ПЕРЕЛІК ДИСЦИПЛІН:
  • Адміністративне право
  • Арбітражний процес
  • Архітектура
  • Астрологія
  • Астрономія
  • Банківська справа
  • Безпека життєдіяльності
  • Біографії
  • Біологія
  • Біологія і хімія
  • Ботаніка та сільське гос-во
  • Бухгалтерський облік і аудит
  • Валютні відносини
  • Ветеринарія
  • Військова кафедра
  • Географія
  • Геодезія
  • Геологія
  • Етика
  • Держава і право
  • Цивільне право і процес
  • Діловодство
  • Гроші та кредит
  • Природничі науки
  • Журналістика
  • Екологія
  • Видавнича справа та поліграфія
  • Інвестиції
  • Іноземна мова
  • Інформатика
  • Інформатика, програмування
  • Історичні особистості
  • Історія
  • Історія техніки
  • Кибернетика
  • Комунікації і зв'язок
  • Комп'ютерні науки
  • Косметологія
  • Короткий зміст творів
  • Криміналістика
  • Кримінологія
  • Криптология
  • Кулінарія
  • Культура і мистецтво
  • Культурологія
  • Російська література
  • Література і російська мова
  • Логіка
  • Логістика
  • Маркетинг
  • Математика
  • Медицина, здоров'я
  • Медичні науки
  • Міжнародне публічне право
  • Міжнародне приватне право
  • Міжнародні відносини
  • Менеджмент
  • Металургія
  • Москвоведение
  • Мовознавство
  • Музика
  • Муніципальне право
  • Податки, оподаткування
  •  
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

         
     
    Самоврядування в організації
         

     

    Маркетинг

    Курсова робота

    ПО ТЕОРІЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

    тема: «САМОВРЯДУВАННЯ В ОРГАНІЗАЦІЇ»

    ЗМІСТ

    ЗМІСТ 2

    1. Введення. 3
    2. Видові різноманітності самоврядування. 4
    3. Особливе місце виробничого самоврядування. 7
    3.1. Основні форми виробничої діяльності 9
    3.2. Виробниче самоврядування в розвинених країнах. 9
    3.3. Тенденція розвитку самоврядування в системі управління. 11
    4. Самоврядування в перехідний період. 13
    5. Використана література: 15
    1. Введення.

    «Самоврядування» як наукова категорія пов'язана з поняттям
    «Організація». Більш того, самоврядування передбачає хоча б у силуакцентіруемой спряженості базових понять «управління») і «організація»,також самоорганізацію. Самоорганізація дозволяє спрощувати керування (аотже, і самоврядування) просто тим, що і сама може змінюватися впотрібному напрямку ».

    Зрозуміло, самоорганізуемая система в якості вихідної передумовисвого функціонування вимагає деякої попередньої організації, асамоврядування має об'єктивні межі. І завдання полягає в тому, щобвстановити відповідні межі самоврядування в ієрархії систем, апотім виявити оптимальні форми і методи його організації. Ідеясамоврядування стосовно до різного роду господарським, правовим,соціальних та інших проблем виявлялася актуальною, наприклад, приналагодженні управління в удільних князівствах на Русі, організаціїправославної церкви і виникнення феномена, вільних російських міст,створення оуеновскіх громадських комун, а також міст республіквідомих з історії багатьох країн. Як соціальний інститут самоврядуванняіснувало навіть в умовах абсолютної монархії. Скажімо, у вітчизнянійісторії ХV-ХVI століть «чорні волості» були представлені самостійнимигромадами з повним самоврядуванням Як бачимо, самоврядувальні традиції в
    Росії досить сильні. До того ж нашій країні належить пріоритет урозвитку окремих форм трудової демократії, найбільш яскравим зразкомякої була артіль. Саме в Росії вперше у світі зафіксовано фактиробочого самоврядування на підприємстві. Одне з відомих, але аж ніяк ненайдавніших свідчень відносяться в 1803 році, коли на Красносельськийпаперовій фабриці поблизу Петербурга робочі уклали з власниками договір,за яким фабрика протягом довгого часу знаходилася в їх управлінні;для керівництва вони вибрали з-поміж себе майстри, самі визначилитривалість робочого дня, порядок роботи, розподіл заробітку.
    Демократизація суспільства, звичайно, актуалізує проблему самоорганізації тасамоврядування його частин (як частина може розглядатися іпідприємство, до якої б галузі народного господарства воно не стосувалося).
    Демократія - це перш за все і головним чином контроль суспільства завладою, тоді як управління і самоврядування виконують й інші функції.
    Але самоврядування на підприємстві, включаючи до складу своїх функцій якмінімум контроль дій адміністрації, безумовно, знаменує собою іпочаток виробничої демократії. Демократичний стиль управліннязалишає набагато більший простір для неформального проявисамоврядування, ніж авторитарний стиль керівництва або тоталітарнийгромадський режим. Однак самоврядування та демократію ототожнюватине можна. Можливі випадки, коли самоврядування є, а демократіявідсутня, або навпаки, ознаки демократії в наявності, а самоврядуваннянемає. З вищевикладеного випливає, що зміни в організації управління,зміна форм господарювання не можуть не впливати і на організаціюсамоврядування. Розширення самостійності підприємства різко підвищуєзначення самоврядування: підприємство повинно саме «думати» про незмірнобільш широке коло питань своєї діяльності, самостійно вибирати взалежно від конкретних умов її пріоритетний напрямок і прийматирішення з організації комерційної та виробничої діяльності, неочікуючи «підказок» або прямих вказівок зверху. У цьому конкретному випадкупідприємства є самоврядними. Самоврядування невіддільне відуправління Будь-який суспільний уклад характеризується певним їхпоєднанням. Це поняття асоціюється то з трудовим колективом, то звійськовими підрозділами, то зі станом справ за місцем проживання абороботи, то зі станом державного управління, розвитком освіти,культури, медицини, економіки. Інакше кажучи, вони можуть стосуватися будь-якої сферижиття людини, соціальної групи або суспільства. Є підстави вважати, щоформи, методи, умови і ступінь поєднання управління і самоврядування нарізних рівнях суспільного устрою - вирішальний чинник, що визначаєстановище людини в суспільстві, його самореалізація і саморозвиток.


    2. Видові різноманітності самоврядування.

    Самоврядування має різні форми. Відмінності існує посуб'єктам, об'єктам і рівнями самоврядування, його цілям, методами та формамиорганізації. Так, в умовах персоніфікованого управління виділяютьіндивідуальне та групове самоврядування.

    Індивідуальне самоврядування - управління собою, те, що близько допоняттю «самовладання», тобто здатність особистості не змінювати свого "Я" врізних ситуаціях. Індивідуальне самоврядування може на свійхарактеру бути або виконавською, або пов'язаних з встановленням завданьдля інших індивідів. Здатність саме до такого самоврядуванню дозволяєпрацівникові бути як неформальним лідером, так і професійним керуючим
    (хто не може керувати собою, не здатний керувати іншими) У цьому сенсіпри персоніфікованому управлінні самоврядування передують управління.

    Групове самоврядування може бути, реалізовано на основі внутрішньоїдисципліни, консенсусу та консолідації, що досягаються членами груписамостійно або під впливом лідера. Воно може узгоджуватися по ціляхі мотивів із йдуть зверху впливами «допомагати» ім. Така різновидсамоврядування є коопераційні самоврядування. Якщо ж притаманнаостанньому узгодженість не досягається, то самоврядування стає повідношенню до управління конфронтаційним, протистоїть йому.

    Розрізняють самоврядування професійне та самоврядуваннясуспільне. У першому випадку, згідно однієї з відомих трактувань,
    «Система в процесі управління відчуває зовнішній вплив» і в той жечас «кожна система самоврядності» Виходячи їх даної тези в 80-і рокив СРСР «самоврядування» на підприємстві зазвичай ототожнювалося здемократією. Другий же характерний вигляд самоврядування та його формипропонувалося відносити до «підлозі формальним організаціям»

    У суспільній самоврядування виділяють підвиди, що реалізуються: а) трудовими колективами державних підприємств, що діють вуправлінні на «громадських засадах» б) ініціативними групами громадян за місцем проживання --територіальне самоврядування міських мікрорайонів в) засновниками та членами різного роду ініціативних утвореньгромадських організацій, фондів. Система громадського самоврядування,що функціонує як в суспільстві в цілому, так і в його підсистемах має своїрівні ієрархії. Звідси випливає, що їй притаманне своє професійнесамоврядування. Однак цей професіоналізм, породжуваний ієрархієюгромадського самоврядування та підсилюємо звільненням громадськогодіяча від попередньої роботи за базовою спеціалізації, носить вториннийхарактер, тому що реалізується в рамках самоврядної системи та обмеженийресурсами. Це підтверджується досвідом радянських державних підприємств,де ієрархія в громадських організаціях та органах самоврядуванняпростежувалася досить чітко.

    Професійне управління, що здійснюється в надрах громадськогосамоврядування, зазвичай називають квазіпрофессіональним. У зв'язку з цим важливозазначити, що порівняльний потенціал професійного іквазіпрофессіонального управління проведений від співвідношенняфундаментальності, грунтовності професійних знань, одержуванихперсоналом при початковій базової підготовки, з одного боку, і приперепідготовку, підвищення кваліфікації, - з іншого. Виходячи з цього іналежить, як підбирати працівників, так і виявляти області самоврядування.

    В залежності від цілей і застосованості методів самоврядування,самоврядування може бути: політичним і економічним, у тому числівиробничим.

    У свою чергу виробниче самоврядування здійснюється абовласником майна, або виходить від найнятого ним і наділеноговідповідними повноваженнями управлінського персоналу. Самоврядуванняможе здійснюватися також від імені працівників підприємства, зайнятихвиробничо - господарською діяльністю і звільняється з неї радивиконання управлінської роботи. Вони можуть бути найманими працівниками, аможуть брати участь в управлінні як власники, тобто є власникамипідприємства і в цій якості запрошувати на роль виконавчого персоналууправлінців - професіоналів.

    В обох випадках, тобто коли працівники виступають як власники, і коливони не є власниками майна, самоврядування може бутибезпосереднім і представницьким. При безпосередньому самоврядуваннясуб'єкт самостійно приймає рішення, при прийнятті представницькомурішення опосередковується діями інших осіб, що представляють інтересиповноважного суб'єкта, делегував їм певні права тавідповідальність. Самоврядування, здійснюване власником, власникоммайна або від його особи слід називати приватним самоврядуванням. Справав тому, що, як і управління, самоврядування може ідентифікувати нетільки щодо керованих об'єктів, але й по відношенню до керуючихсуб'єктам в їх системному ієрархії. Очевидно, що самоврядна система? і соціальногохарактеру, на рівне представництво в органах управління підприємством.

    3. Робочий контроль - право контролю за діями адміністрації зправом вето без прямого залучення працівників до управління виробництвом.

    4. Самоврядування - право на пряме управління підприємством по головнихнапрямків на основі принципу «одна людина-один голос» і на непряме
    (через обраних представників) по всіх інших напрямках, при цьомувищої законодавчою владою є загальні збори всіх працівників, авиконавча влада делегується адміністрацією підприємства.

    3.2. Виробниче самоврядування в розвинених країнах.

    Істотно, що певні можливості виробничогосамоврядування в країнах з розвиненою ринковою економікою гарантованізаконодавчо, оскільки діяльність підприємств має правовурекомендацію. Так, у ФРН Закон про правовий режим підприємства визначає йоговнутрішню організацію, що дозволяє регулювати відносини міжпідприємцем і персоналом. Можливість працівника брати участь ууправлінні реалізуються за допомогою його правом подавати повідомленняадміністрації і бути вислуханим, а також права на розгляд всіхобставин, що стосуються його робочого місця і положення на підприємстві.
    Крім цього працівник може діяти через виробничий рада (навітьне будучи його членом), через молодіжний комітет. А право на участь ууправлінні на підприємницькому рівні реалізується працівником завдякивходженню до наглядової ради. Виробничий рада може мати праводоступу до найважливіших видів даних, необхідних при управлінні підприємством:планам виробництва, економічними показниками, відомостями про персонал.
    Рада стежить за дотриманням норм, правил техніки безпеки, колективнихдоговорів. Він правомочний у прийнятті рішень з таких питань, яквикористання робочого часу, звільнення і прийом на роботу, впровадження тавикористання технічних засобів, зміни форм оплати праці,розподіл і звільнення заводських квартир. Виробничий радапідприємства є представницьким органом, що обирається від всіхпрацівників підприємства таємним голосуванням на 4 роки (однак у нього неможуть входити керівники підприємства, тому що відповідно до Закону проправа та обов'язки підприємця та колективу, робітників і службовців цейорган створюється на противагу адміністрації). Рада регулярно звітуєперед колективом на загальних зборах. Чим більше персоналу зайнято напідприємстві, тим більшим за чисельністю може бути рада і тим більший уйого складі може бути частка «звільнених» працівників. Засіданнявиробничого ради підприємства проводяться в робочий час, як ізбори, на які представники адміністрації не допускаються Згіднозаконодавству, підприємець і виробничий рада повинні працюватина основі повної взаємної довіри. Тому без згоди підприємецьне може встановлювати трудовий розпорядок, час початку та закінченняроботи, плани відпусток, визначати тарифні розряди, направляти напрофнавчання. Не слід думати, що оскільки під контролемвиробничого ради знаходяться головним чином повсякденнівиробничі справи, його участь в управлінні підприємства виявляєтьсядосить обмеженим. Одержуючи інформацію про політику фірми в областіекономіки, фінансів, поради можуть рекомендувати свої варіанти стратегіїрозвитку. Різні ради підприємств створюються в інших розвинених країнах,хоча звісно, можуть мати свою специфіку. Наглядові радинабули поширення і в ряді акціонерних товариств у Франції. Тут,як і у ФРН наглядової ради призначають членів правління, в іншихкраїнах члени правління обираються загальними зборами акціонерів. Уакціонерні товариства у Франції члени правління зі свого складу вибираютьголови на термін дії його повноважень як члена правління;голова може бути, переобраний на новий термін або відкликаний у будь-якиймомент. На допомогу голові правління призначає Генерального директора,який може не бути ні членом правління, ні членом акціонерного товариства.
    Самі члени правління повинні бути акціонерами. Специфічною рисою шведськоїмоделі виробничого самоврядування є суттєва рольпрофспілок, закріплена законом про право спільного ухвалення рішень,згідно з яким жодне важливе рішення не може прийматися без участімісцевого комітету профспілок. У США участь робітників у керуванніпромисловими підприємствами спочатку виражалося в об'єднанні вгрупи, що вирішували проблеми, що виникають на робочих місцях.

    Наступним етапом стала поява груп, для вирішення проблем,зачіпають інтереси всіх робітників і службовців фірми, і, нарештісамоврядних бригад. Особливо добре себе зарекомендували системивиробничого самоврядування, що грунтуються на власностіпрацівників. Доказом ефективності цих систем стало зростанняпродуктивності праці в застосовують їх фірмах. До кінця 80-х років у СШАчисло фірм, що належать трудовим колективам, досягла 2-х тис., акількість у них працівників - 10-ти млн. чоловік. За прогнозами, до 2000 рокукількість працюючих в компаніях, що більше 15% власності яких належитьїх персоналу, перевищить загальну чисельність членів профспілки Америки.
    Аналітики в зв'язку з цим вважають, що «права власності» стануть кудибільш важливим засобом тиску на адміністрацію, ніж трудовезаконодавство.

    Вивчення закордонного досвіду самоврядування підприємств безумовно,корисно. Однак до його запозичення слід підходити зважено. Першза все, потрібно враховувати, що має багаторічну історію розвитку ринковаекономіка сформувала не тільки відповідну економічну, а йсуспільно - політичну, і соціальне середовище. Вона сприяєформування таких людських якостей як воля, відповідальність ізаконослухняність, ні відповідають лигитивной самоврядування. Важливо йте, що населення західних країн вже давно живе в атмосфері гласності,що означає і те, що будь-яка інформація, включаючи архіви та банки данихпідприємств, доступна для будь-якого громадянина. Нарешті, в умовах ринковоїконкуренції співробітники привчені дотримувати комерційну та службову таємницю,зберігати секрети фірми, а ставши власниками, самі вживають заходів захистуінформації, протистояння промислового шпіонізму.

    3.3. Тенденція розвитку самоврядування в системі управління.

    Управління було і залишається в умовах постіндустріального суспільствавладної діяльністю. При цьому вважається, що апарат управлінняпредставлений шаром людей, які краще за інших розуміють і висловлюють загальніінтереси, а тому й наділені владою, тобто здатністю підкорити чужуволю. Суперечливість управління полягає в тому, що його організаційно -технічна сторона об'єктивно вимагає обмеження волі окремихвиконавців, а соціально-економічна пов'язана з активізацією, розвиткоміндустріальних можливостей, самостійності, ініціативи працівників тобтоосновних складових самоврядування. Чим більша кількість людейзалучається до участі в процесі пошуку прийняття рішень, тим вищеймовірність виникнення суперечливих трактувань і оцінок, розбіжностейпозицій і думок, тим важче і довше шлях до консенсусу. Однак іпостійне «одностайність» може виявитися шкідливим для бізнесу. Формуючимети, установки і стратегії розвитку фірми, адміністрація повиннауважно прислухатися не тільки до думки тих, хто схвалює її рішення,але і до їх супротивникам. Своєчасне управління виробництвом припускаєспівучасть керованого персоналу. Тому «напрямний вольовий імпульс неможе більше йти виключно зверху вниз. Перевага однозначнозаслуговує той рівень, з яким виходить ініціатива. Але в цьому процесіведені не повинні залишатися пасивними. Не можна прийти до самоврядування безучасті працівників в управлінні, інакше кажучи, не можна навчитися керувати,не займаючись цим практично. Участь персоналу в управлінні повиннооцінюватися через призму виробничого самоврядування. Будь-яка складнасистема вже в силу свого ієрархічної будови припускає наявністьсамоврядування: її підсистеми відчувають не тільки зовнішні керуючідії, але і в міру своєї самостійності, внутрішні впливу зарахунок локальної дії елементів. Дійсно, взаємодіяелементів системи складає важливу основу для внутрішніх впливівелементу, підсистеми або всієї системи, будучи потенціалом самоврядування.
    Тенденція такого взаємовпливу вельми перспективні особливо в умовахмайбутнього інформаційного суспільства. Слід мати на увазі, що вихіднийуправлінський сигнал впливає не тільки на підпорядкований об'єкт, але і навищі органи і на суміжників по горизонталі, взаємопов'язаний з процесомсамоврядування. Кожна організація має свій лідерський потенціал,оскільки кожен її член здатний робити вплив на інших її членів. Доречі, кожен з нас є носієм управлінського потенціалу, алетільки посівши певне місце в управлінні можна реалізувати його черезформальну владу Зрозуміло, на практиці справа йде складніше. Можнасказати, що мистецтво бути лідером не є або даними від народженняабо придбаним. Воно одночасно і дається від народження і купується.
    Навіть володіння самим оптимальним набором якостей лідера не гарантуєіндивідууму лідерство. Важливий зручний випадок, шанс продемонструвати такіякості. Звідси випливає висновок про необхідність створення сприятливихможливостей для самореалізації співробітників і прояви ними своїхздібностей, тобто їх самоврядування. Життя також свідчить, щореалізація потенціалу індивіда значною мірою залежить від ситуації.
    Нинішня реальність така, що лідерами в політиці, економіці не тількилюди, що володіють відповідними якостями, але й ті, хто, не володіючи ними,вже придбавши владу, демонструють ці якості, починаючи самі вірити в те,що вони дійсно ними володіють.

    Однією з головних причин орієнтації менеджменту на участь працівників ууправлінні стало усвідомлення людьми своєї ролі у виробництві підвпливом переходу від задоволення потреб більш низького рівня допотреб більш високого рівня. Люди не бажають більше бути придаткоммеханізму, будь то механізм управлінський або виробничий.


    4. Самоврядування в перехідний період.

    Розвиток самоврядування, його ефективність у конкретній господарськоїорганізації багато в чому визначається ступенем реалізації лідерськогопотенціалу всіх працівників.

    Таким чином, міра поєднання управління і самоврядування в будь-якійорганізації залежить як від загального стилю поведінки в ній, від поведінкиокремих індивідів та їх груп, так і від індивідуального стилю керівництваі ситуації в конкретній організації. Можна погодитися з наступноюпозицією: «ефективність підприємства як системи залежить перш за все, відголовного виду його ресурсів - людини. Важливий момент нового підходу доуправління - у визнанні того, що в умовах інформаційної ери ввиробництві формується нова соціальна група - когнітаріат, її міцьгрунтується на знанні, на використанні інтелекту, а не м'язовій силі »
    Умови ринкової економіки формулюють переважну установкукерівників підприємств на здійснення організаційних нововведень --перш за все інтеграційного характеру. Схильність до організаційнихзмінам відчутніше у керівників, підприємства, яких найбільшоюмірою адаптувалися до умов ринку. Розглянемо місце людини вперіод, зумовлений переходом України до ринкових відносин. Незважаючи навідмінність концепцій перебудови нашого суспільства всім їм притаманний підхід,що ставить у центр людину з її інтересами. Проте всім перебудовнихпрограмам властива відома однобічність: перед різними суб'єктамиуправління ставляться завдання насамперед щодо забезпечення людині більшегідних умов життя, покращення харчування, тобто чоловік знову виступаєлише в ролі об'єкта управління. Але справжня роль людини, їїсамоствердження не рівнозначно тільки ситого і комфортного життя. Вища метаполягає в реалізації дійсного призначення людини, в їїсамореалізації, самовираження, тобто самоврядування. Роль людини всуспільстві не зводиться тільки до ролі виробника і споживача. Людинаповинен піднятися до найвищої ролі керуючого.

    управлінські відносини в ринковій економіці також властиво цепротиріччя. Дійсно, у міру розвитку суспільного виробництварозширюється участь працівників як в управлінні підприємством так і прибутку,капіталі. У той же час ясно, що цим розглянута проблема кардинальноне вирішується, бо соціально економічна основа відчуження управління відпрацівників зберігається.

    Положення - бути в ролі лише суб'єкта управління - вже не влаштовуєпрацівників, вони хочуть все більше виступати брехали суб'єктів управління. Для
    Росії, що робить перші кроки в ринкову економіку дуже важливо бачитиперспективи становлення самоврядування в системі управління з позицій місцяі ролі в ньому конкретного працівника.

    Як відомо, виділення управління виробництвом в особливу сферудіяльності, призвело до відокремлення суб'єкта управління від об'єктауправління. За суб'єктом залишилися тільки комунікаційні зв'язки. Цепризвело до відчуження людини від її праці, до об'єднання останнього. Іхоча у міру розвитку суспільства робилися кроки щодо пом'якшення негативних сторінцього відчуження рівень продуктивних сил не дозволяв кардинальновирішувати суперечності поділу праці, відтворити цілісність працілюдини.

    Розвиток самоврядування персоналу господарської організації вимагаєперш за все! зміни стилю керівництва, відмови від авторитарностіпроявляється керівним персоналом! оскільки вона не сприяєділової активності та ініціативності співробітників.

    Нині в розвинених країнах уявлення про працівника підприємства якмаріонетці готової бездумно виконувати накази і розпорядження управлінціввідходять у минуле. Дедалі більшого поширення набуває кооперативний стилькерівництва, що передбачає вироблення рішення «в кооперації»підприємця або менеджера, з одного боку, та персоналу, який посів напідприємстві, - інший. Такий стиль керівництва дозволяє повнішевикористовувати інтелектуальний потенціал персоналу, але в свою чергувимагає від керуючого комунікабельності, довірчого спілкування, роботиз останнім. Збільшується число і урізноманітнюється кадрові завдання і методи,застосовувані для їх вирішення. Останні включають інформування працівників,постійне поліпшення їх мотивації, делегування повноважень, розвитоккомунікацій, заохочення групового співробітництва, гуманізацію робочихмісць, навчання та підвищення кваліфікації. Все це свідчить проускладнення функцій професійного управління персоналом. Тількиякісні перетворення продуктивних сил і комунікацій в середині
    XX ст дозволили робити конкретні кроки до демократизації управліннявиробництвом, вирішення проблеми перетворення людини на суб'єкт управління.
    Так, перші законодавчі акти, що закріплюють участь трудящих вуправлінні виробництвом, були прийняті в більшості капіталістичнихкраїн відразу ж після другої світової війни, що свідчить проінтернаціональному характері процесу демократизації управління.


    5. Використана література:


    1. «Російський економічний журнал». Видавництво «Фінанси та статистика»,
    1996 р. № 10.
    1. «Російський економічний журнал». Видавництво «Фінанси та статистика»,
    1997 р. № 1.

         
     
         
    Реферат Банк
     
    Рефераты
     
    Бесплатные рефераты
     

     

     

     

     

     

     

     
     
     
      Все права защищены. Reff.net.ua - українські реферати !