ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Конкурентоспроможність товару
         

     

    Маркетинг

    МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ РФ

    МІЖНАРОДНА АКАДЕМІЯ ПІДПРИЄМНИЦТВА

    КРАСНОЯРСЬК ФІЛІЯ

    ФАКУЛЬТЕТ КОМЕРЦІЯ

    Курсова робота

    По курсу «Товарознавство та експертиза непродовольчих товарів»

    конкурентоспроможні товари: АНАЛІЗ І УПРАВЛІННЯ

    Виконав: Савченко Я.М.

    Гр. 42

    Науковий керівник: Іпатко Л. І.

    КРАСНОЯРСЬК 2001
    ПЛАН

    Вступ 3

    Основна частина

    § 1. Поняття конкурентоспроможності товару 5

    § 2. Оцінка конкурентоспроможності товару 11

    § 3. Шляхи підвищення конкурентоспроможності товару 20

    § 4. Оцінка конкурентоспроможності товару «Газета« Свіжі оголошення »
    25

    Висновок 29

    Бібліографія 30

    ВСТУП

    Минулий криза серпня 1998р. показав, що в Росії все щеіснують підприємства готові випускати якісну продукцію. Однак заминув час стало зрозуміло й інше - забезпечувати конкурентоспроможністьтоварів, що випускаються потрібно не тільки за рахунок різниці в ціні, але і за рахунокінших факторів.

    Метою даної роботи і є 1) Визначення та аналіз тих факторів,за рахунок яких формується конкурентоспроможність товару, 2) Визначити,що ж це власне таке - конкурентоспроможність товару і 3) Які шляхипідвищення конкурентоспроможності товарів, що випускаються підприємством.

    Необхідно відзначити, що розгляду проблем забезпеченняконкурентоспроможності присвячено достатньо велику кількість робіт
    (наприклад, [1, 7, 8, 9, 12]). Ми в даній роботі розглянемо методи аналізута управління конкурентоспроможністю товару, викладені у вказанихджерелах.
    1. ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ.

    Товар - головний об'єкт на ринку. Він має вартість і споживчувартість (або цінність), володіє певною якістю, технічнимрівнем і надійністю, що задається споживачами корисністю, показникамиефективності у виробництві і споживанні, іншими дуже важливимихарактеристиками. Саме в товарі знаходять висвітлення всі особливості іпротиріччя розвитку ринкових відносин в економіці. Товар - точнийіндикатор економічної сили й активності виробника. Дієвістьфакторів, що визначають позиції виробника, перевіряються в процесіконкурентного суперництва товарів в умовах розвинутого ринковогомеханізму, що дозволяє виявити відмінності даного товару від товару-конкурентаяк по ступеню відповідності конкретної суспільної потреби, так і завитратах на її задоволення. Для цього товар повинен мати певнуконкурентоспроможністю.

    Конкурентоспроможність товару - це такий рівень його економічних,технічних та експлуатаційних параметрів, який дозволяє витриматисуперництво (конкуренцію) з іншими аналогічними товарами на ринку [1].
    Крім того, конкурентоспроможність - порівняльна характеристика товару,що містить комплексну оцінку всієї сукупності виробничих,комерційних, організаційних та економічних показників щодовиявлених вимог ринку або властивостей іншого товару.

    Вона визначається сукупністю споживчих властивостей даного товару -конкурента по ступені відповідності суспільним потребам з урахуваннямвитрат на їхнє задоволення, цін, умов постачання й експлуатації впроцесі продуктивного і (або) особистого споживання.

    Розглянемо окремо всі складові показники конкурентоспроможностітовару.

    Технічні показники товару визначаються оцінкою відповідності йоготехнічного рівня, якості і надійності сучасним вимогам, яківисуваються споживачами на ринку. Ці вимоги найбільш повно відображаютьїхні громадські й індивідуальні потреби при досягнутому
    (прогнозованому) рівні соціально-економічного розвитку та науково -технічного прогресу як у нас в країні, так і за кордоном.

    Основні вимоги споживачів до технічних показників знаходятьвідображення у національних і міжнародних стандартах.

    Під стандартизацією розуміють розробку і встановлення технічнихпоказників (норм) для прийнятої до випуску продукції, способів їїмаркування, пакування, транспортування і зберігання. Документ, якимвизначається (нормується) стандартізіруемий предмет, називаєтьсястандартом. Він є не тільки технічним, а й державнимдокументом. Стандарти включають повну характеристику товару імістять технічні умови на його виготовлення, правила приймання,сортування, пакування, маркування, транспортування і зберігання. При оцінціякості товару насамперед визначається його відповідність стандартам.
    Відповідність стандартам - регламентований споживчий параметр,порушення якого зводить конкурентоспроможність товару до нуля.

    У кожній країні існує своя система стандартизації товарів,відповідна ступеню розвитку національної економіки, науки, техніки ітехнології.

    Разом з тим у міру поглиблення інтеграції національної економіки всвітову економіку та розширення зовнішньоекономічного співробітництватоваровиробників усе більшого значення набувають розвитокміжнародної стандартизація товарів і досягнення відповідності національнихстандартів міжнародним вимогам якості товарів.

    Міжнародні стандарти усувають обмеженість, різнорідність,суперечливість національних норм і правил різних країн. У цих ціляхфункціонує спеціально створена Міжнародна організація стандартизації
    (ISO - International Organisation for Standardisation).

    Міжнародний координаційний центр по стандартизації - постійнодіюча Нарада урядових посадових осіб при Європейській
    Економічної Комісії ООН. Нарада розробляє рекомендаціїурядам країн-членів щодо стандартизації товарів, найбільшважливих для міжнародної торгівлі.

    Якість товару - це ступінь досягнення встановленого технічногорівня при виробництві кожної одиниці товарної продукції. Воно визначаєтьсяабо органолептичними методом (за допомогою органів почуттів), аболабораторними дослідженнями з використанням приладів, апаратів,реактивів і інших технічних засобів.

    Технічна конкурентоспроможність товарів - показник дуже гнучкий ядинамічний. Він перманентно міняється відповідно до темпів науково -технічного прогресу, що відбувається як усередині країни, так і у провіднихсвітових виробників тієї чи іншої продукції.

    Комерційні умови. До основних показників, що визначаєкомерційні умови конкурентоспроможності товарів, відносяться:
    . Цінові показники;
    . Показники, що характеризують умови постачання і платежів за товари, що поставляються;
    . Показники, що характеризують особливості діючої на ринку виробників і споживачів податкової і митної системи;
    . Показники, що відображають ступінь відповідальності продавців за виконання зобов'язань і гарантій.

    Рівень ціни виробництва безпосереднім чином визначає ціновуконкурентоспроможність товару. Зрозуміло, що чим нижче цей рівень, тим заінших рівних умов вище конкурентоспроможність виробленої продукції наринку і, виходить, переважніше позиції її виготовлювача в суперництві зіншими виробниками аналогічної продукції. І навпаки, більш високийрівень ціни знижує цінову конкурентоспроможність товарів, зводячи їїнерідко до нуля. З урахуванням даних умов і формується цінова політика вборотьбі за підвищення конкурентоспроможності вироблених товарів.

    Така ж картина проглядається і з виконанням умов постачань іплатежів. Чим ці умови більш гнучкі, чим більш вони відповідаютьінтересам покупців, тим переважніше товар у конкурентномусуперництві з іншими аналогічними товарами на ринку. У першу чергуце стосується термінів і форм постачань товарів і пропонованого продавцемрозмаїття форм розрахунків і платежів за здійснювані постачання.

    Також прямо впливає на конкурентоспроможність що приймаються на себевиробником товару гарантії та відповідальність за виконання зобов'язаньз постачання у встановлений термін товарів високої якості та надійності.

    Організаційні умови придбання та використання товаруспоживачами забезпечують реальне виконання комерційних показників йогоконкурентоспроможності. До них відносяться:
    . Забезпечення максимально можливого наближення продавців товару до покупців, що впливає на зниження витрат обігу і, отже, на рівень його ціни;
    . Доставка товару до місць споживання не тільки великим оптом-транзитом, але і дрібними партіями через складські підприємства. В основі економічної доставки товарів лежить уміння грамотно користуватися транспортними статутами, кодексами, правилами перевезень, транспортними тарифами й іншими основними документами у цій галузі;
    . Розширення післяпродажного сервісу, що надається споживачам з гарантійним та післягарантійним обслуговуванням. В даний час покупець пред'являє продавцю товару обов'язкову вимогу: сервіс повинен забезпечити працездатність товару протягом усього терміну служби.
    Продавець зі свого боку всіляко сприяє тому, щоб чекання покупця виправдалися, і тому організація сильної сервісної служби і її ефективне функціонування є першочерговою турботою будь-якої промислової фірми, яка бажає успішно виступити на ринку. Організація сервісу повинна випливати основним правилам ефективного обслуговування споживачів. Для цього необхідні: 1) добре підготовлена стратегія, що визначає найбільш оптимальний рівень сервісу для кожного сегмента ринку; 2) уміле використання реклами, що доносить до покупця всі переваги сервісу і гарантує міцний зв'язок клієнта з покупцем;
    3) чітка система постачання запчастин; 4) система правил виклику співробітників сервісної служби до клієнта; 5) навчання персоналу, пов'язане з доведенням до кожного виконавця стандартів обслуговування.

    Сервіс підрозділяється на передпродажний і після продажний, а останній --на гарантійний і післягарантійний.

    Передпродажний сервіс полягає в усуненні неполадок, викликанихтранспортуванням продукції, в приведенні її в робочий стан,випробуванні, демонстрації покупцю виробу в роботі і т.д. У періодпіслягарантійного сервісу фірма-продавець веде планово-попереджувальніремонти і капітальний ремонт, постачає запасними частинами, дає консультаціїз ефективного використання техніки. За бажанням покупця виробляютьсямодернізація проданої продукції і додаткове навчання персоналу.
    Задача післягарантійного ремонту - скоротити простої устаткування,збільшити міжремонтні терміни, підвищити безпеку експлуатації і вкінцевому рахунку завоювати стійке положення на ринку, домогтисяконкурентоспроможності виробленої продукції;

    Розвиток реклами і технічної інформації на високому якісному іорганізаційному рівнях. Необхідно пам'ятати, що головним елементом реклами,що визначає її ефективність для товару виробничого призначення,є насамперед змістовність рекламного тексту, йогоінформативність і доказовість, безумовна вірогідність на відміну відреклами для товарів індивідуального споживання. У ній рекламний текст,більш емоційний, нескладний для сприйняття, найчастіше прикрашений, а
    "імідж" товару, його образ нерідко не зв'язаний у загальному з його споживчимивластивостями. Головна мета рекламної роботи - привернути до товару максимумділових людей і підвищити його конкурентоспроможність;

    Формування попиту і стимулювання збуту - ФОССТИС як ключовенапрям в конкурентній боротьбі за міцне місце на ринку збуту товару.
    Формування попиту (ФОС) полягає в тому, щоб повідомити потенційномупокупцю про існування товару, поінформувати його про потреби, якізадовольняються цим товаром, максимально знизити недовіра до товару збоку покупців і довести до них гарантії захисту інтересів покупціву випадку, якщо вони не будуть задоволені покупкою. Головне завданняорганізації ФОС - введення на ринок нового товару, забезпечення йогоконкурентоспроможності і наміченого обсягу продажів.

    Задача ж стимулювання збуту (Стис) - спонукання покупця доподальшим покупок даного товару, до придбання великих партій,регулярним комерційним зв'язкам. Діяльність по організації стимулюваннязбуту особливо важлива, коли на ринку є багато конкуруючих міжсобою товарів, мало відмінних за своїми споживчими властивостями, а Стисобіцяє покупцеві відчутну вигоду за рахунок пропонованих знижок за умовикупівлі великих партій товару, регулярності покупок певного числавиробів ( "бонусні" знижки). При стимулюванні збуту часто використовуютьсяпісляпродажні, супутні "подарунки", безкоштовне розповсюдженнязразків товару, безкоштовна передача товару в тимчасове користування "напробу "за реалізацію великих партій товару, прийом старого виробу вяк перший внесок за нову річ. Велике значення має організаціяпрезентацій, прес-конференцій та інших організаційних заходів для введеннянового товару на ринок і забезпеченню його конкурентоспроможності.

    Економічні умови споживання. За економічними умовамиспоживання конкурентоспроможність то вару включає велике числопоказників, до основних і; яких слід віднести:
    . Енергоємність і економічність у споживанні сировини на одиницю продукції, що випускається або здійснюваної роботи;
    . Вартість сировини та експлуатаційних матеріалів;
    . Рівень безвідходності використовуваних технологій;
    . Надійність, періодичність і вартість ремонтів, вартість запасних частин;
    . Чисельність обслуговуючого персоналу і його кваліфікація.

    Шляхом сукупного підрахунку витрат на оплату енергії і сировини, оцінкивартості обслуговування і ремонтів, розрахунку витрат на оплатуобслуговуючого персоналу та інших статей витрат визначаються сукупнівитрати споживання товару. Для готової продукції, і перш за все длямашин і устаткування, витрати споживання визначаються на весь періодексплуатації, а для сировинних товарів - на одиницю їхньої ваги, обсягу івартості.

    У результаті впливу всієї сукупності приведених вищепоказників складається повна ціна споживання товару, вирішальним чиномвпливає на його конкурентоспроможність.

    Повна ціна споживання складається з ціни, сплаченої споживачемпри придбанні товару, і витрат споживання. При цьому враховуютьсявиплачувані покупцем митні збори, податки та збори, а такожвиплати за отриманими кредитами.

    Загальна емпірична формула конкурентоспроможності товару має вигляд: конкурентоспроможність = якість + ціна + обслуговування

    Конкурентоспроможність товару - поняття відносне, її можнапрогнозувати в процесі розробки зразків, проте реальнаконкурентоспроможність оцінюється тільки на ринку при зіставленні як зхарактеристиками, так і з умовами продажу і сервісу аналогічних товарів -конкурентів.

    При оцінці конкурентоспроможності експортованих вітчизняних товарівнеобхідно враховувати наявність таких факторів, як недостатністьтехнічної та економічної інформації, оскільки виробниками в основномувикористовуються проспекти і каталоги конкурентів; тривалість термінів і частізбої при виконанні замовлень; відсутність достатньо розвинутих і наближенихдо іноземних споживачів мереж збуту товару; відсутність об'єктивноїоцінки рівня витрат споживання в конкурентів і т.д. Вплив цихфакторів має бути по можливості зведено до мінімуму.

    На ринку товарів конкурентоспроможність розглядається з точки зоруспоживача. При цьому цілком очевидно, що покупця насампередцікавить ефективність споживання (Еп), що визначається як відношеннясумарного корисного ефекту, тобто сумарних споживчих властивостей товару
    (Р) до повних витрат на придбання та використання товару (С).
    Отже, умови конкурентоспроможності товару з боку споживачаприймають вигляд:

    Еп = P/С (max;

    У цих умовах виготовлювач ніколи не забуває про свої власніінтересах. Рентабельність його власної діяльності - основна умовакомерційного успіху. Для забезпечення переваг товару, що поставляється порівня ціни, якості, умов постачання і сервісу виробник змушений,як правило, витрачати додаткові кошти, що виділяються їм з прибутку.
    Тому для виробника умовах аия конкурентоспроможності його товару впрактичному плані оцінюються як відношення загальної виручки від реалізації досукупним витратам на виготовлення, доставку товару і його сервіснеобслуговування.

    Підхід до оцінки товару з позиції виробника традиційний і виражаєперш за все стратегію продажів, досягнення їхньої безумовної рентабельності.
    При цьому продавці неодмінно повинні використовувати оцінкуконкурентоспроможності їх товарів з позиції покупців, як один знайважливіших орієнтирів у своїй роботі в умовах ринкової конкуренції.
    2. ОЦІНКА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ

    За своєю сутністю товар (робота, послуги) є єдинимзасобом одержання прибутку і тим самим основним знаряддям конкурентноїборотьби, її матеріальною основою. Скрізь, де розгортається суперництво запідвищення якості продукції і максимізацію прибутку, зниження витратвиробництва, важливе значення набуває комплексна оцінкаконкурентоспроможності товару, До основних факторів цієї оцінки вартовіднести:
    Економічний потенціал і темпи зростання економіки;
    Рівень розвитку науки і техніки;
    Участь у міжнародному розподілі праці;
    Динамічність і ємність внутрішнього ринку;
    Соціально-економічну та внутрішньополітичну ситуацію;
    Гнучкість фінансової системи;
    Державне регулювання економіки;
    Забезпеченість трудовими і матеріальними ресурсами і рівень кваліфікаціїтрудових ресурсів.

    Традиційно високою конкурентоспроможністю відрізняються товари,вироблені в США, Японії, Німеччини, Швейцарії, Франції та ряді іншихкраїн. Головними умовами підвищення конкурентоспроможності товарів у цихкраїнах є: оцінка глобальної структури як внутрішнього, так ісвітового попиту; високий ступінь адаптації економіки до еволюції попиту;точний вибір національної спеціалізації, що відповідає внутрішнімможливостям і тенденціям міжнародного поділу праці; вміння уникатигострої і безглуздої конкуренції; мобільне і оперативне умінняпереключатися на виготовлення нових товарів і освоєння нових ринків.

    Мистецтво конкуренції сьогодні більшою мірою, ніж раніше, полягає ввмілому відході від неї. Виграє не той, хто без оглядки кидається в гоструконкурентну боротьбу, а той, хто, вибравши вірну позицію, вміє уникнутижорстокої і безглуздої конкуренції.

    У рамках комерційної діяльності для будь-якого самостійногопідприємства або фірми ключовими факторами успіху в конкурентній боротьбіє: завоювання стійкого фінансового положення на ринку; наявністьпередової технології і високого потенціалу власних науково -дослідних і дослідно-конструкторських розробок; вміння проводити іефективно використовувати маркетингові дослідження; здатність доманеврування за рахунок зміни якісних і цінових характеристикреалізованого товару, а також надання комплексу послуг, що включаютьінжинірингові, консалтингові, технічного обслуговування, послугитранспорту, зв'язку, посередницькі та ін; наявність власної мережі постачаннята збуту, що обслуговуються досвідченими фахівцями; реалізація дієвоїреклами та системи зв'язку з громадськістю; аналіз слабких і сильних сторіносновних фірм-конкурентів на основі об'єктивної інформації.

    Випускаючи конкурентоспроможні товари, виробник забезпечує длясебе міцне місце на ринку. У боротьбі за конкурентоспроможність випускаютьсятоварів використовуються поряд з ціновими методами і нецінові.

    Як було відзначено раніше, цінові методи будуються на отриманнідодаткового прибутку шляхом зменшення витрат виробництва і реалізації,зниження цін без зміни асортименту та якості продукції. Знижуючи ціну,можна захопити окремі сегменти ринку. Ці методи використовуються частобізнесменами Японії. При виході на нові ринки збуту вони найчастіше знижуютьрівень цін на 10% і більше, а нерідко використовують і демпінгові ціни,всупереч різкого невдоволення своїх конкурентів і встановленим заборонам вміжнародному торговому законодавстві (елемент нечесної конкуренції).

    Є поняття і схованої цінової конкуренції. Її використовують у випадку,коли товар продається за такою ж ціною, як у конкурентів, але більшвисокої якості. До показників схованої цінової конкуренції вартовіднести: скорочення витрат споживання за рахунок підвищення економічностітовару в силу зменшення енергоспоживання, збільшення терміну службивироби, більш широкого обсягу безкоштовного післяпродажного сервісу подоставці, зборці, налагодженню, обслуговуванню і т.д.

    Під впливом науково-технічної революції ринковий успіх новихтоварів, на відміну від традиційних, може досягатися і при порівняновисоких цінах, які мають у цьому випадку менший вплив на попит, ніжспоживчі властивості товарів (якість, новизна, надійність, дизайн ітощо). Це відноситься до зростаючої концепції ролі нецінових формконкуренції.

    Нецінова конкуренція припускає зміну властивостей продукції,додання їй якісно нових властивостей, створення нових виробів длязадоволення тих же потреб, пропозиція продукції, нещо існувала раніше, оновлення властивостей товару, що є символом моди,престижу, удосконалювання комплексу послуг, що супроводжують товару
    (демонстрація товару, пропозиція комплексу супутніх додатковихпослуг і (або) товарів, збільшення терміну гарантійного ремонту і т.д.).

    До факторів нецінової міжфірмової конкуренції відносять також випускнаукомісткої продукції, переміщення капіталів у ці галузі. Так, продукціюмашинобудування відносять до наукомісткої, якщо частка витрат на НДДКР (науково -дослідні та дослідно-конструкторські роботи) складає 5% і більше дообсягом продажів. Виходячи з цього до наукомісткої відносять продукцію електронно -обчислювальної техніки, обладнання зв'язку, контрольно-вимірювальніелектронні та електричні прилади, рентгенівське і радіологічнеустаткування, інтегральні схеми і дискретні напівпровідникові прилади,ядерні реактори й ін Однак не слід скидати з рахунку, що у провіднихкраїнах світу, поряд зі збільшенням експорту наукомісткої продукції до рівня
    30%, увага фірм перемістилося на підвищення науково-технічного рівнятрадиційного устаткування підприємств хімічної, металургійної,електроенергетичної, текстильної, харчової, взуттєвої, поліграфічної таінших галузей.

    Важливим фактором нецінової конкуренції є економічність імінімізація термінів постачання, які можуть дотримуватися в умовах доставкипотрібної продукції заданої якості в позначені договірними
    (контрактними) умовами місце і час з урахуванням мінімальних сукупнихвитрат з вивезення та завезення продукції. При цьому продавець маєможливістю, застосовуючи новітню вантажно-розвантажувальну техніку та мобільнітранспортні засоби, одержувати підвищений прибуток. Але вітчизняніпідприємці, на жаль, часто по доставці товарів і наданню послугне вкладаються в короткі терміни, не можуть грамотно і швидко укладатидоговори та контракти і дотримувати їхньої умови.

    Не можна не виділити і такий фактор нецінової конкуренції, як створенняпотужної збутової мережі і служби сервісу, які регламентуютьсядержавним законодавством (транспортні статути, тарифи, порядокформування націнок на послуги тощо).

    Необхідно пам'ятати, що параметри нецінової конкуренції, як правило,формуються у відповідності з міжнародними та національними стандартами поякості виготовлення й упакування товару, зручності його експлуатації іспоживання, якості навчання персоналу, дизайну і багатьох іншихпараметрів задоволення запитів споживачів.

    Якщо розглядати конкурентоспроможність товарів на світовому ринкупевних груп, то проглядається наступна картина: засільськогосподарським товарах лідирують США, Франція, Італія, ФРН; попродукції загального машинобудування - ФРН, США, Японія, Франція; з побутовихелектроприладів - Японія, ФРН, Італія, США; по легкових автомобілях -
    Японія, ФРН, Франція, Італія, США; по вантажівкам - ФРН, Японія, США,
    Франція, Італія; по одязі - Італія, Франція, Великобританія, США, ФРН,
    Японія. На десять країн світу - США, Японії, ФРН, Швецію, Швейцарію, Італію,
    Великобританію, Данію, Сінгапур, Корею - у 1985 р. припадало 1/2 всьогосвітового експорту [2]. Це наочно підтверджує думку про те, що абсолютнихлідерів у конкурентоспроможності товарів немає і не може бути, так само як інеможливо виділити який-небудь визначальний параметр оцінкиконкурентоспроможності товару. Відомо, що споживач із двох одноріднихтоварів, як правило, вибере той, що дешевше, а при однаковій ціні --той, чиї споживчі властивості вище. У боротьбі за конкурентоспроможністьвиробник товару завжди повинен пам'ятати ці правила і керуватисяними.

    У цілому ж оцінка конкурентоспроможності товару, як видно з малюнка
    1, включає в себе вивчення ринку, конкурентів, потреб покупців іпараметрів оцінки товару. У світовій практиці кількісна оцінкаконкурентоспроможного товару складається з трьох етапів:
    . аналізу ринку і вибору найбільш конкурентоспроможного товару-зразка як базу для порівняння і визначення рівня конкурентоспроможності товару;
    . визначення набору порівнюваних параметрів двох товарів;
    . розрахунку інтегрального показника конкурентоспроможності товару.

    Вибір товару-зразка. Це один з найбільш відповідальних моментіваналізу конкурентоспроможності товару. Помилка на даному етапі може призвестидо перекручування результатів усієї роботи. Зразок повинен належати до тієї жгрупі товарів, що і аналізованих виріб; бути найбільш представницькимдля даного ринку, а його основні параметри повинні розглядатися вдинаміці з урахуванням фактору часу в мінливої ринкової обстановки.

    Визначення набору порівнюваних параметрів. При цьому порівнюютьсяпараметри, що характеризують споживчі властивості товару (йогоспоживчу вартість), і параметри, що виражають його економічнівластивості (вартість).

    Споживчі властивості товару, з яких складається його кориснийефект, визначаються набором "твердих" і "м'яких" споживчихпараметрів.

    "Тверді параметри" описують найважливіші функції товару і пов'язані зним характеристики, задані конструкторськими принципами виробу. Вони маютьпевну величину, виражену в тих чи інших одиницях (наприклад,потужність, розмір, температура і т.д.). Найбільш представницькою групою
    "жорстких" параметрів є технічні, які у свою чергупідрозділяються на параметри призначення (класифікаційні, технічноїефективності, конструктивні), енергокоміческіе, а також параметривідповідності національним і міжнародним стандартам, нормативам,законодавчим актам і т.д. - Усе це регламентовані параметри.

    "М'які" параметри характеризують естетичні властивості товару, тобтоє вираженням дизайну, упакування, кольору і додають товарам особливупривабливість. Останнім часом на вітчизняних ринках значення
    "м'яких" параметрів помітно зростає і не тільки для товарів масовогопопиту, в і виробничого призначення. "М'які" параметри, як правило,не мають природної фізичної міри і важко піддаються кількісноїоцінці.

    Визначення набору споживчих параметрів складає основуаналізу конкурентоспроможності товару. При аналізі всіх параметрів на першийплан висувають ті, які мають найбільшу значимість для споживачів.
    Визначення значення кожного параметра здійснюється групою експертів,що розташовують достатнім обсягом надійної ринкової інформації. Цей підхідне виключає ретельного дослідження і другорядних параметрів, яків конкурентному змаганні можуть відігравати вирішальну роль. Мета такого підходу додослідження - максимальне задоволення споживачів.

    Можлива оцінка на базі органолептичних методів, побудованих насуб'єктивному сприйнятті людиною тієї чи іншої властивості об'єкта івираження результату сприйняття в цифровий (бальної) формі.

    Корисною може виявитися також оцінка виробу не стільки за йогобезпосередньому сприйняттю, скільки на основі досвіду маркетинговоїдіяльності на ринку, на основі інтуїтивного визначення ролі того чиіншої властивості в задоволенні потреб покупців. Цей методназивають кваліметріческім, тому що він заснований на порівняння різноманітнихвластивостей виробу. З урахуванням сукупності всіх думок будується кількіснаоцінка "м'якого" параметра.

    За аналогічною схемою визначають набір економічних (вартісних)параметрів товару, що характеризують його основні властивості через витратипокупця на придбання і використання виробу протягом усьогоперіоду його споживання.

    Величини економічних параметрів (розмір витрат) визначаються:ціною виробу (С1), витратами на його транспортування (С2), установку (С3),експлуатацію (С4), ремонт (С5), технічне обслуговування (С6), навчанняперсоналу (С7), податки (С8), страхові внески (С9) і т.д. У сукупностіці витрати становлять ціну споживання - С, тобто обсяг коштів, потрібнихспоживачу протягом усього терміну служби товару:

    С = С1 + С2 + С3 + С4 + С5 + С6 + С7 + С8 + С9 + ... + Сm; де складові економічні параметри індивідуальні для кожноготовару.

    Як правило, сума витрат на експлуатацію виробу нерідко значноперевершує покупну ціну.

    Розрахунок інтегрального показника конкурентоспроможності товару. Цейрозрахунок заснований на порівнянні параметрів даного товару з параметрамищо існує або розробляється товару, найбільш повно відображаєпотреби покупців.

    Зразок для порівняльного аналізу вибирається на основі інформація,отриманої в результаті ринкових досліджень про характер вимогпокупців, як прямої - у результаті цілеспрямованого збору відомостей,так і непрямої - з урахуванням даних про розміри збуту і часткою на ринкунайбільш конкурентоспроможних товарів.

    Для оцінки співвідношення параметрів розглянутого виробу іпараметрів зразка знаходять процентне відношення ступеня відповідностіданого виробу параметрам еталона.

    Ступінь відповідності визначається у формі процентного відносинифактичної величини параметра до тієї величини, при якій потребазадовольняється на 100%. Наприклад, ресурс випускається заводом -виробником авіадвигуна налічує 80 тис. льотних годин, тоді яканалогічні двигуни, що мають активний попит на ринку, мають ресурсом в
    100 тис. льотних годин. Звідси випливає, що потреба за даним параметромв нашому прикладі задоволена лише на 80%, що за інших рівнихумовах робить випускається двигун не конкурентоспроможним на ринку. Абоінший приклад. Фен для сушки і укладання волосся з автоматичним переключеннямбезперервно працює 30 хв, а споживачеві потрібно, щоб він працював довідключення 60 хв. У цьому прикладі потреба за даним параметромзадоволена лише на 50%. Аналогічний розрахунок проводиться по всіхкількісно оціненим параметрам для того, щоб отримати для кожного з нихпараметричний індекс. Узагальнюючи отримані результати, будують загальнукількісну оцінку "м'якого" параметра, що співвідносять з подібноюоцінкою відповідного параметра товару фірми-конкурента.

