ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Критика роману Л. М. Толстого «Анна Кареніна »
         

     

    Література і російська мова
    Критика роману Л. М. Толстого "Анна Кареніна"

    "Анна Кареніна" - один з найдорожчих, улюблених книг читачів усього світу. Ми спробуємо простежити за долею роману - середини 70-х років, коли роман почав друкуватися на сторінках журналу "Російський вісник", і до наших днів, розповісти про те, чим притягує він все нові і нові покоління читачів, як в різних історичних умовах змінювалися його сприйняття та оцінка.

    "Анна Кареніна" належить до тих рідкісних створенням світової літератури, які з насолодою читають всі - люди, що стоять на різних рівнях культури та освіти.

    Роман ніби підтверджує думку Толстого про те, що у справді великих творах мистецтва "принадність картини, звуків, образів заражає кожну людину, на який би він не перебував ступеня розвитку".

    "Анна Кареніна" читається легко тому, що автор "вводить в дію відразу", з перших рядків "схоплює і не відпускає" читача, підкоряючи абсолютної художньою вірогідністю, фізичної відчутністю і драматизмом оповідання, змушуючи напружено стежити за тим, як померти драма Облонських, як скластися відносини між Ганною і Вронський, Льовіним і Кіті ...

    Читати "Анну Кареніну" - висока художня радість, тому що ми як того і хотів Толстой, "зливаємося почуттями з героями", "починаємо жити життям описуваних осіб", хвилюватися і страждати разом з ними.

    З особливою силою захоплює читачів драматична історія кохання і загибелі Анни Кареніної, розкрита, за справедливим зауваженням Ф. М. Достоєвського, "страшною глибиною і силою, з небувалим досі у нас реалізмом художнього зображення".

    Роман читає і насолоджується читанням все.

    У той же час міра розуміння великої книги у різних читачів дуже різні.

    Читачі роману дихає повітрям епохи, входить не тільки на бали та у світські салони, але і в кабінети міністрів, зайняті "важливими" державними справами, зустрічає людей різних класів і шарів суспільства (у романі 50 персонажів - і кожен зі своїм обличчям , своїм неповторним характером), чує їх спори по самих злободенних питань: про шляхи розвитку Росії, жіночої емансипації, народну освіту ...

    Тим часом роман Толстого - це художній підсумок багаторічних роздумів письменника над життям свого буржуазно-дворянського суспільства. Він був створений в той знаменний період (з 1873 по 1877 р.), коли письменник вже приходив до висновку про безглуздість і аморальності життя "верхніх десяти тисяч", вже стояв на порозі розриву зі своїм класом.

    У ході створення роману письменник все ширше і безпощадно малював панораму помилковою "штучної" життя "багатих і вчених", столичних і помісних дворян, важливих державних сановників, зайнятих порожнім "паперовим" справою, столичних військових, купців, адвокатів, буржуазних вчених .

    Не випадково в процесі створення Толстой різко "знизив" образи важливого державного діяча Кареніна і флігель-ад'ютанта Вронського, показавши безглуздість їхніх занять, хибність моральних принципів.

    З іншого боку від варіанту до варіанту в романі яскравіше затверджувався ідеал "трудової, чистою і загальною чарівною життя" народу.

    Не випадково в персонажах "Ганни Кареніна" - в переживання Анни - дружини, матері, пристрасно люблячої жінки, в думах і у відчуттях Левіна біля колиски новонародженого сина і у ложа вмираючого брата, в характерах інших героїв - люди різних країн світу дізнаються себе.

    І в цій радості пізнавання - одна з головних привабливих сторін читання Толстого.

    Герої "Ганни Кареніна" для кожного з нас - живі, знайомі люди. У той же час створені Толстим характери настільки складні, багатогранні і мінливі, що їхня оцінка викликає постійні суперечки, суперечливі судження. Нерідко залучені одними словами та вчинками героїв, читача й критики не помічають інших і спрощують толстовських образи.

    Навряд чи варто доводити, що до кінця зрозуміти і пояснити складний образ Анни та інших героїв роману можна лише вдумливо аналізуючи всі їхні вчинки, думки і почуття ...

    В "Анни Кареніної" Толстой вже "... з великою наочністю викривав внутрішню брехня всіх тих установ, за допомогою яких тримається сучасне суспільство, церква, суд, мілітаризм," законний "шлюб, буржуазну науку" і в той же час силою і свіжістю , властиво геніальним художникам, ставив питання, які завжди будуть хвилювати людство: про любов, її місце в житті, сім'ї справжньої і уявної, вини і моральної відповідальності, тонких і складних відносинах між людьми про значення селянської праці та трудової моралі, зв'язку людини з народом і природою як необхідним умовам повноцінної гармонійного життя; вів читача до роздумами над найважчими вічними проблемами буття: у чому сенс і мета людського життя перед обличчям смерті?

    Це лише мала частина думки і почуттів, які постійно виникають і будуть виникати у читачів великої книги.

    "Всяка глава" Ганни Кареніна "підіймала все суспільство на диби, і не було кінця видань, захопленню і пересудам, ніби йшлося про питання, кожному особисто близькому", - писала двоюрідна тітка Льва Толстого фрейліна Олександра Андріївна Товста.

    "Роман ваш займає всіх і читається неймовірно. Успіх дійсно неймовірний, божевільний. Так читали Пушкіна і Гоголя, накидаючи на кожну їх сторінку і зневажаючи все, що написано іншими ", - повідомляв Толстому його друг і редактор Н. Н. Страхов після виходу з друку 6-ої частини" Анни Кареніна ".

    Книжки "Російського вісника" з черговими главами "Анни Кареніна" добувалися в бібліотеках мало не з боїв.

    Навіть відомим письменникам і критикам дістати книжки, журнали було не просто.

    "Від воскресіння до сьогодні насолоджувався читанням" Анни Кареніної ", - пише Толстому друг його молодості, уславлений герой севастопольської кампанії С. С. Урусов.

    "А" Анна Кареніна "- блаженство. Я плачу - я звичайно ніколи не плачу, але тут не можу витримати! "- Ці слова належать відомому перекладачеві та видавцеві Н. В. Гербель.

    Про величезний успіх роману серед широких кіл читачів розповідають не тільки друзі і шанувальники Толстого, а й ті літератори демократичного табору, які не прийняли і різко критикувала роман.

    "Анна Кареніна" мала великий успіх серед публіки. Її всі читали і зачитувалися нею - писав непримиренний ворог нового роману критик-демократ М. А. Антонович.

    "Російське товариство прочитало з палкою жадібністю, що називається взасос роман" Анна Кареніна ", - підсумовував свої враження історик і громадський діяч А. С. Пругавін.

    Найважливіша відмінна риса справжнього мистецтва, любив повторювати Лев Толстой, його здатність "заражати почуттями" інших людей, змушувати їх "сміятися і плакати, любити життя. Якби "Анна Кареніна" не мала цієї магічної силою, якби автор не вмів потрясти душі пересічних читачів, змусити співпереживати його героя, не було б і шляхи роману в майбутні століття, не було б і вічно живого інтересу до нього читачів і критиків всіх країн світу. Ось чому такі дорогі ці перші наївні відгуки.

    Поступово відгуки стають докладніше. У них більше роздумів, спостережень.

    З самого початку глибиною і тонкістю відзначилися оцінки роману поетом і другом письменника А. А. Фетом. Вже в березні 1876 року більш ніж за рік до завершення "Анни Кареніної" він писав автору: "А мабуть, вони чують все, що цей роман є строгий непідкупний суд всьому нашому строю життя. Від мужика і до яловичини-принца! "

    А. А. Фет вірно відчув новаторство Толстого-реаліста. "Але яка художницька зухвалість - в описах пологів, - зауважив він авторові в квітні 1877 року, - адже цього ніхто від створення світу не робив і не зробить.

    Уже в роки друкування "Ганни Кареніна" на сторінках журналу. Російські вчені різних спеціальностей відзначили наукову цінність багатьох спостережень письменник. "Психолог Троїцький говорив, що на вашу роману перевіряють психологічні закони. Навіть передові педагоги знаходять, що в зображенні Сергія полягають важливі вказівки для теорії вихованні та навчанні ", - повідомляв автору Н. Н. Страхов.

    Роман ще не був опублікований повністю, коли герої його зробили крок з книги в життя. Сучасники раз у раз згадували Анну і Кіті, Стіву і Левіна, як своїх давніх знайомих, зверталися до героїв Толстого, щоб яскравіше змалювати реальних людей, пояснити і передати власні переживання.

    Для багатьох читачів Ганна Аркадіївна Кареніна стала втіленням жіночої краси і чарівності. Не дивно, що, бажаючи підкреслити привабливість тієї чи іншої жінки, її порівнювали з героїнею Толстого.

    Багато пані, не соромлячись долею героїнею, жагуче бажали на неї бути схожим.

    Успіх "Анни Кареніної" серед широкого кола читачів був величезним. Але в той же час багато прогресивні письменники, критики та читачі були розчарована першими частинами роману.

    Перші глави роману привели в захоплення А. А. Фета, М. М. Страхова, М. С. Лєскова - і розчарували І. С. Тургенєва, Ф. М. Достоєвського, В. В. Стасова, викликали осуд М . Е. Салтикова-Щедріна.

    Погляд на "Анну Кареніну" як на роман пустий і беззмістовний розділяло частина молодих, прогресивно налаштованих читачів. Коли в березні 1876 року в газеті "Новий час" її редактор А. С. Суворін опублікував позитивну рецензію на роман, він отримав сердите лист від гімназистів-восьмикласників, обурених поблажливістю ліберального журналіста до "пустому беззмістовним" роману Толстого.

    Вибух обурення викликав новий роман у літератора й цензора миколаївських часів А. В. Нікітенко. На його думку, головний порок "Ганни Кареніна" - "переважного зображення негативних сторін життя". У листі до П. А. Вяземському старий цензор звинувачував Толстого в тому, в чому реакційна критика завжди звинувачувала великих російських письменників: у огульному опорочування, відсутності ідеалів, "смакування брудного і минулого".

    Читачі і критики атакували автора питаннями, просили підтвердити вірність свого, найчастіше вкрай вузького, обмеженого розуміння роману.

    Читачі роману відразу розділилися на дві "партії" - "захисників" і "суддів" Анни. Прихильники жіночої емансипації ні хвилини не сумнівалися в правоті Анни і були не задоволені трагічним кінцем роману. "Толстой дуже жорстоко поступив з Анною, змусивши її померти під вагоном, не могла ж вона все життя сидіти з цієї кислятини Олексієм Олександровичем", - говорили деякі дівчата-курсистки.

    завзяті поборники "свободи почуття" вважали догляд Анни від чоловіка і сина справою настільки простим і легким, що прямо-таки дивувалися: чому мучиться Ганна, що її гнітить? Читачі близькі до табору революціонерів-народників. Анна не дорікали за те, що вона пішла від ненависного чоловіка, зруйнувавши "павутину брехні й обману" (в цьому вона безумовно права), а за те, що вона цілком поглинена боротьбою за особисте щастя в той час як найкращі російські жінки (Віра Фігнер , Софія Перовська, Ганна Корвін-Круковська і сотні інших) повністю зреклися особистого в ім'я боротьби за щастя народу!

    Роман Толстого змусив багатьох жінок задуматися над власною долею. На початку 80-х років "Анна Кареніна" перетнула кордони Росії. Перш за все, в 1881 році роман був перекладений на чеську мову в 1885 році, він вийшов у перекладі на німецьку та французьку. У 1886-1887 роках - на англійська, італійська, іспанська, датська і голландська мови.

    У ці роки в європейських країна різко зріс інтерес до Росії - країні, що швидко розвивається, з бурхливо зростаючим революційним рухом, великий дотепер мало відомий літературою. Прагнучи задовольнити цей інтерес, видавництво різних країн із стрімко швидкістю, як би змагаючись один з одним, почали видавати твори найбільших російських письменників: Тургенєва, Толстого, Достоєвського, Гоголя, Гончарова та інших.

    "Анна Кареніна" була однією з головних книг, які підкорили Європу. Перекладений на європейські мови в середині 80-х років, роман видається знову й знову, виходить як в попередніх, так і в нових перекладах. Тільки один перший переклад роману на французький з 1885 року по 1911 рік був перевиданий 12 разів. Одночасно в ці ж роки з'явилися ще 5 нових перекладів "Ганни Кареніна". Використана література:

    1. "Світ читає" Анну Кареніну "В. Гірська (1979)

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !