Булгаков - Майстер і Маргарита ПЛАН: Вступ; Історія створення роману; Роман; Майстер і Маргарита " "Понтій Пілат" Вступ.

"З усіх письменників 20-х - 30-х рр.. нашого, що йде сьогодні до кінця, століття, напевно, Михайло Булгаков у найбільшій мірі зберігається в російському суспільній свідомості. Зберігається не стільки своєю біографією, з якої зазвичай згадують його листа Сталіну і єдиний телефонну розмову з тираном, скільки своїми геніальними творами, головне з яких - "Майстер і Маргарита". Кожному наступному поколінню читачів роман відкривається новими гранями. Згадаймо хоча б "осетрину другої свіжості", і прийде на розум сумна думка, що вічно в Росії все другої свіжості, все, крім літератури. Булгаков це як раз блискуче довів ". - Ось так, в кількох словах, Борис Соколов, відомий дослідник творчості Булгакова, зумів показати, який відчутний внесок зробив письменник у російську і світову літературу. Видатні творчі уми визнають роман "Майстер і Маргарита" одним з найвидатніших творінь двадцятого століття. За радянських часів Чингіз Айтматов поставив цей роман поруч з "Тихим Доном" М. Шолохова, відмінності їх за ступенем доступності широкому читачеві. Далеко не всі здатні осмислити "Майстра і Маргариту" в тому ідеологічному філософському ключі, який пропонує автор. Звичайно, щоб вникнути, зрозуміти всі подробиці роману, людина повинна володіти високою підготовленістю культурної та історичної обізнаністю з багатьох питань, але феномен сприйняття твору в тому, що "Майстра ..." перечитують і юні, знаходячи в ньому щось казкове і таємниче для себе , що допомагає працювати їх ніжної дитячої фантазії.

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ РОМАНА.

Роман Михайла Опанасовича Булгакова "Майстер і Маргарита" не був завершений і за життя автора не публікувався. Вперше він був опублікований тільки в 1966 році, через 26 років після смерті Булгакова, і те в скороченому журнальному варіанті. Тим, що це найбільше літературний твір дійшло до читача, ми зобов'язані дружині письменника Олені Сергіївні Булгакової, яка у важкі сталінські часи зуміла зберегти рукопис роману.

Час початку роботи над "Майстром і Маргаритою" Булгаков в різних рукописах датував то 1928, то 1929 р. У першій редакції роман мав варіанти назв "Чорний маг", "Копито інженера", "Жонглер з копитом", "Син В . "," Гастроль ". Перша редакція "Майстра і Маргарити" була знищена автором 18 березня 1930, після одержання повідомлення про заборону п'єси "Кабала святенників". Про це Булгаков повідомив в листі уряду: "І особисто я, своїми руками, кинув в піч чернетку романа про диявола ..."

Робота над "Майстром і Маргаритою" поновилася в 1931 р. До роману були зроблені чорнові начерки, причому тут вже фігурували Маргарита і її безіменний супутник - майбутній Майстер, а Воланд обзавівся своєю буйною свитою. Друга редакція, яка створювалася до 1936 р., мала підзаголовок "Фантастичний роман" і варіанти назв "Великий канцлер", "Сатана", "От і я", "Чорний маг", "Копито консультанта".

Третя редакція, розпочата в другій половині 1936 р., спочатку називалася "Князь тьми", але вже в 1937 р. з'явилося добре відомий тепер заголовок "Майстер і Маргарита". У травні - червні 1938 р. повний текст вперше було передруковано. Авторська правка тривала майже до самої смерті письменника, Булгаков припинив її на фразі Маргарити: "То це, виходить, літератори за труною йдуть?" ...

Булгаков писав "Майстра і Маргариту" в цілому більше 10 років. Одночасно з написанням роману йшла робота над п'єсами, інсценівками, лібрето, але цей роман був книгою, з якої він не в силах був розлучитися, - роман-доля, роман-заповіт. Роман увібрав в себе майже всі з написаних Булгаковим творів: московський побут, відображений в нарисах "Напередодні", сатирична фантастика і містика, випробувана в повістях 20-х років, мотиви лицарської честі і неспокійною совісті в романі "Біла гвардія", драматична тема долі гнаного художника, розгорнута в "Мольєра", п'єсі про Пушкіна і "Театральному романі" ... До того ж картина життя незнайомого східного міста, відбитого в "бігу", готувала опис Ершалаима. А сам спосіб переміщення в часі назад - до першого століття історії християнства і вперед - до утопічною мрію "спокою" нагадував про сюжет "Івана Васильовича".

З історії створення роману ми бачимо, що він був задуманий і створювався як "роман про диявола". Деякі дослідники вбачають у ньому апологію диявола, милування похмурою силою, капітуляцію перед світом зла. Справді, Булгаков називав себе "містичним письменником", але містика ця не гасили розум і не залякувати читача ... Роман "Майстер і Маргарита"

Треба сказати, що при написанні роману Булгаков користувався кількома філософськими теоріями: на них були засновані деякі композиційні моменти, а так само містичні епізоди і епізоди ершалаімскіх голів. Так, у романі відбувається взаємодія трьох світів: людського (всі люди в романі), біблійного (біблійні персонажі) і космічного (Воланд і його свита). Найголовніший світ - космічний, Всесвіт, всеосяжний макрокосм. Два інших світу - приватні. Один з них - людський, мікрокосм; іншого - символічний, тобто світ біблійний. Кожен із трьох світів має дві "натури": видиму й невидиму. Всі три світу виткані з добра і зла, і світ біблійний виступає, як би в ролі сполучної ланки між видимими і невидимими натурами макрокосму і мікрокосму. У людини є два тіла і два серця: тлінне та вічне, земне і духовне, і це означає, що людина є "зовнішній" і "внутрішній". І останній ніколи не гине: вмираючи, він тільки позбавляється свого земного тіла. У романі "Майстер і Маргарита" подвійність виражається в діалектичній взаємодії і боротьби добра і зла (це є головною проблемою роману). Добро не може існувати без зла, люди просто не будуть знати, що це добро. Як сказав Воланд Левію Матвія: "Що би робило твоє добро, якби не існувало зла, і як би виглядала земля, коли б з неї зникли всі тіні?". Має бути якась рівновага між добром і злом, що в Москві було порушено: чаша терезів різко схилилась у бік останнього і Воланд прийшов, як головний каратель, щоб відновити його. Глава 2 - "Понтій Пілат"

Більшість персонажів Ершалаімскіх розділів роману "Майстер і Маргарита" сходять до Євангельським. Але цього не можна стверджувати повною мірою про Понтія Пилата, п'ята прокураторі юдеї. Він мав репутацію "зухвалого чудовиська". Але, тим не менше, булгаковський Понтій Пилат сильно облагороджений в порівнянні з прототипом. У його образі письменником зображений чоловік, карається муками совісті за те, що відправив на смерть невинного, і у фіналі роману Понтія Пілата дарується прощення.

Пилат стоїть перед дилемою: зберегти свою кар'єру, а може бути, і життя, над якими нависла тінь старіючого імперії Тиверія, або врятувати філософа Ієшуа Га-Ноцрі. Булгаков наполегливо (п'ять разів!) Іменує прокуратора вершником, мабуть, внаслідок його приналежність до певного стану.

Га-Ноцрі жодного разу не відступив від істини, що від ідеалу, і тому заслужив світло. Він сам є ідеал - уособлена совість людства. Трагедія героя в його фізичну загибель, але морально він здобуває перемогу. Пилат же, що послав його на смерть, мучиться майже дві тисячі років, "дванадцять тисяч лун". Совість не дає прокуратору спокою ...

важке рішення Пілата, макровибору, здійсненого ним на рівні свідомості, передує мікровибор на рівні підсвідомості. Цей несвідомий вибір передбачає дії прокуратора, що вплинули не тільки на його подальше життя, але і на долю всіх героїв роману.

Вийшовши в колонаду палацу, прокуратор відчуває, що до "запаху шкіри і конвою домішується проклята рожева струмінь", запах, який прокуратор "ненавидів більше за все на світі". Ні запах коней, ні запах гіркого диму, що доноситься з Кентура, не дратують Пілата, не викликають у нього таких страждань, як "жирний рожевий дух", до того ж передвіщає "нехороший день". Що за цим? Чому прокуратору ненависний аромат квітів, запах яких більшість людства знаходить приємним?

Можна припустити, що справа полягає в наступному. Троянди з давніх часів вважаються одним із символів Христа і Християнства. Для покоління Булгакова троянди асоціювалися з вченням Христа. І в Блоку у "Дванадцяти" є подібна символіка:

У білому віночку з троянд -

Попереду - Ісус Христос.

Приятен чи ні певний запах, людина вирішує не на свідомому рівні, а на рівні підсвідомості. Що обере він? Буде у напрямку кінських запахів або попрямує у бік, звідки доноситься аромат троянд? Віддавши перевагу запах "шкіри і конвою", поганин Пилат передбачає той фатальний вибір, який буде їм зроблено на рівні свідомості.

Так само багато разів М. Булгаков згадує про те, що суд над Ієшуа відбувається поблизу "ершалаімского гіпподрома", "арени". Близькість коней відчувається постійно. Порівняймо два уривки:

"... прокуратор подивився на арештованого, потім на сонце, неухильно піднімається вгору над кінними статуями гіпподрома, раптом у якийсь тошно борошні подумав про те, що найпростіше було б вигнати з балкона цього дивного розбійника, промовивши лише два слова: "Повісити його".

"... всі присутні рушили вниз по широкій мармурових сходах меж стін троянд, віддаєш одурять аромат, спускаючись, усе нижче і нижче до палацової стіні, до воріт, що виводить на велику, гладко вимощену площа, в кінці якої виднілися колони і статуї ершалаімского арени ".

Одночасно з думкою про страту Ієшуа у Пилата перед очима виникають кінні статуї; члени Синедріону, винісши смертний вирок, рухаються повз кущів троянд у бік тих же коней. Символічні коні кожен раз підкреслюють, той вибір, який роблять герої. Причому, можливому рішенню прокуратора відповідає тільки погляд у бік того місця, де вирують пристрасті, а дійсному рішенням Синедріону, тільки що виніс смертний вирок, - фізичне переміщення його членів в тому ж напрямку.

У євангельських главах роману відбувається якийсь бій добра і зла, світла й темряви. Дванадцять тисяч лун триває Пілатова мука, важко йому з хворою совістю, і у фіналі, прощений, він стрімко біжить по місячній дорозі, щоб "розмовляти з арештантом Га-Ноцрі". І на цей раз він вибирає шлях правильний - праведний.