    Оцінку ступеня задоволення потреби покупця споживчимивластивостями виробу роблять за допомогою зведеного параметричного індексу
    Jn, який розраховується за формулою:

    Jn = (aj * ij;

    Де: n - число аналізованих кількісних параметрів; аj-вага j-гопараметричного індексу; ij-параметричний індекс j-го параметра.

    Слід мати на увазі, що Jn не повинно перевищувати 100%, тому щопотреба, задоволена понад 100%, позбавлена економічного сенсу.

    Зведений індекс конкурентоспроможності по економічних параметрах 3визначають за формулою:

    Jе = (aiji;

    Де: n - число аналізованих кількісних параметрів; АI-вага i-гопараметричного індексу; ji-параметричний індекс i-го параметра.

    Зведені індекси конкурентоспроможності по споживчих економічнимпараметрах (Jn * Jе) дають інтегральний показник відносноїконкурентоспроможності (К) вироби по відношенню до зразка. Цей показниквідбиває розходження між споживчими ефектами порівнюваних товарів:

    K = Jn/Jе;

    Якщо К> 1, які аналізуються виріб перевершує по конкурентоспроможностізразок, якщо К - поступається, якщо К = 1 - знаходиться на однаковому рівні.
    Загальна, задача - по-лучіть К1. Це можливо при збільшенні Jn і зменшенні
    Jе, тобто за рахунок цілеспрямованого поліпшення відповіднихспоживчих і економічних параметрів виробу.

    Інтегральний показник конкурентоспроможності товару євираженням ступеня привабливості товару для покупця.

    Привабливість неї реалізованого товару для продавця полягає вчистої виручки, рівній контрактній ціні за мінусом витрат на продаж,доставку, податків, мит, акцизів. Тому питома вага ефекту дляпродавця (Кпр), що характеризує економічну доцільність продажупродукції, буде дорівнює:

    Кпр = Вр/З; де Вр - чистий грошовий виторг від реалізації;

    3 - повні витрати на виробництво одиниці продукції і її доставку.

    Конкурентоспроможність товару підвищують постійно, домагаючисьмаксимальної відповідності його споживчих і вартісних характеристикіснуючим і особливо прогнозованим запитам покупців.

    На основі виявлення ринкових змін кон'юнктури аналізованоготовару виробляється добір тих груп товарів, які в більшій мірівідповідають запитам споживачів. Далі вивчаються прогнози появинових товарів конкурентів. При цьому виділяються ті новинки, імовірністьуспішного продажу яких очевидна і які викликають жорстоке суперництвоміж конкурентами. Після цього формуються технічні вимоги допараметрам товарів. На закінчення складаються оцінні таблицівідповідності параметрів декількох цікавих новинок і тих технологій, безяких неможливий випуск нового товару.

    В остаточному підсумку вибір варіанта визначають обмеження, що існуютьдля даної промислової фірми в області технології, матеріальногозабезпечення і комунікацій. Правильно обраний варіант підвищенняконкурентоспроможності товару дозволить максимально уникнутибезглуздих втрат, а отримані підсумки по аналізі цього широкого спектрапараметрів дозволять сформулювати програму цілеспрямованої зміни ввиробничої, фінансово-економічної і збутової роботі промисловоїфірми для посилення її позицій у конкурентній боротьбі на ринку.

    3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ТОВАРУ

    Протягом багатьох десятків років у нашій країні, в умовах високоїмонополізації виробників регулятором виробництва продукції був нереальний попит, а - з точністю навпаки - виробництво й адміністративно -командний механізм розподілу регулювали споживання, формувалипотреби і смаки покупців. У цих умовах проблемаконкурентоспроможності товару у виробників практично не вставала, аякщо і виникала, то вирішувалася лише у відношенні тієї продукції, якапідлягала реалізації на зовнішньому ринку. З розвитком ринкового механізму цяпроблема в нашій країні, природно, різко загострилася, і її рішеннязажадало від усіх суб'єктів ринку активного пошуку шляхів і методівпідвищення конкурентоспроможності вироблених і споживаних товарів. Узв'язку з цим у сучасній економіці головним напрямком фінансово -економічної та

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !