у руці
Від
голоду здох на скрині -
І
всі червінці цілі.
Іділліко-апокаліпсична
«Казка» Лафонтена «Філемон і Бавкіда» в перекладі І. Дмитрієва (1805), за
нашу думку, вплинула на зображення долі Майстра і Маргарити (Юпітер --
Воланд):
«Подружжя!
Іди за мною », - сказав батько судьбины. -
Зараз
здійсниться суд: до місця твого
Весь
гніву мого фіал я протоку ...
Смерть
відразу - благо для героїв М. Булгакова. У І. Дмитрієва:
О,
якби при тому і геній смерті нас
Торкнувся
обох в один і той же час.
Повість
Лафонтена «Любов Психеї і Купідона» пронизує булгаковський роман: у ньому є
і своя прогулянка літераторів у Версалі (по алеях Патріарших ставків), і тема
світла й імли, і пригоди жінки в позамежному світі, і навіть неповторний
захід сонця в кінці. У Лафонтена Акант (Расін) пропонує друзям помилуватися
засинаючого природою: «Акант дали можливість не поспішаючи насолодитися останніми
красотами дня ». У М. Булгакова: «Група вершників чекала майстри мовчки»
(гл. 31). Зіставлення цих двох шедеврів - тема особливої роботи ще й тому,
що виникає питання про «серденько» (1783) І. Богдановича. Так, поза Маргарити на
вікні (гл. 20), коли вона «зробила задумане і поетичне обличчя», дражнячи
«Кабана», пародіює вже не Лафонтена, а що зазнав його безсумнівний вплив Л.
Толстого ( «Війна і мир», т. 2, ч. 3, гл. III): «серденько, голубонько, піди сюди.
Ну, бачиш? »
«Ланцюжок»
людей, охоплених сміхом або скорботою, про яку, перефразовуючи Платона, кажуть
герої Лафонтена, з'являється у А. Чехова ( «Студент», 1894): «І йому здавалося, що
він тільки що бачив обидва кінці цього ланцюга: доторкнувся до одного кінця, як
здригнувся інший ». У «Майстра і Маргарити», завдяки вигуками Никанора Івановича
( «Знавця» байок), «тривога передалася в 120-ту кімнату, де хворий прокинувся і
став шукати свою голову, і в 118-ю, де
занепокоївся невідомий майстер і в тузі заломив руки, дивлячись на місяць ... З
118-ї кімнати тривога з балкону перелетіла до Івана, і він прокинувся і заплакав »
(гл. 15).
Очевидно,
що «байки Лафонтена» стали однією з сполучних ниток, яка об'єднала
російську класику зі світовою, вказала шлях у лабіринтах інтертекст.
Список літератури
Для
підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://filosof.historic.ru
